Вічна жадоба людської натури до визнання свого «Я». Слава, гроші, влада –
нездоланні володарі людей, ненажерливі керівники і помикачі. Чи десь тонкою,
невловимо туманною цівочкою зажевріє на обрії кохання?
Піймай його, схопи, візьми в полон, розчави!
Десь там за обрієм… На тому місці, де ти на мить доторкнувся до вічного, з’явився жорстокий непереборний в’юнкий змій, безжально
знищуючи твій так і непізнаний рай. Це ти випустив його зі своєї злиденної
душі. Заздрість, жадоба влади, зажерливість, ненависть до впливовішого,
постійна боротьба за визнання витісняють просте невибагливе щастя.
Шелест жовтого листя, проста нагідка в зеленій спокусі, безслівне «кохаю»,
запах рідної землі, найніжніше «матусю», кинуте під кігті розлюченого
невгамовного коршака, який ніколи не заспокоїться у невпинній боротьбі за дурну
нищівну перемогу…
Немає коментарів:
Дописати коментар