Хвилинка сучасної української поезії: «А вітер в косах моїх блукає» Наталія Пиж

Шановні наші користувачі та підписники, до вашої уваги рубрика «Сучасна українська поезія». У цьому дописі дозвольте познайомити вас із віршем молодої поетеси Наталії Пиж «А вітер в косах моїх блукає»:

 
А вітер в косах моїх блукає
Собі пристанку він десь шукає
Шукає щастя, шукає долі
Шукає просто життя поволі.
⠀
Щоб просто жити, а не летіти
Десь зупинитись, когось любити
Десь посміхнутись, а десь спіткнутись
Щоб просто жити, а не забутись
⠀
Дивитись в очі, радіти сонцю
Сидіти тихо біля віконця
І споглядати за всім на світі
Десь просто жити, а не летіти.

Хвилинка сучасної української поезії: «Є час коли камінь наріжний – зброя…» Юрій Іздрик

Шановні користувачі та підписники, ми продовжуємо знайомити вас із сучасною українською поезією. Вона різноманітна, як і саме життя. Сьогодні до вашої уваги філософський вірш «Є час коли камінь наріжний – зброя…» відомого українського прозаїка й поета з міста Калуш Юрія Іздрика.

 
є час коли камінь наріжний – зброя
і час коли камінь – тіло і хліб
є час коли світ починають двоє
і час коли двох розділяє світ
 
є час коли небо утримує воду
і час коли гине в воді родовід
є час коли світло іде зі сходу
і час коли темрява сходить на схід
 
є час коли морок ховає минуле
і час де майбутнє – суцільна пітьма
є час коли миті свистять ніби кулі
і час де ніякого часу нема
 
є час для молитви й благої довіри
і час де прокляття засліплює зір
є час поклоніння останньому звіру
і час коли віри лякається звір
 
усе що триває – триває у часі
а все що стається залежить від нас
буття – тільки шанс на любов і на щастя

лови і живи поки маєш ще час

Хвилинка сучасної української поезії: «Спи. Я тебе стерегтиму» Катерина Бабкіна

Як добре ви знаєте сучасну українську поезію? Які поети вам подобаються? Наша країна дуже багата на талановитих людей, у тому числі літераторів. Нумо потроху знайомитися з ними ближче. У цьому дописі до вашої уваги «затишний» вірш від молодої української письменниці й поетеси Катерини Бабкіної «Спи. Я тебе стерегтиму».

 
Спи. Я тебе стерегтиму.
Спи. Я тебе стерегтиму.
Просто цієї ночі
щоб відпустити зиму
треба заснути конче.
 
Сни твої наче з вати –
теплі й м’які на дотик.
Щоби тебе впіймати,
треба забути хто ти.
 
Висить в вікна квадраті
жовтого сну окраєць.
Треба піти з кімнати,
щоби прийти у пам’ять.
 
Спи. Я ніде не йтиму.
Просто цієї ночі
треба прийняти зиму
всім, хто забути хоче.