Валер’ян Підмогильний і Євген Гребінка: два голоси української літератури

2 лютого – день народження двох українських письменників, які належать до різних епох, але однаково важливі для розуміння нашої літературної традиції: Валер’яна Підмогильного та Євгена Гребінки.
 
Їх розділяє майже століття, але поєднує уважність до людини, її характеру й вибору.
 
📘Валер’ян Підмогильний (1901–1937)
 
Письменник покоління Розстріляного відродження, перекладач, інтелектуал.
Один із перших в українській літературі, хто послідовно звернувся до урбаністичної теми та психологічного аналізу особистості.
 
Його роман «Місто» (1928) – знаковий текст українського модернізму, у якому місто постає не лише простором можливостей, а й морального випробування.
 
Ключова думка творчості Підмогильного:
 
- людина формується у складному діалозі між внутрішніми прагненнями та тиском середовища.
 
1937 року Валер’ян Підмогильний був розстріляний у Сандармосі – разом із сотнями діячів української культури.
 
Чому варто читати сьогодні:
- бо його тексти чесно говорять про амбіції, страхи, компроміси й ціну успіху – теми, які залишаються актуальними й нині.
 
📗Євген Гребінка (1812–1848)
 
Письменник українського романтизму ХІХ століття, байкар, прозаїк, поет, активний учасник літературного життя свого часу.
 
Його творчість стала містком між усною народною традицією та новою писемною літературою. У байках і прозі Гребінка поєднував гумор, моральні спостереження та фольклорні мотиви.
 
Він також відомий як автор тексту пісні «Очі чорнії», що набула світової популярності (первісно – поезія, написана в ХІХ столітті).
 
Гребінка писав і українською, і російською мовами – що було типовим для його часу. Втім саме його українські байки відіграли важливу роль у формуванні нової української літератури, поєднавши народну мову, фольклорні мотиви й класичні жанрові форми.
 
Ключова думка творчості Гребінки:
 
- увага до людських вад і чеснот, поданих через прості, зрозумілі образи.
 
Чому варто читати сьогодні:
- бо його тексти допомагають побачити, як формувалася українська літературна мова й національна оптика задовго до ХХ століття.
 
Валер’ян Підмогильний і Євген Гребінка – це два різні голоси, які разом створюють об’ємну картину української літератури:
від фольклорних джерел і романтизму – до модернізму й психологічної прози.
 
Перечитувати їх сьогодні – означає краще розуміти не лише літературу, а й себе.

🧡Творчість світить навіть без світла 🪄

Хочете зробити гарну річ власними руками, поспілкуватися й просто побути в теплій компанії збираємося в бібліотеці. У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва збираємося кожну п'ятницю на майстер-класах о 17:00. 
 
Під час бібліотечних творчих занять ми не женемося за ідеальним виробом. Хочеться спробувати щось нове, поспілкуватися і просто добре провести час. А додому забрати  річ зроблену власноруч – на згадку про приємні миті.
 
Кожну п'ятницю о 17:00 чекаємо всіх, хто хоче творчо провести час разом!

⭐Крути: подвиг молодості і честі⚔️

📜29 січня щороку Україна згадує битву під Крутами – один із символічних епізодів визвольної боротьби 1917–1921 років. Цей бій відбувся 29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути (нині село Пам’ятне, Чернігівська область), приблизно 130 км на північний схід від Києва. У ньому кілька сотень молодих українців – студентів, курсантів і добровольців – стали на захист Української Народної Республіки проти значно чисельнішої більшовицької армії.
 
Цей бій тривав кілька годин і завершився важкими втратами серед українських захисників. Попри поразку, саме опір на Крутах затримав ворога на кілька днів, що дало час для подальших дипломатичних кроків УНР щодо укладення мирного Брест-Литовського договору.
 
🔔Сьогодні подвиг молодих людей у Крутах вшановують як символ жертовності та любові до свободи, а 29 січня – День пам’яті Героїв Крут – це нагадування про готовність віддати життя за незалежність своєї держави. Це визнано на державному рівні відповідними постановами Верховної Ради.
 
✨Значення пам’яті
 
Подвиг Героїв Крут не був великим з військового погляду, але саме моральна сила цього вчинку – молодість, самовідданість, готовність боронити свою землю – зробили його символом українського патріотизму й незламності. Сьогодні, у нових викликах для України, спогад про ці події звучить як нагадування про те, що незалежність – це завжди результат боротьби та відповідальності кожного покоління.
 
📚Книги про бій під Крутами та його значення
 
Ось декілька видань, які добре передають історичний контекст, хід подій і пам’ять про Героїв Крут:

📘«Крути. Збірка у пам’ять героїв Крут» упоряд.: Осип Зінкевич, Надія Зінкевич
Це документально-історичне видання, яке містить історичні матеріали, статті, спогади учасників бою та публіцистику про події 29 січня 1918 року. Книга укладена до 100-річчя бою і дає змогу читачеві краще зрозуміти події та їх історичний контекст.
 
📗«Герої Крут. Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 року» Іван Ільєнко
Збірник документальних матеріалів і спогадів, що розкривають атмосферу подій, хід бою та долі тих, хто брав участь у ньому. Такий збірник особливо цінний для тих, хто хоче глибше пізнати не лише хроніку подій, а й голоси очевидців.
 
📕«Крути 1918» Костянтин Тур-Коновалов
Це історична художня проза про події січня 1918 року, пов’язані з боєм під Крутами. У центрі – історія молодих людей (героїв, їхніх переживань і виборів) на тлі реальних історичних подій, де автор поєднує художній вигад, сюжетні лінії та події, що базуються на історичних фактах. Автор описує, як юнаки стали до захисту молодої української держави, опираючись на контекст широкої історії буремних подій того часу.
 
📘«Крути. Січень 1918 року» упорядник Ярослав Гаврилюк
 Це великоформатне документально-історичне видання, в якому зібрано архівні матеріали, дослідження та документи про легендарну подію Української революції 1917–1921 років, включно з подіями бою під Крутами. Текст створено у форматі комплексного дослідження з опорою на джерела.
 
📗«Героїка трагедії Крут» упорядник Володимир Сергійчук
 Ця книга поєднує спогади учасників бою, роздуми сучасників і публіцистику, які разом осмислюють подвиг юнаків під Крутами в контексті визвольної боротьби. Значна частина матеріалів подана в оригінальних формах, деякі раніше друкувалися лише в еміграції.
 
📙«Крути: У 40-річчя Великого Чину» Семен Збаразький
Це історичний матеріал, створений у діаспорі, який осмислює бій під Крутами в контексті пам’яті українців поза батьківщиною. Видання репрезентує те, як ця подія сприймалася українською еміграцією, й має значення для розуміння формування культу пам’яті про Крути поза радянським простором.
 
📕«Крутянська подія» В. Зарицький
Це історичний текст, присвячений аналізу подій під Крутами та їх значення для визвольної боротьби та української державності. Видання створене в діаспорному середовищі і допомагає зрозуміти подію крізь призму історичного аналізу, без ідеологічних псевдонаративів.

Пам’ятати, щоб не допустити🕯️

27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
 
Саме цього дня 1945 року було звільнено нацистський концтабір Аушвіц-Біркенау – один із найбільших символів знищення людини людиною. Браму табору тоді відкрили солдати Першого Українського фронту.
 
Голокост – це систематичне, сплановане нацистським режимом винищення євреїв Європи. Хоча переслідування почалися ще у 1933-му, саме у період 1941–1945 років воно перетворилося на масове вбивство мільйонів. Жертвами трагедії стали приблизно шість мільйонів євреїв, серед них – понад півтора мільйона дітей.
 
Мільйони трагедій відбувалися не лише в таборах смерті, а й у містах і селах – через масові розстріли, гетто, депортації. Для України ця пам’ять особливо близька. На нашій землі відбувалися жахливі вбивства єврейського населення: у Бабиному Яру в Києві, у Кам’янці-Подільському, Бердичеві, Рівному, Дрогобичі та сотнях інших місць. Тут Голокост часто мав форму «Голокосту від куль» – розстрілів просто неба.
 
Пам’ять про Голокост – це не лише згадка про минуле. Це відповідальність за правду, за мову, якою ми говоримо про насильство, за здатність розпізнавати дегуманізацію та ненависть ще до того, як вони стають злочином.
 
Сьогодні, вшановуючи жертв, ми говоримо не гучно, а чесно. І пам’ятаємо: трагедії такого масштабу починаються не з убивств, а з мовчазної згоди, байдужості та знецінення людського життя.
 
📚Книги-свідчення

Ці тексти – не художні вигадки, а голоси тих, хто зафіксував трагедію:
 
📙«Чи це людина» Прімо Леві
Свідчення італійського єврея, який пережив Аушвіц. Одна з найточніших і найстриманіших книжок про життя в концтаборі.
 
📙«Ніч. Світанок. День» Елі Візель
Класичний текст пам’яті. Особиста історія втрати родини й віри, написана очевидцем.
 
📙«Щоденник Анни Франк» Анна Франк
Голос дитини, який став голосом мільйонів. Документ життя в укритті під час нацистської окупації.
 
📙«Бабин Яр. Пам’ять на тлі історії»
Видання, яке презентує матеріали, пов’язані з меморіальною експозицією та пам’яттю про трагедію Бабиного Яру. У ньому використано документи, фото та інформацію, що допомагає читачеві осмислити, як ця трагедія вписується в ширший історичний контекст та в українську пам’ять.
 
🕯Пам’ять – це не ритуал. Це вибір бути уважними до людини поруч.

📖Що і як читали українці у 2025 році 🇺🇦

2025 рік став важливим для книжкової культури в Україні. Попри війну, економічні труднощі й постійну напругу, читання залишалося для багатьох українців простором підтримки, роздумів і внутрішньої опори.
 
За даними Ukrainian PEN, у 2025 році до щорічного списку найкращих книжок, виданих в Україні, увійшло 252 видання – художня проза, нон-фікшн, поезія, дитяча та гуманітарна література. Це свідчить про живий і різноманітний літературний процес навіть у складний час.
 
📊Державна підтримка читання
 
Важливу роль відіграла державна програма «єКнига» в застосунку «Дія», яка стартувала у грудні 2024 року. Програма надає 18-річним українцям 908 грн на придбання книжок. За грудень 2024 року та січень 2025 року українці подали понад 90 тисяч заявок за програмою.
 
Отримані кошти можна використати на паперові, електронні або аудіокниги українською мовою в книгарнях-партнерах, що дало змогу читачам самостійно обирати зручний формат читання.
 
📚Популярні автори й читацькі вподобання
 
У читацьких рейтингах і публічних обговореннях у 2025 році фігурували як переклади світових авторів, так і книги українських письменників. Серед імен, які регулярно згадувалися читачами та книгарнями, – Колін Гувер, Агата Крісті, Тесс Ґеррітсен, а також українські автори Володимир Станчишин, Іларіон Павлюк, Андрій Сем’янків (MED GOBLIN).
 
Книга Іларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма», яка ще у 2024 році подолала позначку в 100 тисяч проданих примірників, у 2025-му залишалася однією з найпомітніших і найбільш обговорюваних серед українських читачів.
 
Це поєднання глобальних бестселерів і вітчизняних авторів показує відкритість читацьких інтересів і водночас зростання довіри до української літератури.
 
🪶Поезія й класика
 
У читацьких виборах 2025 року простежувався інтерес до поезії та класичної літератури. Поетичні збірки, антології української поезії ХХ–ХХІ століть і перевидання класики залишалися помітною частиною культурного читання, що свідчить про увагу до літературної спадщини та її сучасного осмислення.
 
🎪Літературні події
 
Однією з ключових подій року став фестиваль «Книжкова країна» на ВДНГ у Києві, який 2025 року відбувався двічі – навесні (у квітні) та восени (у вересні), зібравши тисячі відвідувачів і десятки українських видавництв. Подвійний формат фестивалю став показником активності й стійкості книжкової спільноти.
 
✨Читання в житті українців
 
У читацьких онлайн-спільнотах українці часто ділилися особистими мотиваціями до читання: для когось це спосіб відпочинку, для когось – саморозвиток або професійна потреба, а для багатьох – підтримка емоційної стійкості в часи тривалого стресу. Ці спостереження не є результатом офіційних соціологічних досліджень, але добре ілюструють різноманітність читацьких практик у повсякденному житті.
 
📌Підсумок
 
2025 рік показав: українці читають усвідомлено й різноманітно – від сучасної прози та психологічного нон-фікшну до поезії й класики. Читання залишається важливим культурним жестом, способом зберігати зв’язок із собою, пам’яттю та світом.

Соборність: символ єдності України🇺🇦

22 січня – день, що має особливу вагу для української державності. Саме цього дня у 1919 році на Софійській площі в Києві було проголошено Акт Злуки – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.
 
Цей крок став політичним і символічним підтвердженням того, що українські землі – від сходу до заходу – прагнуть бути разом, мати спільну державу, спільне майбутнє і спільну відповідальність за нього.
 
📜Акт Злуки 1919 року
 
Передумовою об’єднання стали:
 
- розпад імперій після Першої світової війни;
 
- проголошення УНР (1917) та ЗУНР (1918);
 
- усвідомлення необхідності єдності перед зовнішніми загрозами.
 
22 січня 1919 року було урочисто зачитано Універсал Директорії УНР, який проголошував злиття двох українських держав. Формально це означало створення єдиної соборної України, хоча на практиці реалізувати цю єдність тоді не вдалося через війну та політичні обставини.
 
Та попри це, Акт Злуки став моральною й історичною основою ідеї соборності, яка пережила десятиліття бездержавності.
 
🤝Ідея соборності
 
Соборність – це не лише про кордони.
Це про:
 
- єдність людей, а не лише територій;
 
- взаємну повагу між регіонами;
 
- усвідомлення спільної історії та спільної долі.
 
У ХХ столітті українці не раз втрачали можливість жити в єдиній державі, але ідея соборності не зникла – вона зберігалася в культурі, мові, родинній пам’яті, книжках і традиціях.
 
🇺🇦Соборність сьогодні
 
Сьогодні, в умовах війни та боротьби за незалежність, соборність набула особливо глибокого змісту.
Вона проявляється:
 
- у взаємній підтримці між містами й громадами;
 
- у захисті всієї країни, незалежно від регіону;
 
- у спільному прагненні зберегти Україну вільною та цілісною.
 
Соборність – це не лише подія минулого. Це щоденний вибір бути разом, чути одне одного і стояти пліч-о-пліч.
 
Соборність – це не лише історія. Це наш вибір.

🧡Тепло поруч: про підтримку і людську близькість🤗

🫂Сьогодні, 21 січня, у всьому світі відзначають Міжнародний день обіймів – просте, ніжне свято, яке нагадує нам про силу людського дотику та тепла. За традицією в цей день люди обмінюються обіймами з близькими, друзями і навіть незнайомцями (за згодою😁), щоб подарувати трохи підтримки, радості та людської близькості. Обійми – це не лише фізичний жест, а й символ довіри, уваги та емпатії.
 
Наукові спостереження показують, що дружні обійми можуть сприяти нашому емоційному та фізичному добробуту: вони знижують рівень стресу, підвищують рівень окситоцину – «гормону довіри» – і допомагають нам почуватись більш безпечно та спокійно поруч з тими, кого ми любимо.
 
У книжках також чимало сторінок, присвячених темі людського тепла, підтримки, дружби та родини – саме ті книги, які можуть стати «маленькими обіймами» у читанні.
 
📚Добірка книг про дружбу, родину й емпатію

📘«Шапочка і кит» Катерина Бабкіна
Ніжна й світла книжка для дітей та дорослих, яка говорить про дружбу, турботу, страхи й уміння бути поруч із тим, кому важко. Через просту, але дуже емоційну історію авторка показує, як підтримка й уважність до іншого можуть змінювати внутрішній світ людини. Це текст про емпатію, прийняття і тепло – саме ті почуття, які ми асоціюємо з обіймами.
 
📙«36 і 6 котів» Галина Вдовиченко
Добра й життєрадісна історія про співжиття, взаємодопомогу й родинне тепло. Через гумор і любов до персонажів книжка говорить про відповідальність, прийняття інших і вміння бути разом, навіть коли це непросто. Це читання, яке буквально огортає теплом і нагадує: близькість – у дрібницях і щоденній турботі.
 
📗«Сірко» українська народна казка
Це добра народна історія про дружбу, вірність і взаємодопомогу, розказана через образи тварин – собаки й вовка. Сюжет показує, як навіть у непростих обставинах взаємна підтримка й теплі стосунки можуть змінювати життя. Така казка чудово ілюструє цінності справжньої дружби й відданості, доступні найрізноманітнішим читачам.
 
📘«Іван і Феба» Оксана Луцишина
Цей роман пропонує дорослому читачеві зануритися у складний і подекуди болючий шлях людських стосунків. Це не «легке» читання, а глибока інтелектуальна проза про пошук близькості на тлі буремних 90-х. Авторка показує, що справжня емпатія та підтримка – це не завжди про радість, іноді це складний вибір бути поруч навіть у найтемніші часи. Це «глибокі обійми» для тих, хто не боїться чесної та відвертої розмови про любов, ідентичність і відповідальність за іншого.
 
📙«Тореадори з Васюківки» Всеволод Нестайко
Класична українська дитяча повість про двох хлопчиків і їхні пригоди в селі. Через пригоди героїв розкривається справжня дружба, взаємна підтримка, готовність допомогти в складній ситуації й радість спільних звершень. Ця книжка – чудовий приклад того, як дружба може стати джерелом радості й сили.
 
📘«Дружу з емоціями. Історії, запитання, поради» Оксана Самуляк, Зоряна Максимчук
Це сучасна книжка-практикум для дітей, яка через історії, запитання й поради допомагає розуміти власні емоції та емоції інших людей. Книга розвиває емпатію, вчить розпізнавати почуття, спілкуватися чуттєво й толерантно – саме те, що потрібно для здорових і добрих стосунків з іншими.
 
💙У складні часи особливо важливо пам'ятати: тепло буває різним. Це може бути обійми близької людини, телефонний дзвінок другу, чашка чаю в затишній компанії або ж хороша книжка, яка нагадує, що ми не самотні.
 
Обіймайте тих, хто поруч. Читайте те, що гріє душу. І пам'ятайте: підтримка – це теж мова любові.

🧕Кримськотатарська культура – серце півострова

20 січня відзначається День Автономної Республіки Крим.
 
Кримські татари – корінний народ Криму, що зберіг свою мову, ремесла, музику, літературу та інші культурні практики протягом багатьох століть. Хоча їх примусово депортували у 1944 році, кримські татари почали повертатися на батьківщину наприкінці XX століття, знову відновлюючи свою культурну присутність на півострові.
 
Сьогодні кримськотатарська мова в Україні офіційно визнається як одна з мов корінного населення, і працюють проєкти з її збереження та популяризації.
 
Кримськотатарська культура має багатий традиційний фольклор, літературу, музику і кулінарні традиції, які розкривають унікальне світосприйняття народу та тісний зв’язок із рідною землею.
 
📖Книги про Крим – пам’ять і голоси півострова

Існує низка видань, що допомагають глибше пізнати ситуацію, історію й культуру Криму. Ось кілька прикладів:
 
📘«Історія Криму. Коротка оповідь великого шляху» Гульнара Абдулаєва
Книга, що охоплює історію півострова від найдавніших часів до сьогодення та пояснює складні історичні процеси.
 
📙«Наш Крим: неросійські історії українського півострова» упорядник С.В. Громенко
Науково-популярне дослідження, яке розвінчує міфи про Крим і показує його історичну різноманітність без спрощених імперських наративів.
 
📕«250 років фальші. Російські міфи історії Криму» Сергій Громенко
Книга про те, як історичні міфи вплинули на уявлення про півострів і чому важливо розуміти правду.
 
📗«Кримський інжир / Qirim inciri» Укладачі: Алім Алієв, Анастасія Левкова
Збірка творів, що представляє кримськотатарську літературну культуру, традиції та сучасне життя півострова у прозі й поезії.
 
📘«За Перекопом є земля» Анастасія Левкова
Це сучасний художній роман, який сплетений з особистої історії героїні й документальних голосів кримців. Авторка, через переживання дитинства, юності і перше кохання на півострові, розкриває складні питання ідентичності, пам’яті та приналежності, показуючи, як багатокультурна реальність Криму формує світогляд людини.
 
📕«Крим Керіма» Наталія Смирнова
 
Це дитяче художнє видання, яке розповідає про життя кримського татарина Керіма та його родину до і під час Другої світової війни, а також про наслідки трагічної депортації кримських татар 1944 року. Книга пропонує молодшим читачам емпатичний спосіб зрозуміти важливі сторінки історії півострова через призму дитячого сприйняття.
 
📙«Листи з Криму» Борис Тенета
Ця книга – збірка оповідань і новел, написаних у стилі лірико-імпресіоністичної прози, що поєднує художній образ із глибокими переживаннями героїв. Через різноманітних персонажів і ситуації автор створює емоційну мозаїку людського життя, де переплітаються злидні, любов, туга й гумор. Оповідання, зокрема ті, що з’являлися в періодиці в 1920–1930-ті роки, розкривають багатогранність внутрішнього світу людей і дають читачеві можливість по-новому відчути атмосферу й духовний ландшафт Криму.
 
Ці книги – не лише про історію, а й про людину, її голос і спогади, що формують сьогоднішнє розуміння Криму як частини української пам’яті.
 
💙 Пам’ять і майбутнє
 
Крим – це більше, ніж географія. Це спільна пам’ять мільйонів людей, багатовікова культура, злети й трагедії, жага свободи та гідності.
 
Для кримських татар і українців Крим має особливо емоційне значення – це не просто частина території, а символ дому, рідності й правди.
 
Пам’ятаючи минуле, ми творимо разом майбутнє.
 
📌Попри тимчасову окупацію, Автономна Республіка Крим юридично залишається частиною України, і українська культурно-історична спадщина півострова – це частина нашої спільної історії та ідентичності.

🇺🇦Гімн України: слова, що об’єднують 𝄞 💛💙

15 січня – важлива дата в історії нашої держави. Саме цього дня у 1992 році Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного гімну України. Відтоді пісня, народжена ще в ХІХ столітті, офіційно стала одним із головних символів незалежної України.
 
📜Історія гімну
 
Слова майбутнього гімну написав етнограф і поет Павло Чубинський у 1862 році. Вірш «Ще не вмерла України і слава, і воля» блискавично поширився серед української інтелігенції, ставши потужним виразником національного духу та прагнення до свободи.
 
Музику до нього створив Михайло Вербицький – композитор, священник та один із провідних діячів українського національного відродження. Його мелодія надала тексту особливої сили, урочистості та пісенної простоти, завдяки чому твір миттєво відгукнувся в серцях людей.
 
Перше публічне виконання пісні в її сучасному вигляді відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі. Вона прозвучала під час урочистого концерту до роковин смерті Тараса Шевченка. Саме цей день вважається офіційним «днем народження» пісні як національного символу, що згодом об’єднав покоління українців у боротьбі за незалежність.
 
⚖️Шлях до державного статусу
 
15 січня 1992 року було офіційно затверджено музику Михайла Вербицького як Державний гімн України.
 
2003 року Верховна Рада ухвалила закон, яким офіційно закріпила текст гімну – перший куплет і приспів вірша Павла Чубинського.
 
Так гімн отримав завершений державний статус – як символ суверенітету, єдності й історичного продовження української держави.
 
💙Значення для суспільства
 
Гімн України – це не лише урочиста пісня. Це слова, які звучать у моменти радості й випробувань, на державних церемоніях, спортивних змаганнях, мирних зібраннях і в часи боротьби.
 
Він нагадує про гідність, свободу, незламність і відповідальність за майбутнє країни. Саме тому гімн об’єднує людей різного віку й досвіду – навколо спільних цінностей.
 
📚Книги про державні символи України
 
Існують різні видання, присвячені державним символам України – гімну, прапору та гербу. Такі книги розповідають про їхнє походження, історичний контекст, значення та роль у формуванні національної ідентичності.
 
Це корисне читання і для дітей, і для дорослих – для всіх, хто хоче глибше зрозуміти, з яких слів, звуків і образів складається наша держава.

Серія наочних посібників «Державні символи України» О. Корнєєва
Це серія великих демонстраційних плакатів, присвячених кожному символу окремо: «Державний Гімн України», «Державний Прапор України» та «Державний Герб України». На плакатах чітко надруковано офіційні тексти та зображення з короткими історичними довідками. Це незамінна річ для вчителів та вихователів, щоб наочно пояснити дітям значення державних атрибутів.
 
«Державні символи України» Оксана Святокум
Цей посібник у доступній формі знайомить читачів з історією Герба, Прапора та Гімну. Книга розповідає про людей, які створювали ці символи, та про те, як саме вони стали державними. Чудово підходить для школярів та сімейного читання.
 
«Державні символи України» Андрій Проценко та ін.
Видання розкриває таємниці як державної, так і народної символіки України. Тут зібрано багато маловідомих фактів про шлях розвитку наших символів протягом тисячоліть, доповнених яскравими ілюстраціями та світлинами.
 
«Моя Україна» Олена Собчук
Справжня подорож нашою країною. Книга розповідає не лише про державні атрибути, а й про історичні області, визначні місця та досягнення українців. Це видання допоможе дітям і дорослим відчути гордість за власну історію.
 
«Енциклопедія для дітей. Дивовижна Україна» Юлія Карпенко
Яскрава енциклопедія-скарбничка, де в інтерактивній формі подано інформацію про все, що робить Україну унікальною. Видання допоможе дітям легко запам'ятати важливі дати та імена.
 
«Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського» Павло Чубинський
Це видання у двох книгах дозволяє познайомитися з працями самого автора тексту нашого Гімну. Це глибоке дослідження української міфології, вірувань, звичаїв та обрядовості, яке показує, на якому потужному фольклорному підґрунті виросла наша національна ідентичність.
 
Гімн України – це голос історії, що звучить у сьогоденні.
Слова, які знають мільйони. Мелодія, що об’єднує серця.🇺🇦