«Фільм усе більше починає звучати невимовною чарівністю. Чарівністю
своєрідної манери мислення. Дивним переплетенням реального з глибоко
національною поетичною вигадкою. Гостросучасного і разом з тим, міфологічного.
Гумористичного і патетичного. Чогось гоголівського. У повітрі носилося: серед
нас нова людина кіно, майстер з власним обличчям.»
Сергій Ейзенштейн про
фільм «Звенигора» О. Довженка
«Звенигора» це українсько-російська радянська німа художня кінострічка. Перший фільм
із відомої трилогії Олександра Довженка: («Звенигора», «Арсенал», «Земля»). Це
останній фільм Довженка, знятий за чужим сценарієм. Прем'єра стрічки відбулася 13-го
квітня 1928 року у м. Києві.
Про що кіно?
Посеред степу височіє Звенигора, а там згідно з народними легендами,
сховані цінні скарби давніх скіфів. Сюжет фільму об’єднує в собі багато різних
подій, що відбувалися протягом довгої історії України. Тут йдеться і про варягів,
і про шляхту, козаків, і про гайдамаччину, про першу світову війну, і протистояння
УНР більшовицькій владі. Усі ці етапи нашої історії викладені у стрічці в 12
епізодах, поєднаних постаттю українського дідка – ніби простодушного, але
водночас і хитрого. Він є уособленням всього українського селянства, яке вірить
у цінності минулого та не визнає революційних змін. Усе життя дідка присвячене
пошуку скарбу Звенигори, та знайти його він ніяк не може. Все ж дід не втрачає
надії і вірить у те, що такий бажаний скарб знайде його онук, червоноармієць
Тиміш, котрий уособлює робітничий клас. Є в діда ще один онук, Павло, який
протиставлений Тимішеві. Павло – націоналіст, який після поразки УНР тікає на
Захід і повертається із завданням висадити в повітря залізницю, для чого хоче
використати діда. Врешті-решт дід лякається потяга і катастрофи вдається
уникнути. Робітники, що в поїзді, забирають діда з собою, і потяг мчить,
невпинний, як рух революції, у майбутнє. Тиміш, в свою чергу, розуміє глибоку
суть старовинної легенди про скарб і доходить висновку, що все багатство це земля.
За стрічку «Звенигора» Олександра Довженка
свого часу зневажливо називали буржуазним націоналістом. Але саме цей фільм показав,
що у радянському кінематографі з’явився талановитий майстер із оригінальною та
яскравою творчою індивідуальністю – Олександр Довженко.
Немає коментарів:
Дописати коментар