17-го липня 1849 року у м. Гадяч Полтавської губернії народилася відома українська
письменниця, перекладачка, громадська діячка, член-кореспондент Всеукраїнської
академії наук Олена Пчілка (справжнє ім'я Ольга Петрівна Косач). Мати поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани
Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової, сестра професора Михайла
Драгоманова, дружина Петра Косача.
Олена Пчілка походила з родини дрібного поміщика. В сім’ї
було шестеро дітей, двоє з яких – Олена Пчілка та Михайло Драгоманов – у
майбутньому стали дуже відомими особистостями. Ще в дитинстві Олена Петрівна
захопилася літературою та українською фольклористикою. До 12 років дівчина
навчалася вдома, а потім у Київському пансіонаті шляхетних дівчат, який
закінчила 1866 року.
1868 року разом із чоловіком П. Косачем Олена Пчілка
виїхала до Новограда-Волинського, до місця його служби. На Волині Олена Пчілка
займалася етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки
народних вишивок. Усі ці матеріали в подальшому стали основою для її великої
праці «Український орнамент».
У родині Косачів народилося шестеро дітей, серед яких
була і одна з найвидатніших постатей української літератури – Леся Українка.
Творчий шлях Олени Пчілки розпочався з перекладів творів
Пушкіна та Лермонтова. 1876 року у Києві світ побачила її книжка «Український
народний орнамент», яка і принесла їй справжню славу. 1881 року Пчілка видала
збірку перекладів творів Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна та Михайла
Лермонтова «Українським дітям». З 1883 року у львівському журналі «Зоря» почали
виходити друком її власні вірші та оповідання. 1886 року було опубліковано
збірку поезій «Думки-мережанки».
Наприкінці 1890-х років Косачі переїздять до Києва. Там
Олена Пчілка завідувала літературним відділом «Київського
літературно-артистичного товариства», виступала з доповідями про українських,
російських та польських письменників. Цікаво, що 1903 року на відкритті
пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка виступила українською
мовою і таким чином порушила категоричну заборону, встановлену царською владою.
1905 року Пчілка разом із ще трьома делегатами української інтелігенції у
Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте
добивалася скасування багаторічної заборони на україномовний друк і
шкільництво, проте позитивних результатів ці перемовини, на жаль, не принесли.
Протягом 1906–1914 рр. була видавцем журналу «Рідний Край».
У своїх творах Олена Пчілка висловлювала протест проти
денаціоналізації, русифікації, національного і політичного гніту. Власне,
національні й соціальні мотиви переважали у творчості Пчілки. Ольга Петрівна
Драгоманова (Олена Пчілка) була активною громадською діячкою, боролася за
майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й
друкувати книжки рідною мовою. Олена Пчілка не визнавала більшовицького режиму
і саме за антибільшовицькі виступи 1920 року її було заарештовано в Гадячі.
Після звільнення Пчілка виїхала до міста Могилів-Подільський, де проживала до
1924 року, а пізніше до самої смерті проживала в Києві.
Померла Олена Пчілка 4-го жовтня 1930 року. Її було
поховано в Києві на Байковому кладовищі.
Олена Пчілка була однією з найосвіченіших жінок свого
часу, її творчий доробок становить дуже важливий внесок у розвиток української
літератури, науки та культури.
Немає коментарів:
Дописати коментар