💌Любов у сторінках

Лютий – місяць, у якому особливо багато розмов про любов. Саме в цей час ми відзначаємо День Святого Валентина – свято почуттів, і Міжнародний день дарування книг – свято знань, пам’яті та духовного спадку. На перший погляд, це різні події. Та насправді їх поєднує дещо дуже важливе: любов як цінність, яку хочеться передати іншому.
 
Книга – один із найдавніших і найщиріших способів такого дарунка. Вона зберігає слова, думки, почуття людей, які жили задовго до нас, і дозволяє цим почуттям жити далі. Саме тому ми пропонуємо поглянути на любов не як на швидкоплинну емоцію, а як на явище, здатне пережити століття – у сторінках літературних творів.
 
📖Закохані, які пережили століття
 
💔Ромео і Джульєтта
(Вільям Шекспір, трагедія «Ромео і Джульєтта»)
Історія двох юних сердець, що стали заручниками ворожнечі дорослого світу, давно перетворилася на символ трагічного кохання. Ромео і Джульєтта прожили дуже коротке життя, але їхня любов виявилася сильнішою за страх, заборони й навіть смерть. Саме ця сила зробила їх безсмертними в культурі й літературі🌹.
 
❄️Кай і Герда
(Ганс Крістіан Андерсен, казка «Снігова королева»)
Це історія не лише про дитячу прив'язаність, а й про відданість, віру та здатність не здаватися. Герда проходить довгий і небезпечний шлях, щоб врятувати Кая, і її щира, самовіддана любов розтоплює холод, у якому той опинився. У цій казці любов постає як найвища моральна сила, що перемагає темряву й байдужість❄️✨.
 
🌾Наталка і Петро
(Іван Котляревський, п’єса «Наталка Полтавка»)
Одна з найсвітліших історій кохання в українській літературі. Наталка і Петро – приклад вірності, чесності та внутрішньої гідності. Їхня любов не залежить від соціального становища чи матеріальних благ, адже головною цінністю для них залишається щире почуття. Це кохання, вкорінене в традиції й моральні засади українського народу🌻.
 
🎶Маруся Чурай і Гриць
(Ліна Костенко, роман у віршах «Маруся Чурай»)
Ця історія – про складність вибору, відповідальність і трагедію зради. Любов Марусі – глибока, болісна, нерозривно пов’язана з творчістю й долею. Хоча кохання не рятує героїв від трагедії, воно продовжує жити в піснях, які пережили своїх творців. Тут любов стає частиною національної пам’яті🎵.
 
🏔️Іван і Марічка
(Михайло Коцюбинський, повість «Тіні забутих предків»)
Їхнє кохання – майже позачасове: містичне, пристрасне, вкорінене в гуцульську землю й давні вірування. Марічка гине молодою, але не зникає – її образ продовжує жити в його пам’яті й видіннях, зливаючись із міфологічним простором Карпат. Любов переходить межу реальності й стає частиною духовного світу героя — такого ж містичного й трагічного, як сама ця історія🌲.
 
🎀Елізабет і Дарсі
(Джейн Остін, роман «Гордість і упередження»)
Одна з найулюбленіших любовних історій у світовій літературі – і не випадково. Елізабет Беннет і Містер Дарсі долають не лише соціальні бар'єри, а й власні упередження та гордість. Їхнє кохання народжується повільно, через непорозуміння – і саме тому воно таке переконливе💚📖.
 
⏳Флорентіно і Ферміна
(Габріель Гарсія Маркес, роман «Кохання в часи холери»)
Флорентіно Аріса чекає на своє кохання понад п’ятдесят років – і дочікується. Цей роман переконливо доводить: справжні почуття не підкоряються часові, розлуці чи життєвим обставинам. Любов може змінювати форму, мовчати десятиліттями, але не зникати. І коли настає її час, вона здатна розквітнути з новою силою, попри прожите життя🌸⌛
 
✨Історії цих закоханих доводять: справжня любов не зникає разом із часом. Вона змінює форми, переходить у слово, музику, пам’ять, але продовжує жити – доки ми читаємо й переосмислюємо ці тексти.
 
У дні, коли ми говоримо про кохання і даруємо книги, варто згадати: кожна книга – це міст між поколіннями, а кожна прочитана історія – спосіб зберегти те, що було важливим колись і залишається важливим сьогодні.
Тож нехай любов і надалі живе у сторінках📚❤️

📖🌟Випадкова зустріч з книгою, що може змінити життя

Незабаром відзначатиметься День дарування книг, і з цієї нагоди хочеться говорити не про кількість сторінок чи гучні новинки на полицях. Хочеться говорити про довіру. Адже книга – це не просто річ. Це досвід, яким ми ділимося з тими, хто для нас важливий.
 
Коли ми даруємо книгу, ми даруємо не папір і палітурку. Подарувати книгу – це ніби сказати: «Ці ідеї допомогли мені, можливо, вони відгукнуться і тобі»🤝.
 
У цьому є щось дуже особливе. Книга – це запрошення до розмови, навіть якщо вона відбудеться без слів. Ви не стоїте поруч і не пояснюєте кожну сторінку, але довіряєте читачеві пройти цей шлях самостійно. Ми просто даємо людині простір для власних думок і відкриттів.
 
День дарування книг нагадує нам: читання – це завжди діалог. Автор говорить із читачем через роки й століття. А той, хто дарує книгу, стає частиною цієї розмови. Він обирає: ось це варто передати далі📚.
 
Особливо цінними стають ті книжки, що потрапляють до нас наче випадково. Подаровані без гучних рекомендацій, без модних списків. Іноді саме така «тиха» книга стає точкою повороту – допомагає визначитися з професією, підтримує в складний момент, відкриває нову тему, про яку раніше не замислювався✨.
 
Бібліотека – це місце, де такі подарунки тривають щодня. Тут книги чекають на свого читача, а читач – на свою книгу. Кожна книга, передана до фонду, – це шанс, що вона знайде саме того читача, якому вона зараз потрібна. Це віра в те, що вчасне слово чи чиясь історія справді можуть підтримати або щось змінити.
 
Даруючи книгу бібліотеці, ми робимо її доступною для багатьох. Даруючи книгу близькій людині – ми відкриваємо їй ще один горизонт. І в обох випадках відбувається те саме: ми ділимося чимось важливим❤️.
 
Можливо, книга, яку ви подаруєте, стане для когось не просто читанням на вечір. Можливо, вона стане розрадою, поштовхом, новим інтересом або навіть новим шляхом.
 
Тож у День дарування книг не просто передавайте паперові томи. Поділіться історією, яка вас колись підтримала чи здивувала. Можливо, саме ваша книга стане для когось тим самим вчасним відкриттям.

👩‍🔬Жінки й дівчата в науці: історії, які змінюють світ

11 лютого – Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Це свято не про урочисті промови, а про щире визнання: жінки й дівчата творили й творять науку, попри історичні труднощі й гендерні бар’єри. Воно започатковане резолюцією Генеральної Асамблеї ООН і нагадує про важливість рівного доступу до освіти й наукової діяльності для всіх🌍📊
 
Наука – це не лише лабораторії й рівняння, це історії людей, які ставили запитання, шукали відповіді і змінювали світ. У цьому дописі згадаємо кілька постатей – світових і українських науковиць – і порадимо книжки, що надихають і розповідають про науку доступною мовою.
 
🌟Світові науковиці, про яких варто читати
 
Марія Склодовська-Кюрі
Фізикиня й хімік, яка стала першою жінкою, що отримала Нобелівську премію, і єдина в історії, хто здобув її двічі (за фізику і за хімію). Вона відкрила полоній і радій та заклала основи досліджень радіоактивності – теми, що змінила науку ХХ століття.
Книги: «The Elements of Marie Curie: How the Glow of Radium Lit a Path for Women in Science» Дава Собел
«Марія Кюрі» Юлія Потерянко
 
Джейн Гудолл
Британська приматологиня й етологиня, яка понад шість десятиліть (з 1960 року) досліджувала шимпанзе в Танзанії. Її спостереження змінили уявлення про поведінку приматів і про зв’язок людини з природою.
Книга: «Jane Goodall: The Woman Who Redefined Man» Dale Peterson
«У пошуках надії» Джейн Гудолл
 
Інші імена, які варто знати
 
Розалінд Франклін (дослідження структури ДНК), Геді Ламарр (разом з композитором Дж. Антейлом винайшла методи розширення спектра зв'язку та стрибкоподібного перелаштування частоти, необхідні для бездротового зв'язку від докомп'ютерної ери і до наших днів), Ту Юю (Нобелівська премія з фізіології або медицини 2015 року за відкриття нового методу лікування малярії) – кожна з них на своєму шляху змінила наше розуміння світу.
 
🇺🇦Українські науковиці
 
В Україні жінки складають близько 45% науковців, що серед світових країн вважається доволі високим показником.
 
Хоч і не всі широко знані за межами професійних спільнот, є постаті, які варто згадати:
 
Софія Окуневська – перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині та перша українка Галичини, яка здобула університетську медичну освіту.
 
Марина В’язовська – математикиня, лауреатка Філдсової премії – однієї з найпрестижніших світових нагород у математиці – за свої результати в теорії упаковки сфер у багатовимірному просторі. Її праці мають застосування у теорії кодування та інформації.
 
Елла Лібанова – економістка і демографка, перша жінка-членкиня Президії Національної академії наук України (НАНУ), яка багато років очолює Інститут демографії та соціальних досліджень.
 
Ірина Бельська – докторка фізико-математичних наук, астрономка з широким внеском у вивчення властивостей малих тіл Сонячної системи; її ім’ям названо астероїд.
 
Наталія Виноград – епідеміологиня, співпрацює з МОЗ і ВООЗ у питаннях біобезпеки та інфекційних захворювань.
 
Катерина Ющенко – програмістка і піонерка комп’ютерних наук; у 1950-х роках розробила одну з найперших мов програмування високого рівня.
 
Ці приклади показують: наука – не абстракція, а конкретні життєві шляхи, які відкривають нові горизонти через працьовитість і допитливість.
 
📚Книжки українською мовою про науку та науковиць
 
До вашої уваги видання, які надихають читати про науку, відкриття та тих, хто їх здійснює:

📘«Жінки в науці. 50 безстрашних першопрохідниць, що змінили світ» Рейчел Ігнотофскі
Це ілюстрована книга, що розповідає про 50 жінок-науковиць з різних галузей – від фізики й математики до медицини та інженерії. Книга популярно показує, як важливо мати рівні можливості для всіх, хто любить науку.
 
📗«Жінка і наука в Україні; До 25-річчя заснування громадської організації «Жінки в науці»» Віра Троян
Монографія, що висвітлює роль жінок-науковиць в українській науково-освітній сфері, історичний контекст та сучасні виклики.
 
📕«Жінки в космосі» Людмила Щербанюк
Біографічна книжка про жінок, які творили історію космічних досліджень – від перших польотів до наукової роботи в умовах мікрогравітації. На її сторінках – життєві історії астронавток і дослідниць, які долали бар’єри й літали до зірок.
 
📘«Це зробила вона» Тамара Гундорова та ін.
Ілюстрована збірка з історіями 50 українських жінок, серед яких є й ті, чий внесок у науку, техніку й освіту змінив життя інших. Це книга про те, що жінка може досягати значних звершень у будь-якій сфері.
 
📕«Це теж зробила вона» – другий том
Продовження першої збірки: ще більше історій про видатних українок, відомих і маловідомих, чий внесок у науку, технології, культуру та суспільство заслуговує на увагу й пам’ять.
 
🔍Чому це важливо
 
Попри прогрес, жінки досі менше представлені в окремих галузях науки, і це не лише статистика: за даними ООН, у деяких сучасних сферах (як-от квантові технології чи ІТ) частка жінок дослідниць залишається низькою.
 
Та історії, про які ми сьогодні згадали – і біографії в книжках, які можна читати – це не констатація факту. Це дзвінок до дії: наука – для всіх, і перший крок до неї починається з допитливості й доступу до знань📖.

🌐День безпеки в Інтернеті: як читати й шукати інформацію відповідально

10 лютого у світі відзначають День безпеки в Інтернеті (Safer Internet Day). Його проводять щороку в лютому, щоб нагадати: інтернет – це не лише зручний доступ до знань, а й простір, у якому важливо бути уважними й відповідальними.
 
Сьогодні інформаційна грамотність – це частина сучасного читання. Ми читаємо не лише книжки, а й новини, дописи, коментарі, сайти, електронні документи. І від того, як ми це робимо, залежить дуже багато.
 
🔎Як читати в інтернеті свідомо
 
✅️Перевіряйте джерело. Хто автор тексту? Чи вказано, звідки взята інформація? Надійні матеріали зазвичай мають чітке походження.
 
✅️Остерігайтеся фейків. Гучні заголовки, емоційний тиск, відсутність фактів – часті ознаки неправдивих новин.
 
✅️Порівнюйте інформацію. Якщо тема важлива, варто подивитися, як її подають кілька різних джерел.
 
©Авторське право – теж про повагу
 
Книги, тексти, фото, відео в мережі мають авторів. Користуючись матеріалами онлайн, важливо:
 
- не привласнювати чужі тексти;
 
- зазначати автора або джерело (пам’ятайте: цитування із зазначенням автора – це не лише вияв поваги, а й ваше законне право на використання інформації);
 
- користуватися легальними електронними бібліотеками й відкритими ресурсами.
 
👧🧒Безпека дітей онлайн
 
Для дітей і підлітків інтернет – частина щоденного життя. Тут важливо:
 
☝️говорити з ними про особисті дані й приватність,
 
☝️пояснювати, що не вся інформація в мережі є правдивою,
 
☝️заохочувати звертатися до дорослих, якщо щось насторожує або лякає.
 
📚Бібліотека – безпечний простір для знань
 
Сучасна бібліотека – це не лише полиці з книжками. Це місце, де допомагають орієнтуватися в інформації:
 
✔️підказують перевірені джерела,
 
✔️навчають працювати з текстами та електронними ресурсами,
 
✔️підтримують культуру читання – і офлайн, і онлайн.
 
У День безпеки в Інтернеті хочеться нагадати: читати відповідально – означає думати, перевіряти й поважати працю інших. І цьому можна навчитися. Зокрема – в бібліотеці.

📖Читаємо разом! Читаємо вголос!

Днями у всьому світі відзначали Всесвітній день читання вголос (World Read Aloud Day). Це щорічна подія, започаткована LitWorld у 2010 році, щоб відзначити і нагадати: читання вголос – це не лише про слова, а про єднання, розуміння й живий контакт між людьми.
 
День читання вголос підкреслює, як слушно й важливо робити книгу «живою» – чути її голос, інтонацію, ритм, ділитися історіями й замислюватися разом.
 
📍Наші читання
 
У Бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом’янського району м. Києва не вперше приділяють увагу читанню вголос. Час від часу ми організовуємо заходи, присвячені саме такому читанню – не лише в особливий день, а просто тому, що це важливо. Інколи ми проводимо ці заходи спільно з нашими партнерами, наприклад, з франко-українським закладом освіти «Rikiki».
 
📌Мета цих зустрічей:
 
🔴створити простір живого спілкування навколо книги;
 
🔴дати можливість людям чути й проживати тексти, які викликають щирі емоції;
 
🔴підтримати тих, хто любить читати або хоче це робити впевненіше;
 
🔴допомогти дітям і дорослим відкрити нові твори через голос, емоцію, інтонацію.
 
На таких заходах хтось читає вголос улюблений уривок, хтось ділиться тим, що зворушило чи змусило замислитися, а всі разом слухають, обговорюють і переживають слово як живий досвід. Під час таких заходів книга стає приводом для розмови й взаєморозуміння.
 
Читання вголос ­– це не тільки дитячий досвід. Це спосіб обʼєднувати покоління, підтримувати тих, хто ще вчиться, й дарувати увагу тим, кому важливо бути почутим. Тут не ставлять балів за техніку читання – ми просто ділимося історіями у дружньому колі.
 
📚Мета цього дня проста і зрозуміла:
 
✅️показати, що читання вголос допомагає розвивати мовлення та грамотність;
 
✅️зміцнює емоційний зв’язок між тими, хто читає, і тими, хто слухає;
 
✅️нагадати, що книга – це не лише текст на сторінці, а жива розмова;
 
✅️сприяти тому, щоб якнайбільше людей, великих і маленьких, відчули радість від книжки.
 
📅У рамках цього дня в різних країнах проводять читання творів, зустрічі авторів і читачів, спільні сесії в школах і бібліотеках. Все це – щоб нагадати: слово, вимовлене вголос, має силу.
 
💬Читання вголос – про нас усіх
 
Читання вголос не потребує особливого звання чи професії. У читача не має бути ідеальний голос, натомість важлива увага до людини поруч😊. Саме цю просту, людську силу ми святкуємо щороку – і в нашій бібліотеці, і в усьому світі.
 
📚 Читаємо вголос – бо книга має звучати.

📖🔎Книжкові передбачення, що справдилися😱

Література не лише відображає сьогодення, а інколи – завдяки фантазії та глибокому розумінню тенденцій людства – випереджає свій час. Деякі письменники описували події чи ідеї, які згодом стали реальністю. Пропонуємо розглянути кілька таких випадків, де художнє слово дивовижно збіглося з майбутнім.
 
🚢Титан і «Титанік»: Морган Робертсон і «Марність» (1898)
 
За 14 років до катастрофи «Титаніка», американський письменник Морган Робертсон написав повість «Марність» (Futility, or the Wreck of the Titan) про вигаданий корабель Titan. У ній він описав:
 
- безсмертний корабель великого розміру,
- що протаранив айсберг у квітні
- і немає достатньо рятувальних човнів для всіх на борту.
 
Через 14 років у квітні 1912 року реальний RMS Titanic зіткнувся з айсбергом у Північній Атлантиці й затонув. Збіглося багато аспектів, включно з реакцією на ситуацію та наслідками катастрофи.
 
Цей випадок – один із найвідоміших прикладів разючого збігу між художнім сюжетом і реальною історією.
 
Після трагедії твір Робертсона був перевиданий у 1912 році, що й привернуло до нього широку увагу.
 
🚀Жюль Верн: з Землі до Місяця та елементи космічних подорожей
 
Французький письменник Жюль Верн, один із батьків наукової фантастики, у романі «Із Землі на Місяць» (1865) описав ідею подорожі на Місяць ракетою – за більше ніж століття до того, як це стало реальністю з програмою Аполлон.
 
У своїх творах він також описував:
 
- підводний човен на електриці («20 000 льє під водою»),
- сучасні технології, віддалено схожі на ті, що згодом з’явилися у XX столітті.
 
Жюль Верн не «передбачав» майбутнє містично, але його уява була настільки тісно пов’язана з науковими тенденціями, що багатьма з ідей він опинився «попереду часу».
 
✈️Герберт Веллс: техніка і війна майбутнього
 
Англійський письменник Герберт Джордж Веллс відомий не тільки як класик фантастики, але і як автор, який у ранньому ХХ столітті описав ідеї, що згодом набули реального втілення. У його романах та есеях можна знайти образи:
 
- повітряних бойових машин (що нагадують сучасні літаки та бомбардувальники),
- танків та бронетехніки,
- космічних подорожей,
- ядерної енергії та зброї.
 
У романі «Визволений світ» (The World Set Free) (1913) Веллс змалював ідею зброї, заснованої на енергії атома. Хоча це не було точним науковим прогнозом, сама концепція з’явилася за десятиліття до реального створення ядерної зброї у 1940-х роках.
 
🌌Літературні збіги та межі «передбачень»
 
У популярній культурі часто згадують і приклад Джонатана Свіфта.
У «Мандрах Гуллівера» (1726) він писав, що астрономи Лапути знають про два супутники Марса.
 
👉 Це дивовижний літературний збіг, адже Фобос і Деймос були відкриті лише у 1877 році. Водночас параметри, наведені Свіфтом, не відповідають реальним, тож ідеться не про наукове передбачення, а радше про сатиричну фантазію.
 
📱Едвард Белламі: кредитні картки та онлайн-шопінг
 
Американський письменник Едвард Белламі у романі «Погляд назад» (Looking Backward, 1888) описав суспільство майбутнього, в якому люди користуються єдиною безготівковою системою розрахунків, що нагадує принцип дії сучасних кредитних карток – за десятиліття до їх реального впровадження у ХХ столітті.
 
У його баченні також були:
 
- централізовані магазини з доставкою товарів додому,
- система споживання, що віддалено нагадує сучасні форми дистанційної торгівлі.
 
Белламі не просто фантазував – він досліджував економічні тенденції свого часу і екстраполював їх у майбутнє.
 
💊Олдос Гакслі: антидепресанти та генна інженерія
 
Британський письменник Олдос Гакслі в антиутопії «Прекрасний новий світ» (Brave New World, 1932) описав суспільство, де:
 
- люди регулярно вживають психоактивний препарат «сома» для штучного контролю настрою – за десятиліття до появи перших антидепресантів у 1950-х
- застосовується генетична селекція та інженерія людей – ідея, що стала реальністю з розвитком біотехнологій
- розважальні технології викликають масову залежність.
 
Гакслі, маючи наукову освіту та глибоке розуміння психології, передбачив не лише технології, а і їхній вплив на суспільство.
 
🛰️Артур Кларк: супутники зв'язку та планшети
 
Британський письменник та науковець Артур Кларк не просто писав фантастику – він робив наукові прогнози. У статті 1945 року (!) він детально описав концепцію геостаціонарних супутників зв'язку – за 12 років до запуску першого штучного супутника Землі.
 
У романі «2001: Космічна Одіссея» (1968) та інших творах він описав:
 
- пристрої, схожі на сучасні планшети та iPad
- відеозв'язок через супутники
- штучний інтелект
 
Орбіта, на якій розміщують супутники зв'язку, сьогодні офіційно називається «орбітою Кларка» – на його честь.
 
💻Вільям Ґібсон: кіберпростір до епохи інтернету
 
Канадо-американський письменник Вільям Ґібсон у романі «Нейромант» (Neuromancer, 1984) ввів термін «кіберпростір» і описав:
 
- віртуальну реальність та занурення в цифровий світ
- хакерів та проблеми кібербезпеки
- культуру мережевого спілкування
 
Важливо: роман написано в 1984 році, коли інтернет існував лише в зародковій формі для науковців і військових. Масове поширення World Wide Web почалося тільки в 1990-х.
 
Ґібсон створив літературну матрицю, яка згодом стала реальністю для мільярдів людей.
 
🎧Рей Бредбері: навушники та інтерактивні екрани
 
Американський майстер фантастики Рей Бредбері в антиутопії «451 градус за Фаренгейтом» (1953) описав технології, які здавалися фантастичними, а сьогодні – буденність:
 
- маленькі навушники-вкладиші, які герої називають «морські мушлі» (thimble radios) – за десятиліття до появи iPod та AirPods
- величезні телевізійні екрани на всю стіну – сьогодні це домашні кінотеатри
- інтерактивне телебачення, де можна «спілкуватися» з екраном
 
Бредбері не просто передбачав гаджети – він попереджав про їхній вплив: у його романі люди відгороджуються технологіями від реального життя та глибоких емоцій.
 
Твори таких авторів, як Г. Г. Веллс, Жюль Верн, Орвелл чи Азімов, надихали науковців та винахідників, пропонуючи концепти, які пізніше стали технічно можливими.
 
Ці приклади не завжди означають пряме «передбачення» у буквальному сенсі, але вони показують: уява письменника інколи вловлює майбутні наукові, технологічні чи соціальні тенденції так раніше, ніж вони стануть очевидними в реальному світі.
 
📚Що варто читати
 
Ці твори – не гороскопи чи пророцтва, а літературні дослідження можливого майбутнього, які виходили з глибоких знань про свій час і гуманістичного світогляду:
 
- Морган Робертсон – «Марність» (1898)
 
- Жюль Верн – «Із Землі на Місяць», «20 000 льє під водою»
 
- Герберт Веллс – «Визволений світ», інші футуристичні романи
 
Ці книжки показують, як художня література може не лише відображати свій час, а й розширювати уявлення про те, що ще попереду.

Валер’ян Підмогильний і Євген Гребінка: два голоси української літератури

2 лютого – день народження двох українських письменників, які належать до різних епох, але однаково важливі для розуміння нашої літературної традиції: Валер’яна Підмогильного та Євгена Гребінки.
 
Їх розділяє майже століття, але поєднує уважність до людини, її характеру й вибору.
 
📘Валер’ян Підмогильний (1901–1937)
 
Письменник покоління Розстріляного відродження, перекладач, інтелектуал.
Один із перших в українській літературі, хто послідовно звернувся до урбаністичної теми та психологічного аналізу особистості.
 
Його роман «Місто» (1928) – знаковий текст українського модернізму, у якому місто постає не лише простором можливостей, а й морального випробування.
 
Ключова думка творчості Підмогильного:
 
- людина формується у складному діалозі між внутрішніми прагненнями та тиском середовища.
 
1937 року Валер’ян Підмогильний був розстріляний у Сандармосі – разом із сотнями діячів української культури.
 
Чому варто читати сьогодні:
- бо його тексти чесно говорять про амбіції, страхи, компроміси й ціну успіху – теми, які залишаються актуальними й нині.
 
📗Євген Гребінка (1812–1848)
 
Письменник українського романтизму ХІХ століття, байкар, прозаїк, поет, активний учасник літературного життя свого часу.
 
Його творчість стала містком між усною народною традицією та новою писемною літературою. У байках і прозі Гребінка поєднував гумор, моральні спостереження та фольклорні мотиви.
 
Він також відомий як автор тексту пісні «Очі чорнії», що набула світової популярності (первісно – поезія, написана в ХІХ столітті).
 
Гребінка писав і українською, і російською мовами – що було типовим для його часу. Втім саме його українські байки відіграли важливу роль у формуванні нової української літератури, поєднавши народну мову, фольклорні мотиви й класичні жанрові форми.
 
Ключова думка творчості Гребінки:
 
- увага до людських вад і чеснот, поданих через прості, зрозумілі образи.
 
Чому варто читати сьогодні:
- бо його тексти допомагають побачити, як формувалася українська літературна мова й національна оптика задовго до ХХ століття.
 
Валер’ян Підмогильний і Євген Гребінка – це два різні голоси, які разом створюють об’ємну картину української літератури:
від фольклорних джерел і романтизму – до модернізму й психологічної прози.
 
Перечитувати їх сьогодні – означає краще розуміти не лише літературу, а й себе.