Шевченківські дні в бібліотеках Солом’янки

Днями всією Україною пройшли Шевченківські дні, під час яких традиційно вшановується пам’ять видатного українського поета і художника, Тараса Григоровича Шевченка. Бібліотеки Солом’янки, звичайно ж, не залишилися осторонь – у нас було організовано виставки і заходи, присвячені творчості Кобзаря.

До бібліотеки завітали дві групи дитячого садочка № 383. Бібліотекарі з радістю у доступній і цікавій формі ознайомили дітей із основними фактами про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка.

Спочатку діткам показали книжкову виставку, організовану на честь поета. Під звучання кобзи маленькі відвідувачі переглянули відеопрезентацію, що супроводжувалась розповіддю про дитячі роки та юність Тараса Шевченка. Незважаючи на маленький вік наших гостей, вони виявили непідробну цікавість до історії.

Діти переглянули короткий мультфільм, створений за мотивами вірша Т.Г. Шевченка "Садок вишневий коло хати". Деякі діти продемонстрували свої ораторські здібності, продекламувавши вірші видатного поета.

Після презентації нашим гостям було запропоновано перейти до іншої кімнати бібліотеки, де бібліотекарі створили імпровізовану хатинку, подібну до тієї, в якій 205 років тому народився майбутній символ нашої нації – Тарас Шевченко. Ця частина екскурсії особливо зацікавила дітей, вони розглядали портрети Кобзаря та картини, рушники та глечики, а родзинкою цієї експозиції стала люлька, підвішена до стелі, адже для сучасної малечі це справжня дивина. Під час перебування у "темній хатинці" під музичний супровід звучала розмова мрійливого, допитливого Тарасика та його матері:

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати. Так синочку, правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику, старайся.

Далі групи перейшли до читальної зали бібліотеки, в якій на них чекало цікаве завдання: складання пазлів, створених із картин-репродукцій Т.Г. Шевченка. Діти виявилися дуже кмітливими та на диво швидко впоралися із цим завданням.

Наприкінці зустрічі діткам задавали запитання про те, що нового вони дізналися з екскурсії, що запам’ятали, і нам було дуже приємно та радісно від того, що вони змогли відтворити почуту інформацію, і було очевидно, що всі залишилися задоволені. Отже, нашої просвітницької мети, визначеної для цього заходу, досягнуто.