Зустріч у приватній школі «Талантвіль» з нагоди Дня захисників і захисниць України

Хочемо поділитися з вами, як 1 жовтня пройшла наша зустріч у приватній школі «Талантвіль», що працює у Софіївській Борщагівці.
 
За рекомендацією нашого користувача команда «Талантвілю» запросила нас, Бібліотеку естетичного виховання імені Олександра Довженка, розповісти учням про роботу бібліотек, а також провести пізнавальну зустріч до Дня захисників і захисниць України та літературну зустріч із письменником В’ячеславом Купрієнком.
 
Зустріч складалася з двох частин.
 
Спочатку ми розповіли дітям про бібліотеки Солом’янки: як вони працюють, чим можуть бути цікаві не лише любителям книжок і що взагалі відбувається в сучасній бібліотеці. Адже сучасна бібліотека – це також зустрічі й розмови, творчі заходи, виставки, майстер-класи, дитячий простір, цифрова освіта, медіаграмотність і багато можливостей для навчання та спілкування.
 
Саме це ми й намагалися показати дітям у нашій відеопрезентації «Бібліотека поза полицями». І, судячи з реакції учнів, дещо з того, про що ми розповідали, виявилося для них новим і цікавим😊.
 
А далі слово взяв В’ячеслав Купрієнко – дитячий письменник, автор і виконавець пісень, колишній військовослужбовець.
 
Він розповів дітям про свій військовий досвід, роботу піхоти та розвідки, про військових і про російсько-українську війну. А ще заспівав власні пісні, присвячені військовослужбовцям.
 
Розмова вийшла не лише про війну. Вона була й про людей, відповідальність, витримку, взаємопідтримку та здатність залишатися сильними у складних обставинах.
 
Для нас було важливо розповісти дітям про історію нашої країни та про тих, хто сьогодні її захищає. Через особисту розповідь, досвід, книжки та музику – без зайвих гучних слів.
 
Дякуємо «Талантвілю» за запрошення, гостинність і можливість поспілкуватися з учнями💙💛.
 
Окремо дякуємо В’ячеславу Купрієнку за цікаву розмову, пісні та особисту історію людини, яка знає про військо з власного досвіду.
 
Ця зустріч ще раз показала, що бібліотека може виходити за межі своїх стін і працювати там, де є люди, яким цікаво дізнаватися нове.

Пам’ятаємо і дякуємо

1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць України, День Українського козацтва та День ветерана.
 
Ці дати мають різне походження, але сьогодні вони зустрічаються в одному календарному дні.
 
День Українського козацтва нагадує про важливу сторінку української історії. Козацтво було військовою силою і важливою частиною суспільного та державного життя України. Козацькі військові традиції згодом проявлялися і в українських військових формуваннях інших історичних періодів.
 
День захисників і захисниць України – про тих, хто сьогодні захищає нашу державу, її незалежність і територіальну цілісність.
 
А День ветерана – про людей, які мають досвід служби й захисту держави та заслуговують на увагу, повагу і підтримку.
 
У цей день згадуємо різні покоління людей, пов’язаних із військовою історією України: козаків, які залишили по собі чимало документів, літописів і переказів; військових різних періодів української історії; сучасних захисників і захисниць; ветеранів і ветеранок, чий досвід є важливою частиною нашої історії.
 
Читайте книги про українське козацтво, історію українського війська, військові традиції різних періодів та спогади людей, які пройшли через війну. Знання історії допомагає краще розуміти сьогодення.
 
1 жовтня – день, коли варто згадати тих, хто захищав і захищає Україну, та просто сказати: «Дякуємо!»

📚Вітаємо з Днем бібліотек!

30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек.
 
До бібліотеки приходять не тільки за книжками. Сюди приходять, коли хочеться знайти відповідь на запитання. Коли потрібна історія, яка захопить. Коли хочеться відкрити для себе нового автора. Коли треба підготуватися до навчання, знайти потрібну інформацію, перегорнути сторінки улюбленої книги або просто на деякий час побути в тихому просторі.
 
Іноді приходять із конкретною метою – взяти певну книгу.
 
А іноді виходять із бібліотеки зовсім з іншою книгою, ніж планували. 😊
 
Бібліотека часто стає місцем відкриттів.
 
Тут можна знайти першу книжку, яка запам’ятається надовго, відкрити нового автора, випадково взяти цікаву історію з полиці. Сюди приходять діти, які тільки починають читати, і дорослі, які повертаються до книг після перерви. Тут відбуваються зустрічі, розмови, виставки та інші події.
 
Бібліотека – це насамперед люди.
 
Ті, хто щодня працює з книгами, допомагає знайти потрібне видання, радить прочитати щось цікаве, організовує події та заходи й дбає про те, щоб бібліотека залишалася живим і відкритим простором для своїх користувачів.
 
Саме такими ми бачимо бібліотеки Солом’янки – бібліотеками, які поруч із людьми та їхніми щоденними потребами.
 
Тут змінюються книжкові полиці, з’являються нові видання, народжуються нові проєкти й події, але незмінним залишається одне: двері бібліотеки відчинені для кожного користувача.
 
З Всеукраїнським днем бібліотек!
 
Нехай у бібліотеках завжди знаходяться потрібні книги, цікаві історії, добрі розмови та люди, яким хочеться повертатися сюди знову.
 
А ми й надалі будемо поруч – з книжками, порадами та новими відкриттями. 💛💙

Бібліотека поза полицями

Презентуємо роботу «Бібліотека поза полицями», створену для конкурсу бібліотекарів «АІмідж бібліотеки». Авторами відеоролика є Андрощук Крістіна та Голубенко Юлія, бібліотекарі Бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка для дорослих ЦБС Солом’янського району м. Києва.
 
Під час створення роботи ми використали можливості штучного інтелекту – для розробки сценарної концепції та структури відео, формування таймінгу окремих частин ролика та підбору музичного супроводу. Для монтажу й візуального оформлення використали Canva та InShot.
 
«Бібліотека поза полицями» – це наша спроба показати бібліотеку такою, якою вона є сьогодні: живою, відкритою, сучасною – з людьми та подіями. Адже бібліотека – це давно більше, ніж полиці з книгами. Це простір, де книга відкриває нове, народжуються творчі ідеї, відбуваються зустрічі, виникають нові знайомства та здобуваються нові навички.
 
У ролику ми показуємо різні грані бібліотечного життя: творчі заходи й зустрічі, спілкування, дитячий простір і можливості для відкриттів, майстер-класи, цифрову освіту та медіаграмотність. Особливе місце посідає наша маленька, але дуже симпатична бібліотечна особливість – зоорелакс і відкритість бібліотеки для домашніх улюбленців, адже навіть черепашка може стати частиною бібліотечного життя.
 
Через фотографії та кадри з життя бібліотеки ми хотіли передати головне: люди приходять сюди за книгою, але також за спілкуванням, натхненням, знаннями, творчістю та новими можливостями.
 
Книга, творчість, діти, тваринки, зустрічі, цифровий простір, люди й усмішки – з цього і складається життя сучасної бібліотеки.
 
Бібліотека давно вийшла за межі полиць з книгами. Бібліотека – це те, що відбувається між людьми. Тут зустрічаються люди та народжуються ідеї.

ПАМ’ЯТАЄМО!

До Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру
 
29 вересня в Україні вшановують пам’ять жертв Бабиного Яру – одного з найвідоміших місць масових убивств часів нацистської окупації Києва.
 
29–30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр нацистські окупаційні сили та їхні допоміжні підрозділи розстріляли 33 771 єврея, переважно мешканців Києва. Така кількість жертв за ці два дні зазначена у звітах айнзатцгрупи.
 
Це було цілеспрямоване масове вбивство єврейського населення Києва. Після перших розстрілів Бабин Яр залишався місцем масових убивств протягом 1941–1943 років. Тут нацисти вбивали також ромів, радянських військовополонених, українських цивільних, пацієнтів психіатричної лікарні та інших людей.
 
Тому історія Бабиного Яру виходить далеко за межі двох вересневих днів 1941 року. Це історія масових злочинів нацистського режиму та його політики переслідування і знищення людей за національними, політичними та іншими ознаками.
 
Бабин Яр став одним із символів Голокосту та важливим місцем пам’яті про злочини нацистської Німеччини в Європі. За роки окупації тут було вбито близько 100 тисяч людей.
 
Водночас історія Бабиного Яру – це і історія пам’яті. У післявоєнні десятиліття про трагедію довгий час не розповідали належним чином, а єврейський характер масового вбивства 1941 року замовчувався. Сьогодні Бабин Яр є місцем пам’яті жертв різних груп, знищених під час нацистської окупації.
 
Пам’ятати – означає знати, що сталося, називати жертв і злочинців своїми іменами та зберігати свідчення про минуле.
 
📚Що прочитати й де дізнатися більше?

📕«Бабин Яр», Анатолій Кузнєцов – роман-документ київського письменника, який був дитиною під час нацистської окупації Києва. Книга поєднує особисті спогади автора, свідчення та документальні матеріали. Вперше твір був опублікований 1966 року в журналі «Юність» у скороченому цензурою вигляді. Повний авторський текст вийшов за кордоном 1970 року.
 
📕«Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Путівник для вчителя» – навчально-методичне видання Українського інституту національної пам’яті та Українського центру вивчення історії Голокосту. Воно містить матеріали віртуальної виставки та документального фільму «Бабин Яр у пошуках пам’яті».
 
📕«Праведники Бабиного Яру», Ілля Левітас – книга про людей, які під час нацистської окупації, ризикуючи власним життям, допомагали рятувати переслідуваних євреїв. Видання розповідає про Праведників та їхні історії.
 
📕«Бабин Яр. Простір живої пам'яті» №136 (2024) – тематичний випуск із матеріалами про історію Бабиного Яру, окупацію Києва, культуру пам'яті, музейні та мистецькі проєкти, присвячені цій темі.
 
📕«Бабин Яр. Голосами» Маріанна Кіяновська – поетична збірка, присвячена пам'яті жертв Бабиного Яру. Це художнє осмислення трагедії через поетичне слово.
 
Також для самостійного ознайомлення варто звернутися до матеріалів Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», Українського центру вивчення історії Голокосту, Меморіального музею Голокосту США та Яд Вашем, де зібрані історичні документи, свідчення, фотографії та дослідницькі матеріали про трагедію Бабиного Яру.
 
Пам’ятаємо жертв. Знаємо правду. Зберігаємо пам’ять.

📚Нові надходження вже на полицях

Книжковий фонд нашої бібліотеки знову поповнився📖.
 
Ми вже не раз розповідали вам про нові надходження – і щоразу приємно бачити, наскільки різноманітними стають наші книжкові полиці. Тут знаходиться місце і для сучасної української літератури, і для світової прози, і для історії, і для біографій, і для книжок, які допомагають краще зрозуміти складні процеси та події.
 
Цього разу серед новинок – чимало видань, які можуть зацікавити дуже різних читачів.
 
📘«Шок свободи. Інша історія Східної Німеччини з 1989 року до сьогодення», Ілько-Саша Ковальчук
Історична книжка про суспільні та політичні процеси у Східній Німеччині після об’єднання Німеччини, про зміни, свободу, демократію та те, як історичний досвід впливає на сучасне суспільство.
 
📘«Велика тривога. Польща 1944–1947. Народна реакція на кризу», Марчін Заремба
Дослідження повоєнного польського суспільства, у якому автор звертається до історії, соціології та психології, щоб показати, як страхи й переживання людей впливали на суспільне життя того часу.
 
📘«Берлін: Падіння – 1945 рік», Ентоні Бівор
Документальна історична праця британського військового історика про останні місяці Другої світової війни в Європі та падіння нацистського режиму. Автор спирається на архівні матеріали й свідчення очевидців.
 
📘«Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна», Максим Бутченко
Сучасне українське видання про розвідку, спеціальні операції та події російсько-української війни. Книга поєднує документальний матеріал і розповідь про людей та події.
 
А для тих, хто шукає художню літературу, також є цікаві новинки:
 
📕«Змова проти Америки», Філіп Рот – роман, у якому автор уявляє, як могла б розвиватися історія Америки в 1940-х роках, якби події пішли інакше.
 
📕«Урізька готика», Галина Пагутяк – роман про українське Підгір’я з елементами фольклору та місцевого колориту.
 
📕«Агата Крісті. Невловима жінка», Люсі Ворслі – біографічне дослідження життя й творчості знаменитої письменниці, створене на основі листів, архівних матеріалів та інших джерел.
 
📕«Гамбіт крадіїв. Королівське пограбування», Кейвіон Льюїс – динамічний роман для підлітків та молоді, продовження серії про команду молодих героїв, які опиняються у світі пограбувань, суперництва та пригод.
 
І це лише частина нових книжок, які вже чекають на своїх читачів📚✨.
 
Тож якщо давно не заходили до бібліотеки – саме час завітати. Можливо, серед новинок на вас уже чекає та сама книга, яку ви шукали.
 
💡Читайте та відкривайте нове.

🌍📚Стежками європейських мов

(Мовний квест до Європейського дня мов)
 
26 вересня відзначається Європейський день мов. Це день, коли вся Європа згадує про те, наскільки різноманітним є її мовний простір. Європейський день мов започаткували 2001 року за ініціативою Ради Європи та у співпраці з Європейським Союзом. Його мета – підтримувати мовне різноманіття, заохочувати вивчення мов і допомагати людям краще розуміти інші культури.
 
2026 року його гасло звучить просто й дуже влучно: «Languages unite!» – «Мови об’єднують!»
 
🌍Мова – це значно більше, ніж набір слів.
 
У кожній мові живуть історія, пам’ять, література, жарти, пісні, звичаї та спосіб бачити світ. Європейський день мов нагадує нам: знати інші мови – означає отримувати ще один ключ до іншої культури. Але щоб відкривати світ, не потрібно забувати власну мову.
 
Українська – наша мова, наша культурна спадщина і важлива частина європейського мовного розмаїття.🇺🇦
 
Тож відкриваймо словники, читаймо книжки в оригіналі, вчімо нові слова й не біймося мовних помилок. Бо кожне нове слово – це ще одна стежка. А стежок у Європі – безліч.📚🌍
 
А чи добре ми знаємо європейські мови?
 
Пропонуємо перевірити себе. Вирушаймо у мовний квест! 🧩
 
🔎ЗАВДАННЯ 1. Впізнай мову
 
Перед вами кілька слів. До якої мови вони належать?
 
А. bonjour, merci, livre
Б. ciao, grazie, libro
В. Guten Morgen, danke, Buch
Г. buenos días, gracias, libro
 
Варіанти:
🇩🇪 німецька
🇪🇸 іспанська
🇫🇷 французька
🇮🇹 італійська
 
Зможете правильно розподілити?
 
🧩ЗАВДАННЯ 2. Знайди мовних родичів
 
Перед вами чотири слова:
 
три – three – drei – tres
 
1. Якою мовою написане кожне слово?
 
2. А тепер подумайте: що об’єднує ці слова, хоча звучать вони по-різному?
 
💡Підказка: шукайте відповідь не в сучасному перекладі, а в історії мов.
 
🗣️ ЗАВДАННЯ 3. Хто сказав би так?
 
Перед вами прислів’я. Спробуйте визначити мову.
 
1. Chi va piano, va sano e va lontano.
2. A caballo regalado no se le mira el diente.
3. L'habit ne fait pas le moine.
4. Übung macht den Meister.
 
А тепер спробуйте здогадатися про значення.
 
📚 ЗАВДАННЯ 4. Поєднай письменника з мовою
 
Хто якою мовою писав?
 
1. Вільям Шекспір
2. Мігель де Сервантес
3. Йоганн Вольфганг фон Ґете
4. Віктор Гюго
5. Данте Аліґ’єрі
6. Леся Українка
 
А ось мови:
 
🇩🇪 німецька
🇮🇹 італійська
🇬🇧 англійська
🇪🇸 іспанська
🇺🇦 українська
🇫🇷 французька
 
Чи вдасться скласти всі пари без помилки?
 
✨А тепер – особливий раунд.
 
Українська – одна з європейських мов.
 
Вона належить до східнослов’янської групи слов’янських мов, а слов’янські мови входять до великої індоєвропейської мовної сім’ї.
 
Українська мова має давню писемну та літературну традицію, а сучасна українська літературна мова формувалася протягом тривалого історичного розвитку.
 
Сьогодні українська є державною мовою України. Це визначено статтею 10 Конституції України.
 
А українська культура давно є частиною європейського культурного простору – через літературу, музику, театр, мистецтво, переклади та живі культурні зв’язки.
 
🇺🇦 ЗАВДАННЯ 5. Яка мовна родина об’єднує ці мови?
 
Українська, польська, чеська, болгарська та хорватська — це…
 
А. романські мови
Б. германські мови
В. слов'янські мови
Г. балтійські мови
 
А тепер бонус:
 
Яка з цих мов НЕ належить до слов'янських?
 
🇵🇱 польська
🇨🇿 чеська
🇭🇷 хорватська
🇭🇺 угорська
 
🏆 ВІДПОВІДІ
 
Завдання 1:
А – 🇫🇷 французька
Б – 🇮🇹 італійська
В – 🇩🇪 німецька
Г – 🇪🇸 іспанська
 
Завдання 2:
три – українська, three – англійська, drei – німецька, tres – іспанська. Усі чотири форми історично споріднені й походять від спільної праіндоєвропейської основи.
 
Завдання 3:
1 – 🇮🇹 італійська: «Поволі їдеш – далі будеш».
2 – 🇪🇸 іспанська: «Дарованому коневі в зуби не заглядають».
3 – 🇫🇷 французька: «За одягом зустрічають, а за розумом проводжають».
4 – 🇩🇪 німецька: «Практика веде до досконалості».
 
Завдання 4:
1 – Шекспір – 🇬🇧 англійська
2 – Сервантес – 🇪🇸 іспанська
3 – Ґете – 🇩🇪 німецька
4 – Гюго – 🇫🇷 французька
5 – Данте – 🇮🇹 італійська
6 – Леся Українка – 🇺🇦 українська
 
Завдання 5:
Відповідь: В – слов'янські мови.
Відповідь: угорська.

🌊Море, яке живе в книгах

Сьогодні відзначається Всесвітній день моря.
 
Море для кожної людини означає різне: для когось це робота і заробіток, для когось – небезпека, подорож чи місце, де можна побути наодинці. У літературі море часто використовують як місце випробування героя або як простір, де він залишається наодинці з власними думками. Тому море так часто з’являється в книжках📚.
 
У «Мобі Діку» Германа Мелвілла море – простір великої подорожі й переслідування білого кита. Роман вийшов друком 1851 року.
 
У «Двадцяти тисячах льє під водою» Жуля Верна море вже не просто поверхня, якою мандрують кораблі. Читач разом із героями опиняється під водою – на борту «Наутілуса». Роман друкувався в журналі в 1869–1870 роках, а книжкове видання з'явилося 1870 року.
 
А в «Старому і морі» Ернеста Гемінґвея море стає місцем самотньої боротьби старого кубинського рибалки з величезною рибою. Повість вийшла 1952 року, а 1954-го Гемінґвей отримав Нобелівську премію з літератури. У формулюванні премії «Старого і море» названо найновішим прикладом майстерності Гемінґвея-оповідача.
 
Є море і в українській літературі. Наприклад, роман Юрія Яновського «Майстер корабля», опублікований 1928 року, пов'язаний з Одесою та досвідом письменника на Одеській кінофабриці. У творі є кораблі, портове місто, море, кіно і люди, які працюють над створенням фільму. Одеський літературний музей зазначає, що роман побудований на спогадах Яновського про роботу на Одеській кінофабриці.
 
Але море присутнє не тільки в літературі.
 
🎨Його можна побачити на картинах і гравюрах. Один із найвідоміших прикладів – «Велика хвиля біля Канагави» Кацусіки Хокусая, створена приблизно у 1830–1832 роках. Це кольорова ксилографія з серії «Тридцять шість видів Фудзі». Один із відбитків цієї гравюри зберігається в колекції Metropolitan Museum of Art.
 
🎬Кінематограф теж неодноразово повертався до морських історій – від екранізацій класичних романів до фільмів, де море стає самостійним персонажем. На екрані воно може бути спокійним і майже нерухомим, а за кілька хвилин – змінити все життя героя.
 
Саме тому море так часто стає темою творів мистецтва. Воно постійно змінюється, але залишається впізнаваним: може бути місцем подорожі, роботи, випробуванням або просто краєвидом.
 
До речі, тема Всесвітнього дня моря у 2026–2027 роках – «From Policy to Practice: Powering Maritime Excellence» («Від політики до практики: сприяння досягненню досконалості у морській галузі»). Міжнародна морська організація наголошує на тому, що міжнародні правила мають працювати не лише на папері, а й перетворюватися на реальні дії – через національне законодавство, контроль, навчання та практичну роботу в морській сфері, задля безпеки судноплавства, захисту довкілля та людей, які працюють на морі.
 
Можливо, сьогодні варто просто відкрити одну з книжок про море і вирушити в подорож, сидячи вдома чи в бібліотеці📖🌊.

📷Україна в старих фотографіях🕰️

Коли дивишся на старі фотографії, історія виглядає конкретнішою. Перед нами – вулиці, якими колись ходили люди, будинки, які здавалися їм звичними, одяг, транспорт і міські краєвиди, що сьогодні вже стали частиною минулого.
 
У цьому дописі до вашої уваги кілька таких світлин кінця ХІХ – початку ХХ століття. Це фотографії місць і людей на території сучасної України. У той період українські землі входили до складу різних держав, тому в архівних описах інколи трапляються історичні назви міст та тогочасні адміністративні позначення. Ми залишаємо їх лише там, де вони є частиною оригінального опису джерела.
 
🏙️Київ. Хрещатик, 1897 рік
 
На першій світлині – Хрещатик у Києві. Праворуч видно готель «Національ». Фотографія датована 1897 роком і походить зі скану старої листівки; автора знімка не встановлено.
 
Цікаво просто придивитися до деталей: яким був масштаб вулиці, як виглядали будинки, що можна було побачити з тротуару понад століття тому.

🚋Київ. Поділ, 1902 рік
 
Ще одна київська світлина показує Поділ 1902 року. Зображення походить з ілюстрованого видання, опублікованого в Одесі. На фотографії – міський Поділ початку ХХ століття, зовсім не такий, яким ми звикли бачити його сьогодні.
 
Подібні фотографії цінні саме своєю буденністю: вони не обов'язково фіксують якусь визначну історичну подію. Натомість показують звичайне міське життя, яке для людей того часу було просто повсякденням.

🎭Одеса. Оперний театр, 1889 рік
 
Ця фотографія переносить нас до Одеси кінця ХІХ століття. На ній – Одеський оперний театр. Зображення датоване 31 січня 1889 року; воно зберігається у фондах Department of Image Collections Національної бібліотеки мистецтв у Вашингтоні (National Gallery of Art Library). Автор фотографії невідомий.
 
Сама будівля театру була відкрита 1887 року, тож фотографія показує її вже через два роки після відкриття.

🌿Полтавщина. 1894 рік
 
А тепер – не місто, а людина.
 
На світлині 1894 року – жінка з Полтавщини. Фотографія зберігається в онлайн-архіві Кунсткамери; її автор – фотограф та етнограф Самуїл Дудін (1863–1929).
 
Такі етнографічні фотографії дозволяють побачити і обличчя людей минулого, і особливості їхнього одягу та зовнішнього вигляду.

🏛️Львів. Початок ХХ століття
 
І ще одна міська фотографія – Львів, проспект Свободи (тодішні назви в архівних описах – Lemberg/Lwów). Точна дата знімка не встановлена, але Library of Congress визначає орієнтовний час його створення як 1900–1918 роки. Фотографія походить із колекції Джорджа Грентема Бейна та нині доступна через цифрові фонди Бібліотеки Конгресу США.
 
На ній – місто понад столітньої давнини: його вулиця, будинки та люди. І, мабуть, найцікавіше тут – спробувати уявити, скільки поколінь пройшло цими самими місцями після того, як було зроблено цей знімок.

Старі фотографії не завжди розповідають про великі історичні події. Часто вони просто зберігають звичайні деталі – вулицю, будинок, перехожого, одяг. І саме завдяки цьому ми можемо побачити, як виглядало повсякденне життя понад сто років тому. І саме тому вони такі цінні.
 
Історія зберігається й у таких деталях.