Бій під Крутами: уроки для сучасної України

29 січня Україна вшановує героїв Крут – юнаків, які 1918 року стали на захист молодої Української Народної Республіки. Це трагічна і водночас велична сторінка нашої історії, яка залишила важливі уроки для сьогодення.
 
Бій під Крутами, який відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року – це протистояння між кількатисячною більшовицькою армією під командуванням Михайла Муравйова та загоном із кількасот українських добровольців, більшість з яких були студентами й гімназистами. Попри нерівні сили, молоді герої на кілька днів затримали ворога, дозволивши УНР виграти час для підготовки міжнародного договору в Брест-Литовську, що визначив майбутнє України. Цей бій став подією, яка назавжди увійшла в її історію як приклад відваги та самопожертви. Бій під Крутами став символом боротьби за незалежність.
 
На жаль, втрати під час бою були значними. Тоді загинуло близько 45–60 українських бійців, серед яких 27 студентів були розстріляні ворогом після полону. Більшовицькі сили втратили приблизно 300 осіб.
 
Цей подвиг – приклад самопожертви, патріотизму та віри у власну державу. Він нагадує нам, що захист незалежності – це обов’язок кожного громадянина. Уроки Крут важливі й сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу та суверенітет. Цей подвиг молодих героїв став символом любові до Батьківщини та уроком для сучасної України. Захист своєї держави потребує єдності, відданості та готовності до боротьби.
 
У День пам’яті героїв Крут варто згадати, як молодь, об’єднавшись, змогла вплинути на хід історії. Це надихає нас шанувати героїв минулого й сьогодення та пам’ятати, що спільні зусилля та любов до Батьківщини можуть здолати будь-які труднощі.
 
І пам’ятаймо, що знання своєї історії – це крок до сильнішого майбутнього!

Мова Голокосту 🕎

27 січня відзначатиметься Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту🕯️– трагедії, що забрала мільйони життів. Цей день був встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2005 року і пов’язаний з датою визволення в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау 1945 року.
 
Голокост став не лише катастрофою для єврейського народу, а й трагічним уроком для всього людства. Знищення близько шести мільйонів євреїв, а також мільйонів представників інших народів, зокрема ромів, слов’ян, політичних в’язнів і людей з інвалідністю, було результатом нацистської політики геноциду.
Особливе місце в цій історії займає «мова» Голокосту – ті терміни, слова та поняття, які увійшли до словникового обігу, стали символами жаху, проте й інструментами пам’яті.
 
🔵Символіка та терміни
 
Голокост (з грецької «винищення», «всеспалення») – слово, що набуло значення масового знищення євреїв та інших груп під час Другої світової війни. У єврейській традиції також використовується термін Шоа («катастрофа»).
 
Аушвіц-Біркенау – концтабір у Польщі, який став символом жахів Голокосту. У цьому таборі загинуло понад 1,1 мільйона людей.
 
Гетто – ізольовані райони, створені нацистами для примусового проживання євреїв. Відомими прикладами є Варшавське, Львівське, Краківське гетто.
 
Остаточне розв'язання єврейського питання – евфемізм, яким нацисти приховували план повного знищення євреїв Європи.
 
🔵Місце України в історії Голокосту
 
Так сталося, що Україна стала однією з ключових арен цієї трагедії. У Бабиному Яру в Києві 1941 року відбувся один з найбільших масових розстрілів євреїв – за два дні було вбито близько 34 тисяч осіб. Інші місця масових знищень, як-от Янівський концтабір у Львові (саме в цьому концтаборі під час тортур, катувань і розстрілів, завжди грала музика; оркестр складався з ув’язнених, вони грали одну і ту ж мелодію – «Танго смерті») чи Дробицький Яр у Харкові (людей гнали групами до 300 осіб до Яру й там розстрілювали, проте, нацисти не витрачали куль на дітей, а натомість кидали їх до урочища живими…), також зберігають пам’ять про жертви.  
 
🔵Чому важливо пам’ятати?
 
Пам’ять про Голокост – це не лише данина шани загиблим, а й нагадування про небезпеку ненависті, ксенофобії та байдужості. Ми маємо вивчати уроки історії, аби запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.
 
Нехай ця сторінка історії нагадує нам про цінність людського життя та необхідність будувати світ, у якому панують толерантність, повага і співчуття.
 
🔵Радимо вам звернути увагу на видання, які допоможуть краще зрозуміти трагедію Голокосту і ніколи про неї не забувати:
 
«Чи це людина» Прімо Леві – автобіографічна розповідь про жахи життя в Освенцимі, що досліджує втрату людяності та боротьбу за виживання.
 
«Ніч. Світанок. День» Елі Візель – спогади про перебування в нацистських концтаборах, які відображають втрату віри та людських цінностей у найтемніші часи.
 
«Щоденник Анни Франк» Анна Франк – щирий запис думок єврейської дівчинки, що ховається з родиною від нацистів, який показує силу мрій і надії.
 
Пам’ятаємо, щоб жити.

«Літопис цивільного спротиву Херсона» – книга про незламних людей

Вийшла нова книга про окупацію Херсона, що тривала від 24 лютого до 11 листопада 2022 року. У книзі, що називається «Літопис цивільного спротиву Херсона у вимірах повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 році», зібрані історії сміливих херсонців, які пережили окупацію міста й області росіянами. Історії записані безпосередньо під час інтерв’ю з героями книги – абсолютно різними людьми, яких об’єднала спільна біда.
 
З цієї книги читач зможе дізнатися про ситуації, які слабко задокументовані, не зняті на відео чи фото. Прочитавши книгу, можна зрозуміти і відчути всю повноту драми, яку пережили херсонці, усвідомити усі жахи, з якими стикалися протягом восьми місяців ці відважні та нескорені люди. Тут багато особистого – події, емоції, почуття…
 
Автор книги – доктор історичних наук, професор кафедри історії, археології та методики викладання Херсонського державного університету Олександр Черемісін.
 
Отже, до першої річниці визволення Херсона було задокументовано 27 інтерв’ю з містянами й мешканцями області, які були безпосередніми учасниками подій, саме ці історії і склали основу «Літопису цивільного спротиву Херсона».
 
Читайте у книзі про те, як в окупованому Херсоні підприємці, освітяни, лікарі, спортсмени, журналісти, пенсіонери і не тільки брали участь у мітингах, провадили різні форми спротиву окупантам, передавали важливі відомості про ворога нашим збройним силам, а ще лікували, навчали, тренували і всіляко допомагали одне одному.
 
Зрозуміло, що основна мета таких книг, як «Літопис цивільного спротиву Херсона», полягає у тому, щоб написати правдиву історію спротиву та передати відомості про цей жахливий досвід наступним поколінням, які, сподіваємося, зможуть засвоїти цей урок.

За Незалежність України 106 років тому

29 січня відзначаємо пам'ятну дату боротьби за незалежність України – День пам’яті Героїв Крут.
 
Завдяки подвигу героїв, які взяли участь у бою під Крутами, уряд УНР отримав дорогоцінний час для підписання 9 лютого Берестейського договору з країнами Четвертного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). УНР тоді визнали самостійною державою, а її армія отримала підтримку німецької й австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками. Ця подія означала міжнародне визнання незалежності України.
 
То хто ж вони, герої Крут?
 
Від початку 1918 року більшовицька росія розпочала загальний наступ на Україну і за півмісяця захопила майже все Лівобережжя. Але головною метою загарбників було захоплення Києва. 28 січня 1918 р. величезне більшовицьке військо, що налічувало близько чотирьох тисяч військових, озброївшись артилерією та маючи бронепоїзд, були вже у Бахмачі. Упевнене у своїй перемозі вороже військо, мабуть, і подумати не могло, що вже наступного дня на станції Крути (за 130 кілометрів від Києва) їхнім намірам завадять українські сміливці, яких було тільки трохи більше п’яти сотень – вояки, студенти й прості юнаки під командуванням Аверкія Гончаренка зупинили ворожу навалу, маючи на озброєнні тільки 16 кулеметів і гармату. Хлопці, більшість з яких не мала жодної військової підготовки, не побоялися вступити у бій, розуміючи, що, ймовірніше за все, вони загинуть.
 
Що дуже допомогло нашим сміливцям, це їхні позиції – вони були більш вигідними, ніж у ворога, тож завдяки неймовірній відвазі та більш зручним  позиціям українці знищили близько трьох сотень більшовиків. Бій під Крутами тривав понад 5 годин, та зрештою значна перевага ворога у кількості змусила наших хлопців відступити. Однак на шляху до відступу українці підривали залізничні колії й мости, завдяки чому наступ ворога вдалося стримати на чотири дні.
 
27 студентів, котрі брали участь у тому бою, заблукали у темряві й потрапили в полон. Вороги їх катували, а потім стратили. За різними оцінками експертів, у бою під Крутами загинули від 70 до 100 молодих українців.
 
Для УНР загиблі студенти одразу ж стали героями. А тепер вони є героями для всіх нас. Героями, які пішли на самопожертву заради незалежності України, так само як зраз готові йти на самопожертву і наші захисники.

Голокост: «Не передати досвід означає зрадити його» 🕎

27 січня оголошено Генеральною Асамблеєю ООН Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Мета Дня – згадати шість мільйонів євреїв, убитих нацистами під час Другої світової війни, та мільйони інших жертв нацистських переслідувань.

 
Оскільки ми є свідками тривожного зростання антисемітизму в усьому світі, для нас як ніколи важливо визнати важливі уроки історії Голокосту, вшановуючи пам’ять тих, хто загинув, і вшановуючи тих, хто вижив.
 
Єврейське населення Європи в 1930-х роках налічувало дев'ять мільйонів. На момент закінчення Другої світової війни 1945 року було вбито шість мільйонів європейських євреїв. Багато з них були перетворені на попіл у спорудах, побудованих гітлерівським режимом для знищення єврейського народу. Нацисти називали вбивство євреїв «остаточним розв’язанням єврейського питання».
 
Є багато складних запитань, пов’язаних з Голокостом.
 
Чи було систематичне вбивство євреїв у таких страшних масштабах аномалією історії, чи це був найгірший прояв ненависті, який назрівав століттями?
 
Чому багато простих європейців співпрацювали з гітлерівською програмою переслідування євреїв (активно чи пасивно) і чому порівняно небагато чинили опір?
 
Як стало можливим, щоб таке високоосвічене й культурне «християнське» суспільство, як німці 1930-х років, могло породити таке зло?
 
Однозначних відповідей на ці запитання немає, але замислюватися про них украй важливо, адже активне осмислення трагедії Голокосту та дискусії про неї допоможуть зберегти пам’ять про цю трагедію та не допустити у майбутньому подібних актів геноциду. Щоправда, це стосується тільки цивілізованого суспільства, а як ми бачимо, є у сучасному світі частина населення нашої планети, яку цивілізованою назвати не можна, і ця частина населення, на жаль, повторює страшні злочини минулого…
 
Та ми, українці, точно не забудемо закатованих і вбитих жертв Голокосту. Ми пам’ятатимемо.
 
Краще зрозуміти цю трагедію, отримати відповіді на деякі запитання, дізнатися більше допоможуть книги про Голокост. До вашої уваги тематична добірка книг до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.
 
🟧«Хлопчик у смугастій піжамі» Джон Бойн

Почавши читати цю книгу, ви вирушите у подорож разом із дев’ятирічним хлопчиком на ім’я Бруно. Та зрештою ви з Бруно опинитеся біля паркану з колючим дротом…
 
Бруно разом із родиною переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому у загадковому місці Геть-Звідси, де його батько стає комендантом концтабору. Випадково він знайомиться з єврейським хлопчиком Шмулем, маленьким в’язнем. Між хлопчаками зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт. Це дуже вдала художня спроба відрефлексувати жахливу реальність Голокосту, яка стала справжньою класикою серед книжок на цю тему.
 
🟧 «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктор Франкл

1942 року Віктор Франкл і його родина потрапили до концтабору, де загинули його батьки, брат і вагітна дружина. Ця книжка – це мемуари психіатра Віктора Франкла, в якій описане його життя в нацистських таборах смерті та уроки духовного виживання. Ґрунтуючись на власному досвіді та розповідях своїх пацієнтів, Франкл стверджує, що ми не можемо уникнути страждань, але ми можемо обрати, як з ними впоратися, знайти в цьому сенс і рухатися вперед з новою метою. В основі його теорії, відомої як логотерапія, лежить переконання, що основним потягом людини є не задоволення, а прагнення до того, що ми вважаємо значущим. Книга «Людина в пошуках справжнього сенсу» стала однією з найвпливовіших книг і продовжує надихати людей в усьому світі знаходити сенс у житті.
 
🟧 «Чи це людина» Прімо Леві

Книга «Чи це людина» є проникливим і щемким свідченням злочинів проти людства, живий голос Голокосту, автобіографічний твір про болючий досвід виживання приреченого на знищення, про глибинну самотність, про пошуки і віднаходження людської душі навіть у пекельних колах табору смерті.
 
Мудрість Гефтлінга, в’язня концтабору – не намагатись зрозуміти, не уявляти майбутнього, не ставити запитань, затямити, що «завтра вранці» на табірному жаргоні означає «ніколи». Цю мудрість Прімо Леві судилося засвоїти, коли йому було двадцять чотири і його, молодого хіміка, відіслали до концтабору в Аушвіці.
 
🟧 «Список Шиндлера» Томас Кініллі

У цій культовій книзі описано надзвичайну історію німецького підприємця, члена нацистської партії Оскара Шиндлера, який ризикував своїм життям, щоб захистити євреїв в окупованій нацистами Польщі, і якого війна перетворила на людину з місією, на співчутливого ангела милосердя.
 
Зачепивши болючу тему Голокосту, автор твору Томас Кініллі навіть не міг подумати, наскільки вразить серце історія про врятування життя польських євреїв однією людиною з ворожого табору. Автор запрошує читачів зазирнути у найстрашнішу сторінку минулого століття – у події Другої Світової війни. Цей твір допоможе зрозуміти, в чому полягає справжня цінність життя.
 
🟧 «Маус. Сповідь уцілілого» Арт Шпігельман

Ця книга є автобіографічною розповіддю нью-йоркського художника-інтелектуала, батьки якого, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер его автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, «Маус» досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.

Пам'ять про Голокост

27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Хтось, можливо вважає, що Голокост лишився десь у далекому минулому і йому місце тільки у підручниках з історії та музейних експозиціях. Але така думка є хибною. Голокост спричинив страшне спустошення і руйнування, це нелюдське явище призвело до умисного винищення фашистами близько 6 мільйонів євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин. Пам’ятати про цей жах дуже важливо, тому що антисемітизм і фашизм, на жаль, існують у світі і зараз. Ми маємо пам’ятати про тих, чиє життя було вкрадено (як фізично, так і морально), щоб така ненависть ніколи більше не просочувалася так глибоко в суспільство. Зберігати пам'ять про Голокост допомагають, звісно, в тому числі і книги, написані про нього. До вашої уваги добірка із п’яти дійсно цікавих книжок про Голокост.   
 
«Сховище. Щоденник у листах» Анна Франк

Щоденник Анни Франк став однією з найвідоміших книг про Голокост, і він залишається однією з найбільш інтроспективних, повчальних розповідей про те, що переживали єврейські родини, в тому числі і діти, які ховалися від нацистів на окупованих ними територіях. Варто прочитати як дітям, так і дорослим.
 
«Найщасливіша людина на землі. Мемуари чоловіка, що пережив Голокост» Едді Яку

100-річний Едді пережив жахи Аушвіца, але тепер він вважає себе найщасливішою людиною на Землі. У своїх мемуарах Едді розповідає історію про те, як він втратив тих, кого любив, але при цьому ніколи не втрачав надії. Він сповнений мудрості і каже, що знає, як знайти щастя навіть у темряві. Ця книга надихає.
 
«Вибір. Прийняти можливе» Едіт Єва Еґер

Еді була звичайним підлітком - вона мріяла стати балериною, а ще була по вуха закохана вперше в житті. Але у 16-річному віці вона потрапила до Аушвіцу… Там вона бачила, як її маму відіслали до газової камери, а саму дівчину нацисти змушували танцювати для них. Та зрештою Еді вдалося вижити і стати психологом. У цій книзі представлена її неймовірна особиста історія зцілення. За словами авторки, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій - як жертва чи той, хто вцілів. 
 
«Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі» Вiктор Франкл

Вiктор Франкл - видатний австрійський психіатр єврейського походження, який 1942 року потрапив до концтабору. Там він аналізував свою власну поведінку та поведінку інших в'язнів у тих страшних умовах, у яких вони всі опинилися. Його спостереження дозволили йому віднайти стратегії, що утримують людину над прірвою, захищають розум від божевілля та дають сенс життю. Автор описав у цій книзі свій жахливий досвід виживання, і його історія допомогла мільйонам людей віднайти себе та змінити власне життя.
 
«Татуювальник Аушвіцу» Гізер Морріс

Ця книга “розповідає” реальну дуже красиву історію кохання Лалі Соколова, робота якого полягала у набиванні татуювань із номерами на руках в'язнів, та молодої жінки, на ім'я Гіта Фурман, яка була однією з тих, кому Лалі мав набивати порядковий номер на руці. Лалі твердо вирішив вижити сам і зробити все, щоб урятувати і свою кохану також. Молоді закохані пережили страшні випробування та розлуку і зрештою возз’єдналися. Життя подарувало їм 56 років щасливого подружнього життя.

💛💙 🕮

Святкуємо свій день і приєднуємося до Всеукраїнського флешмобу #бібліотекаспільнодія.  Об'єднуємося, спільно діємо і перемагаємо.

Критичне мислення – невід’ємна складова медіаграмотності

Місія бібліотеки – допомагати користувачам вчитися компетентно споживати будь-які повідомлення в мас-медіа! Критичне мислення, як невід'ємна складова медіаграмотності.

«Осінь – час поетів і задумливих жінок» 🍂

Яка ж гарна цього року осінь – дерева ніби вбралися у різнобарвні пишні костюми 😊. Погода так і закликає погуляти парком чи податися до лісу у вихідні дні, назбирати там красивого зелено-жовто-червоного листя і покласти його між сторінок улюблених книг, а потім – у морозну й білосніжну зимову пору – відкрити ці книжки і раптом знайти там такий от приємний привіт від золотої пори – засушений листочок клена чи берізки 🍁 📕.
 
А ще восени хочеться писати і читати поезію – ввечері, після роботи чи навчання всістися зручно у кріслі і насолоджуватися гарними віршами. Саме для такої нагоди ми підготували відео із добіркою поезій про осінь 📽.

День знань: день повернення пам’яті в минуле і крок у майбутнє🍂🕮

Вже завтра ми святкуватимемо урочисте і водночас трошки сумне свято – День знань або просто 1 вересня :). Це і перші дзвоники, що лунатимуть усією країною, і море різнокольорових квітів, і хвилювання учнів і батьків… 1 вересня для першокласників – це початок абсолютно нового тривалого етапу їхнього життя, а для випускників – це початок завершального етапу дитинства. Це дійсно і радісно, і сумно водночас.

Окрім шкіл 1 вересня навчальний рік розпочинається і в інших навчальних закладах: університетах, інститутах, коледжах, спеціальних школах, училищах. День знань відзначається не тільки в Україні, а й інших країнах – Білорусі, Вірменії, Казахстані, РФ, Молдові і Туркменістані.

Свято було встановлене 1 вересня 1984 року Верховною Радою СРСР. Цікаво, що до 1935 року у країнах СНД взагалі не існувало загального дня, у котрий би починали активну роботу усі навчальні заклади. Ініціатором ідеї перетворити 1 вересня на свято під назвою «День Знань» вважається відомий радянський педагог Федір Брюховецький.

Традиційно 1 вересня у школах проходять святкові лінійки, присвячені початку навчального року. З особливою урочистістю і трепетом зустрічають у школах першачків. Але окрема увага приділяється і школярам, які розпочинають свій останній рік у стінах школи,  – вчителі й батьки кажуть їм напутні слова. У середніх і вищих навчальних закладах, як правило, лінійки не проводять, однак урочистість моменту все одно залишається.

Часи змінюються, а разом з ними змінюються і традиції, але незмінним для Дня знань залишається те, що усі його учасники сповнені позитивних емоцій, увесь ранок з усіх дворів лунає гучна музика, ошатні діти крокують із квітами в руках. Це дійсно красиве дійство, що не лишає байдужими навіть тих, хто вже давно закінчили навчання і наразі не мають стосунку до школи, – коли бачиш малечу, яка йде 1 вересня до школи, мимоволі згадуєш і свої шкільні роки…

Ми вітаємо усіх школярів і студентів, а також їхніх батьків і вчителів зі Святом Першого дзвоника! Бажаємо успіхів у навчанні, натхнення і терпіння!

І пам’ятайте, що бібліотеки Солом’янки завжди з радістю допоможуть вам знайти необхідну книжку. Ми чекаємо на вас!😏