О. Генрі: майстер гостросюжетних новел із неочікуваним фіналом

Відомий нині в усьому світі американський письменник-прозаїк О. Генрі (справжнє ім'я Вільям Сідні Портер) народився 11 вересня 1862 року в Грінсборо (штат Північна Кароліна, США), в сім'ї лікаря. У 17 років Вільям почав працювати у місцевій аптеці, отримавши диплом фармацевта. Через три роки поїхав до Техасу, де пробував себе у різних професіях – працівник на ранчо, співробітник земельного управління, касир і рахівник у банку.

Свої перші літературні спроби зробив ще до початку 1880-х років. 1894 року В. Портер почав видавати гумористичний тижневик «Роллінг Стоун», що майже повністю складався з його власних нарисів, жартів, віршів і малюнків. Та на жаль, журнал проіснував лише рік. В той самий час, коли закрився журнал, Портера звільнили з роботи у банку і звинуватили у недостачі. Він зумів вийти з-під варти під заставу і переїхав до Х'юстона, де, власне, і розпочав свою професійну журналістську й літературну діяльність. Отримавши виклик до суду, вирішив сховатися, але згодом все ж повернувся додому через хворобу дружини. Його було заарештовано і засуджено до 5 років в'язниці за звинуваченням у розтраті. 1898-1901 роки письменник провів у в'язниці штату Огайо, де працював аптекарем при тюремній лікарні, а в години нічних чергувань писав оповідання, які нелегальним шляхом надсилалися до журналів. Тоді ж виник і псевдонім «О. Генрі».

Роки, проведені за ґратами, можна вважати періодом формування письменницької індивідуальності О. Генрі. Після дострокового звільнення він переїхав до Нью-Йорка, де поступово вибудував зв'язки з найбільшими газетами і журналами, видав свої перші книги і врешті-решт став одним із найпопулярніших американських авторів.

Усі події непростого і навіть драматичного життя письменника знайшли відбиття у сюжетах його творів. Неповторний майстер блискуче побудованої, «закругленої» фабули, з її характерною «подвійною» розв'язкою (перша – помилкова, друга – несподівана), створив безліч виразних «образів-масок».

Його творчий спадок включає понад 280 оповідань, скетчів, гуморесок. За життя автора вийшло близько 10 збірок: «Чотири мільйони», «Палаючий світильник», «Серце Заходу», «Голос великого міста», «Шляхетний шахрай», «Шляхи долі» та інші; приблизно стільки ж вийшло після смерті письменника.

Помер О. Генрі 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.

Попри те, що ставлення критиків до творчості письменника є неоднозначним, любов читачів до нього незмінна: нині О. Генрі, як і раніше, в багатьох країнах займає міцне місце серед авторів, яких постійно перечитують.

Найцікавіші цитати О. Генрі:

Ернест Хемінгуей – письменник який вмів розважатися, дивувати і був здатен на шалені вчинки

Сьогодні виповнюється 121 рік від дня народження класика світової літератури Ернеста Хемінгуея.

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Парк, США, в родині лікаря. З ранніх років багато читав і захоплювався полюванням і риболовлею. У шкільні роки юний Ернест писав замітки і робив репортажі для шкільної газети. Саме в той час він і вирішив стати письменником. Його перші оповідання надрукували у шкільному журналі «Скрижаль» 1916 року. Після школи Е. Хемінгуей переїхав до Канзас-Сіті і вступив там до університету. Там працював репортером у газеті, висвітлюючи хроніку подій. Під час Першої світової війни Хемінгуей служив в Італії. 1918 року письменник отримав важке поранення і через рік повернувся до США. Хемінгуея було нагороджено срібною медаллю «За звитягу» і «Військовим хрестом». Після війни Хемінгуей працював журналістом у Чикаго і Торонто; паралельно писав оповідання. Згодом письменник переїхав до Парижа, де повністю присвятив себе літературній діяльності.

1926 року світ побачив роман Е. Хемінгуея «Фієста. І сонце сходить», який приніс йому перший письменницький успіх. Через рік вийшла збірка оповідань «Чоловіки без жінок», а 1933 року – «Переможцю не дістається нічого». Яскраві драматичні оповідання Хемінгуея, такі як «Вбивці», «Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера» і «Сніги Кіліманджаро» привернули до себе заслужену увагу критиків і читачів і ще більше зміцнили славу письменника. Та дійсно грандіозний успіх приніс Хемінгуею його роман «Прощавай, зброє», який вийшов 1929 року.

1930 року Е. Хемінгуей повернувся до США. Письменник усе життя багато подорожував, що цілком відображено у його творах. Протягом наступних років вийшли його відомі романи «Смерть після полудня» (1932), «Зелені пагорби Африки» (1935), «По кому подзвін» (1940).

1953 року Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» (1952). 1954 року письменник отримав Нобелівську премію з літератури. Пізніше жив на Кубі, подорожував Африкою. В останні роки життя Хемінгуей страждав від діабету і гіпертонії, проте лікарі були зосереджені тільки на його уявних «психічних розладах».

Втомившись від постійних мук, 2 липня 1961 року Ернест Хемінгуей застрелився у своєму будинку в Кетчумі, США, не залишивши передсмертної записки.

До вашої уваги деякі з найкращих цитат Е. Хемінгуея: