6 листопада відзначається Міжнародний
день запобігання експлуатації навколишнього середовища під час
війни та збройних конфліктів.
Війна
змінює не лише життя людей, руйнує міста й села, залишає по собі знищені
домівки та інфраструктуру. Вона завдає великої шкоди природі, наслідки якої
можуть відчуватися ще багато років після завершення бойових дій. Ліси, річки,
ґрунти, тваринний і рослинний світ також стають жертвами збройної агресії. І
хоча ці втрати не завжди помітні одразу, вони мають значення для здоров'я людей,
господарства та майбутнього цілих регіонів.
Саме
про цю проблему нагадує цей День. Його проголосила
Генеральна Асамблея ООН 5 листопада 2001 року. Ця дата покликана привернути
увагу до того, що природне середовище потребує захисту навіть під час воєн,
адже знищення природних ресурсів та екосистем створює додаткові труднощі для
людей і відновлення країн.
Для
України ця тема особливо болюча. Екологічні наслідки російської агресії
відчуваються не лише з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.
Ще з 2014 року бойові дії, окупація частини територій та пов'язані з ними
руйнування завдавали шкоди природним комплексам Донеччини, Луганщини й Криму,
зокрема природоохоронним територіям. Після початку повномасштабного вторгнення
масштаби проблеми значно зросли. Українське довкілля зазнає забруднення
повітря, води й ґрунтів, пожеж, мінування територій та руйнування природних
екосистем. Екологічні наслідки війни не обмежуються лінією фронту й не зникають
разом із припиненням обстрілів.
🚨Як війна шкодить
довкіллю?
Військові
дії впливають на природу різними способами. Частина наслідків помітна одразу
–
це зруйновані ліси, випалені поля, забруднені водойми. Інші можуть виявлятися
поступово, коли шкідливі речовини потрапляють у ґрунт і воду, порушуються
природні процеси та змінюються умови існування рослин і тварин.
Розгляньмо кілька
основних проблем.
1.
Забруднення ґрунтів.
Вибухи
боєприпасів, руйнування промислових об'єктів, пожежі та витоки пального можуть
призводити до потрапляння небезпечних речовин у землю. У ґрунті можуть
накопичуватися важкі метали та інші забруднювачі. Це впливає на його родючість,
стан рослинності й безпеку подальшого використання земель.
2.
Забруднення води.
Пошкодження
промислових підприємств, нафтосховищ, каналізаційних систем та об'єктів
водопостачання створює ризик потрапляння забруднювальних речовин у річки, озера
й підземні води. Від цього страждають водні організми, природні водойми та
люди, які залежать від цих ресурсів.
Одним
із наймасштабніших прикладів екологічної катастрофи в Україні став підрив
російськими окупантами греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. Катастрофа
спричинила масштабне затоплення територій у Херсонській, Миколаївській,
Дніпропетровській та Запорізькій областях. За спільною оцінкою Уряду України та
ООН, під водою опинилося близько 620 квадратних кілометрів території.
Наслідки
виявилися надзвичайно серйозними: було пошкоджено житло й інфраструктуру,
порушено водопостачання та зрошення сільськогосподарських земель, постраждали
природні екосистеми й заповідні території. Загальні збитки та втрати від
катастрофи, за оцінкою спільного звіту Уряду України та ООН, оприлюдненого в
жовтні 2023 року, становили майже 14 мільярдів доларів США. Ця сума охоплює не
лише екологічні наслідки, а й економічні та інфраструктурні втрати.
Екологічні
наслідки цієї катастрофи відчуватимуться ще багато років.
3.
Пожежі в лісах і природних територіях.
Обстріли
та бойові дії можуть спричиняти пожежі в лісах, степах, на луках і в заповідних
зонах. Вогонь знищує рослинність, місця проживання тварин, гнізда птахів та
природні укриття. Під час горіння в атмосферу потрапляють дим і шкідливі
речовини. Відновлення лісових екосистем може тривати багато років.
4.
Мінування територій.
Міни
та нерозірвані боєприпаси становлять небезпеку не лише для людей, а й для
природного середовища. Вони унеможливлюють безпечний доступ до лісів, полів,
водойм і заповідних територій, ускладнюють догляд за землею, природоохоронну
діяльність та відновлення господарства. Під час розмінування також необхідно
враховувати можливий вплив робіт на ґрунти й рослинність.
Особливо
важливо пам'ятати: не можна заходити на підозрілі ділянки, торкатися невідомих
предметів або намагатися самостійно перевіряти територію. Її обстеження та
розмінування мають здійснювати підготовлені фахівці.
5.
Руйнування природних екосистем.
Природа
–
це складна система, у якій усе взаємопов'язане. Ліси захищають ґрунти, водойми
є домівкою для багатьох видів, степи підтримують різноманіття рослин і тварин.
Коли руйнується одна частина цієї системи, наслідки можуть поширюватися далі.
Пошкодження
природоохоронних територій, знищення місць існування тварин, забруднення водойм
і порушення природних ландшафтів загрожують біорізноманіттю –
різноманіттю живих організмів. Особливо вразливими є території, які мають
важливе значення для збереження рідкісних видів.
🌱Відновлення природи – частина відбудови України
Коли
ми говоримо про майбутнє відновлення України, важливо пам'ятати: відбудувати потрібно
не лише житлові будинки, дороги, мости та підприємства. Не менш важливо подбати
про землю, ліси, річки, водойми й природні території. Ця робота передбачає
кілька важливих напрямів:
- обстеження та розмінування забруднених
вибухонебезпечними предметами територій;
- дослідження стану ґрунтів і водойм та очищення
забруднених ділянок;
- відновлення лісів, степів, річок і природних
місць існування тварин;
- збереження заповідників і національних
природних парків;
- виявлення небезпечних відходів, їхнє належне
збирання, зберігання та безпечна утилізація.
Важливо,
щоб відновлення відбувалося на основі наукових досліджень, екологічної оцінки
та з урахуванням потреб місцевих громад. Просто висадити дерева на пошкодженій
території недостатньо: спочатку потрібно зрозуміти, що саме було зруйновано і
які заходи справді допоможуть природі відновитися.
📚Книжки,
які допоможуть краще пізнати природу України
Звернути
увагу на довкілля можна і через читання. Пропонуємо кілька видань, які
знайомлять із природним багатством нашої країни, заповідними територіями та
основами екологічної відповідальності:
📖«Природа
України», Олександра Цеханська
Ілюстрована
енциклопедія для школярів, яка знайомить із природним різноманіттям нашої
країни. У книжці зібрано відомості про рослинний і тваринний світ України,
національні заповідники, заказники, парки та природні багатства. Видання
допомагає краще пізнати рідну природу й зацікавитися її збереженням.
📖«Національні
парки, озера та заповідники України. Путівник», Юлія Савостіна, Олена
Чехній
Книжка
знайомить із природними перлинами України: національними природними парками,
заповідниками, горами, печерами, річками, озерами, водоспадами та іншими
цікавими місцями. Це нагода відкрити для себе природне багатство нашої країни й
дізнатися більше про території, які потребують дбайливого ставлення.
📖«Заповідна
справа», О. Г. Чайка, В. І.
Мокрий
Навчальний
посібник розповідає про значення заповідних територій, природоохоронні
комплекси України, збереження рослинного й тваринного світу. Автори також
розглядають історію заповідної справи, проблеми охорони природи та роль
природоохоронних територій. Видання буде корисним читачам, які хочуть глибше
розібратися в питаннях збереження природної спадщини.
📖«Екологія
довкілля. Охорона природи», Я. І. Бедрій, Ю. Канарський
Навчальний
посібник присвячений екології, взаємодії людини з навколишнім середовищем та
охороні природи. У ньому розглянуто основні екологічні поняття, вплив людської
діяльності на довкілля та принципи природоохоронної діяльності. Книжка стане в
пригоді тим, хто прагне краще зрозуміти екологічні проблеми й шляхи їх
подолання.
📖«Читаю
про Україну. Парки та заповідники», Юлія Каспарова
Короткі
оповідання з реалістичними ілюстраціями знайомлять маленьких читачів із парками
та заповідниками України. Книжка розрахована на дітей, які тільки вчаться
читати.
📖«10 ідей
для порятунку природи», Джузеппе Д'Анна
Книжка
пропонує десять нескладних щоденних дій, які допомагають берегти Землю від
забруднення. Вона вчить дітей екологічних звичок і пояснює, чому навіть
невеликі вчинки мають значення.
📖«Природа.
Екологія. Дитяча енциклопедія», Антон Ходоренко
Видання
в доступній формі знайомить юних читачів з екологією, взаємодією живих
організмів між собою та з навколишнім середовищем, а також із тим, як людина
впливає на природу.
Війна
завдає довкіллю шкоди, яка не завжди помітна одразу. Деякі її наслідки можна
усунути порівняно швидко, інші потребуватимуть багаторічної роботи, досліджень
і значних ресурсів.
Українська
природа –
це не тільки мальовничі краєвиди. Це земля, на якій вирощують хліб, вода, яку
ми п’ємо, ліси й природні території, які зберігають багатство нашої країни. Тому захист довкілля
має бути частиною відбудови країни. А відповідальне ставлення до природи
починається з розуміння її цінності.
Читайте про природу
України і пам’ятайте: відновлення країни неможливе без відновлення її довкілля.
Люди
часто поспішають із висновками й оцінюють інших за зовнішністю, походженням, соціальним
становищем чи життєвими обставинами. Однак за кожною людиною стоїть
власна історія – зі своїми переживаннями,
страхами й надіями. Іноді ми навіть не здогадуємося, через що проходять ті, хто
поруч з нами.
💛Емпатія – це здатність
спробувати побачити світ очима іншої людини і не знецінювати її переживання, поважати
право кожного бути собою. Вона не означає обов’язково погоджуватися з усіма.
Вона означає залишатися уважними й поважати інших навіть тоді, коли
погляди відрізняються.
📚Книжки можуть допомогти краще розуміти
інших. Художні історії дозволяють пережити події разом із героями, відчути
їхній біль, радість і внутрішню боротьбу. Нонфікшн –
краще розібратися в упередженнях і причинах непорозумінь. Ми пропонуємо добірку творів, які нагадують:
щоб краще зрозуміти людину, іноді потрібно просто уважно вислухати її та
подивитися на світ трохи ширше.
Художня
література: історії, які вчать співпереживати
📖«Диво», Р. Дж. Паласіо
Оґест
Пуллмен –
хлопчик із рідкісною особливістю зовнішності, який уперше йде до звичайної
школи. На нього чекають непрості випробування, нерозуміння та іноді жорстокість
однолітків. Це зворушлива історія про прийняття, дружбу, булінг і право кожної
людини на повагу. Книжка нагадує, що зовнішність ніколи не визначає людської
цінності.
📖«Квіти
для Елджернона», Деніел Кіз
Чарлі
Гордон погоджується на науковий експеримент, який має зробити його
інтелектуально розвиненішим. Його історія змушує замислитися над тим, що
насправді визначає цінність людини: інтелект, здібності чи здатність любити, відчувати
й бути частиною суспільства? Це глибокий твір про гідність, людяність і
небезпеку ставлення до інших зверхньо.
📖«Чоловік
на ім'я Уве», Фредрік Бакман
Уве
здається навколишнім людям похмурим, непривітним і надто прискіпливим
чоловіком. Але за його характером ховаються самотність, пережитий біль і велика
потреба в людському теплі. Знайомство із сусідами поступово змінює його життя.
Роман нагадує, що за зовнішньою суворістю може ховатися вразлива душа, а іноді
звичайна увага здатна врятувати людину від самотності.
Нонфікшн:
книжки, які допомагають побачити більше
📖«Як
пізнати людину. Мистецтво бачити інших та бути більш видимим», Девід Брукс
Як
навчитися по-справжньому слухати співрозмовника? Як не поспішати з оцінками та
допомогти іншій людині відчути, що її бачать і чують? Автор розповідає про
мистецтво спілкування, уважність, довіру та побудову глибоких людських
стосунків. Особливо цінна ця книжка тим, що показує: розуміння інших – це
не лише природна схильність, а й навичка, яку можна розвивати.
📖«Емоційний
інтелект», Деніел Ґоулман
Книжка
американського психолога допомагає зрозуміти, яку роль емоції відіграють у
нашому житті та взаєминах. Автор досліджує самосвідомість, самоконтроль,
мотивацію, емпатію і соціальні навички. Вона допомагає усвідомити, чому важливо
розпізнавати не лише власні почуття, а й емоційний стан інших людей.
📖«Невидимі
жінки. Як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків», Керолайн Кріадо Перес
Авторка
досліджує, як відсутність жіночого досвіду в статистиці, дослідженнях та
суспільному плануванні призводить до нерівності й невидимості жінок у різних
сферах життя. Книжка допомагає побачити, наскільки важливо враховувати потреби
різних людей, не вважати досвід однієї групи універсальним і будувати
суспільство на засадах рівності та поваги.
📖«Піяння
півнів, плач псів», Войцех Тохман
Документальна
проза польського репортера, який звертається до складних тем людських трагедій
і страждань. Автор наголошує на важливості не відвертатися від чужого болю, не
дозволяти інформаційному потоку зробити нас байдужими до людських доль. Це непросте,
але важливе читання про пам'ять, відповідальність і необхідність зберігати
людяність.
Чому варто прочитати ці
книжки?
Кожна
з цих книжок нагадує: людина не повинна доводити своє право на повагу. Її не
варто оцінювати лише за зовнішністю, віком чи життєвими обставинами.
Емпатія
починається з простих речей: уважно вислухати, не висміювати чужих почуттів, не
поспішати засуджувати, визнавати право іншого на власну думку та пам'ятати про
цінність людської гідності.
Література
нагадує про просту річ: важливо вміти поважати інших, навіть якщо
вони думають інакше. Адже світ стає кращим не тоді, коли всі думають однаково, а
тоді, коли люди вміють поважати одне одного попри відмінності.
Читайте,
співпереживайте і намагайтеся краще розуміти одне одного.
У
подорожах буває особливий час – коли речі вже складені, квитки перевірені, а
попереду кілька годин дороги. За вікном пропливають будинки, поля, ліси й
незнайомі міста. Хтось слухає музику, хтось дивиться у вікно, а хтось дістає
книжку, щоб перетворити звичайну поїздку на маленьку пригоду.
📕Гарна історія добре читається будь-де.
Детектив може захопити так, що ви й не помітите, як минула потрібна станція.
Пригодницький роман перенесе в далекі країни, а спокійна історія допоможе
просто відпочити в дорозі та
налаштуватися на нові враження.
У цьому дописі ми зібрали книжки для
різних читацьких настроїв: для тих, хто любить розгадувати таємниці, мандрувати
разом із героями, відкривати фантастичні світи або просто читати цікаві історії
дорогою до нового місця. Можливо, серед них знайдеться книжка, яку захочеться
взяти з собою в дорогу.
📖«Кругом
світу за 80 днів», Жуль Верн
Справжня
класика пригодницької літератури. Філеас Фоґґ укладає
парі, що зможе об’їхати навколо світу за вісімдесят днів. Разом зі своїм слугою
Паспарту він вирушає в подорож, сповнену несподіванок, перешкод і перегонів із
часом. Чудовий вибір для тих, хто любить динамічні сюжети й далекі країни.
📖«Вбивство
в “Східному експресі”», Агата Крісті
Засніжений
потяг, замкнений простір і загадкове вбивство. Знаменитий детектив Еркюль Пуаро
береться з’ясувати, хто з пасажирів причетний до злочину. Атмосферна історія, у
якій кожна деталь може виявитися важливою. Особливо доречне читання саме в потязі.
📖«Клуб убивств по четвергах», Річард Осман
Четверо
мешканців будинку для літніх людей мають незвичне захоплення: вони збираються
разом, щоб розслідувати нерозкриті злочини. Та одного дня поруч стається
справжнє вбивство – і клуб береться до справи. Дотепний детектив
із колоритними героями, несподіваними поворотами та англійським гумором.
📖«Мандрівний
замок Хаула», Діана Вінн Джонс
Якщо
хочеться не просто подорожі, а чарівного світу – можна вирушити разом із Софі
до мандрівного замку чарівника Хаула. На героїню чекають чари, незвичайні
знайомства, таємниці й випробування. Фентезійна історія, яка легко переносить у
світ, де можливо майже все.
📖«Саме час
знову запалити зірки», Віржіні Ґрімальді
Анна
разом із двома доньками вирушає на північ, щоб побачити північне сяйво. Ця
подорож стає для трьох жінок нагодою краще зрозуміти одна одну, подолати
відчуження й стати ближчими. Теплий роман про родину, зміни та мандри, які
часом змінюють не лише маршрут, а й стосунки.
📖«Арка
Карпат», Богдан Ославський
А
для тих, кому цікаві не вигадані пригоди, а справжні мандрівки, –
книжка про подорож через усі Карпати. Автор розповідає про маршрут завдовжки
близько 2200 кілометрів, що пролягає через Румунію, Україну, Польщу
та Словаччину. Можливість побачити гори очима мандрівника й, можливо,
надихнутися на власну подорож.
У
кожного читача свої вподобання. Комусь потрібна загадка, комусь – пригода,
а комусь –
спокійна історія, яка допоможе провести час у дорозі.
А
яку книжку ви взяли б із собою в подорож?
2
листопада відзначається Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти
журналістів. Цей день нагадує про
людей, які збирають інформацію, перевіряють факти, ставлять незручні запитання
й розповідають про те, про що не можна мовчати. Їхня робота нерідко пов’язана
із загрозами, ув’язненням, а іноді й смертю.
Дату
встановила Генеральна Асамблея ООН 2013 року. Її обрали на згадку
про французьку журналістку Гіслен Дюпон і звукорежисера Клода Верлона, яких
викрали й убили 2 листопада 2013 року в місті Кідаль у Малі під час виконання
професійного завдання.
Чому
важливо говорити про безкарність?
Коли
злочини проти журналістів залишаються нерозслідуваними, а винні не несуть
покарання, це створює небезпечний сигнал: насильство проти тих, хто шукає й
оприлюднює правду, може залишитися безкарним.
За
даними ЮНЕСКО, у 2024–2025 роках у світі загинули 189 журналістів. 127 із них –
тобто близько 67% – загинули в зонах збройних конфліктів. Водночас
глобальний рівень безкарності за вбивства журналістів становить 86%: майже
дев’ять із десяти вбивств журналістів, зафіксованих ЮНЕСКО з 2006 року, досі
залишаються нерозв’язаними в судовому порядку.
Для
України ця тема особливо болюча.
Від
початку повномасштабного російського вторгнення українські журналісти працюють
під обстрілами, документують воєнні злочини, розповідають про життя
прифронтових громад і людей на тимчасово окупованих територіях.
За
даними Інституту масової інформації, станом на кінець жовтня 2026 року від
початку повномасштабного вторгнення загинули 143 медійники. Із них 15 – під
час виконання професійних обов’язків.
За
повідомленням ІМІ від 28 жовтня 2026 року, у російському полоні перебувають
щонайменше 27 цивільних українських медійників та один журналіст, який
долучився до Сил оборони України.
Серед
журналістів, чия доля стала символом небезпек цієї роботи, –
Вікторія Рощина. Вона працювала на тимчасово окупованих територіях, була
затримана російськими силовиками й померла в російському полоні у вересні 2024
року. Її загибель привернула увагу світу до українських журналістів, яких росія
незаконно утримує в неволі.
Журналістика
–
це не лише новини й репортажі. Це також документування подій, збереження
свідчень і пам’яті, можливість донести правду до майбутніх поколінь.
📚Книжки, які допомагають
краще зрозуміти ціну журналістської роботи:
1. «Вільні
голоси Криму. Історії кримських журналістів – бранців Кремля»
Збірка
портретів та історій 16 журналістів – політичних бранців
Кремля, переслідуваних за професійну діяльність і громадянську позицію в
окупованому Криму. Видання підготовлене за участю Українського ПЕН, The
Ukrainians Media, ZMINA та видавництва Vivat.
2. «Журналісти
на війні. Документальні дослідження, хронікальний літопис, аналітика»
До
видання увійшли журналістські хроніки, щоденники, спогади й документальні
дослідження про події в Криму та на сході України від 2014 року. Книжку
доповнено світлинами з передової.
3.
«Посібник з журналістських розслідувань:
як працювати з документами, базами даних та які методи використовувати», Брант Г’юстон і Марк Горвіт
Практичний
посібник, присвячений методам журналістських розслідувань, перевірці
інформації, роботі з документами та джерелами. Українське видання побачило світ
у 2025 році у видавництвах «Академія української преси» та «Центр вільної
преси».
Ці
книжки допомагають зберігати свідчення, перевіряти факти й захищати право
суспільства на інформацію.
Право
знати правду –
одна з основ вільного суспільства. Ми можемо не погоджуватися з журналістами і
критично оцінювати їхні матеріали, але ніхто не повинен зазнавати насильства чи
переслідувань за свою роботу. Безкарність – це питання не лише
безпеки журналістів, а й прав людини та справедливості.
Пам’ятаймо
загиблих, говорімо
про тих, хто незаконно перебуває в ув’язненні, і вимагаймо розслідування
злочинів. Правда не повинна зникати разом із тими, хто її шукає.
📍31 жовтня відзначатимемо День Чорного моря.
Для України Чорне море –
це частина історії, культури, торгівлі й повсякденного життя. Воно з’єднувало
береги, слугувало шляхом для мандрівників і купців, надихало письменників і
художників, а для мешканців узбережжя було звичним рідним краєвидом.
📜Море з давньою історією
У давньогрецьких джерелах Чорне море
мало назву Понт Аксинський – «Негостинне море». Згодом його почали називати
Понтом Евксинським – «Гостинним морем». За однією з версій, така зміна назви
відображала те, як греки поступово опановували його узбережжя.
З Чорним морем пов’язана й легенда про
аргонавтів. За міфом, Ясон та його супутники вирушили морем до Колхіди по
золоте руно. А згодом на чорноморських берегах постали давньогрецькі поселення,
які стали осередками торгівлі та культурних контактів.
📖Чорне море в українській літературі
Море не раз ставало героєм українських
літературних творів.
Леся Українка присвятила морським
враженням цикл «Подорож до моря», а також написала «Кримські спогади». У циклі
«Подорож до моря» є вірш «Тиша морська» – поетичний образ спокійної води,
сонячного проміння й тихої мрії про далеку мандрівку.
А в творі Івана Нечуя-Левицького «Над
Чорним морем» постає Одеса кінця ХІХ століття – з її портом, пароплавами,
вулицями та життям містян. Це можливість побачити місто й морський світ очима
письменника тієї доби.
🎨Море на полотнах
Чорноморські краєвиди надихали й
художників. Один із найвідоміших українських мариністів – Руфін Судковський,
уродженець Очакова. Він писав морські береги, хвилі, мінливе світло й різні
стани моря – від спокою до негоди.
У його картинах море – не просто тло,
а самостійний об’єкт, за яким цікаво спостерігати.
🚩Про сучасний стан Чорного моря
Чорне море сполучається із Середземним
через Босфор, Мармурове море та Дарданелли, а з Азовським – через Керченську
протоку. Його узбережжя для України – це, зокрема, міста й порти Одеса,
Чорноморськ і Південний.
Чорне море має особливу екосистему. На
великих глибинах його води містять сірководень, а кисню там практично немає. Це
одна з характерних природних особливостей моря, яку важливо враховувати,
говорячи про його життя та охорону.
Сьогодні Чорне море переживає серйозні
випробування. Війна, забруднення, руйнування природних середовищ і наслідки
бойових дій загрожують морській екосистемі. Тому турбота про море – справа не
тільки науковців та екологів, а й усіх, кому небайдуже українське узбережжя.
📚Чорне море в книгах
Якщо захочеться продовжити знайомство
з морем, зверніть увагу на ці видання:
🪸«Над Чорним морем», Іван Нечуй-Левицький – українська класика, що
переносить читача до Одеси кінця ХІХ століття.
🪸«На чорноморській хвилі. 33 століття копаного моря», Антон
Санченко, Інна Баблоян – популярний виклад
історії Чорного моря від ахейського «Арго» до російського крейсера «Москва».
🪸«Історія Чорного моря», Чарльз Кінг – книжка американського
дослідника про роль моря в історії, культурі й політиці прибережних народів і
держав, зокрема про боротьбу за нього між Візантійською, Османською та
Російською імперіями.
🪸«Секрети Чорного моря» – науково-популярна книжка, створена
українськими вченими. У ній зібрано 28 коротких історій про море, його
мешканців, природні явища та наукові відкриття.
🪸«Мій друг Чорне море» – науково-популярне видання за мотивами праці
Ювеналія Зайцева, оновлене сучасними дослідженнями. Розповідає про
біорізноманіття моря, вплив людини на нього та наслідки війни, а також дає
поради, як не шкодити морю.
🪸«Одеса. Степом і Морем розказана історія», Орися Демська-Кульчицька
– книжка про мовну й культурну історію міста, що століттями жило між степом і
морем. Допомагає по-новому поглянути на минуле Одеси та переосмислити міфи про
її мовну традицію.
🪸«Левантійські канікули», Антон Санченко – морська пригода про двох
восьмикласників, які потрапляють на канікули на вантажне судно, що йде Чорним,
Азовським, Мармуровим, Егейським, Іонічним та Адріатичним морями. Входила до
довгого списку премії «Дитяча книга року ВВС-2014».
💡Цікаві факти про Чорне море
📌У давнину греки називали його спочатку Негостинним, а
згодом – Гостинним.
📌Чорне море – один із найбільших у світі мероміктичних
басейнів. Це означає, що його глибинні води не перемішуються повністю з
поверхневими.
📌Нижче шару, де ще є кисень, у воді міститься сірководень.
Межа кисневого шару змінюється залежно від місця та умов, але зазвичай
розташована на глибині кількох сотень метрів.
Чорне море – це частина нашої історії:
воно присутнє в поезії, картинах, портових містах і спогадах багатьох поколінь.
27
жовтня відзначаємо День української писемності та мови.
Цього
дня також відбудеться Радіодиктант національної єдності.
Є
слова, які ми чуємо щодня. А є такі, що зустрічаються переважно в книжках і
рідше звучать у звичайній розмові.
Українська
мова в літературі – це не тільки сюжет і герої. Це також несподівані слова,
влучні вислови, точні описи й речення, які хочеться перечитати ще раз – просто тому, що дуже вже гарно вони звучать😊.
Письменники
вміють показати знайомий світ по-новому. У когось мова звучить легко, у когось – з
гумором, а в когось одне влучне слово говорить більше, ніж цілий абзац. Читаючи, ми не тільки стежимо за історією – ми помічаємо нові відтінки
рідної мови.
А
ще книжки допомагають знайомитися зі словами, які сьогодні рідше почуєш у
звичайній розмові. Деякі з них звучать незвично, інші здаються знайомими, але
мають значення, про яке ми й не здогадувалися. Іноді достатньо зазирнути до
словника, щоб звичайне читання перетворилося на маленьке відкриття.
💛А тепер перевірмо свою мовну цікавість.
Чи
знаєте ви значення цих 5 українських слів?
🔸 Химерний
🔸 Гомін
🔸 Плай
🔸 Ґречний
🔸 Знічев’я
Спробуйте
спочатку відгадати значення кожного слова, а тоді звірте свої здогадки з
відповідями нижче.👇
📖Перевірмо себе:
🔸 Химерний – дивний, незвичайний,
вигадливий або фантастичний.
🔸 Гомін – звучання розмов, шум
голосів, гамір.
🔸 Плай – гірська стежка, дорога
в Карпатах.
🔸 Ґречний – ввічливий, чемний.
🔸 Знічев’я – від нічого робити, без
певної мети; також може означати «без причини».
Скільки
слів ви знали? А яке захотілося запам’ятати або зустріти на сторінках книжки?
Нагадуємо, що читання – це
ще й нагода відкривати для себе багатство української мови💙💛.
Жовтень – Міжнародний місяць шкільних
бібліотек. А сьогодні, 26 жовтня, відзначають і Міжнародний день шкільних бібліотек
– традиційно він припадає на четвертий понеділок жовтня. Це гарна нагода
згадати місце, де багато хто вперше самостійно обирав книжку, шукав матеріал
для уроку або знаходив історію, яку хотілося читати далі.
Чим шкільна бібліотека відрізняється
від публічної? Передусім тим, що вона є частиною шкільного життя. Її фонд і
заходи покликані підтримувати навчання, відповідати на читацькі інтереси учнів
і допомагати вчителям. А ще це простір, де можна відкрити для себе нові теми –
навіть ті, яких немає у звичайному розкладі уроків.
📖
Шкільна бібліотека
– це не тільки підручники.
Тут можна знайти книжку за власним
інтересом, підготувати повідомлення чи проєкт, навчитися шукати інформацію та
перевіряти її достовірність. А іноді – просто перегорнути кілька сторінок і
несподівано захопитися пригодами, наукою, історією або світом природи.
🔎Як
знаходять «ту саму» книжку?
Не завжди за рекомендацією вчителя чи
списком для читання. Іноді привертає увагу обкладинка, іноді книжку радить
друг, а іноді достатньо прочитати перші кілька речень. Так поступово й
народжується власний читацький смак.
Шкільні бібліотеки змінюються з часом:
поруч із книжковими полицями можуть з’являтися цифрові ресурси, тематичні
виставки, читацькі зустрічі та простори для спільної роботи. Але незмінною
залишається можливість дізнаватися нове й ставити запитання.
🕰️Трохи згадаймо минуле
Для багатьох із нас шкільна бібліотека
пов'язана з особливими спогадами: тиша читального залу, запах книжок, дерев'яні
полиці та уважний бібліотекар чи бібліотекарка, які підказували, з чого почати
нову історію. А перша книжка, взята додому зі шкільної бібліотеки, часто добре
запам’ятовується.
Нехай шкільні бібліотеки й надалі
залишаються місцем, де з’являється інтерес до читання і бажання дізнаватися
нове📚.
