«Народ мiй
український чесний, тихий i роботящий, що нiколи в життi не зазiхав на чуже,
потерпає i гине, спантеличений, обездолений… Болить у мене серце день i нiч…»
|
|
О. Довженко
|
10-го вересня виповнюється 125 років від дня народження Олександра
Довженка – видатного українського письменника, найвідомішого
українського кінорежисера, кінодраматурга, художника, класика світового
кінематографа, цвіту української нації. Наша бібліотека названа на честь цієї
геніальної людини, а тому найближчими днями ми проводитимемо цикл заходів,
присвячених саме Довженку, тож запрошуємо вас відвідати виставки, екскурсії
музейною кімнатою і спеціальні кінопокази. В цьому ж дописі хочемо пригадати
його біографію, досягнення і цікаві факти з життя.
Олександр Петрович Довженко народився 10-го вересня 1894
року в селищі Сосниця Чернігівської губернії (нині Чернігівська область) у
бідній та багатодітній родині селян. Варто відзначити, що існують різні дані
щодо точної дати народження О. Довженка: 10, 11 або 12 вересня, проте, згідно з
актовим записом у метричній книзі церкви містечка Сосниця, він народився 29-го
серпня 1894 року за «старим стилем» — тобто 10-го вересня за новим. Дитинство
майбутнього кінорежисера та письменника було важким: він пережив злидні, бачив
ранні смерті своїх братів і сестер. Саме тому у спогадах про дитинство в уяві
Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон».
Попри усю складність становища родини, батько О. Довженка
бажав дати синові освіту, тому, щоб дістати гроші на навчання, він продав одну
з семи десятин землі. Протягом 1911-1914 років Довженко навчався у Глухівському
вчительському інституті. За три роки після закінчення інституту, 1917 року,
Довженко переїхав до Києва. Там він певний час працював учителем і одночасно
вчився у Київському комерційному інституті. Упродовж 1918-1919 років воював
проти більшовиків у лавах армії УНР. 1919 року разом із двома товаришами втік
до Житомира. Коли місто зайняли червоні, був заарештований Волинською ЧК та
відправлений до концтабору як «ворог робітничо-селянського уряду», де протягом
3 місяців відбував покарання. Врятував тоді Довженка письменник Василь
Еллан-Блакитний. Існує версія, що саме в той час Олександра Довженка
завербували чекісти.
В період з 1921 по 1923 рік Довженко перебував на
дипломатичній службі. 1922 року його перевели на посаду секретаря консульського
відділу Торгового представництва УСРР у Німеччині, де він також навчався
живопису.
До України Довженко повернувся 1923 року та оселився у
Харкові. Там він працював художником-ілюстратором у редакції газети «Вісті
ВУЦВК» та карикатуристом під псевдонімом «Сашко».
1926 року Олександр Довженко без тями «закохався» у
кінематограф. Його не злякала ні відсутність досвіду, ні відсутність освіти у
цій сфері. Він почав працювати на Одеській кінофабриці. Перша його режисерська
робота – короткометражна стрічка «Ягідка кохання». Вперше Довженко заявив про
себе, як про цікавого та самобутнього майстра кінознімання після виходу на
екрани фільму «Звенигора» 1928 року. Вже 1930 року Довженко зняв один із
найвідоміших своїх фільмів «Земля» – геніальний твір, гімн праці на землі,
хліборобству та людині, яка працює на землі. «Звенигора» та «Земля» це
одночасно і величезний успіх Довженка, і його особиста трагедія, адже за ці дві
стрічки його згодом постійно звинувачували в буржуазному націоналізмі.
За якихось чотири роки, з 1926 по 1930 рік, творчість
Довженка зазнала кардинальних змін – від легких соціальних комедій до
соціальних та особистісних трагедій. В той період він зняв такі знамениті
стрічки, як «Іван», «Аероград», «Щорс». Хоча слід зазначити, що останні дві
стрічки Довженко знімав на замовлення Сталіна. Сам він у той час мріяв зняти
«Тараса Бульбу», однак цілком зрозуміло, що наказ генсека проігнорувати було
неможливо, тому 1939 року світ побачив гімн більшовицькій міфології та героїзму
– фільм «Щорс», але цікаво, що фільм цей був поставлений на суто українському
тлі (знімання проходило в Чернігові та селах навколо нього) і важливо, що він
був сповнений народними піснями й танцями, місцевими звичаями, думами, набув
національного забарвлення. Російська та українська мови там були органічно
поєднані.
Водночас Олександр Довженко не відмовлявся від своєї мрії
зняти «Тараса Бульбу». Наприкінці травня 1940 року він нарешті зумів закінчити
сценарій до цього фільму, проте саме тоді, коли Довженко готувався від'їжджати
до Інкерманської фортеці на натурні зйомки, почалася війна…
В роки війни Довженко зняв кілька документальних стрічок,
писав публіцистичні статті та нариси. Він сам попросився на фронт і працював
там кореспондентом газети «Красная звезда». 1942 року Олександр Довженко
надрукував у «Известиях» статтю «Україна в огні». Протягом 1941-1943 рр.
працював над сценарієм до фільму з тією ж назвою. 30-го січня 1944 року його
викликали до Сталіна, від якого він дізнався про заборону свого фільму під
приводом «антиленінізму, пораженства, ревізування національної політики й
заохочення українського замість радянського патріотизму». У той же день
Довженко знищив три «найкрамольніші» зошити свого щоденника, який він вів з
1939 року.
В останні роки життя Довженко зняв лише один
повнометражний художній фільм «Мічурін» за власною п'єсою «Життя в цвіту», та й
той на замовлення Сталіна. Ця стрічка вийшла із суттєвим переробленням цензури.
Це останній твір, закінчений за життя автора. Проекти «Золоті ворота» і «Тарас
Бульба» так і не були реалізовані. В той період Довженко здебільшого займався
написанням сценаріїв та педагогічною роботою. Фільми за творами Олександра
Петровича, такі як «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована
Десна», «Незабутнє» і «Золоті ворота», знімала вже вдова Довженка Юлія Солнцева.
Олександр Довженко помер від інфаркту на своїй дачі у
Московській області 25-го листопада 1956 року. Поховано режисера на
Новодівочому кладовищі в Москві. 2006 року громадські кола України підняли
питання перед владою про перенесення праху О. П. Довженка та його дружини до
України, яку він завжди так любив і за якою тужив. Також підіймалося питання
щодо повернення на Батьківщину і архівів режисера, однак наразі ці питання
залишаються відкритими…
Завітайте цього тижня до бібліотеки та візьміть участь у
заходах, які будуть організовані задля вшанування пам'яті Олександра Довженка.
Вже зараз ви можете відвідати книжкову виставку, присвячену 125-рійччю від дня
народження О.Довженка.
Немає коментарів:
Дописати коментар