🎬Українське кіно, яке варто подивитися хоча б раз

12 вересня 2026 року відзначаємо День українського кіно – професійне свято працівників кінематографії, встановлене Указом Президента України 12 січня 1996 року. Його відзначають щороку в другу суботу вересня.
 
Українське кіно – це значно більше, ніж одне свято в календарі і кілька відомих стрічок. Це понад століття історії, різні покоління режисерів і акторів, пошуки власної мови та фільми, які варто переглядати й зараз.
 
💡Кілька фактів про українське кіно
 
🎞️Український кінематограф має дуже давню історію.
Уже на початку ХХ століття в Україні працювали кіновиробництва, а Одеса поступово стала одним із важливих центрів кінематографа. Історія одеського кіновиробництва бере початок від перших приватних кіноательє, що з'явилися в місті 1907 року.
 
🎥У 1920-х роках в Україні існувала власна система кіновиробництва.
1922 року було створено Всеукраїнське фотокіноуправління – ВУФКУ, яке об'єднувало кіновиробництво, прокат, кіноосвіту та кінопресу. Саме в цей період працювали Олександр Довженко, Дзиґа Вертов, Михайло Кауфман та інші митці.
 
🎨Українське кіно 1960–1970-х років подарувало особливе явище – українське поетичне кіно.
З ним пов'язують творчість Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука та інших режисерів і митців. Довженко-Центр називає цей період одним із найважливіших в історії українського кіно.
 
🏆2021 року Довженко-Центр оприлюднив рейтинг 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
До нього увійшли стрічки від німого кіно 1920-х років до сучасних фільмів. Перше місце посіли «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, друге – «Земля» Олександра Довженка, третє – «Людина з кіноапаратом» Дзиґи Вертова, четверте – «Плем'я» Мирослава Слабошпицького.
 
📚🎬А тепер – невелика кінополиця від бібліотеки.
 
Ми не будемо називати її рейтингом. Просто згадаємо кілька українських фільмів, які допомагають побачити різні сторони нашого кіно.
 
📽«Земля» – Олександр Довженко, 1930
 
Почнемо з класики. «Земля» – німий фільм Олександра Довженка про події, пов'язані з колективізацією в Україні наприкінці 1920-х років. У центрі – українське село, земля, праця, конфлікт між старим і новим. Але фільм не обмежується темою колективізації – у ньому багато про життя, смерть, природу і людину. «Земля» посіла друге місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно за версією Довженко-Центру.
 
📽«Тіні забутих предків» – Сергій Параджанов, 1964
 
Фільм за мотивами повісті Михайла Коцюбинського. У центрі історії – Іван і Марічка, представники двох гуцульських родів, які ворогують між собою. Їхня історія кохання розгортається на тлі гуцульського побуту, природи, звичаїв і вірувань. Фільм став однією з найвідоміших робіт українського поетичного кіно і посів перше місце у рейтингу Довженко-Центру.
 
📽«Камінний хрест» – Леонід Осика, 1968
 
Цей фільм створено за мотивами двох новел Василя Стефаника – «Камінний хрест» та «Злодій». Сценарій написав Іван Драч. Головний герой, Іван Дідух, збирається залишити Галичину й виїхати до Канади. Перед від'їздом він встановлює на горі кам'яний хрест – знак прощання зі своєю землею та домом. У рейтингу Довженко-Центру «Камінний хрест» посів п'яте місце.
 
📽«Вавілон ХХ» – Іван Миколайчук, 1979
 
Фільм створено за мотивами роману Василя Земляка «Лебедина зграя». Події відбуваються в українському селі Вавілон у часи великих суспільних змін. Серед героїв – сільський філософ Фабіан, який спостерігає за тим, як змінюється звичний світ. У цьому фільмі є і гумор, і сум, і філософські роздуми, і своєрідний погляд на українське село.
 
📽«Плем'я» – Мирослав Слабошпицький, 2014
 
Сучасніше кіно – і зовсім інша кіномова. Головний герой Сергій потрапляє до спеціалізованого інтернату для людей із порушеннями слуху, де існує кримінальна організація, яку називають «Плем'ям». Фільм розповідає про його спробу знайти своє місце в цьому середовищі. Особливість стрічки – персонажі спілкуються жестовою мовою, а фільм не має звичних субтитрів чи закадрового голосу. «Плем'я» посіло четверте місце в рейтингу 100 найкращих фільмів українського кіно.
 
📽«Атлантида» – Валентин Васянович, 2019
 
Фільм переносить нас у майбутнє – 2025 рік, через рік після завершення війни з росією та повернення окупованих територій на сході України. У центрі історії – колишній військовослужбовець Сергій, якому доводиться пристосовуватися до світу після війни. «Атлантида» посіла 11-те місце у рейтингу Довженко-Центру.
 
📽«Мої думки тихі» – Антоніо Лукіч, 2019
 
І наостанок – стрічка, яка з іронією та без зайвого пафосу показує наше сьогодення. Звукорежисер Вадим отримує завдання записати голоси рідкісних українських тварин. Для цього він вирушає на Закарпаття, звідки сам родом. Разом із ним у подорож їде його мати, і поступово професійна поїздка перетворюється на історію про стосунки двох дуже різних людей. Фільм посів 20-те місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
 
🎬 Сім фільмів – і майже сто років українського кіно: від німого кіно Довженка до сучасних історій, від гуцульських легенд до життя після війни, від екранізацій літератури до нових сюжетів.
 
Саме в цьому сила кіно: воно дозволяє не просто прочитати про час, а побачити його – через людей, пейзажі, голоси й деталі.
 
А якщо ви любите читати, то після деяких фільмів можна зробити ще одну цікаву річ – відкрити книгу, яка стала їхньою основою.
 
📚Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»
 
📚Василь Стефаник «Камінний хрест»
 
📚Василь Земляк «Лебедина зграя»
 
🎬 Дивіться українське кіно.
📚Читайте українських авторів.
💙 І відкривайте їх поступово – фільм за фільмом, книжка за книжкою.

🎬📚Довженко: слово і світло

12 вересня 2026 року відзначатиметься День українського кіно. Це професійне свято працівників кінематографії, яке щороку припадає на другу суботу вересня. Його встановлено Указом Президента України від 12 січня 1996 року № 52/96.
 
А якщо говорити про українське кіно ХХ століття, неможливо оминути ім'я Олександра Довженка.
 
Довженко був не лише режисером. Він писав, малював, створював сценарії та кіноповісті. І, мабуть, саме тому його кіно вирізняється: у ньому важливі не тільки сюжет і персонажі, а й світ навколо них – земля, вода, дерева, обличчя людей, світло, рух.
 
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 року в Сосниці на Чернігівщині. За освітою він був учителем, але згодом його життя пов'язало одразу кілька мистецьких напрямів. Він працював художником-ілюстратором і карикатуристом, навчався в мистецьких закладах Берліна, а в середині 1920-х років прийшов у кіно.
 
Під час перебування в Німеччині Довженко відвідував лекції Берлінської академії вищої школи образотворчого мистецтва та навчався у приватній художній майстерні Віллі Гекеля. Повернувшись до Харкова, працював художником-ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК», де створював, зокрема, політичні карикатури. 1926 року переїхав до Одеси й розпочав роботу на кінофабриці ВУФКУ.
 
1926 року Довженко зняв комедію «Ягідка кохання», а згодом створив фільми, які зробили його відомим далеко за межами України: «Звенигора» (1927; прем'єра – 1928), «Арсенал» (1929) та «Земля» (1930).
 
Особливе місце серед них займає «Земля».
 
Це німий фільм про українське село кінця 1920-х років – про землю, працю, колективізацію, смерть і народження, про людину та природу. Сьогодні стрічку можна сприймати не лише як історичний документ своєї доби, а й як твір із дуже виразною візуальною мовою. Саме «Земля» стала однією з найвідоміших робіт Довженка й посіла друге місце в рейтингу найкращих фільмів в історії українського кіно за версією Довженко-Центру 2021 року.
 
Але окремо варто згадати літературну творчість Довженка.
 
Його «Зачарована Десна» – автобіографічна повість, у якій дитячі спогади, родина й природа Чернігівщини відтворені з особливою любов'ю та теплом.
 
Довженко постійно поєднував літературу й кіно: його проза має сильну візуальну сторону, а фільми – літературну глибину.
 
Його творчість стала одним із важливих джерел українського поетичного кіно. Хоча сам Довженко жив і працював значно раніше, ніж сформувалася назва цього мистецького напряму.
 
🎨А ще був Довженко-художник.
 
До приходу в кіно він працював як графік, створював карикатури, ілюстрації, плакати. Його художній досвід залишився помітним і в кінороботах: Довженко мислив не лише послідовністю сцен, а й окремими образами та композиціями.
 
Тому кожен кадр у його стрічках побудований за законами живопису – із чітким відчуттям світла та композиції.
 
Та говорити про Довженка лише як про «геніального режисера» було б занадто просто.
 
Його життя і творчість були суперечливими. Він працював у радянській кінематографічній системі, створював твори на її замовлення, переживав цензурний тиск і політичні переслідування. Його кіноповість «Україна в огні», написана як основа для однойменного фільму, викликала різку критику радянського керівництва, зокрема Сталіна, після чого твір був заборонений до публікації та екранізації.
 
Тому спадщина Довженка – це не тільки красиві кадри й твори, які всі знають зі школи. Це ще й історія митця, який намагався працювати в дуже складних обставинах і при цьому зберігав власне бачення.
 
Олександр Довженко помер 25 листопада 1956 року.
 
Сьогодні ім’я Довженка добре відоме, але його твори варто відкривати заново – не тільки зі шкільних підручників.
 
Можна переглянути «Землю», перечитати «Зачаровану Десну», погортати його малюнки чи просто звернути увагу на те, як у його творах людина живе поруч із природою. І тоді стає зрозумілим, чому Довженко залишився важливою постаттю української культури. Він умів дивитися. А потім – перетворювати побачене на слово, малюнок і світло на екрані.
 
🎬З Днем українського кіно!
 
А який фільм Олександра Довженка ви дивилися? Чи, можливо, саме час познайомитися з його творчістю?
 
📚Читайте. Дивіться. Помічайте.

Сергій Параджанов: мистецтво поза рамками🎬✨

9 січня народився Сергій Йосипович Параджанов (1924–1990) – кінорежисер, сценарист і композитор, чия творчість стала одним із найяскравіших явищ світового кінематографа ХХ століття.
 
Народжений у Тіфлісі (нині Тбілісі) в вірменській родині, Параджанов тісно пов’язав свою творчу долю з Україною. Саме тут він створив фільм, який назавжди змінив уявлення про можливості кіно, — «Тіні забутих предків» (знятий у 1964 році, прем'єра – 1965). Стрічка, знята за повістю Михайла Коцюбинського, відкрила світові українське поетичне кіно й стала подією міжнародного масштабу.
 
🎥Мова образів замість пояснень
Параджанов відмовлявся від традиційного сюжетного кіно. Його фільми побудовані на символах, ритмі, кольорі, фольклорі та візуальній метафорі. Для нього кіно було не розповіддю, а візуальним мисленням, де кожен кадр мав самостійну художню цінність.
 
🕊Свобода як принцип
Творча незалежність Параджанова та його відмова пристосовуватися до ідеологічних вимог радянської системи призвели до переслідувань. 1973 року його заарештували, і він провів кілька років у таборах. Навіть у неволі Параджанов не припиняв творити – малював, створював колажі, писав листи, що сьогодні є важливою частиною його мистецької спадщини.
 
🎭Поза жанрами й кордонами
Його творчість не вкладалася в ідеологічні рамки. Шедевр «Колір граната» (1968), знятий ще до арешту, вразив світ унікальною візуальною мовою. Навіть після років забуття та заборон, повернувшись у кіно в 80-х, Параджанов продовжив створювати світи, що були позачасовими й універсальними.
 
📽Спадщина Параджанова сьогодні
Сергій Параджанов залишив по собі не лише фільми, а й приклад митця, для якого свобода мислення була важливішою за комфорт і визнання. Його ім’я й досі символізує право художника бути собою – навіть тоді, коли це складно і небезпечно.
 
Його мистецтво нагадує: справжня культура народжується там, де немає страху перед інакшістю.

Українське кіно – спадщина та сучасність🎬🇺🇦

🎥Кіно – це не лише мистецтво, а й дзеркало історії народу. Український кінематограф має свою неповторну мову, власний стиль та глибокі образи. Його класика, створена майстрами минулого століття, і сьогодні надихає нові покоління митців та глядачів. Одним із творців світового рівня, який прославив Україну у кіномистецтві, став Олександр Довженко – режисер, письменник, художник, якого називають основоположником українського поетичного кіно.
 
✨Спадщина Олександра Довженка
 
Його стрічки стали надбанням не лише української, а й світової культури.
 
🟢«Звенигора» (1928) – перший великий фільм Довженка, який поєднав епічні образи української історії з авангардною кіномовою.
🟢«Арсенал» (1929) – стрічка про події Української революції, де він зобразив драматизм братовбивчої війни.
🟢«Земля» (1930) – вершина творчості режисера, один із найвідоміших українських фільмів у світі. 1958 року на всесвітній виставці в Брюсселі його визнали одним із 12 найкращих фільмів усіх часів.
 
Поетичність кадру, символізм і любов до людей зробили кіно Довженка вічним. Його роботи вплинули на багатьох кінорежисерів у світі, зокрема на Сергія Параджанова та Андрія Тарковського.
 
💫Сучасність українського кіно
 
Сьогодні українське кіно розвивається попри всі виклики. Глядачі знову й знову відкривають для себе українські стрічки:
 
🔵Історичні фільми («Поводир», «Захар Беркут»).
🔵Воєнна та документальна драма («Кіборги», «20 днів у Маріуполі»).
🔵Сучасні авторські роботи, що отримують міжнародні нагороди («Памфір», «Стоп-Земля»).
 
🌎🏆Світ визнає українських режисерів: фільм «20 днів у Маріуполі» 2024 року отримав «Оскар» за найкращий документальний фільм. Це ще одне підтвердження, що українське кіно має сильний голос у світі.
 
Українське кіно – це спадщина, якою ми можемо пишатися, і сучасність, яка твориться тут і зараз. Від поетичних кадрів Довженка до сучасних фестивальних перемог – це шлях, що доводить: українське кіно здатне не лише відображати історію, а й формувати майбутнє культури.
 
Тож, гортаючи сторінки кінематографа, пам’ятаймо: у кожному фільмі – частинка нашої пам’яті, нашого голосу і нашої сили💙💛.

«Фільм – це життя, з якого вивели плями нудьги» (онлайн-вікторина)

Щороку у другу суботу вересня відзначається День українського кіно, а з 10 по 18 вересня 2023 року триває тиждень українського кіно. Тішить той факт, що з кожним роком зацікавленість в українському кінематографі зростає як серед українців, так і серед іноземців, що й не дивно, адже наше кіно різнобічне і цікаве, щире і розумне. Деякі вітчизняні стрічки можуть скласти гідну конкуренцію голлівудським кінохітам. Наше кіно найкраще 😊 З нагоди Дня і тижня українського кіно пропонуємо вам перевірити, що ви знаєте, а чого не знаєте про вітчизняний кінематограф за допомогою онлайн-вікторини «Неповторний кінематограф України».   

Знято в Україні: Топ-5 знакових фільмів України за версією платформи «Emerging Europe»

Українські митці міцно тримають культурний фронт – нові книжки видаються, пісні пишуться і презентуються на різних майданчиках світу, кіно знімається.  Минулої суботи відзначався День українського кіно, тож з цієї нагоди ми б хотіли поділитися з вами цікавою інформацією саме про цю галузь нашої культури, а також переліком українських кінострічок, які відома інформаційна платформа «Emerging Europe» назвала найкращими.

 

Кіно, як і інші галузі культури, допомагає іноземцям краще зрозуміти і пізнати нашу видатну і героїчну Україну.

 

Не всі усвідомлюють, що Україна завжди була важливою країною у розвитку кіноіндустрії. Київ, наприклад, свого часу був одним із найважливіших культурних центрів колишнього Радянського Союзу. Під час розвитку кіно у 1920-30-х роках саме київські кіностудії створювали експериментальні, авангардні роботи, які штовхали нову індустрію до нових висот. А наш видатний режисер Олександр Довженко суттєво сприяв розвиткові теорії монтажу, а потім і нової кінотехніки. Інші українські режисери, такі як Дзиґа Вертов і Сергій Параджанов, які не були українцями за походженням, та все ж значну частину своєї кар’єри провели саме в Україні, також зробили нескінченний внесок у світове кіномистецтво.

 

Протягом перших двадцяти років незалежності в Україні державне фінансування кіно було, на жаль, мінімальним, проте в останнє десятиліття стався «вибух» у кіновиробництві: почали з’являтися незалежні кіностудії та дистриб’ютори, а після Революції гідності відновився інтерес суспільства до рідних культурних продуктів.

 

За останні п'ять років в Україні в середньому випускалося понад 30 фільмів на рік, кілька з яких отримали міжнародне визнання. Україна приймає кілька кінофестивалів, у тому числі фестиваль «Молодість» для перспективних режисерів з усього світу.

 

До вашої уваги топ-5 найкращих фільмів, знятих в Україні за останні сто років, за версією платформи «Emerging Europe»:

 

1. «Людина з кіноапаратом» (1929)

Ця стрічка вважається одним із найважливіших фільмів, знятих у перші десятиліття існування кінематографа. Німий документальний фільм без конкретного сюжету чи сюжетної лінії, який є шедевром суто візуальної та емоційної оповіді. Фільм сповнений безцінних кадрів міського життя Києва й Одеси, коли жителі знайомилися з масштабними технологічними змінами, які відбувалися в той час. Образи контрастують і накладаються один на одного.

 

Цей фільм по праву вважають одним із найважливіших документальних фільмів в історії кіно.

 

2. «Тіні забутих предків» (1965)

Це сюрреалістичний погляд на життя гуцулів. Параджанов, народжений у радянській Грузії у вірменській родині, десятиліттями працював в Україні, розвиваючи прихильність до її культури. Це знайшло своє відбиття в «Тінях»: режисер наполягав на тому, що фільм не буде дубльований російською під час прокату по Радянському Союзу. Це разом із багатими традиційними костюмами та звичаями, зображеними у фільмі, надає йому високого рівня автентичності. У фільмі, в якому зображено історію двох закоханих із гуцульських родин, що ворогують, було застосовано абсолютно новий підхід до етнографічного кіновиробництва. Стрічка вважається одним із шедеврів українського кіно.

 

3. «Легка, мов пір'їнка» (2012)

Це перша стрічка, знята Україною у співпраці з Нігерією. До того ж це перший український фільм, знятий (майже повністю) англійською мовою. Україна є популярним місцем для студентів з африканських країн через її відносно низьку вартість навчання і високий рівень освіти. «Легка, мов пір'їнка» досліджує життя спільноти африканських студентів в Україні. Тут зображена історія нігерійської студентки-медика, яка навчається в Україні і розривається між очікуваннями батьків і власними мріями стати співачкою. Ці внутрішні конфлікти набувають нового характеру, коли розігруються в незнайомому для героїні середовищі.

 

4. «Поводир» (2014)

Це одна з найвідоміших історичних драм сучасної України. Події відбуваються у 1930-ті роки, які багато хто вважає піком придушення українського націоналізму і культурної ідентичності. Головний герой фільму – десятирічний хлопчик із Харкова, батька-американця якого вбивають агенти НКВД. Незрячий український мандрівний музика рятує хлопчика, який зрештою стає його поводирем. Подорож кобзаря і хлопчика, сповнена небезпечних пригод, відбувається на тлі драматичних сторінок української історії і руйнування людських доль – колективізації, репресій і голодомору. Фільм про кохання, вірність, підлість і зраду.

 

5. «Мої думки тихі» (2019)

Це фільм про звичайних людей і їхні звичайні проблеми. У стрічці зображено багато проблем, з якими стикаються сьогодні українці. Режисеру А. Лукічу було лише 27 років, коли фільм вийшов на екрани, і він досі вважається одним із найцікавіших нових голосів українського кіно. Це історія подорожі молодого чоловіка, якого супроводжує його матір. Герой не дуже радіє такому попутникові, адже це обіцяє чимало неприємних ситуацій і розмов...У фільмі добре передається дух сучасної України, відірваний від політики і мейнстримового гламуру. Натомість маємо просту історію про матір і сина, їхні мрії та прагнення.

«Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зорі. Що кому» О. Довженко

Щорічно у другу суботу вересня в Україні відзначається національне професійне свято працівників кінематографії День українського кіно.

 

Культурний фронт під час великої російсько-української війни є дуже важливим, адже ворог понад усе прагне знищити нашу культурну спадщину і наші культурні досягнення. На щастя, воїни українського культурного фронту відпочивати не збираються і роблять усе для того, щоб українське кіно жило і процвітало, а світ у тому числі і завдяки цій сфері все більше дізнавався про Україну та її культуру.

 

З нагоди Дня українського кіно ми підготували для вас добірку цікавих новин і фактів про українське кіно:

 

1. Зараз триває активна робота над першою масштабною кінореконструкцією березневої окупації Київщини. Стрічку під назвою «Область героїв» незабаром побачить весь світ. З неї глядачі дізнаються реальні героїчні історії простих українців.

 

2. Геніальний фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», що вийшов 1964 року, свого часу отримав 39 міжнародних нагород і 28 призів на кінофестивалях у різних країнах світу.

3. Історія українського кіно почалася  1893 року. Тоді в Одесі український механік-винахідник Йосип Тимченко створив прототип кінокамери, на яку відзняли перші фільми – «Вершник» і «Метальник списа».

4. Попри те, що повномасштабна війна в Україні триває, наша кіноіндустрія продовжує працювати. Цього осіннього сезону на глядачів чекають цікаві прем’єри в українських кінотеатрах. Отже, найближчим часом на великі екрани вийдуть такі українські стрічки, як «Я працюю на цвинтарі» (драма, комедія), «Цей дощ ніколи не скінчиться» (документальний фільм), «Магда» (історична драма), «Максим Оса» (пригодницький трилер), «Клондайк» (драма про війну).

 

5. Перша українська мультиплікаційна стрічка «Казка про солом’яного бичка» побачила світ 1927 року.

 

6. Стрічка Ігоря Стрембіцького «Подорожні» стала першим українським фільмом, який здобув нагороду на Каннському міжнародному фестивалі 2005 року.

 

7. Перший український телесеріал «Царівна», який мав 20 серій, відзняли 1994 року.

Наймасовіше з мистецтв 🎬

Напередодні Дня українського кіно, що відзначатиметься вже цієї суботи, ми пропонуємо до вашої уваги перелік «Топ-10 найкращих українських фільмів в історії українського кіно». Цей перелік, складений визнаними кінокритиками, був представлений Національним центром Олександра Довженка🔝.
 
Отже, як формувався рейтинг? Було проведено опитування близько 70 українських кінофахівців, кожен з яких склав свій власний список із 10 найкращих, на його/її думку, стрічок українського кінематографа. Потім були підраховані загальні результати опитування. Остаточний загальний рейтинг формувався з урахуванням кількості згадувань і місця в персональних рейтингах критиків. Таким чином, найкращим фільмом визначався той, котрий згадувався частіше і посідав вищу сходинку в особистих рейтингах фахівців. Взагалі, рейтинг включає 100 найкращих стрічок в історії українського кіно, але у цьому дописі до вашої уваги десятка най-найкращих фільмів.
 
1. «Тіні забутих предків» (1964), Сергій Параджанов
Десятки років ворогували два гуцульських роди – Палійчуки і Гутенюки. Але сталося так, що Іван Палійчук покохав красуню із ворожого роду – Марічку, дочку вбивці свого батька, якій судилося прожити коротке, але щасливе життя. Не міг без неї бути щасливим Іванко. Але він жив далі. Одружився. Був коханим. Дітей не було. Господарював. І шукав смерті, яка забрала в нього кохану ...

2. «Земля» (1930), Олександр Довженко
Фільм зображає перші роки колективізації в Українській РСР, змальовуючи їх крізь конфлікт колгоспників і куркулів. Водночас Довженко наділив «Землю» символізмом містичного зв'язку українського народу зі своєю землею, стверджував про розрив людини і природи внаслідок колективізації.

 
3. «Людина з кіноапаратом» (1930), Дзиґа Вертов
Стрічка знімалася як документальна хроніка. Це розповідь про один день одного міста, і ця розповідь не обходиться без майже літературних метафор. Брат Вертова Михайло Кауфман придумав сюжет про оператора, який змінює світ за допомогою об'єктива кінокамери. Ця ідея втілена у фільмі, зібраному з безлічі кадрів, які, поєднуючись один з одним, немов слова в поезії, створюють новий сенс.

 
4. «Плем'я» (2014), Мирослав Слабошпицький
Головний герой фільму, Сергій, потрапляє до спеціалізованого інтернату для людей із вадами слуху, де існує кримінальна організація, Плем'я. Він намагається знайти своє місце в ієрархії школи і бере участь у кількох пограбуваннях. Коли Сергій закохується в Анну, одну з наложниць Короля, йому доводиться порушити неписані закони племені.

 
5. «Камінний хрест» (1968), Леонід Осика
Фільм про трагічну долю галицького селянина Івана Дідуха, який вимушений на схилі літ покинути свою багатостраждальну землю, і податися з дітьми на чужину в пошуках примарного щастя ...

 
6. «Астенічний синдром» (1989), Кіра Муратова
 
7. «Польоти уві сні та наяву» (1982), Роман Балаян
 
8. «Білий птах з чорною ознакою» (1970), Юрій Іллєнко
 
9. «Довгі проводи» (1971), Кіра Муратова
 
10. «Вавилон ХХ» (1979), Іван Миколайчук
 
Бажаємо приємного перегляду цих кіношедеврів!😉

Український кінематограф: історія і сьогодення 📽️🇺🇦

У другу суботу вересня традиційно відзначається День українського кіно – професійне свято працівників кінематографії і, власне, усіх, хто любить цей вид мистецтва🎞️.
 
Якщо говорити про кіномистецтво в цілому, то офіційно визнаною датою його виникнення є 28 грудня 1895 р., адже саме в цей день у Парижі брати О. і Л. Люм'єр продемонстрували свою першу кінопрограму, що містила короткі документальні замальовки. Щодо українського кінематографа, то ще до початку ери звукових фільмів, у 1920-30-х роках в Українській РСР було створено низку німих стрічок, найвідоміша з яких – «Земля» Олександра Довженка, яку кінокритики вважають культовою для свого часу.
 
⭐️Найвідомішими українськими режисерами-новаторами є такі видатні постаті, як Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Микола Шпиковський, Арнольд Кордюм, Петро Чардинін, Георгій Тасін, Леонід Луков, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, Леонід Биков, Кіра Муратова, Фєлікс Соболєв Ці люди принесли українському кіно світову славу.
 
У наступному відео до вашої уваги цікаві кінофакти.

Тиждень українського кіно: «Поводир» – один з найкращих фільмів сучасності🎞

В рамках тижня українського кіно ми не могли не звернути вашу увагу на вітчизняний історичний драматичний фільм Олеся Саніна «Поводир, або Квіти мають очі» (англ. «The Guide»), що вийшов на екрани 2014 року. В основу сюжету стрічки покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика й українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору.

Сюжет

Україна, 1930-і роки. Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїздить до Харкова допомагати будувати соціалізм. Тут він закохується в актрису Ольгу Левицьку, на яку давно накинув оком впливовий співробітник НКВС.

За трагічних обставин американець гине, а його сина рятує від переслідувачів сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем. Їхня подорож, сповнена небезпечних пригод, відбувається на тлі найдраматичніших сторінок української історії та руйнування людських доль…

Цікаво, що основою сюжету кінострічки стала історія про розстріляний з'їзд кобзарів у Харкові в 1930-х роках, щодо достовірності якої історики висловлюють сумніви. Жодних документальних підтверджень того, що такий з'їзд відбувався і що його розстріляли, не знайдено.

Переглядаємо стрічку: