🐈🐢Улюбленці бібліотек і музеїв: від Майка й Дьюї до нашого Павлусика

Кіт на підвіконні, пухнастий хвіст поміж стелажами, сон на теплому місці біля книжок… Коти й бібліотеки часто добре уживаються. І в деяких бібліотеках та музеях тварини справді стали частиною їхньої історії.
 
🐱Дьюї – кіт, який став символом бібліотеки
 
Одна з найвідоміших історій про бібліотечного кота сталася у Спенсері, невеликому місті в американському штаті Айова.
 
Одного холодного ранку в січні 1988 року працівники публічної бібліотеки знайшли кошеня в контейнері для повернення книжок. Маленького підкидька прихистили, а після погодження з опікунською радою бібліотеки та міською радою він залишився там жити.
 
Кота назвали Дьюї Рідмор Букс (Dewey Readmore Books) – ім’я з грою слів, яке нагадувало і про бібліотечну класифікацію Дьюї, і про читання книжок.
 
Дьюї швидко став улюбленцем працівників і відвідувачів. Люди приходили до бібліотеки не лише по книжки, а й щоб побачити її пухнастого мешканця. Про нього писали в газетах і журналах, а згодом бібліотекарка та директорка установи Вікі Майрон разом із Бретом Віттером написали книжку «Dewey: The Small-Town Library Cat Who Touched the World» («Дьюї: кіт із бібліотеки, якого полюбив весь світ»), що вийшла 2008 року.
 
Дьюї помер 29 листопада 2006 року, невдовзі після свого дев’ятнадцятого дня народження. Його історія залишилася частиною історії бібліотеки Спенсера.
 
🐈‍⬛Коти, які оселилися в музеї
 
У Британському музеї в Лондоні колись жили коти. Вони стали настільки помітною частиною музейного життя, що про них збереглися фотографії та газетні згадки.
 
Один із найвідоміших музейних котів – Майк, який служив біля музейної брами майже двадцять років. Другом Майка був відомий єгиптолог Ернест Бадж, який після смерті кота написав про нього окрему брошуру. Майк помер у січні 1929 року, а звістки про нього з’являлися навіть у журналі Time.
 
Коти допомагали боротися з гризунами, які могли завдавати шкоди приміщенням і колекціям. У публікації «Mental Floss» згадується лист 1868 року, у якому наведено ставку 1,5 пенса на день за кота для боротьби з мишами в музеї.
 
🐢А в нашій бібліотеці живе черепашка
 
Можливо, історії про котів нам так подобаються тому, що бібліотека – це не тільки книжки, каталоги й правила користування. Це ще й люди, зустрічі, звички та маленькі історії, які з часом стають частиною життя установи.
 
У нашій бібліотеці імені Олександра Довженка живе не кіт, а черепашка Павлусик. Він, звісно, не замінить бібліотекарів і не впорядкує книжкові полиці😁. Але саме такі улюбленці дають користувачам привід для усмішки і стають своєрідним символом бібліотеки.
 
Історії Дьюї, музейних котів і нашого Павлусика показують, що маленькі деталі роблять бібліотеку особливою й упізнаваною.