Сьогодні виповнюється 90 років від дня
народження Миколи Федоровича Сингаївського (1936–2013) – українського
поета, письменника, перекладача, публіциста та журналіста.
Є пісні, які стають частиною родинних
традицій. Їх співають удома, на святах і згадують далеко від рідного краю. Саме
такою для багатьох українців стала пісня «Чорнобривці». Її слова написав Микола
Сингаївський, а музику – композитор Володимир Верменич. Перші рядки вірша поет
написав 1957 року, а вперше пісня прозвучала 1960 року у виконанні Костянтина
Огнєвого.
Та творчість Миколи Сингаївського
значно ширша за одну знамениту пісню. Він залишив по собі велику літературну
спадщину – поетичні збірки для дорослих і дітей, прозові твори, переклади,
публіцистичні статті та численні пісенні тексти.
🌿З
Полісся у велику літературу
Микола Сингаївський народився 12
листопада 1936 року в селі Шатрище на Житомирщині, у родині хліборобів. Його
дитинство минало серед поліської природи, сільської праці, народних пісень і
звичаїв. Саме цей світ – рідна земля, поля, ліси, людські долі – часто
з’являється в його поезії.
Писати вірші Микола почав ще школярем.
Перші твори друкувалися в районній та обласній газетах. 1956 року він вступив
на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса
Шевченка, а згодом продовжив навчання у Львівському університеті імені Івана
Франка, який закінчив 1961 року.
Його професійне життя було тісно
пов’язане з літературою та журналістикою. Сингаївський працював у редакціях
газет «Молодь України» та «Київська правда», у журналі «Ранок». Багато років
очолював дитячий журнал «Піонерія», а згодом працював у газеті «Демократична
Україна».
📖Поезія,
зрозуміла дітям
Особливе місце у творчості письменника
посідають твори для юних читачів. 1958 року вийшла його перша дитяча збірка
«Жива криничка». Згодом з’явилися книжки «Метелик у портфелі», «Перепілка щастя
носить», «Мій календар», «Журавлине літо», «Стежка до криниці», «Тепла земля»
та інші.
У цих віршах є те, що близьке дитині:
природа, зміна пір року, родина, шкільне життя, дружба, щоденні відкриття. Поет
умів говорити з маленьким читачем просто, образно і доброзичливо.
Його літературний доробок для дорослих
також охоплює різні теми. Серед поетичних збірок – «Гроно», «Мої сторони світу»,
«Заповітний хліб», «Синові в дорогу», «Лоза і камінь», «Листи до жайворонків».
🎵Поет,
чиї вірші ставали піснями
Микола Сингаївський мав особливе
відчуття мелодії. Не випадково його поезії так часто ставали піснями. Окрім
«Чорнобривців», широкого визнання набули «Безсмертник», «Полісяночка», «Сонце в
долонях», «В краю дитинства».
У пісні «Чорнобривці» поєдналися
прості й водночас важливі для кожної людини почуття – любов до матері, дому та
рідної землі. Мабуть, саме тому її досі добре знають і співають. Його пісенний
доробок налічує понад п’ятсот творів, створених у співпраці з українськими
композиторами.
📝Перекладач
і дослідник слова
Ще одна важлива сторінка діяльності
Миколи Сингаївського – перекладацька робота. Він перекладав поезію з
болгарської, польської, французької та новогрецької мов. Особливу увагу
приділяв болгарській літературі, зокрема дитячій поезії.
2012 року побачила світ його авторська
антологія «Доля у спадок», до якої увійшли вибрані поетичні переклади з різних
літератур світу. Це видання стало одним із підсумків багаторічної
перекладацької праці письменника.
Микола Сингаївський також писав
публіцистичні статті, нариси, літературні й мистецькі портрети. Його цікавили
люди, культура, суспільне життя, а журналістській роботі він присвятив майже
пів століття.
Пам’ять, що залишається в слові
Микола Сингаївський помер 22 лютого
2013 року в Києві. За свою літературну діяльність він був відзначений, зокрема,
премією імені Лесі Українки за твори для дітей та премією імені Миколи
Трублаїні.
Його ім’я пов’язане з українською
поезією, дитячою літературою, перекладацькою справою та піснею. А «Чорнобривці»
й сьогодні нагадують, що іноді прості й щирі поетичні рядки можуть залишатися
близькими багатьом людям довгі роки.
🪶 ♪12 листопада – день народження Миколи Сингаївського, українського
поета, чиї рядки стали мелодіями, що лунають у серцях поколінь. Народжений 1936
року в селі Шатрище Коростенського району на Житомирщині в родині хліборобів
(молодший з 12 дітей), Микола Федорович виріс серед поліських лісів і полів, де
природа надихала на перші вірші. У 1961 році він закінчив філологічний
факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і почав
працювати в пресі, а згодом став відомим автором, чиї твори відображають
теплоту українського села, кохання та ностальгію.
🦪Справжня перлина його
творчості – пісня «Чорнобривці», слова до якої він написав 1957 року, коли був
студентом.
💡Історія
натхнення: За однією з версій, ідея виникла, коли поет побачив у
Києві велику клумбу з цими квітами біля гуртожитку, що викликало в нього гостру
ностальгію за рідним домом і матір'ю. Проте є й інша, більш романтична легенда:
ідея народилася під час його візиту до Франції, де він побачив чорнобривці та
згадав про матір, яка виховувала велику сім'ю в непрості часи.
Так чи інакше, вірш швидко знайшов
мелодію: композитор Володимир Верменич поклав його на музику, і 1960 року пісня
зазвучала вперше у виконанні Костянтина Огневого. Відтоді «Чорнобривці» стали
символом ніжної любові, материнської турботи та української душі – її
виконували зірки естради, а народ співає досі.
Ось фрагмент, що торкає до сліз:
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою...
💡Цікавий
факт: пісня народилася не одразу – Сингаївський створив
близько 10 варіантів, обравши найбільш нейтральний, без патріотичних мотивів.
Робота з Верменичем стала найдовшою серед їхніх спільних творів. А ще Микола
Федорович написав десятки інших "співучих" текстів, як «Полісяночка»
чи «Безсмертник», які теж стали народними хітами. Він пішов з життя 22 лютого
2013 року в Києві, але його слова живуть у кожному, хто співає про квіти й дім.
Такі історії нагадують, як слово може
зцілити й об'єднати.
