🏠Стійкість починається вдома

13 жовтня відзначається Міжнародний день зменшення небезпеки лих.
 
Що спадає на думку, коли чуємо слова «стихійне лихо»? Можливо, повінь, землетрус, лісова пожежа чи сильний шторм. Але небезпеки бувають різними: природними, техногенними – наприклад, аварії на підприємствах, – а також пов’язаними з пожежами та іншими надзвичайними ситуаціями.
 
Ми не можемо передбачити все, що може статися. Проте можемо заздалегідь дізнатися про ризики, підготуватися до можливих ситуацій і домовитися з близькими, як діяти, якщо звичний порядок життя раптом зміниться.
 
У 2026 році тема Дня – «Стійкість починається вдома». Вона підкреслює: готовність починається з інформації, безпечного житла, простих рішень і турботи про близьких.
 
📋 5 речей, які варто знати кожній родині
 
1️⃣   Які небезпеки можуть виникнути та куди звертатися по інформацію.
 
Важливо знати, де отримувати офіційні попередження, як діяти під час повітряної тривоги, пожежі, негоди чи іншої загрози. Варто стежити за повідомленнями ДСНС, місцевої влади та офіційних каналів оповіщення. Не поширюйте неперевірених повідомлень – вони можуть посилити паніку й завадити людям зорієнтуватися.
 
2️⃣   Що робитимемо, якщо доведеться швидко залишити дім.
 
Домовтеся, де зустрінетеся, якщо члени родини опиняться в різних місцях, і хто зв’яжеться з дітьми або старшими родичами. Запишіть важливі номери телефонів на папері: під час надзвичайної ситуації телефон може розрядитися або бути недоступним. Заздалегідь з’ясуйте, де розташоване найближче укриття та яким маршрутом до нього можна дістатися.
 
3️⃣   Де зберігаються найважливіші речі.
 
Документи, необхідні ліки, ключі, трохи готівки, ліхтарик, зарядні пристрої, павербанк, вода та базові засоби гігієни мають бути доступними. Варто заздалегідь підготувати тривожний рюкзак на випадок евакуації, перевірити терміни придатності запасів і час від часу оновлювати їх. Склад такого набору залежить від потреб родини, зокрема від віку, стану здоров’я та наявності домашніх тварин.
 
4️⃣   Як зробити оселю безпечнішою.
 
Перевірте справність побутових приладів, не перевантажуйте електромережу, знайте, як безпечно перекрити воду, газ та електрику, якщо цього вимагатиме ситуація. Домовтеся, хто й за яких обставин це робитиме.
 
❗ Окремо пам’ятайте про генератори: їх не можна використовувати в житлових приміщеннях, гаражах чи на балконах. Генератор потрібно встановлювати лише надворі, щонайменше за 6 метрів від вікон і дверей, дотримуючись інструкції виробника. Удома варто встановити справний датчик чадного газу. Він може попередити про небезпеку, але не замінює правил безпечного використання обладнання. Чадний газ не має запаху й кольору та може бути смертельно небезпечним.
 
У разі пожежі чи іншої безпосередньої загрози насамперед подбайте про вихід у безпечне місце та виконуйте вказівки екстрених служб.
 
5️⃣   Як допомогти собі й людям поруч.
 
Корисно знати основи домедичної допомоги та розуміти, коли потрібно викликати фахівців. Подумайте, чи потрібна комусь із ваших близьких додаткова допомога під час евакуації: дітям, людям старшого віку, людям з інвалідністю або тим, хто має обмежену мобільність. Взаємодопомога важлива, але вона не означає, що потрібно наражати себе на небезпеку: дійте відповідно до ситуації та рекомендацій рятувальників.
 
Ці кроки не гарантують, що надзвичайна ситуація не станеться. Вони допомагають зменшити ризики і не розгубитися, коли треба діяти швидко.
 
Не обов’язково робити все за один день. Можна почати з невеликої сімейної розмови: що ми робитимемо, куди підемо, кому зателефонуємо? Потім перевірити документи, зібрати необхідні речі та знайти офіційні інструкції для різних ситуацій.
 
📚Бібліотека також може бути місцем, де ми здобуваємо корисні знання, вчимося відрізняти перевірену інформацію від чуток і ділимося досвідом.
Стійкість починається не з упевненості, що нічого поганого не станеться, а з готовності діяти обдумано. І перший крок до цього можна зробити вже сьогодні – вдома, разом із близькими.
 
Бережімо себе та одне одного💛.

🎨📚Книжкова ілюстрація

11 жовтня в Україні відзначали День художника. З цієї нагоди пропонуємо поговорити про мистецтво, яке живе поруч із літературою, – книжкову ілюстрацію.
 
Чи траплялося вам узяти до рук книжку й спочатку розглядати малюнки, а вже потім читати текст? Або побачити ілюстрацію й одразу згадати історію, яку колись читали в дитинстві?
 
Ілюстрація – це не просто малюнок на сторінці. Вона допомагає уявити героїв, відчути атмосферу твору і помітити деталі, які легко пропустити під час читання. Іноді саме завдяки художникові персонаж набуває того вигляду, з яким ми пам’ятаємо його все життя.
 
Українська книжкова графіка має довгу історію. Серед її відомих майстрів – Георгій Нарбут, який працював над художнім оформленням книжок і створював графічні композиції, Анатолій Базилевич, чиї ілюстрації знайомі багатьом читачам, та інші художники, які розвивали мистецтво книжки.
 
Сьогодні українську книжкову ілюстрацію представляють і сучасні митці. Наприклад, творча майстерня «Аґрафка», заснована Романою Романишин та Андрієм Лесівим, працює над ілюстраціями й оформленням книжок для дітей і дорослих. Їхні роботи показують, якою різноманітною може бути сучасна книжка – від задуму й композиції до кольору, шрифту та деталей.
 
А ще цікаво, що та сама літературна історія в уяві різних художників може виглядати зовсім по-різному. Один побачить казковий світ яскравим і барвистим, інший – стриманим, загадковим або навіть трохи незвичним. І кожен запропонує власний погляд на знайомий твір.
 
🖼️А тепер невеличка гра для наших читачів
 
Чи зможете ви впізнати відомі українські книжки за ілюстраціями? Пропонуємо невеличку гру для всіх, хто любить літературу й мистецтво.
 
Переглядайте зображення, обирайте варіанти відповідей.

1. До якої книжки ця ілюстрація?

А. «Кобзар»
Б. «Енеїда»
В. «Лісова пісня»
 
2. З якою книжкою пов’язане це зображення?

А. «Кобзар»
Б. «Захар Беркут»
В. «Тіні забутих предків»
 
3. Хто написав твір, до якого відсилає ця ілюстрація?

А. Ольга Кобилянська
Б. Леся Українка
В. Марко Вовчок
 
Вітаємо художників із професійним святом і дякуємо всім, хто допомагає книжковим історіям оживати в малюнках!💛💙🎨📚

^{Відповіді}

^{1 – Б. «Енеїда» Івана Котляревського.}

^{2 – А. «Кобзар» Тараса Шевченка.}

^{3 – Б. «Лісова пісня» Лесі Українки.}

📚Бібліотеки Солом'янки і Мишасько знову в «Талантвілі»

Приємно, коли запрошують знову😊. Наша попередня зустріч у приватній школі «Талантвіль» у Софіївській Борщагівці залишила в дітей гарні враження і цього разу Мишаська та бібліотеку естетичного виховання імені Олександра Довженка  запросили вже до філії школи, щоб знову провести час у компанії маленьких читачів і письменника В'ячеслав Купрієнко.
 
Цього разу головними героями зустрічі стали книжки та їхній невгамовний персонаж – мишеня Мишасько. Діти мали нагоду познайомитися з історіями «Мишасько і розгардіяш», «Мишаськів догоридриг» і новою книжкою – «Мишасько в центрі Всесвіту», а також дізнатися, як працюють бібліотеки Солом’янки, чим живуть бібліотекарі та скільки всього цікавого можна знайти в бібліотеці, окрім книжок.
 
В’ячеслав Купрієнко не просто розповідав про свої книжки, а й залучав дітей до читання, жартів і спілкування. Було читання уривків, сценки за мотивами історій, запитання, відповіді та пісні. Зустріч вийшла невимушеною: діти сміялися, ставили запитання і ділилися своїми думками.
 
А ще письменник запропонував школярам понюхати новенькі книжечки😅. Здавалося б, дрібниця, але ж запах щойно надрукованої книжки – теж частина знайомства з нею. Бо книжку можна не тільки читати й розглядати, а ще й відчути на дотик і насолодитися ароматом📖 ༄.°.
 
На завершення охочі придбали книжки з автографом автора та зробили спільні фото на згадку. Радіємо, що історії про Мишаська знаходять нових читачів і що діти можуть познайомитися з літературою не тільки на сторінках, а й під час зустрічі з автором.
 
Дякуємо В’ячеславу Купрієнку за щиру, веселу зустріч, а команді «Талантвілю» – за запрошення та гостинність!
 
До нових книжок і зустрічей!💛📚

📚Книги, які забороняли

Історії книжок, які свого часу забороняли або цензурували
 
Зараз ми звикли бачити книжки на бібліотечних полицях, у книгарнях та електронних бібліотеках. Але чимало відомих книжок свого часу намагалися заборонити, вилучити з книгарень або переписати через цензуру.
 
Причини були різні: релігійні переконання, політичні погляди, сексуальність, мова твору або просто уявлення про те, що читачеві «не варто» цього читати.
 
Ось кілька відомих історій:
 
📖Джеймс Джойс «Улісс»

 
Роман уперше вийшов окремою книжкою в Парижі 1922 року. Але читачам у США він довгий час був фактично недоступний.
 
Проблеми почалися ще під час журнальної публікації окремих частин роману. У 1920 році публікація епізоду «Навсікая» в американському журналі «The Little Review» спричинила судову справу. А 1921 року редакторок журналу Маргарет Андерсон і Джейн Гіп визнали винними у публікації непристойного матеріалу та оштрафували.
 
Після цього «Улісс» заборонили до поширення у США. Протягом наступних років американські читачі могли діставати примірники роману переважно нелегально. Але ситуація змінилася наприкінці 1933 року. Суддя Джон Вулсі постановив, що роман не є непристойним у юридичному розумінні, якщо оцінювати твір цілком, а не окремі фрагменти. Невдовзі, на початку 1934 року, роман уперше легально вийшов у США у видавництві «Random House», а того ж року апеляційний суд підтвердив рішення Вулсі.
 
Сьогодні «Улісс» є визнаною класикою світового модернізму, без якої важко уявити літературу XX століття.
 
📖Девід Герберт Лоуренс «Коханець леді Чаттерлей»

Роман написаний 1928 року. Того ж року повний текст вийшов приватним виданням у Флоренції, а наступного року – у Франції.
 
А от у Великій Британії повний текст роману довгий час не можна було легально опублікувати через побоювання судового переслідування за непристойність.
 
1960 року видавництво «Penguin Books» підготувало до публікації повний нецензурований текст і фактично пішло на судовий процес, щоб перевірити, як застосовуватиметься новий британський Закон про непристойні публікації 1959 року.
 
Суд тривав восени 1960 року. 2 листопада присяжні виправдали «Penguin Books».
 
Цей процес став переломним моментом для всієї британської книжкової видавничої справи та цензури.
 
📖Салман Рушді «Сатанинські вірші»

 
Це вже зовсім інша історія.
 
Роман британського письменника Салмана Рушді вийшов 1988 року і викликав гостру реакцію в частині мусульманського світу через своє трактування релігійних тем.
 
Індія стала першою країною, яка заборонила ввезення роману. Згодом його заборонили або обмежили в низці інших країн.
 
14 лютого 1989 року лідер Ірану аятола Рухолла Хомейні оголосив фетву із закликом до вбивства Рушді. Після цього письменник багато років перебував під охороною.
 
Тут важливо розрізняти: фетва не була просто забороною книжки. Вона стала закликом до розправи над її автором і спричинила серйозні наслідки для самого Рушді, перекладачів та інших людей, пов’язаних із виданням роману.
 
📖Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом»

Мабуть, найбільш парадоксальна історія у цьому списку. Роман розповідає про суспільство, де книги знищують, а читання стає небезпечним. І водночас сама книжка свого часу зазнала цензури.
 
1967 року американське видавництво «Ballantine Books» випустило спеціальне шкільне видання роману – Bal-Hi Edition. У ньому було змінено або вилучено близько 75 фрагментів, зокрема слова hell, damn та abortion. Деякі вислови також замінювали на м’якші.
 
Це видання поширювали в американських школах, і протягом певного часу саме цензурована версія фактично витіснила оригінальний текст у продажу.
 
1979 року Рей Бредбері дізнався про ці зміни та виступив проти них. Після цього до видання повернули повний авторський текст.
 
Парадокс: книжка про знищення літератури сама роками видавалася в цензурованому вигляді.
 
📚Що об’єднує ці історії?
 
У кожному випадку йдеться не просто про «погану» чи «хорошу» книжку. Ці історії показують, як змінювалося ставлення суспільства до свободи слова. Закони змінюються, судові заборони скасовують, а тексти зрештою повертаються до читачів у своєму оригінальному вигляді.
 
📖Коли наступного разу братимете з полиці класичний роман, згадайте: шлях деяких із них до читача був справді складним.

Ділимося з вами трьома зручними позами для читання. Обирайте свою!

🏙️Місто в романі

Як письменники створюють літературний образ міста
 
Місто в романі – це більше, ніж просто назва на карті. Письменник може описати вулицю, площу, будинок чи парк, назвати знайомі читачеві місця. Образ міста складається з багатьох деталей: з його звуків і запахів, архітектури й погоди, людей, їхніх звичок, розмов, спогадів та історій.
 
Іноді місто стає своєрідним учасником подій – впливає на героїв, створює настрій і допомагає розповісти історію.
 
📚Кілька літературних прикладів

📖Станиславів у романі Софії Андрухович «Фелікс Австрія»
 
Події роману відбуваються у Станиславові (так місто названо в самому романі) – нинішньому Івано-Франківську – на початку ХХ століття, за часів Австро-Угорщини. Місто тут створене з безлічі конкретних деталей: вулиць, будинків, побуту, одягу, їжі, розваг, міських звичаїв. Працюючи над романом, Софія Андрухович зверталася до краєзнавчих та історичних матеріалів, а серед її джерел була тогочасна польськомовна газета «Kurjer Stanisławowski», що виходила на початку ХХ століття. Станиславів у романі описаний так детально, що його можна майже побачити й відчути.
 
📖Київ у романі Валер’яна Підмогильного «Місто»
 
Цей роман, опублікований 1928 року, вважають першим урбаністичним романом в українській літературі. У центрі історії – Степан Радченко, який приїздить із села до Києва. Поступово він освоюється в місті, знайомиться з його життям і людьми та прагне знайти в ньому своє місце. Підмогильний показує Київ 1920-х років через вулиці, будинки, побут і повсякденне життя його мешканців. Місто тут – не просто тло подій, а важливе середовище, у якому змінюється герой.
 
📖Венеція в романі Юрія Андруховича «Перверзія»
 
А ось Венеція постає зовсім інакше. У романі 1996 року український письменник Юрій Андрухович розповідає про подорож Станіслава Перфецького до Венеції, де відбувається міжнародний симпозіум. Венеція з її каналами, мостами, старовинними будівлями та карнавальною атмосферою стає простором химерних пригод героя. Автор використовує реальну Венецію, але водночас створює її власний, майже примарний і театральний образ. Письменник не просто описує Венецію, а створює її власний образ – таким, яким місто існує саме в його романі.
 
📖Париж на початку роману Патріка Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбивці»
 
А тут письменник знайшов особливий спосіб показати місто – через запахи. Події роману починаються в Парижі XVIII століття. Ми сприймаємо місто разом із головним героєм через його надзвичайно гострий нюх. Вулиці, ринки, майстерні, люди – усе має свій запах. Саме запахи допомагають створити атмосферу Парижа й показати його з незвичного боку. Згодом дія роману переноситься в інші місця Франції, зокрема до Грасса, але саме «паризькі сторінки» на початку твору дають дуже виразний приклад того, як письменник може створити образ міста через одне, на перший погляд, незвичне відчуття.
 
🌃То з чого ж складається літературне місто?
 
З вулиць і площ. З будинків і пейзажів. З голосів його мешканців. З місцевих слів і звичок. З історії та пам’яті. А ще – з того, як сам письменник бачить це місто. Тому одні й ті самі Київ, Венеція, Париж чи Івано-Франківськ у різних книжках можуть постати зовсім по-різному. Літературне місто завжди відрізняється від реального – воно народжується в уяві письменника і на сторінках книги.

Продовження зустрічі з В’ячеславом Купрієнком

Друга частина зустрічі бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка в приватній школі «Талантвіль» у Софіївській Борщагівці була присвячена книжкам В’ячеслава Купрієнка.
 
Наші постійні користувачі добре знають допитливе мишеня Мишаська – героя книжок «Мишасько і розгардіяш» та «Мишаськів догоридриг». Цього разу письменник познайомив школярві ще й зі своєю новою книжкою – «Мишасько в центрі Всесвіту».
 
Як і на попередніх зустрічах із В’ячеславом, не обійшлося без читання уривків, жартів, спілкування з дітьми, розігрування сценок з книги та пісень.
 
У новій книжці маленький герой розмірковує над тим, як влаштований Всесвіт, і робить дуже несподіваний для себе висновок: він і є його центром. Звичайно, після такого відкриття пригоди тільки починаються. Книжка розрахована на дитячу аудиторію, має кольорові ілюстрації та продовжує серію історій про Мишаська.
 
В’ячеслав прочитав дітям уривок із нової книжки, а далі було традиційне живе спілкування з аудиторією.
 
На завершення зустрічі охочі придбали книжки з автографом автора, а ще, звичайно, зробили спільні фото на пам’ять📸.
 
Дякуємо В’ячеславу Купрієнку за зустріч, гарний настрій і нові історії про Мишаська.
 
Будемо раді новим зустрічам!📚

Зустріч у приватній школі «Талантвіль» з нагоди Дня захисників і захисниць України

Хочемо поділитися з вами, як 1 жовтня пройшла наша зустріч у приватній школі «Талантвіль», що працює у Софіївській Борщагівці.
 
За рекомендацією нашого користувача команда «Талантвілю» запросила нас, Бібліотеку естетичного виховання імені Олександра Довженка, розповісти учням про роботу бібліотек, а також провести пізнавальну зустріч до Дня захисників і захисниць України та літературну зустріч із письменником В’ячеславом Купрієнком.
 
Зустріч складалася з двох частин.
 
Спочатку ми розповіли дітям про бібліотеки Солом’янки: як вони працюють, чим можуть бути цікаві не лише любителям книжок і що взагалі відбувається в сучасній бібліотеці. Адже сучасна бібліотека – це також зустрічі й розмови, творчі заходи, виставки, майстер-класи, дитячий простір, цифрова освіта, медіаграмотність і багато можливостей для навчання та спілкування.
 
Саме це ми й намагалися показати дітям у нашій відеопрезентації «Бібліотека поза полицями». І, судячи з реакції учнів, дещо з того, про що ми розповідали, виявилося для них новим і цікавим😊.
 
А далі слово взяв В’ячеслав Купрієнко – дитячий письменник, автор і виконавець пісень, колишній військовослужбовець.
 
Він розповів дітям про свій військовий досвід, роботу піхоти та розвідки, про військових і про російсько-українську війну. А ще заспівав власні пісні, присвячені військовослужбовцям.
 
Розмова вийшла не лише про війну. Вона була й про людей, відповідальність, витримку, взаємопідтримку та здатність залишатися сильними у складних обставинах.
 
Для нас було важливо розповісти дітям про історію нашої країни та про тих, хто сьогодні її захищає. Через особисту розповідь, досвід, книжки та музику – без зайвих гучних слів.
 
Дякуємо «Талантвілю» за запрошення, гостинність і можливість поспілкуватися з учнями💙💛.
 
Окремо дякуємо В’ячеславу Купрієнку за цікаву розмову, пісні та особисту історію людини, яка знає про військо з власного досвіду.
 
Ця зустріч ще раз показала, що бібліотека може виходити за межі своїх стін і працювати там, де є люди, яким цікаво дізнаватися нове.

Пам’ятаємо і дякуємо

1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць України, День Українського козацтва та День ветерана.
 
Ці дати мають різне походження, але сьогодні вони зустрічаються в одному календарному дні.
 
День Українського козацтва нагадує про важливу сторінку української історії. Козацтво було військовою силою і важливою частиною суспільного та державного життя України. Козацькі військові традиції згодом проявлялися і в українських військових формуваннях інших історичних періодів.
 
День захисників і захисниць України – про тих, хто сьогодні захищає нашу державу, її незалежність і територіальну цілісність.
 
А День ветерана – про людей, які мають досвід служби й захисту держави та заслуговують на увагу, повагу і підтримку.
 
У цей день згадуємо різні покоління людей, пов’язаних із військовою історією України: козаків, які залишили по собі чимало документів, літописів і переказів; військових різних періодів української історії; сучасних захисників і захисниць; ветеранів і ветеранок, чий досвід є важливою частиною нашої історії.
 
Читайте книги про українське козацтво, історію українського війська, військові традиції різних періодів та спогади людей, які пройшли через війну. Знання історії допомагає краще розуміти сьогодення.
 
1 жовтня – день, коли варто згадати тих, хто захищав і захищає Україну, та просто сказати: «Дякуємо!»

📚Вітаємо з Днем бібліотек!

30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек.
 
До бібліотеки приходять не тільки за книжками. Сюди приходять, коли хочеться знайти відповідь на запитання. Коли потрібна історія, яка захопить. Коли хочеться відкрити для себе нового автора. Коли треба підготуватися до навчання, знайти потрібну інформацію, перегорнути сторінки улюбленої книги або просто на деякий час побути в тихому просторі.
 
Іноді приходять із конкретною метою – взяти певну книгу.
 
А іноді виходять із бібліотеки зовсім з іншою книгою, ніж планували. 😊
 
Бібліотека часто стає місцем відкриттів.
 
Тут можна знайти першу книжку, яка запам’ятається надовго, відкрити нового автора, випадково взяти цікаву історію з полиці. Сюди приходять діти, які тільки починають читати, і дорослі, які повертаються до книг після перерви. Тут відбуваються зустрічі, розмови, виставки та інші події.
 
Бібліотека – це насамперед люди.
 
Ті, хто щодня працює з книгами, допомагає знайти потрібне видання, радить прочитати щось цікаве, організовує події та заходи й дбає про те, щоб бібліотека залишалася живим і відкритим простором для своїх користувачів.
 
Саме такими ми бачимо бібліотеки Солом’янки – бібліотеками, які поруч із людьми та їхніми щоденними потребами.
 
Тут змінюються книжкові полиці, з’являються нові видання, народжуються нові проєкти й події, але незмінним залишається одне: двері бібліотеки відчинені для кожного користувача.
 
З Всеукраїнським днем бібліотек!
 
Нехай у бібліотеках завжди знаходяться потрібні книги, цікаві історії, добрі розмови та люди, яким хочеться повертатися сюди знову.
 
А ми й надалі будемо поруч – з книжками, порадами та новими відкриттями. 💛💙