6 січня – день особливий, і не тільки тому, що це
Різдвяний святвечір, а ще й тому що колись саме в цей день (але в різні роки)
народилися двоє видатних українців – талановитий поет і прозаїк Василь Стус і
не менш талановитий письменник і поет Володимир Сосюра. Ці дві особистості
зробили дуже великий внесок у розвиток української літератури. Це різні поети,
два різних покоління, проте в них виявилося багато спільного. Багато складнощів
було в житті і одного, і другого…
Володимир Сосоюра народився 6
січня 1898 року на станції Дебальцеве, що на Донеччині. В юні роки майбутній
поет працював на содовому заводі міста Верхнього. З 1911 по 1918 рік навчався у
двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому
сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці,
маркшейдерському бюро Донецького содового заводу. Брав участь в Українській
революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії. Після війни (1922-23
рр.) навчався у Комуністичному університеті в м. Харкові, а також на робфаці
при Харківському інституті народної освіти (1923-25 рр.). В. Сосюра був членом
літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ і ВУСПП. 1948 р. Сосюру було
відзначено найвищою в ті часи нагородою — Сталінською премією. А вже 1951 р.
поета звинуватили у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть
Україну». Основні особливості творчості: -
загострення акцентів на силі почуття; - тяжіння до драматичних сюжетів; -
звернення уваги на процес життя, його динаміку, рух, зміни, а не причини та
наслідки; - характерне романтичне світобачення. Помер Володимир Сосоюра
8 січня 1965 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Василь Стус також народився 6
січня, але вже 1938 року в с. Рахнівці на Вінниччині. Закінчивши школу, вступив
до Донецького педінституту. Потім працював учителем, проходив службу в армії, а
пізніше працював у газеті. Перші вірші В. Стуса було опубліковано 1959 р. у
«Літературній газеті». 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури
ім. Шевченка у Києві, з якої згодом був відрахований через участь в акції
протесту під час прем’єри стрічки «Тіні забутих предків». Брав участь у
діяльності Клубу творчої молоді. Заробляв на життя працею у Центральному
державному історичному архіві, потім – на шахті, залізниці, на будівництві, в
котельні, у метро. Протягом 1966-1972 рр. – старший інженер у конструкторському
бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР. 1970 р. книжка віршів поета
«Зимові дерева» потрапила до Бельгії і була начебто видана у Брюсселі
(насправді ж її видали у Лондоні). 1972 р. поет був заарештований. Ув’язнення
відбував у Мордовії. Після завершення основного терміну був відісланий у
заслання. 1979 р. Стус повернувся до Києва, але вже 1980 р. знову був
засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 4 вересня 1985 р. Василя
Стуса не стало. Тема України проходить
майже через усі поезії В. Стуса. «Щирість, «понадчасовість», комунікація
сучасності з минулим, як у Шевченка, шукання вічності, любов до природи та
життєствердний оптимізм» – такими рисами схарактеризувала поезію Василя
українська поетеса Аріядна Шум.
Немає коментарів:
Дописати коментар