пʼятницю, 30 жовтня 2020 р.

Страшно цікаві книжки🍁🎃📙

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада відзначається страшно веселе свято Хелловін. Вперше перевдягання і театралізовані виступи саме 31 жовтня відбулися у XVIII столітті в англійських колоніях Північної Америки. Нині у США це свято вважається національним. До України ж Хелловін прийшов зі здобуттям незалежності. У цьому дописі ми пропонуємо вашій увазі відеодобірку книг жахів та містичних творів у дусі Хелловіну.

середу, 28 жовтня 2020 р.

«І доки є пам’ять в людей, і живуть матері, допоти й сини, що спіткнулись об кулі, ЖИВІ!» (Б. Олійник)

...Місто, вільне й неполегле,
Встає з руїн, світліє і живе,
І бідні квіти, зрощені в нужді,
В неволі й смутку змученого міста
Кладуть дівочі руки молоді,
Як дар любові на броню танкіста
(М. Бажан)
 
Наприкінці жовтня 1944 року українська земля повністю звільнилася від фашистських загарбників. Якщо бути точними, то вигнання останніх гітлерівських загарбників з території України відбулося саме 28-го жовтня 1944 р. Відтоді минуло вже 76 років, але згадувати про страшні роки війни боляче і досі, а пам'ять про людей, які поклали своє життя заради порятунку рідної землі і принесли таку довгоочікувану перемогу над окупантами, живе і нині. З метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників і вшанування героїчного подвигу Українського народу у Другій світовій війні, 2009 року в нашій державі  офіційно було встановлено День визволення України від фашистських загарбників.
 
Безліч трагедій, зламаних життів і безмежний смуток принесла Друга світова війна. Масштаб тієї катастрофи був настільки великим, що навіть через багато десятків років людство з жахом і сльозами на очах згадує ті давні події. Шлях до перемоги, здобутої у тій війні, устелений мільйонами зруйнованих доль. Страшно навіть уявити, що пережили в ті часи люди, які стали учасниками тих подій, адже Друга світова це одна з найкривавіших воєн за всю історію людства. Ми, мешканці сучасної вільної України, повинні пам’ятати подвиги героїв війни. Ми пам’ятатимемо самі, допоки житимемо, і навчимо своїх нащадків пам’ятати й шанувати їх.
 
Багатостраждальний український народ, який зазнав фашистської окупації і нелюдських знущань гітлерівських бійців, не став на коліна перед загарбником, натомість він піднявся на нещадний бій із ворогом. Пам’ятатимемо про це і будьмо вдячними.

понеділок, 26 жовтня 2020 р.

Читаємо новели: багато історій за короткий час

Чи згодні ви, що у читання новел є низка переваг? У цьому дописі ми представляємо вашій увазі добірку цікавих збірок новел, а також спробуємо переконати вас у тому, що у читання коротких історій є свої плюси 😊.
 
1. Швидкість. Ми, сучасні люди, маємо дуже бурхливе, сповнене різних справ і турбот життя. Далеко не кожен із нас має час і сили читати великі за обсягом книги. Новелу можна прочитати протягом одного дня, адже вони найчастіше складаються менш ніж із 30 сторінок.
 
2. Завершеність. Це теж про невеликий обсяг новели. Беручись за коротке оповідання, ти розумієш, що неодмінно прочитаєш його до кінця. Це дає відчуття завершеності. Ми часто боїмося починати читати роман, тому що знаємо, що часу дуже мало і є великий ризик, що читання розтягнеться на дуже довгий час.
 
3. Різноманітність. Новели дають нам змогу ознайомитися з багатьма абсолютно різними авторами і історіями.
 
4. Кількість. Для тих, хто ставить собі за мету прочитати якомога більше творів, наприклад певне число книг на місяць, новели стануть прекрасним рішенням.
 
Далі до вашої уваги добірка книг із захопливими новелами, які подарують вам чудовий час.


пʼятницю, 23 жовтня 2020 р.

Вшановуємо пам'ять Джанні Родарі – «батька» легендарного Цибуліно

23 жовтня виповнюється 100 років від дня народження італійського письменника, який є автором однієї з найвідоміших дитячих книжок у світі «Пригоди Цибуліно», Джанні Родарі.
 
У повісті про хлопчика-цибулинку Джанні Родарі поєднав повчальну історію для дітей із сатирою на політичну ситуацію в Італії в середині ХХ століття. Книжка вперше вийшла 1951 року і не привернула нічиєї уваги, крім представників церкви, які одразу ж назвали письменника єретиком і розпусником. Священники забороняли дітям праведних католиків читати цю дивну казку. Однак вже через кілька років італійці все ж визнали талант і заслуги Дж. Родарі, а його книжку переклали на десятки мов. Це був карколомний успіх. Та з чого усе починалося?
 
Джанні Родарі народився 23 жовтня 1920 року в місті Оменья, Італія. В дитинстві він багато хворів. Навчався грі на скрипці. В юності його настільними книгами були твори Ніцше і Шопенгауера. У сімнадцять років юний Джанні став дипломованим учителем, випускником семінарії. Після закінчення працював учителем початкових класів у сільських школах.
 
З 1948 року Джанні Родарі працював журналістом у газеті «Уніта». 1950 року став редактором дитячого журналу.
 
1951 року було видано його першу збірку віршів під назвою «Книжка веселих віршів», того ж року вийшла і книга «Пригоди Цибуліно», завдяки якій Родарі прославився на весь світ. Про цю книгу, звісно, хотілося б сказати, окремо.
 
Ця чарівна і незвична історія має, на перший погляд, дуже простий сюжет: Добро (що переслідується і придушується безглуздими правилами тирана) в особі юного Цибуліно здатне перемогти Зло за допомогою жартів, пустощів і винахідливих планів, без застосування будь-якої жорстокості. Та насправді задум автора полягав у тому, щоб не просто зобразити боротьбу добра і зла, а у тому, щоб продемонструвати, що справедливе суспільство можливе і люди мають право і навіть повинні будувати саме таке суспільство.
 
1953 року Джанні Родарі одружився з Марією Терезою Феретті, а 1957 року у подружжя народилася донька Паола. Того ж року Родарі захистив звання професійного журналіста. 1970 року був відзначений престижною нагородою ЮНЕСКО – Премією імені Г. К. Андерсена.
 
Помер Джанні Родарі 14 квітня 1980 року в Римі (Італія).

середу, 21 жовтня 2020 р.

ООН для миру і розвитку

24 жовтня щорічно відзначається Міжнародний День Організації Об'єднаних Націй. Цей День було проголошено  у жовтні 1947 року резолюцією Генеральної Асамблеї ООН (№ 168) і пов’язано з річницею набуття чинності Статуту ООН 1945 року.
 
ООН – міжнародна організація держав, створена з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру, безпеки, розвитку співпраці і дружби між країнами.
 
Одним із перших документів ООН було прийняття у грудні 1948 року Загальної декларації прав людини.
 
День Організації Об'єднаних Націй висвітлює та відзначає роботу ООН та її сімейства спеціалізованих установ, а також підбиває підсумки цієї роботи за певний період.
 
Нині членами ООН є 193 держави. Головними органами ООН є: Генеральна асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР), Міжнародний суд. Також ООН має низку власних спеціалізованих установ – міжнародних міжурядових організацій з економічних, соціальних і гуманітарних питань (ЮНЕСКО, ВООЗ, ФАО, МВФ, МОП, ЮНІДО та інші).
 
День Організації Об'єднаних Націй входить до Тижня Організації Об'єднаних Націй, що проводиться з 20 по 26 жовтня.
 
Святкові заходи Дня включають зустрічі, збори, дискусійні «круглі столи», виставки. Традиційно в День ООН Генеральний секретар ООН звертається до світової спільноти з посланням, а в залі Генеральної Асамблеї проводиться міжнародний концерт. Іноді влаштовуються спеціальні заходи, на яких члени Організації Об'єднаних Націй за допомогою електронних засобів комунікації зв'язуються з різними містами світу і проводять телемости.
 
За ініціативою ООН, 24 жовтня також проводиться Всесвітній день інформації про розвиток.

вівторок, 20 жовтня 2020 р.

пʼятницю, 16 жовтня 2020 р.

«Будь собою, інші ролі зайняті» (Оскар Вайлд)

Сьогодні виповнюється 166 років від дня народження видатного ірландського письменника Оскара Вайлда. Кажуть, що він, як прибічник естетичного руху XIX століття, звертав увагу на красу більше, ніж на моральні чи соціальні цінності.
 
Оскар Вайлд народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні. Батьки майбутнього письменника були неординарними особистостями і мали значний вплив на формування сина. Саме від матері О. Вайлд успадкував пристрасть до краси і переконання у власній геніальності.
 
Оскар отримав чудову освіту, спочатку в Королівському коледжі в Енніскіллені, потім у Трініті коледжі в Дубліні, і зрештою 1878 року він із відзнакою закінчив Оксфорд. До речі, саме в Оксфорді оформилася його особлива філософія мистецтва як сенсу життя і платформи світогляду.
 
Після закінчення університету О. Вайлд переїхав до Лондона, де швидко влився у світське життя. Він став модним у світських колах, а його манера одягатися зробила революцію у стилі манірних британців.
 
Його ранні поезії відзначені впливом імпресіонізму, в них виражені безпосередні поодинокі враження, вони неймовірно мальовничі. Його перша поетична збірка «Вірші» була опублікована 1881 р., а незабаром Вайлд поїхав зі своїми лекціями до США. В Америці він провів рік, читаючи блискучі лекції у провідних університетах країни. Згодом Вайлд поїхав до Парижа, де познайомився з елітою світової літератури і легко завоював їхню симпатію. Повернувшись на батьківщину, він закохався у Констанс Ллойд і в 29 років одружився з нею. У пари народилося двоє синів, для яких Вайлд складав казки. Кошти на життя він у той період заробляв журналістикою.
 
1891 року вийшла легендарна повість «Портрет Доріана Грея» –  найвідоміший твір Вайлда. Її успіх карколомний. За романом було поставлено низку блискучих п'єс. З 1895 по 1897 роки О. Вайлд відбував покарання за звинуваченням у гомосексуалізмі.  Ймовірніше за все, це була помста маркіза Куїнсберрі за втрачений вплив на свого сина, юного красеня Альфреда Дугласа. Час, проведений у в’язниці, мав суттєвий вплив на Вайлда. Після звільнення він поїхав до Парижа, змінивши ім'я на Мельмота. У Франції Вайлд написав свою знамениту поему «Балада Редінзької в'язниці».
 
Оскар Вайлд помер 30 листопада 1900 р. у Парижі від менінгіту.
 
2007 року британська газета «The Telegraph» визнала Оскара Вайлда найдотепнішою людиною Великобританії. Він випередив самого Шекспіра і Черчилля.
 
До вашої уваги деякі цікаві цитати письменника:

середу, 14 жовтня 2020 р.

Бібліовікторина до Дня козацтва

День українського козацтва - свято України. Відзначається щорічно 14 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці.
А що ви знаєте про українське козацтво? Дізнаєтеся, перейшовши за посиланням😃. Збагачуйте свої знання з історії, взявши участь у вікторині.

 

понеділок, 12 жовтня 2020 р.

«Осінні» книжки для гарного настрою🍂📚

Восени, коли дні стають все коротшими та прохолоднішими, за віконечком частенько йде дощ та падає золотаве листячко, немає нічого кращого, аніж розташуватися зручненько у кріслі, вкритися ковдрою і почитати хорошу книжку, яка перенесе вас кудись далеко і змусить забути на якийсь час про все на світі. У цьому дописі пропонуємо вашій увазі книжки, які чудово підійдуть для осіннього читання наодинці із собою або всією родиною:).
 
1. «Ожиновий живопліт. Осіння історія», Джилл Барклем
Це відома і одна з найулюбленіших затишних легенд у світі дитячої літератури. Заглянемо за Ожиновий живопліт. Тут з покоління в покоління милі мишки облаштовують свої будиночки в коренях і стовбурах дерев. Вони дуже працелюбні, тому у гарну погоду збирають квіти, фрукти, ягоди та горіхи в лісі й навколишніх полях. А ще варять смачне варення, солять, маринують гриби та овочі про запас. Всі заготовляння зберігають у величенькому пеньку-коморі.
 
2. «Осінні узори: новели та оповідання», Роман Іваничук
Це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста.
 
3. «Останній листок», О. Генрі
Це одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви. О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
 
4. «Осінь в Пекіні», Борис Віан
Одного ранку Амадіс Дюдю, головний герой роману, разом з іншими персонажами книжки опиняється в Екзопотамії, що, втім, не дивно, адже Екзопотамія – це пустеля, а як стверджує Борис Віан – у пустелях завжди людно, адже люди люблять збиратися там, де багато місця. У Екзопотамії з ними відбувається багато дивовижних пригод.
 
5. «Реквієм для листопаду», Дзвінка Матіяш
Дуже незвична книга сучасної української авторки. Це твір, який зовсім необов’язково читати спочатку. Це – розлога медитація, потік думок, інтимних
  історій, які переплітаються між собою. Одна з них – це історія Дарини, її болю, пам'яті, спроби відшукати своє місці у світі.
 
6. «Кульбабове вино», Рей Бредбері
Літо у неіснуючому містечку Ґрін Таун 1928 року... Веселі пустощі чотирьох безтурботних хлопчаків... І кульбабове вино, яке готує дідусь... Воно – як чарівна капсула часу, що вбирає у себе досвід минулих літ, воно – як ностальгія за дитинством, у яке зможе хоча б на мить повернутися кожен, хто візьме до рук цю фантастичну повість. Ця книга – острівець, на якому зупиняється час. Її сторінки дихають далекими дитинно-безмежними спогадами – теплими, п’янкими, вічними, проте яких нам не спіймати ніколи.
 
7. «Квітка осіння», Володимир Сосюра
До збірки увійшли найкращі ліричні твори видатного українського поета Володимира Сосюри. Якщо його першим віршам притаманна романтика боротьби й кохання, то пізніше він відчуває внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст»), неможливість поєднати відданість революції з почуттям національного обов'язку. Сьогодні яскрава щира поезія В. Сосюри має багато шанувальників, як і раніше, чарує своєю душевністю, теплотою і правдивістю почуттів.
 
8. «Записник», Ніколас Спаркс
Це – не «любовний роман», а роман про кохання. Про кохання звичайних чоловіка і жінки... Чому ж ця книга стала абсолютним бестселером у всьому світі? Чому вона зворушує душу читачів різного віку та інтелектуального рівня? Пояснити це неможливо. Прочитайте книжку і зрозумієте самі.
 
Бажаємо вам затишних і теплих днів і вечорів у цю осінню пору.

пʼятницю, 9 жовтня 2020 р.

Невичерпна краса живопису: віртуальна виставка художників🎨

У другу неділю жовтня в нашій країні традиційно відзначається День художника України. Свято було встановлено «…ураховуючи роль художників України в розвитку українського образотворчого мистецтва, відродженні національних традицій у художній творчості та на підтримку ініціативи Спілки художників України…» згідно з Указом Президента України «Про День художника» від 9 жовтня 1998 р. № 1132/98.
 
Образотворче мистецтво – воістину одна з найдосконаліших форм діяльності. Художня творчість ідеально передає внутрішній світ митця, у витонченій формі представляє потаємні закутки його душі, відображає почуття. У людей, які споглядають роботи художників, як правило, виникають приємні відчуття, тяжіння до прекрасного, думки про високе.
 
Пропонуємо вам переглянути віртуальну виставку робіт сучасних талановитих українських митців. Доторкнімося до прекрасного😊.


четвер, 8 жовтня 2020 р.

Луїза Хей – письменниця, яка зцілила не лише себе, але і багатьох інших🌞

«Вчора – це історія, завтра – загадка, сьогодні – подарунок»
Л. Хей
 
Сьогодні виповнюється 94 роки від дня народження Луїзи Хей – відомої американської письменниці, засновниці видавничого дому «Hay Hause» і натхненниці багатьох людей. Ця тендітна і водночас така сильна жінка змогла не тільки саму себе «витягти» із купи серйозних проблем, з якими їй довелося зіштовхнутися в житті, в тому числі і подолати важку хворобу, але також допомогти тисячам людей позбутися їхніх негараздів і невдач.
 
Народилася Луїза Хей 8 жовтня 1926 року в Лос-Анджелесі (США), у бідній сім'ї. Мати дівчинки працювала прачкою і постійно була на роботі, а батько майбутньої письменниці був залежним від алкоголю. Тож, як ви розумієте, дитинство Луїзи було, м’яко кажучи, непростим.
 
Ще у п’ять років дівчинка вперше зазнала серйозних образ і принижень сексуального характеру, і, мабуть, тому вже в чотирнадцять вона вела аморальний спосіб життя. У п'ятнадцять років Луїза стала матір’ю, але від дитини вона відмовилася. Далі була робота моделлю і невдалий шлюб із заможним чоловіком. Після розлучення жінка повернулася до розпусного способу життя, та згодом вона зрозуміла, що далі так жити не можна. Щоб вибратися з цього порочного кола, Луїза відвідувала лекції з психології, на які, до речі потрапила абсолютно випадково.
 
Ідеї ​​«позитивного мислення», які Луїза почула на лекціях, дуже її зачепили і вона почала стрімко змінювати своє ставлення до життя і себе самої, за короткий термін, перетворившись з «патологічної жертви і нікчемності» на гідну жінку і сильну особистість; навчилася любити себе і радіти життю. Вона знайшла в собі сили побороти страшну хворобу.
 
Зцілившись, Луїза Хей почала писати і видавати книги, стала засновницею видавничого дому «Hay Hause». Вона є авторкою понад 30 книг популярної психології, багато з яких стали бестселерами, її статті друкувалися в різних журналах, їх мета допомагати людям навчитися жити і отримувати від цього задоволення.
 
Найвідоміші книги письменниці: «Станьте щасливими за 21 день», «Зціли своє тіло та полюби його», «Мудрість жінки», «Зціли себе сам», «Люби себе. Довіряй своєму життю», «Цілюща сила думки», «Я можу зробити це», «Ти можеш зцілити своє життя», «Керуй своєю долею», «Повна енциклопедія здоров’я Луїзи Хей» та ін.
 
Луїза Хей пішла з життя 30 серпня 2017 року у своєму будинку в Сан-Дієго (штат Каліфорнія, США), їй був 91 рік.

вівторок, 6 жовтня 2020 р.

Всесвітній день охорони місць проживання 🌍🐼🌳

6 жовтня в усьому світі відзначається Всесвітній день охорони місць проживання – міжнародне свято, мета якого полягає у тому, щоб привернути увагу людей до проблеми збереження середовища проживання фауни нашої планети. Свято було засноване 1979 року.
 
Діяльність людини безперервно (і вкрай негативно) впливає на природу, дуже сильно змінює її. Щорічно в усьому світі з’являється все більше сільгоспугідь, пасовищ, різноманітних виробництв і заводів, адже все більше розростаються міста, зростає також і видобуток корисних копалин і т. д. На Землі майже не лишилося місць, у яких би не побувала людина.
 
Та, на жаль, неконтрольоване й часто жорстоке втручання людини в устрій природи призвело до страшних і необоротних наслідків, таких як зникнення багатьох видів тварин і рослин.
 
Досягнення людини, звісно, видатні: численні наукові і технічні відкриття і розробки у різних сферах, освоєння космосу, тощо, однак кожен втрачений назавжди вид тварин це ті жахливі наслідки, які не зможе перекрити і виправити жоден науково-технічний прорив. Ми самі нищимо свою планету.
 
Всесвітній день охорони місць проживання нагадує усьому людству про те, що ми, люди, є лише частиною природи і всім, що маємо, ми зобов'язані саме їй. Ми не володарі планети і цей День спрямований на привернення уваги світової спільноти до згубного впливу антропогенного чинника на довкілля. Ми маємо пам’ятати про те, що сталий розвиток біосфери і людини безпосередньо залежить від стану живих організмів, що становлять разом із навколишнім середовищем природні екосистеми. Рослини відіграють ключову роль у стабілізації кисневого балансу в атмосфері. В природі все взаємопов'язане – якщо зникає одна ланка екосистеми, страждають і інші. Знищення тварин підриває цей крихкий баланс, і в результаті ми необоротно втрачаємо цінні ресурси, необхідні нам самим.
 
Цього дня в різних країнах світу природоохоронні й екологічні організації проводять різноманітні заходи, в рамках яких закликають  світову спільноту серйозно замислитися про необхідність дбайливого ставлення до природних багатств нашої планети та їхнього збереження; про величезну потребу створити всі необхідні умови для порятунку унікальних місць проживання, яких з кожним роком стає все менше і менше.
 
Одні з найвідоміших організацій, які регулярно проводять екологічні акції у Всесвітній день охорони місць проживання, це  Міжнародний союз охорони природи, екологічна організація «Грінпіс» та інші.

пʼятницю, 2 жовтня 2020 р.

Англійська з бібліотекарем: читаємо, вчимося, розвиваємося

Читаємо та вивчаємо англійську разом із бібліотекою ім. О. Довженка😊.

 What's happening on the farm? Let's peep inside the book. New book-new words - new emotions. Join us😉.

Посмішка – найкоротший шлях від людини до людини 😀

У першу п’ятницю жовтня, тобто саме сьогодні, відзначається Всесвітній день усмішки. Цей День започаткував Гарві Болл – американський графічний дизайнер, який також є і «батьком» легендарного смайлика, без якого ми тепер просто не уявляємо свого життя😊. Відоме нині в усьому світі зображення смайлика з’явилося 1963 року і є найбільш упізнаваним символом гарного настрою та доброзичливості.

З плином часу Гарві Болла почало непокоїти аж занадто комерційне застосування його творіння і той факт, що його первинне значення і мета були втрачені у вирі ринкових відносин. Саме це і спонукало пана Болла заснувати Всесвітній день усмішки. Він подумав, що буде добре, якщо ми всі хоча б один день на рік присвячуватимемо усмішкам і добрим вчинкам. Усміхнене обличчя не знає ні політики, ні географії, ні релігії. Задум Г. Болла полягав у тому, щоб щороку хоча б на один день про усе це забували і всі люди на нашій планеті. За його ініціативою перша п’ятниця жовтня з того часу (з 1999 року) є Всесвітнім днем усмішки. Так, свято смайлика тепер відзначається в усьому світі – завзяті ентузіасти проводять різноманітні акції та флешмоби.

Після смерті Гарві Болла 2001 року на його честь було створено Всесвітній фонд усмішки Гарві Болла. Цей фонд щороку є офіційним спонсором Всесвітнього дня усмішки.

 

Посміхнімося і ми :). 

четвер, 1 жовтня 2020 р.

Есе бібліотекаря: «Сучасні бібліотеки: можливості, завдання і складнощі»

Бібліотека імені Олександра Довженка нещодавно взяла участь у конкурсі «Есе бібліотекаря», організованому Публічною бібліотекою імені Лесі Українки для дорослих міста Києва. Ми з радістю хотіли б поділитися з вами, наші любі користувачі й підписники, власне, самим есе і дипломом учасника цього прекрасного конкурсу. Отже, есе бібліотекаря на тему «Сучасні бібліотеки: можливості, завдання і складнощі»:

 

Один із «П’яти законів бібліотечної науки» індійського мислителя і бібліотекознавця Ш. Р. Ранганатана говорить: «Бібліотека – це організм, що росте». На нашу думку, цей закон є абсолютно вірним й актуальним для сучасної бібліотеки.

 

Бібліотеки були й залишаються цінним джерелом інформації, і задля збереження за собою цієї позиції, сучасні бібліотекарі мають всіляко розвиватися і самовдосконалюватися, адже тільки так вони зможуть відповідати мінливим, як і світ, очікуванням своїх користувачів. Бібліотекарі повинні прийняти виклик «нового часу» та найбільш ефективним чином скористатися новими можливостями осучаснити бібліотеки та їхню роль. Сучасний бібліотекар це спеціаліст, який поєднує в собі традиційні навички бібліотечного працівника і новітні технічні засоби інформації та зв’язку; це фахівець зі здатністю до самоосвіти, яка дозволяє йому застосовувати технології в управлінні використанням знань і їхній організації. Сьогодні новітня технологія й управління використанням знань – це два аспекти, що роблять бібліотекаря сучасним.

 

Бібліотекарі минулих часів, як і бібліотекарі сучасності, завжди займалися і продовжують займатися пошуком інформації, її відбором, одержанням, організацією і наданням користувачам. У наш «час цифрових технологій», коли доступ до знань можна отримати значно швидше і простіше, ніж раніше, роль і завдання бібліотекарів суттєво змінюється. Сучасні бібліотеки мають бути центрами знань для користувачів. Бібліотеки, з-поміж іншого, це навчальні заклади, а отже сучасні бібліотеки мають зробити управління знаннями, їхню організацію й використання своєю сильною стороною.

 

Збільшення інформації та знань людини, а також їхня доступність у різних форматах зобов’язують сучасних бібліотекарів застосовувати різні методи, за допомогою яких їхні бібліотечні ресурси стають доступними й такими, якими можна ділитися, відповідно до їх завдання і мети. Тож, давайте розбиратися, за допомогою яких сучасних методів бібліотекар може вдосконалити управління використанням знань і їхню організацію в рамках бібліотечних послуг.

 

Онлайн каталог загального доступу – це електронна форма традиційного бібліотечного каталогу; онлайн база матеріалів, що знаходяться у бібліотеці. Це ефективна пошукова система, яку можна використовувати для пошуку книжки чи іншого бібліотечного матеріалу, відомостей про цей матеріал, його доступність у конкретній бібліотеці тощо.

 

Служби обслуговування користувачів: основна місія управління використанням знань в рамках бібліотеки це надання послуг користувачам з метою покращення передачі даних, їхнього використання і формування серед користувачів. Завдання сучасних бібліотекарів – подбати про те, щоб такі послуги розвивалися відповідно до потреб користувачів. Загальна інформація про кожного користувача і його інтереси може бути доступна у внутрішній базі даних бібліотеки. Таким чином, бібліотекарі зможуть більш ефективно і швидко підбирати необхідні матеріали для кожного користувача (звісно, такі бази даних формують виключно з дозволу самих користувачів). Також важливим аспектом у сучасному обслуговуванні користувачів бібліотек є віртуальні довідки і онлайн форми зворотного зв’язку.

 

Веб-сайти і соціальні мережі: це дуже важливий аспект сучасної бібліотечної діяльності; це платформа, на якій зібрана вся необхідна і корисна інформація та інформаційні ресурси закладу. Веб-сторінка бібліотеки (і її сторінки у соціальних мережах) пропонує користувачам багато корисної інформації на різні теми. За допомогою бібліотечного веб-сайту користувачі можуть завжди бути в курсі усіх подій, пов’язаних із бібліотекою, а також усіх важливих подій у світі літератури, культури й суспільства в цілому – де б вони не знаходилися. Сучасні бібліотекарі повинні приділяти особливу увагу розробці та інформаційному наповненню своїх інтернет-сторінок.

 

Чому це так важливо? В наш час більшість бібліотек у світі, в тому числі і в Україні, мають власні веб-сайти, сторінки у Facebook, Twitter, Instagram і т. д. Таким чином, бібліотеки наочно демонструють користувачам, що вони не є пережитком минулого, вони актуальні та потрібні. На своїх сайтах/сторінках у соціальних мережах бібліотеки розповідають про заходи, які вони регулярно проводять; про культурні та суспільні заходи в цілому; про книжки, що вийшли нещодавно чи мають вийти найближчим часом; анонсують цікаві культурні й соціальні події; дають рекомендації щодо того, що варто почитати (залежно від смаку й інтересів), який захід відвідати; а також пропонують увазі користувачів різноманітну цікаву й корисну інформацію на різні теми.

 

Веб-портали допомагають бібліотекарям бути ближчими до своїх користувачів. Особливо актуально це було і є в умовах карантину, коли завітати до бібліотеки фізично спочатку було взагалі неможливо, а нині можливість відвідувати бібліотеку є обмеженою (необхідно дотримуватися усіх рекомендацій МОЗ). У цей непростий час бібліотеки і їхні  співробітники постійно залишалися разом зі своїми користувачами і безперервно продовжували свою роботу, хоча і в дещо незвичному – віддаленому – форматі.

 

Веб-сайти бібліотек це не тільки інформативно-освітні текстові матеріали – це також і багато фотографій, які не лише описують, а й візуально зображають «бібліожиття»; і гумор та розваги, і багато іншого. Саме цей аспект дозволяє тим користувачам, які і досі вважають, що бібліотекарі це занадто серйозні пані похилого віку, які завжди сфокусовані на збереженні тиші та дисципліни у своїх закладах, і не мають уявлення про новітні технології, зрозуміти, що сучасні бібліотекарі зовсім інші. Вони не уявляють свого життя без комп’ютера й інтернету, активно ведуть блоги та сторінки бібліотек у соціальних мережах, а ще вміють розважатися. Сучасні бібліотекарі «в темі».

 

Звісно, без складнощів процес переходу до сучасних технологій у бібліотечній сфері не минувся. Бібліотекарям потрібно було швидко вчитися новому, опановувати новітні технології, підлаштовуватися під новий час із усіма його можливостями і викликами. До того ж, інтернет це не лише універсальний помічник для всіх нас, це також певною мірою серйозний опонент бібліотеки, адже деякі люди вважають, що інтернет може замістити чи навіть витіснити бібліотеку. Та це не так. Сучасні бібліотекарі щодня працюють над тим, щоб довести, що інтернет це не замінник бібліотеки, а тільки пошуковий інструмент, що використовується на додаток до традиційних джерел бібліотеки, та це вже окрема тема, яку можна розвити ще на декілька сторінок.

 

Підсумовуючи усе вищесказане, можемо зробити висновок, що сучасний бібліотекар це не та людина, яка сидить за своїм робочим столом і постійно викрикує: «Зберігайте тишу», бібліотекар – це привітний працівник, який каже своїм користувачам: «Я з радістю відповім на Ваші запитання». А сучасна бібліотека вже вийшла за рамки фізичної будівлі, це ціла інформаційна платформа, доступна у всесвітній мережі.