«Життя попереду» – одна з найбільш пронизливих, відвертих,
драматичних і зворушливих книг другої половини ХХ століття. Десятирічний Мохамед
– усі звуть його Момо – мешкає в паризькому районі Бельвіль, населеному
арабами, чорношкірими африканцями і євреями, в притулку, який тримає мадам
Роза, колишня ув’язнена табору Аушвіц. Матері більшості дітей, яких виховує
Роза, – повії, які платять копійки за утримання своїх чад. Момо змушений
самотужки боротися з життям і за життя, коли ж мадам Роза з часом стає
абсолютно безпорадною, саме він допомагає їй виживати і залишається з нею до
останньої години.
