80 років тому, 25 жовтня 1939 року, народився Василь
Тимофійович Скуратівський – відомий український письменник,
народознавець, фольклорист, видавець, автор відомої не лише в Україні, а й
далеко за її межами народознавчої книги «Берегиня».
Василь Скуратівський народився на хуторі Великий Ліс
Мединівської сільради Коростенського району. Батьки, Скуратівський Тиміш Якович
та Скуратівська Мотря Антонівна, були селянами. Дитинство майбутнього
письменника припало на повоєнний період, коли підліткам доводилося дуже рано
дорослішати. З дитинства любив читати і вже в 13 років вирішив стати
письменником, написав першого вірша і надіслав його до районної газети. У
відповідь йому порадили більше читати та краще вивчати рідну мову і літературу.
Василь був хлопцем завзятим і тому й надалі надсилав свої твори до редакції.
Результат не забарився і його все ж почали друкувати.
1959 року закінчив десятирічку у сусідньому селі
Обіходах, після чого певний час працював коректором в Народицькій районній
газеті, а згодом перейшов на журналістську роботу до Олевської райгазети
«Колгоспник Олевщини». Через кілька років поїхав працювати до Сибіру. Спершу у
тайзі він займався заготівлею живиці, кілька місяців вчився на розмітчика в
Іркутську, а потім знайшов журналістську роботу і переїхав до Усь-Кута.
Пробувши у Сибіру півтора року, повернувся до України.
На Батьківщині Василь Скуратівський продовжив
журналістську роботу в різних газетах українського Полісся, працював у
Немішаєвському сільгосптехнікумі. Вступив до Київського державного університету
ім. Т. Г. Шевченка на факультет журналістики, який закінчив 1971 року. Далі
працював у районних й обласних газетах, багато подорожував країною, збирав
фольклорні та етнографічні матеріали. Його фольклорні записи використовують упорядники
багатотомного фундаментального видання "Українська народна
творчість". З 1994 р. Василь Скуратівський заснував часопис
"Берегиня", де він друкував багато своїх матеріалів, а також залучав
до друку багатьох талановитих дослідників.
Визнання прийшло під час публікації першого циклу
народознавчих матеріалів «Зелене полум'я сосни» у газеті «Молодь України»
(1983), далі він продовжив публікації у виданнях «Сільські вісті», «Культура і
життя», «Пам'ятки України», «Наука і суспільство».
Однак найважливішими його досягненнями в українському
народознавстві є окремі видання. Серед них особливе місце у творчій біографії
автора посідає «Берегиня» (1987). Книга кілька разів перевидавалася і викликала
хвилю зацікавлення народознавством у країні. «Берегиня» – це розповідь про
український народний побут, звичаї, які українці зберігають протягом століть.
Любов до рідної землі, повага до старших, чесної праці, порядності у стосунках
з людьми – це основна тема цих роздумів. 1993 року вийшла книжка «Місяцелік» – український народний календар, в
якому автор зібрав багатий матеріал про походження назв українських місяців та
пов’язані з ними прислів’я та приказки, зразки завбачень погоди, народні й
релігійні свята з датуванням, відомості про найцікавіші обряди. Пізніше вийшли
такі праці, як «Дідух» (1995) – найбільш повне зібрання календарних свят
українського народу; «Святвечір» (1994) – книга, до якої входить понад сто
ґрунтовних описів свят і обрядів; «Русалії» (1996) – енциклопедична праця з
української дохристиянської міфології; «Кухоль меду» (1999) – книга про історію
пасічництва.
Творчий доробок В. Скуратівського грандіозний. Але він
ніколи не зупинявся на досягнутому. Опрацьовував нові архівні матеріали,
продовжував писати статті. Письменник часто проводив лекції для студентів.
Завдяки популяризації ідей письменника, в багатьох навчальних закладах України
читаються курси народознавства, етнографії, створено народознавчі кабінети.
Помер Василь Скуратівський 16 грудня 2005 року. Похований
у Києві на міському Берковецькому кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар