Мова Голокосту 🕎

27 січня відзначатиметься Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту🕯️– трагедії, що забрала мільйони життів. Цей день був встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 2005 року і пов’язаний з датою визволення в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау 1945 року.
 
Голокост став не лише катастрофою для єврейського народу, а й трагічним уроком для всього людства. Знищення близько шести мільйонів євреїв, а також мільйонів представників інших народів, зокрема ромів, слов’ян, політичних в’язнів і людей з інвалідністю, було результатом нацистської політики геноциду.
Особливе місце в цій історії займає «мова» Голокосту – ті терміни, слова та поняття, які увійшли до словникового обігу, стали символами жаху, проте й інструментами пам’яті.
 
🔵Символіка та терміни
 
Голокост (з грецької «винищення», «всеспалення») – слово, що набуло значення масового знищення євреїв та інших груп під час Другої світової війни. У єврейській традиції також використовується термін Шоа («катастрофа»).
 
Аушвіц-Біркенау – концтабір у Польщі, який став символом жахів Голокосту. У цьому таборі загинуло понад 1,1 мільйона людей.
 
Гетто – ізольовані райони, створені нацистами для примусового проживання євреїв. Відомими прикладами є Варшавське, Львівське, Краківське гетто.
 
Остаточне розв'язання єврейського питання – евфемізм, яким нацисти приховували план повного знищення євреїв Європи.
 
🔵Місце України в історії Голокосту
 
Так сталося, що Україна стала однією з ключових арен цієї трагедії. У Бабиному Яру в Києві 1941 року відбувся один з найбільших масових розстрілів євреїв – за два дні було вбито близько 34 тисяч осіб. Інші місця масових знищень, як-от Янівський концтабір у Львові (саме в цьому концтаборі під час тортур, катувань і розстрілів, завжди грала музика; оркестр складався з ув’язнених, вони грали одну і ту ж мелодію – «Танго смерті») чи Дробицький Яр у Харкові (людей гнали групами до 300 осіб до Яру й там розстрілювали, проте, нацисти не витрачали куль на дітей, а натомість кидали їх до урочища живими…), також зберігають пам’ять про жертви.  
 
🔵Чому важливо пам’ятати?
 
Пам’ять про Голокост – це не лише данина шани загиблим, а й нагадування про небезпеку ненависті, ксенофобії та байдужості. Ми маємо вивчати уроки історії, аби запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.
 
Нехай ця сторінка історії нагадує нам про цінність людського життя та необхідність будувати світ, у якому панують толерантність, повага і співчуття.
 
🔵Радимо вам звернути увагу на видання, які допоможуть краще зрозуміти трагедію Голокосту і ніколи про неї не забувати:
 
«Чи це людина» Прімо Леві – автобіографічна розповідь про жахи життя в Освенцимі, що досліджує втрату людяності та боротьбу за виживання.
 
«Ніч. Світанок. День» Елі Візель – спогади про перебування в нацистських концтаборах, які відображають втрату віри та людських цінностей у найтемніші часи.
 
«Щоденник Анни Франк» Анна Франк – щирий запис думок єврейської дівчинки, що ховається з родиною від нацистів, який показує силу мрій і надії.
 
Пам’ятаємо, щоб жити.