Василь Стус: шлях гідності та сили слова✍️🇺🇦

6 січня ми вшановуємо пам’ять Василя Семеновича Стуса (1938–1985) – видатного поета, літературознавця та правозахисника, чиє життя стало прикладом моральної стійкості.
 
📍Формування особистості
Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині.
 
1939 року родина переїхала до міста Сталіно (нині Донецьк), де Василь закінчив школу та педагогічний інститут за спеціальністю «Українська мова та література».
 
Саме на Донеччині Василь Стус розпочав свою вчительську діяльність та літературну творчість, що стало важливою частиною його життєвого шляху.
 
📢Громадянська позиція
4 вересня 1965 року Стус брав участь у публічному виступі в кінотеатрі «Україна» (Київ), де разом із побратимами висловив протест проти арештів української інтелігенції.
 
У 1979 році він став членом Української Гельсінської групи, яка займалася моніторингом дотримання прав людини.
 
⛓Випробування та репресії
За свою переконаність та літературні тексти Стус зазнав двох арештів: у 1972 та 1980 роках.
 
Суд засудив його до тривалих термінів ув’язнення як «особливо небезпечного рецидивіста» за антирадянську діяльність.
 
🕯Пам'ять
Поет помер 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму в селі Кучино (Пермська область, РРФСР).
 
Його творча спадщина, зокрема збірка «Палімпсести», стала частиною класичного канону української літератури та символом перемоги духу над системою насильства.
 
Чому ми читаємо Стуса сьогодні?
Василь Стус навчає нас, що свобода слова – це не лише право, а й особиста відповідальність за кожне сказане й написане слово. Його поезія народжувалася в умовах цензури, переслідувань і фізичної ізоляції, але саме тому вона звучить особливо чесно й безкомпромісно. Стус не пристосовувався до обставин і не погоджувався на мовчання, навіть коли це загрожувало свободі та життю. Його тексти – це розмова про гідність, внутрішню свободу й моральний вибір людини, яка залишається вірною собі за будь-яких обставин.
 
📚Читайте. Досліджуйте. Пам’ятайте.

Книга дня: «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» (уклад. В. Кіпіані)

Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса – Поета і Громадянина.
 
У книжці «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР», укладеній Вахтангом Кіпіані, зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з в’язниці, спогади його рідних і друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення й загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».

День народження В. Стуса та В. Сосоюри – одних з основних фігур української літератури

6 січня – день особливий, і не тільки тому, що це Різдвяний святвечір, а ще й тому що колись саме в цей день (але в різні роки) народилися двоє видатних українців – талановитий поет і прозаїк Василь Стус і не менш талановитий письменник і поет Володимир Сосюра. Ці дві особистості зробили дуже великий внесок у розвиток української літератури. Це різні поети, два різних покоління, проте в них виявилося багато спільного. Багато складнощів було в житті і одного, і другого…

Володимир Сосоюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, що на Донеччині. В юні роки майбутній поет працював на содовому заводі міста Верхнього. З 1911 по 1918 рік навчався у двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу. Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії. Після війни (1922-23 рр.) навчався у Комуністичному університеті в м. Харкові, а також на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923-25 рр.). В. Сосюра був членом літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ і ВУСПП. 1948 р. Сосюру було відзначено найвищою в ті часи нагородою — Сталінською премією. А вже 1951 р. поета звинуватили у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну». Основні особливості творчості: - загострення акцентів на силі почуття; - тяжіння до драматичних сюжетів; - звернення уваги на процес життя, його динаміку, рух, зміни, а не причини та наслідки; - характерне романтичне світобачення. Помер Володимир Сосоюра 8 січня 1965 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Василь Стус також народився 6 січня, але вже 1938 року в с. Рахнівці на Вінниччині. Закінчивши школу, вступив до Донецького педінституту. Потім працював учителем, проходив службу в армії, а пізніше працював у газеті. Перші вірші В. Стуса було опубліковано 1959 р. у «Літературній газеті». 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка у Києві, з якої згодом був відрахований через участь в акції протесту під час прем’єри стрічки «Тіні забутих предків». Брав участь у діяльності Клубу творчої молоді. Заробляв на життя працею у Центральному державному історичному архіві, потім – на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, у метро. Протягом 1966-1972 рр. – старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР. 1970 р. книжка віршів поета «Зимові дерева» потрапила до Бельгії і була начебто видана у Брюсселі (насправді ж її видали у Лондоні). 1972 р. поет був заарештований. Ув’язнення відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну був відісланий у заслання. 1979 р. Стус повернувся до Києва, але вже 1980 р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 4 вересня 1985 р. Василя Стуса не стало. Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. «Щирість, «понадчасовість», комунікація сучасності з минулим, як у Шевченка, шукання вічності, любов до природи та життєствердний оптимізм» – такими рисами схарактеризувала поезію Василя українська поетеса Аріядна Шум.