«Якось чума увійшла в Кенігсберг і її легко було розпізнати. Де чума – там
смерть. Але сьогодні ця краля посміхається з глянцевих палітурок у цілому
світі, що зісковзує в пекло. Зло стало глобальним. А оскільки письменники
віддаються словесній розпусті, Кенігсберг і Дрезден будуть знову й знову
гинути. І коли музиканти, і філософи, і художники… Вони не розуміють, що людей
слід готувати до пекла заздалегідь. Тоді, можливо, хтось і врятується.
Кенігсбергу моєї душі, ти знаєш про що я…» (29.03.2009,
Кенігсберзький щоденник)
Немає коментарів:
Дописати коментар