пʼятницю, 29 березня 2019 р.

В Україні відкрито пам'ятник читачеві


Минулої п’ятниці, 22-го березня, у місті Одеса було урочисто відкрито пам'ятник читачеві. Монумент розташований біля будівлі Одеської національної наукової бібліотеки. Автор скульптурного пам'ятника – художник Михайло Рева.

Бронзова скульптура виконана у вигляді постаменту, на якому стоїть фігура чоловіка із купою книжок у руках. Остання книга у стосі відкрита, а розгорнута сторінка містить напис “infinitum”, що в перекладі з латинської мови означає “ нескінченність”, та символізує невичерпне джерело знань. На монументі також є напис – “MORE BOOKS, LESS FEAR”, що в перекладі з англійської мови означає “БІЛЬШЕ КНИЖОК, МЕНШЕ СТРАХУ”. Сам же пам’ятник, за словами автора, символізує допитливість та жагу до знань.

Також автор скульптури відзначив, що ідею створення пам’ятника, як подарунка до 190-річного ювілею наукової бібліотеки, підтримало  цифрове видавництво “Гутенберг”. А натхнення на створення цієї роботи прийшло до Михайла Реви у під час його перебування на конференції в Сорбонні.

Генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки, Ірина Бирюкова, висловила подяку за такий прекрасний подарунок та зазначила, що місце для встановлення скульптури було обрано дуже вдало – навпроти входу до будівлі однієї з найстаріших бібліотек в нашій країні.

Також нижче пропонуємо Вашій увазі фото деяких пам’ятників читачам та книгам, що встановлені в інших країнах.

Пам’ятник у місті Крайстчерч у Новій Зеландії

Скульптура в Китаї, яка наочно демонструє перевагу знань

Пам'ятник у вигляді матрони, що читає, в маленькому англійському містечку Уеллс в графстві Сомерсет

А це вже скульптура в Техасі, США

Цей пам’ятник книзі встановлено в м. Лондон

Пам’ятник дівчинці, яка читає, в Мадриді відображає світ фантазій, до якого нас переносять книжки



середу, 27 березня 2019 р.

День високого мистецтва та смаку


27 березня світ відзначає свято мистецтва, краси та смаку – Міжнародний день театру. Це свято було започатковане Міжнародним театральним інститутом 1961 року.

Насправді, ідея створення цього чудового свята виникла ще 27 березня 1948 року, коли у м. Прага відбувалося нагородження видатних діячів театрального мистецтва. Саме під час цього заходу було запропоновано створити єдиний день, присвячений усім працівникам театру. Всі присутні підтримали цю ідею і на честь цього рішення навіть відбулася святкова хода оркестрантів і художників, проте статус міжнародного свято тоді, на жаль, так і не отримало.

Тільки 1961 року офіційно народилося професійне свято театральних діячів – Міжнародний день театру, який має фіксовану дату відзначання в усіх країнах світу – 27 березня. 

Традиційний єдиний девіз свята: “Театр як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами”. Цього дня по всьому світу проходять національні та міжнародні театральні заходи. Одним із найважливіших серед таких заходів є поширення Всесвітнього послання на честь Міжнародного дня театру, в якому висловлюються роздуми на тему Театр і культура миру”. Перше Всесвітнє послання на честь Міжнародного дня театру було написане 1962 р. французьким письменником і художником Жаном Кокто.

Загалом, згідно зі статутом Міжнародного інституту театру, його діяльність спрямована на зміцнення миру та дружби між народами, на розширення творчої співпраці усіх театральних діячів світу.

На даний момент Міжнародний інститут театру при ЮНЕСКО є найбільшою в світі неурядовою організацією, діяльність котрої зосереджена на виконавському мистецтві. Представництва інституту існують майже в 100 країнах світу.

Театральне мистецтво бере свій початок ще з глибокої давнини. Видовищні постановки влаштовувалися і на Сході, і в Давній Греції, і в Римі ще в первісний період. Мистецтвознавці вважають, що поява театру тісно пов’язана з появою глядачів, для яких влаштовувалися подібні дійства. Саме той період, коли колективна творчість стала орієнтована на суспільну увагу і її оцінку, можна вважати часом народження мистецтва, що отримало назву «театр», адже як відомо, це слово походить від давньогрецького слова theatron (θέατρον), що означає “місце, де дивляться”. Традиційно в театрі грають два найбільш популярних жанри – комедія та трагедія, символами яких стали театральні маски.

Згадки про першу театральну виставу датуються 2500 роком до н. е. Перша театральна гра відбулася в далекому Єгипті, а сюжетом слугували елементи єгипетської міфології. Давньогрецькі театральні вистави також використовували образи міфології, але там театр почав формуватися вже як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії та комедії, а також інших театральних форм. У Середньовіччі театральні колективи складалися з мандрівних акторів, які подорожували різними містами, влаштовуючи комедійні вистави. Італійська народна комедія масок визнана одним із найяскравіших прикладів появи професійного театру.

Тільки в епоху Відродження театр стає стаціонарним видом мистецтва, тоді починають з’являтися перші приміщення, спеціально призначені для проведення вистав. З того часу театр поширюється по всьому світу і цей вид мистецтва стає однією з найголовніших розваг суспільства.  

Міжнародний день театру – це не просто інтернаціональне професійне свято майстрів сцени та усіх працівників театру, це свято мільйонів небайдужих глядачів.

З нагоди цього свята по всьому світу проходять різні театральні фестивалі та святкові вистави, а представники влади та громадськості різних країн вітають працівників театрів і художніх колективів.

Незважаючи на те, що зараз у світі існує безліч різноманітних розваг – ця індустрія розвивається дуже швидко – театр і сьогодні відіграє дуже важливу роль у культурному, політичному та громадському житті суспільства.

вівторок, 26 березня 2019 р.

Якщо хочеш жити довго та бути успішним, читай книжки


Згідно з науковими дослідженнями, нам усім потрібно поставити читання книжок, зокрема художньої літератури, в пріоритет. На жаль, наразі ми маємо невтішну статистику – опитування показали, що за останній рік 37% українців не прочитали жодної книжки. Якщо ви належите до цих 37%, ви робите самі собі ведмежу послугу. Давайте розберемося, чому.

В рамках проекту “Ukrainian Reading and Publishing Data 2018” було проведено дослідження, яке визначило, що, як і скільки читають наші співвітчизники. Під час опитування більше третини українців визнали, що протягом останнього року вони не змогли прочитати ні однієї книжки. Насправді, це дуже погане відкриття, адже науковці стверджують, що читання дуже корисне для нас з різних причин.

Читаючи художню літературу, ми стаємо більш ментально відкритими для всього нового. Відповідно до нещодавніх досліджень, проведених американськими вченими, в учасників експерименту, які читали короткі твори художньої літератури, спостерігалася значно менша когнітивна замкненість, ніж у тих учасників, які читали документальні й наукові твори. Фактично, читачі художньої літератури виявилися людьми з більш прогресивними поглядами, порівняно з читачами нехудожніх творів. Дослідники висловили думку про те, що незважаючи на той факт, що читання науково-популярної літератури дає змогу студентам добре вивчити предмет, це не може допомогти їм у міркуванні над предметом. Наприклад, лікар може володіти енциклопедичними знаннями свого предмету, проте він може легко розгубитися під час встановлення діагнозу, якщо у пацієнта спостерігатимуться додаткові симптоми, котрі вказуватимуть на різні захворювання. Тут необхідно бути здатним міркувати.

Люди, які читають книжки, довше живуть. Саме такої думки дотримуються науковці з Єльського університету, котрі провели дослідження за участі 3635 людей старших за 50 років, та встановили, що ті, хто читали книжки принаймні по 30 хвилин щодня, жили в середньому на 23 місяці довше за тих, хто не читав книжок або журналів. Очевидно, що практика читання книг покращує словниковий запас, навички міркування та концентрацію. Також важливо знати, що читання може сприяти нашій здатності до співчуття, соціального сприйняття та емоційної чуйності, а все це разом допомагає людям жити довше, або хоча би бути добрішими та робити своє власне життя та життя оточуючих кращим.

Ви реально можете читати 50 книжок на рік. Якщо ми скажемо вам, що цілком можливо читати одну книжку на тиждень, ви, мабуть, не повірите, але насправді, це можливо навіть у випадку із дуже зайнятими людьми. Письменниця Стефані Х’юстон каже, що її думка про те, що в неї абсолютно немає часу, виявилася просто непереконливою відмовкою. Вона поставила собі за мету читати 50 книжок на рік, і їй вдалося досягти цієї мети. Як? Письменниця каже, що раніше вона (як і більшість із нас) витрачала дуже багато часу на свій телефон – переглядала безліч інтернет-сторінок у ліжку перед сном, у транспорті, під час обідньої перерви та стоячи у черзі. А тепер вона цей час витрачає на читання книг. Х’юстон каже, що вже після двох місяців, проведених в режимі читання замість телефону”, вона стала значно спокійнішою та більш задоволеною життям, крім того, вона стала краще спати та дізналася дуже багато нового.

Успішні люди багато читають. Це беззаперечний факт, тому що лідери завжди прагнуть самовдосконалення. Сотні успішних людей говорять про те, що саме книжки відіграли важливу роль у їхньому житті, допомогли досягти тих успіхів, які зробили їх переможцями по життю. Споміж книжок, які радили прочитати ці люди, такі: Легко не буде” Бена Хоровіца, “Взуття-буття” Філа Найта,“Від хорошого до величного” Джима Колінза, “Втрачаючи невинність” Річарда Бренсона.

Подумайте, а чи насправді у вас взагалі немає часу читати. Можливо, якщо врахувати усі переваги цього заняття та переглянути свої звичні справи, ви зможете виділяти хоча б півгодини на день для читання книжки.

суботу, 23 березня 2019 р.

Бібліотеки Солом’янки на толоці

Сьогодні, 23-го березня, співробітники бібліотек Соломянки долучилися до загальної ініціативи та взяли участь у толоці, що проходила в парку Відрадний”.


пʼятницю, 22 березня 2019 р.

Бібліотеки радіють поверненню теплих днів


Розквітає пишно все навкруг,
Весняний Київ знову оживає.
Нові книжки ідуть у друк,
Ми з нетерпінням всі на них чекаєм!

В бібліотеці теж весняний дух.
Для вас ми радо двері відкриваєм.
Не забувайте, книга – справжній друг,
Вона в житті завжди допомагає.
К. Андрощук
-------------


середу, 20 березня 2019 р.

Іван Мазепа – будівничий козацької держави


380 років тому, 20 березня 1639 року, на хуторі Мазепинці на Київщині народився Іван Степанович Мазепа-Калединськийвідомий український військовий, політичний та державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні. Бібліотеки Солом’янки на честь дня народження І. Мазепи влаштували книжкові виставки, які допоможуть нашим користувачам дізнатися про нього багато цікавого. А в цьому дописі ми пропонуємо вашій увазі біографію та деякі факти про видатного гетьмана.
Постать І. Мазепи в нашій історії дуже неоднозначна. Хтось називає його справжнім героєм, талановитим лідером, а хтось – хитрим зрадником Батьківщини. В будь-якому разі, не можна не визнати, що для України Мазепа зробив багато хорошого. Період його правління характеризувався відродженням гетьманської України, розвитком культури, економічного, соціального та релігійного життя. Іван Мазепа значну увагу приділяв розвитку освіти населення, надавав фінансову допомогу Києво-Могилянській академії та Чернігівському колегіуму. Крім того, за власний кошт будував та відновлював храми.

Як уже було сказано вище, народився Іван Мазепа 20 березня 1639 року на хуторі Мазепинці у родині шляхтича Стефана-Адама Мазепи та представниці старого шляхетського роду з Білої Церкви Марини Мокієвської. З самого дитинства І. Мазепа вчився їздити верхи та поводитися із зброєю. Освіту майбутній гетьман здобував у Києво-Могилянській академії. Після завершення навчання І. Мазепа став королівським пажем та зумів швидко завоювати прихильність короля Яна II Казимира.

Через конфлікт із іншим шляхтичем Івана Мазепу було вигнано з двору короля, після чого йому довелося повернутися до України. 1669 року Мазепа потрапив на службу до гетьмана Петра Дорошенка і ця подія, безумовно, відіграла дуже важливу роль у його подальшому житті. На службі у Дорошенка Іван Мазепа спочатку був командиром гетьманської гвардії, пізніше виконував обов'язки генерального осавула. Брав участь у війні Дорошенка як союзника Османської імперії проти Речі Посполитої. Дорошенко оцінив великі здібності Мазепи, і тому доручав йому важливі дипломатичні місії.

1674 року Дорошенко послав Мазепу до Криму й Османської імперії, дав татарський ескорт. Під час цієї подорожі Мазепа потрапив до рук запорожців, які могли його вбити, але кошовий отаман Іван Сірко впізнав Мазепу та врятував йому життя. Про це довідався гетьман Лівобережної України Іван Самойлович, він вимагав, щоб Сірко передав Мазепу йому. І хоча Сірко не хотів цього робити, він все ж змушений був підкоритися. Втім, завдяки своїм видатним дипломатичним навичкам та прекрасним манерам, Мазепа зумів умовити Самойловича зробити його довіреною особою та призначити військовим осавулом.

25-го липня 1687 р. Іван Мазепа став гетьманом Лівобережної України. Сталося це внаслідок антигетьманської змови генеральної старшини, в результаті якої гетьмана Івана Самойловича було позбавлено влади та заслано до Сибіру. Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорозького було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і Слобожанщини й Ханської України в складі єдиної Української держави, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.

Під час свого гетьманства Мазепа був щедрим меценатом, сприяв видавництву українських творів і взагалі докладав немало зусиль для культурного відродження України, яке охопило літературу, мистецтво, архітектуру,  філософію, теологію та науку. До того ж, саме у період правління Мазепи виник новий напрямок в українському мистецтві – українське бароко, яке ще називають мазепинським”.

Що стосується зовнішньої політики, тут у Мазепи також є суттєві досягнення. Завдяки дипломатичному хисту він зумів налагодити стосунки з царівною Софією, фактичним керівником московського уряду князем Голіциним, з їхнім наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 року. Також гетьман Мазепа налагодив численні зв'язки з монархічними дворами Європи. З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України. Мазепа різними способами сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промислового виробництва і торгівлі.

1700-го р. розпочалася Північна війна між Швецією та Росією. Активну допомогу Росії у цій війні надавала Україна, але вже 1708 р. Іван Мазепа уклав таємний союз із шведським королем Карлом ХІІ, спрямований проти Петра І. Союз передбачав, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція у свою чергу забезпечить абсолютне звільнення України від влади Москви. Саме за цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали Івана Мазепу зрадником. Але потрібно розуміти, з яких причин Мазепа так вчинив. По-перше, він намагався збільшити незалежність Гетьманщини, в той час як Петро І прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі. По-друге, політика Петра І під час Північної війни викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника (Петро І нещадно експлуатував людські та матеріальні ресурси України, край був економічно виснажений). По-третє, Іван Мазепа вважав, що Петро І ладен принести Україну в жертву задля забезпечення перемоги у війні та виходу на береги Балтійського моря.

1709 р., втікаючи після поразки від переслідування московської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдовському князівстві. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року Іван Мазепа помер і був похований. Пізніше його тіло  перепоховали у Галаці (нині Румунія). Згодом козаки перепоховали тіло гетьмана.

Іван Мазепа намагався відновити боротьбу за самостійну державу, його наміри були справді позитивними, тому ми не можемо заперечувати його вагоме значення в історії України.

Ласкаво просимо до бібліотек Солом’янки, де ви зможете знайти різноманітну літературу про гетьмана Мазепу.

Використана література:
1. 100 видатних українців. – К.: Видавництво Арій, 2006. – 496 с.
2. Країна: Тижневий журнал по-українськи, № 10 (463) 14 березня 2019: Росія бореться за хаос. Рух на захід єднає Україну.
3. Лепкий Б. С. Мазепа: Трилогія: ІІ. Не вбивай; ІІІ. Батурин: Іст. повісті / Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Вид-во Каменяр; Кооп. Манускрипт, 1991. – 488 с.
4. Лепкий Б.С. Мазепа: Трилогія. І. Мотря: Іст. повість у 2 т. / Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. – Львів: Кооп. Манускрипт; Вид-во Каменяр, 1991. – 424 с.
5. Мазепа: Збірник / Передм., упоряд. тексту й іл., комент. Ю. І. Іванченка. – К.: Мистецтво, 1993. – 240 с.: іл.
6. Маланюк Євген. Illustrissimus Dominus Mazepa – Тіло і постать. Андрусяк Микола. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. – К.: АТ “Обереги”, 1991. – 48 с.
7. Мицик Юрій. Іван Мазепа. – Київ, 2007. – 72 с. Серія: “Великі українці
8. Павленко С. Іван Мазепа як будівничий української культури. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська акад.”, 2005. – 304 с. – Бібліогр.: с. 180 – 238.
9. Павленко С. О. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. – К.: Вид дім КМ Академія”, 2004. – 602 с.
10. Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України / Худож.-оформлювач А. С. Ленчик. – Харків: Фоліо, 2007. – 415 с. – (Історичне досьє).
11. Скляренко В. М., Харченко Т М., Очкурова О. Ю., Рудичева І. А. 100 знаменитих людей України / Пер. з рос. Т. В. Ковальової; Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків: Фоліо, 2005. – 511 с. – (100 знаменитих).
12. Сосюра В. М. Мазепа. Поема. Лірика. – К.: Дніпро, 2001. – 221 с. (Бібліотека школяра).
13. Субтельний Орест. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст./Пер з англ. В. Кулика. – К.: Либідь, 1994. – 240 c.
14. Чухліб Т. В., доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва, заслужений діяч науки і техніки України. Гетьмани України-Русі. – Донецьк: ТОВ “ВКФ БАО, 2012. – 304 с., 8 арк. іл.: іл.
15. Шведов І. Три українських портрета: Мазепа, Вертинський, Кондратюк: Репертуар Київського державного театру історичного портрета. 1991 – 2001 р. р.

вівторок, 19 березня 2019 р.

Єдине мистецтво бути щасливим – усвідомлювати, що щастя у твоїх руках


Щороку, починаючи з 2012 р., 20-го березня традиційно відзначається Міжнародний день щастя. Ідею цього позитивного свята запропонував філантроп, активіст, політичний діяч та спеціальний радник ООН, індо-американець Джейм Ілайєн. Головна мета свята, визначена Дж. Ілайєном – визнати важливість щастя в житті кожної людини на планеті, надихнути усіх прагнути щастя, адже саме бажання бути щасливим є спільним почуттям для всіх нас.

2011 року Дж. Ілайєн представив вищому керівництву ООН концепт створення нового всесвітнього просвітницького дня – Міжнародного дня щастя. Пан Ілайєн провів успішну кампанію та переконав представників усіх 193 держав-членів ООН підтримати його ідею. Для святкування було обрано саме 20 березня не випадково – це день весняного рівнодення, перший день весни в Північній півкулі, період відновлення та нових початків.

Насправді ідея цього свята бере свій початок ще 1972 р., коли король невеликої гірської країни під назвою Бутан висловив думку про те, що успішність держави слід оцінювати не тільки за показниками рівня виробництва та матеріального заробітку, але також і за рівнем щастя населення, за рівнем задоволеності життям. Королівство Бутан розробило спеціальну систему оцінювання щастя, в основі якої лежали такі речі, як психологічне здоров’я населення, загальний стан здоровя людей, те, як люди проводять свій час, де вони живуть, освіта людей та їхнє оточення. Народ Бутану відповідає на 300 запитань, а результати щороку порівнюються із попередніми, щоб визначити рівень прогресу. Уряд держави використовує ці показники під час прийняття важливих для всієї країни рішень.

Дехто вважає, що Міжнародний день щастя це просто день, потрібний для того, щоб потренувати своє позитивне мислення або подумки подякувати за ті речі у нашому житті, які роблять нас щасливими. Проте мета, закладена в це свято ООН, значно серйозніша. ООН вважає, що всі ми зможемо стати по-справжньому щасливими лише тоді, коли всі люди на землі стануть рівними.

Засновники свята закликають усі країни націлити зусилля на покращення добробуту кожної окремої людини. ООН пропонує державам-членам, міжнародним та регіональним  організаціям відзначати Міжнародний день щастя відповідним чином, у тому числі шляхом проведення просвітницьких і тематичних заходів.

Також ООН прагне за допомогою цього свята звернути увагу світової спільноти на те, що економічний розвиток  має бути збалансованим, рівноправним та всеосяжним. Результатом реалізації такої моделі розвитку стане стійкий економічний зріст в країнах з подальшим зниженням рівня бідності.

Явище щастя вивчається такими науками, як філософія, етика, психологія та богослов'я. Фізіологи вивчають щастя у тісному взаємозв’язку з так званими “гормонами щастя” – ендорфінами, серотоніном і дофаміном.

У кожної людини є своє розуміння поняття щастя. Але, звичайно ж, у всіх нас є і багато спільних показників щастя, таких як здоров’я нас самих та наших близьких, матеріальний добробут, мир… Важливо визначити, що робить дійсно щасливим саме вас, адже тільки розуміючи, що вам потрібно для щастя, ви зможете правильно визначити свої цілі та впевнено крокувати до них.

суботу, 16 березня 2019 р.

Шевченківські дні в бібліотеках Солом’янки тривають


Ми продовжуємо цикл заходів, присвячених вшануванню пам’яті Тараса Григоровича Шевченка. У цікавій та доступній формі бібліотекарі Солом’янки знайомлять підростаюче покоління з Великим Кобзарем. Цього разу до бібліотеки завітали 3 групи дитячого садочку № 687.

пʼятницю, 15 березня 2019 р.

Balzac Fest в Україні


Наступного місяця виповниться 220 років від дня народження відомого в усьому світі французького письменника Оноре де Бальзака. Україна відіграла у житті письменника важливу роль – саме в нашій країні О. де Бальзак знайшов своє кохання, одружився, прожив певний час, відверто захоплюючись нашою культурою. Тож не дивно, що саме в Україні цього року в період з 14 березня по 8 червня з нагоди 220-річчя письменника пройде масштабний фестиваль Balzac Fest.

Як повідомив президент Асоціації «Бальзак-Ганська», кавалер ордена Почесного Легіону, Жан Рош, роботу над Balzac Fest було розпочато ще рік тому, фестиваль відтепер проходитиме регулярно, тому очікується, що він стане невід’ємною частиною культурного життя України.

Основні заходи фестивалю відбуватимуться у декількох місцях, а саме у м. Житомирі, м. Бердичеві, селі Верхівня (в якому проживав Бальзак під час перебування в нашій країні) та в м. Києві. Загалом Balzac Fest передбачає близько 30 різних заходів, які пройдуть більш як на 20 локаціях. Крім того, за участі директора Будинку-музею Бальзака в Парижі, Іва Гане, оголошено конкурс серед студентів та викладачів художніх академій під назвою “Бальзак очима українців”. Виконані художні твори, що братимуть участь у конкурсі, мають бути пов'язані з творчістю Бальзака. Переможець цього конкурсу одержить можливість відвідати Вищу школу мистецтв та дизайну TALM в м. Тур, в якому колись народився Оноре де Бальзак.

Пропонуємо вашій увазі перелік заходів, котрі відбудуться в рамках Balzac Fest:

14 березня
Театральна вистава “Ігри вовків бальзаківського віку”, присвячена українським сторінкам життя Бальзака
автори і режисери: Н.Неждана, О.Миколайчук
Житомирський музично-драматичний театр ім. І. Кочерги (м. Житомир)

20 березня День Франкофонії
Фінал конкурсу дитячих малюнків/ілюстрацій/коміксів за творами О. де Бальзака
Оголошення переможців на сайті balzacfest.com.ua
Вечір з дегустацією кави за рецептом Бальзака (соціально-культурний центр “Бальзак”, м. Бердичів)

Оголошення підсумків конкурсу літературного перекладу “Кава по-бальзаківськи” під час перекладацької майстерні за кавою
Український інститут майбутнього, м. Київ

18 квітня
Презентація коміксу “Батечко Горіо” (видавництво Леополь) та нагородження переможців конкурсу дитячих малюнків/ілюстрацій/коміксів за творами О. де Бальзака (Житомирська спеціалізована школа №20 та водночас у ТРЦ Галерея Бальзак)

16-17 травня
Міжнародна науково-практична конференція “Оноре де Бальзак: грані, інтерпретація, Україна”
Бердичівський Педагогічний коледж

20 травня День народження О. де Бальзака
Показ кінострічок за мотивами творів Бальзака
Соціально-культурний центр “Бальзак”, м. Бердичів

24 травня
Фінал конкурсу “Бальзак очима українців”
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури України, м. Київ

25 травня
Balzac weekend у садибі Ганських (с. Верхівня, Ружинський район, Житомирська область):
Розважальна програма
Виставка художніх робіт лауреатів конкурсу “Бальзак очима українців”
Фотовиставка “Бальзак і Україна”
Концерт класичної музики часів Бальзака

Презентація муралу на фасаді ТРЦ “Галерея Бальзак”, м. Бердичів

7-8 червня (всі заходи у Києві)
Встановлення бюсту Бальзака (Василь Бородай, 1965 р.)
вул. Бульварно-Кудрявська

Виставка робіт, створених у рамках художнього конкурсу “Бальзак очима українців”
Національна академія мистецтв України

Фотовиставка «Бальзак і Україна»
Національна академія мистецтв України

Концертна програма “Україна–Франція. На перехресті культур”
вул. Бульварно-Кудрявська

Розважальна програма
вул. Бульварно-Кудрявська

Театральна вистава “Ігри вовків бальзаківського віку”, присвячена українським сторінкам життя Бальзака
автори і режисери: Н.Неждана, О.Миколайчук
Центр Леся Курбаса

Концерт класичної музики часів Бальзака
Національна академія мистецтв України

Сподіваємося, що якомога більше людей долучиться до цього фестивалю, адже ми переконані, що заходи будуть дуже цікавими та знаковими для культурного життя України.



четвер, 14 березня 2019 р.

Шевченківські дні в бібліотеках Солом’янки


Днями всією Україною пройшли Шевченківські дні, під час яких традиційно вшановується пам’ять видатного українського поета і художника, Тараса Григоровича Шевченка. Бібліотеки Солом’янки, звичайно ж, не залишилися осторонь – у нас було організовано виставки і заходи, присвячені творчості Кобзаря.

До бібліотеки завітали дві групи дитячого садочка № 383. Бібліотекарі з радістю у доступній і цікавій формі ознайомили дітей із основними фактами про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка.
Спочатку діткам показали книжкову виставку, організовану на честь поета. Під звучання кобзи маленькі відвідувачі переглянули відеопрезентацію, що супроводжувалась розповіддю про дитячі роки та юність Тараса Шевченка. Незважаючи на маленький вік наших гостей, вони виявили непідробну цікавість до історії.
Діти переглянули короткий мультфільм, створений за мотивами вірша Т.Г. Шевченка "Садок вишневий коло хати". Деякі діти продемонстрували свої ораторські здібності, продекламувавши вірші видатного поета.
Після презентації нашим гостям було запропоновано перейти до іншої кімнати бібліотеки, де бібліотекарі створили імпровізовану хатинку, подібну до тієї, в якій 205 років тому народився майбутній символ нашої нації – Тарас Шевченко. Ця частина екскурсії особливо зацікавила дітей, вони розглядали портрети Кобзаря та картини, рушники та глечики, а родзинкою цієї експозиції стала люлька, підвішена до стелі, адже для сучасної малечі це справжня дивина. Під час перебування у "темній хатинці" під музичний супровід звучала розмова мрійливого, допитливого Тарасика та його матері:

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах стоїть?
Мати. Так синочку, правда.
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику, старайся.


Далі групи перейшли до читальної зали бібліотеки, в якій на них чекало цікаве завдання: складання пазлів, створених із картин-репродукцій Т.Г. Шевченка. Діти виявилися дуже кмітливими та на диво швидко впоралися із цим завданням.
Наприкінці зустрічі діткам задавали запитання про те, що нового вони дізналися з екскурсії, що запам’ятали, і нам було дуже приємно та радісно від того, що вони змогли відтворити почуту інформацію, і було очевидно, що всі залишилися задоволені. Отже, нашої просвітницької мети, визначеної для цього заходу, досягнуто.