Про есперанто

Що ми знаємо про есперанто?

У 1873 році чотирнадцятирічний школяр почав винаходити мову. Людвік Заменгоф народився в єврейській родині в Білостоку, сучасна Польща. Хлопчик був двомовним – його рідними мовами були їдиш та російська, вільно розмовляв французькою та на івриті. Щоб розуміти інші етнічні групи у своєму рідному місті, необхідно було вивчити ще дві  іноземні мови, польську та німецьку.

Есперанто: Mondo sen milito (світ без війни)

Людвік вважав, що головною причиною непорозумінь і суперечок між людьми є мовні бар'єри. Він хотів бачити світ без війни, тому вирішив винайти універсальну мову. У 1887 році  після двох років пошуку видавця у світ вийшла книга «Unua Libro»(«Перша книга») під псевдонімом Доктор Есперанто (з есп. доктор/лікар, що сподівається). Він назвав свою нову мову Lingvo Internacia (Міжнародна мова), але люди вважали за краще називати її Есперанто.

Після смерті Людвіка в 1917 році есперанто стала більш популярною мовою. У деяких країнах дітям доводилося вивчати її у школі. У 1920-30-ті роки більшість людей поділяли думку Людвіка про мирне життя у світі з універсальною мовою. Але, на жаль, розпочалася Друга світова війна. Діти Людвіга загинули під час Голокосту, як і мрія Людвіка про світ без війни. Проте мова есперанто не зникла. Можливо, це не міжнародна мова, але вона жива.