Павло Загребельний – письменник, який умів бачити історію✍️🇺🇦

25 серпня 1924 року на Полтавщині народився Павло Архипович Загребельний – український письменник, сценарист, журналіст, лауреат Шевченківської премії, Герой України. Сьогодні, у день його народження, згадуємо людину, яка вміла перетворювати великі історичні події на живі людські історії.
 
Його власне життя теж було непростим. У 1941 році, після закінчення школи, ще зовсім юним Загребельний пішов добровольцем до армії. Брав участь в обороні Києва, був поранений. У серпні 1942 року, після другого тяжкого поранення, потрапив у полон і до 1945 року перебував у нацистських таборах. Після війни працював у Західній Німеччині, а 1946 року вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету, який закінчив 1951 року.
 
Письменницьку працю він поєднував із журналістикою. Працював у дніпропетровській пресі, журналі «Вітчизна», а в 1961–1963 роках був головним редактором «Літературної газети», яка згодом отримала назву «Літературна Україна». У Спілці письменників України Загребельний обіймав керівні посади, зокрема в 1979–1986 роках був першим секретарем правління.
 
Але передусім його пам'ятають як письменника📚.
 
Павло Загребельний працював у літературі понад сорок років. Його творча спадщина охоплює романи, повісті, оповідання, публіцистику та сценарії. Він писав про сучасність, але особливе місце у його творчості посідає історія України. Причому історія у Загребельного – це не лише дати, битви та імена правителів. Його цікавили люди, їхні характери, вибір, страхи, амбіції, кохання і відповідальність.
 
📖«Диво» – роман про Київ і Софію
 
Роман «Диво» вийшов 1968 року і став одним із найвідоміших творів Загребельного. Письменник поєднав у ньому три часові площини: XI століття, Другу світову війну та 1960-ті роки. Однією з центральних тем роману стає Софійський собор і питання про те, хто створює справжні дива – чи то архітектурні споруди, чи людський талант, праця й наполегливість.
 
Для Загребельного історія тут не лежить десь далеко в минулому. Вона продовжує впливати на людей, які живуть через багато століть.
 
📖«Роксолана» – історія жінки, яка стала султаншею
 
Роман «Роксолана» побачив світ 1980 року. У центрі твору – постать Роксолани, яку пов'язують з українськими землями та османським султаном Сулейманом І.
 
Загребельного цікавила не тільки сама історична постать. Він намагався показати людину всередині складної політичної та культурної системи, її характер, розум, здатність пристосовуватися і впливати на події.
 
📖«Я, Богдан» – погляд на Богдана Хмельницького
 
Роман «Я, Богдан» опублікований 1983 року. Це художнє осмислення постаті Богдана Хмельницького та подій Хмельниччини.
 
Особливість твору – форма оповіді від першої особи. Завдяки цьому історичний діяч постає перед читачем не як бронзовий пам'ятник із підручника, а як складна людина, яка мусить ухвалювати рішення і відповідати за їхні наслідки.
 
Серед інших історичних творів письменника – «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Тисячолітній Миколай». У них Загребельний звертався до різних періодів української історії – від княжої доби до значно ближчого до нього часу.
 
Водночас було б неправильно уявляти Загребельного лише як автора історичних романів. Він писав і про сучасність.
 
☝️Є в його біографії й суперечливі сторінки, про які важливо пам'ятати, якщо ми хочемо бачити письменника не як ідеалізований портрет, а як реальну історичну постать. Загребельний жив і працював у радянській системі, був членом КПРС, обіймав високі посади у Спілці письменників. 2 березня 1972 року він був присутній на засіданні Президії правління Спілки письменників України, де розглядалася персональна справа Івана Дзюби та було ухвалено рішення про його виключення зі Спілки.
 
Ця сторінка його біографії сьогодні теж потребує осмислення. Вона нагадує, наскільки складним було становище українського письменника в радянській державі й наскільки неоднозначними могли бути життєві та творчі рішення людини тієї епохи.
 
Попри всі суперечності, літературна спадщина Загребельного залишається важливою частиною української культури. Його книги перекладалися іншими мовами, а за його сценаріями створювалися художні фільми.
 
2004 року Павло Загребельний отримав звання Героя України. Помер письменник 3 лютого 2009 року в Києві.
 
✅Чому ж його варто читати сьогодні?
 
Мабуть, тому, що він уміє поставити чесне запитання: що від нас залишається в історії і як сама історія переписує наші долі?
 
Його романи дають можливість подивитися на минуле не лише як на послідовність давно відомих подій. У них історія стає простором людського вибору.
 
А хороша історична література, зрештою, саме для цього й потрібна: не замінити підручник, а спонукати нас захотіти знати більше.

«Забуті гріхи», Валентина Цайтлер

«Забуті гріхи» – другий історичний роман литовської письменниці й дипломата Валентини Цайтлер, який на її батьківщині швидко став бестселером. Цікаво, що на написання цього роману авторку надихнуло науково-популярне видання «Хотинська битва 1621. Битва за Центральну Європу», що 2012 р. вийшло друком у провідному київському видавництві «Балтія-Друк».

Книжка переносить читачів у першу половину XVII ст. – часи розквіту Речі Посполитої Обох Народів, спільної держави поляків, литовців, українців і білорусів. Саме тоді завдяки героїзму наших предків, проявленому у Хотинській війні 1621 р., зокрема вирішальній ролі українського козацтва у перемозі біля Хотина, було покладено край подальшому просуванню військ Османської імперії углиб Європи.

Авторка описує сповнене драматизму життя Станіслава Жолкевського, галицького шляхтича і польського коронного гетьмана, буття і діяльність якого були пов’язані з Україною, і його дружини Регіни на тлі історичних колізій, проводячи ідею, що кожна велична перемога сплачена людським життям і зруйнованими людськими долями. Повноцінним персонажем постає у творі й палац Жолкевських, німий свідок тих подій, що і досі стоїть у м. Жовкві на Львівщині.

Роман написано живою колоритною мовою, він читається на одному диханні.

Читай про Львів: історичні романи Юрія Лущика ⚔️

Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Закінчив фізичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працює вчителем фізики та інформатики у Сопошинській школі. Лауреат конкурсів «Коронація слова» 2003, 2014, 2015 і 2017 років.

Роман «Тамплієри короля Данила»

Дія роману відбувається у XIII столітті. Папа Римський Інокентій IV відправляє до галицького князя Данила Романовича свого посла. Охороняти важливу особу доручено загону воїнів-тамплієрів на чолі з командором Ґійомом де Пардо. Храмовникам доведеться вступити у сутичку не лише з монголами, що захопили руські землі, але й зі своїми одвічними суперниками госпітальєрами і навіть з ассасинами.

Роман «Отроки княжича Юрія»

Минуло сорок років після навали орд хана Батия на Русь. Виросло нове покоління людей, котрі не знали життя без монголів. Здається, у Галицькому князівстві усі змирилися із залежністю від правителя причорноморських земель Ногая. Князь Лев Данилович так і не наважився називати себе королем. Він змушений щоразу відгукуватися на заклики Ногая брати участь у його численних походах на Польщу, Литву, Угорщину. Але водночас князь обережно, щоб не викликати підозри у хана, продовжує відбудовувати міста і приєднувати нові землі. У цьому йому допомагає син Юрій і один з його фаворитів воєвода Гліб. І саме тоді минуле знову нагадало про себе…