«Березіль»: театр, у якому не боялися експериментів

31-го березня 1922 року у місті Києві було засновано один із перших українських радянських театрів «Березіль» під керівництвом відомого режисера і актора Леся Курбаса. Назва театру-студії символічна, так як давньоукраїнською мовою означає березень (слово «березіль» – з язичницького слов’янського календаря), а отже, це початок весни, початок нового мистецтва. І Лесь Курбас, і нове українське мистецтво були сповнені ентузіазму та нових ідей.

Театр виник як мистецьке об’єднання навколо групи акторів колишнього «Молодого театру», створеного 1918 року. У 1922-1926 рр. театр працював у м. Києві, а з 1926 по 1933 рр. базувався у м. Харкові. Перша вистава – «Жовтень» – у «Березолі» відбулася 7-го листопада.

Л. Курбас вважав, що місія театру полягає не в тому, щоб відтворювати життєві принципи, театр має утворювати принципи людей у суспільстві. Творчість «Березоля» формувалася під впливом таких течій мистецтва, як авангардизм, експресіонізм, конструктивізм і необароковий символізм. У театрі працювало 6 акторських студій, 400 акторів та співробітників; театр мав режисерську лабораторію, музей театру, 10 комітетів, а також видавав власний журнал.

1926 року Народний комісаріат освіти УСРР вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці – Харкова. У харківському періоді «Березолю» сяяла яскрава тріада митців – Л. Курбас, художник В. Меллер, драматург М. Куліш. В результаті їхньої творчої співпраці «народилися» такі вистави, як «Народний Малахій» (1928), «Мина Мазайло» (1929), «Маклена Граса» (1933), які набули широкого розголосу в радянській Україні.

1933 року відбувалося руйнування «українізації», яке зачепило і «Березіль» також. Преса називала театр «шкідницькою організацією». Леся Курбаса звинувачували в «буржуазному націоналізмі», контрреволюційності та антидемократичній позиції. Наприкінці 1933 р. Л. Курбаса було звільнено з посади художнього керівника «Березоля», та, власне, і сам театр закрили. Після цього Курбас переїхав до Москви, де його було заарештовано і відправлено у заслання. 1937 року Леся Курбаса було страчено. Що ж до «Березоля», 1933 року його акторський колектив долучився до трупи Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка (нині Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка), керівником якого став М. Крушельницький. «Березіль» фактично нікуди не зник: попри те, що офіційно його було розігнано, насправді він пішов у підпілля, а сьогодні розквітнув. «Березолем» наразі називається «Мала сцена» нинішнього Харківського Українського академічного Драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.