Оноре де Бальзак є одним із найвідоміших письменників-реалістів Франції.
Він вважається засновником реалізму в європейській літературі. Такі класики
світової літератури як Еміль Золя, Федір Достоєвський, Вільям Фолкнер та Чарльз
Діккенс вважали Бальзака своїм учителем. Шлях Оноре де Бальзака до успіху був
непростим, але він завжди залишався вірним своїй мрії стати письменником і
тому, а також завдяки завзятій праці, досягнув таких висот.
Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20-го травня 1799 року. Батько
майбутнього письменника був звичайним селянином, якому вдалося розбагатіти під
час буржуазної революції, мати, котра була значно молодшою за батька, сином
ніколи не цікавилася. До речі, справжнє прізвище батька письменника – Бальса,
але після революції він змінив його на Бальзак, додавши шляхетну частку «де».
Навчання юного Оноре де Бальзака проходило спочатку в Вандомському коледжі,
а пізніше у Паризькій школі права. Коли Оноре було 14 років (тоді він ще
навчався у коледжі), він тяжко захворів і тому його було відправлено додому, а
коледж він закінчував заочно. Цікаво, що Оноре захопився літературою ще під час
навчання у коледжі, тоді він дуже багато читав і все більше розумів, що право
це не його покликання. Незважаючи на те, що він все ж вступив до паризької
школи права, Оноре продовжував мріяти про кар’єру письменника.
Перші спроби в літературі Бальзак зробив 1823 року. Його перші романи були
написані в дусі романтизму, проте автор не вважав ці твори вдалими. Відомо, що
Оноре де Бальзак був дуже працьовитим, тому писав по 15 годин на добу, а успіх
не проходить повз таких людей. Поступово письменник почав здобувати славу,
публікуючи по 5-6 романів на рік. 1829 року Оноре де Бальзак написав роман «Останній
шуан», який дозволив письменнику увійти до французької літератури, як одному із
її найоригінальніших авторів.
Бальзак писав про те, що бачив навколо себе: про паризьку буденність та
життя у французьких провінціях, про життя бідних людей та аристократії. Його
романи можна назвати філософськими новелами, що розкривали всю глибину
соціальних протиріч, що існували у тодішній Франції. Починаючи з 30-х років,
Бальзак писав великі прозові твори – романи та повісті («Гобсек», «Шагренева
шкіра», «Полковник Шабер», «Євгенія Гранде», «Історія величі і падіння Цезаря
Біротто» та ін.). Ще на ранніх етапах творчості Бальзак виявив схильність
писати твори циклами, внаслідок чого виник задум об'єднати всі романи в епопею.
Так, 1840 року виникла «Людська комедія» – цикл із усіх романів, написаних
Бальзаком. Цикл розділено на три частини: «Етюди про звичаї», «Філософські
етюди» та «Аналітичні етюди».
1845 року Оноре де Бальзака було нагороджено Орденом Почесного легіону.
Для нас, українців, надзвичайно приємним є той факт, що такий видатний та
всесвітньо відомий письменник, як Оноре де Бальзак, мав пряме відношення до
України, адже він певний час жив на нашій землі. 1832 року письменник отримав
листа, що надійшов із Одеси за підписом «Іноземка» стосовно його роману «Тридцятирічна
жінка». Авторкою послання виявилася багата поміщиця Евеліна Ганська, власниця
маєтку поблизу міста Бердичів. Спочатку між письменником та пані Ганською було
листування, потім вони зустрілися особисто і почали товаришувати, а вже пізніше
між ними виникло кохання. Евеліна Ганська було заміжня, тому закохані змушені
були зустрічатися таємно. Та врешті-решт після смерті чоловіка Е. Ганської пара
побралася у Бердичеві.
Оноре де Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847 р. – січні 1848
р. і протягом останніх місяців 1849 р. до квітня 1850 р. Окрім Верхівні, маєтку
Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями
і родючою землею. Ось, що писав Бальзак про нашу Батьківщину:
«…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера. Тут починається
український чорнозем, шар чорного і тучного ґрунту завтовшки футів п'ятдесяти,
а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»
Разом з Евеліною Ганською Бальзак побував у Києві і так описав його красу і
велич у листі до Лори де Сюрвіль: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це
татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії
українських степів. Добре поглянути на це ще разок…».
У 1847, 1848 і 1850 роках Бальзак відвідав Київ (всього було 6 візитів
письменника до Києва). Проживаючи на Печерську, почав писати нарис «Лист про
Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків.
Тривалий час письменник жив у селі Верхівня (нині Житомирської області), в
маєтку Ганських (з осені 1847 по лютий 1848 року та з осені 1848 року по
квітень 1850 року).
На жаль, щастя Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської тривало недовго. Їхнє
вінчання відбулося 2-го березня 1850 року, а вже 18-го серпня того ж року
письменник помер у Парижі. Причина смерті – гангрена. О. де Бальзака ховали з
усіма можливими почестями, відомо, що труну його несли такі видатні літератори,
як Олександр Дюма та Віктор Гюго.
2011 року в Бердичеві, навпроти костелу Варвари, було відкрито пам'ятник
славетному письменнику. Автором погруддя став житомирський скульптор Василь
Фешенко. Також на честь Оноре де Бальзака названо перший український клуб
Ротарі, що об'єднує франкомовних киян та іноземців, що мешкають у Києві,
засідання якого проводяться французькою мовою.
