9-го вересня виповнюється 250 років від дня народження Івана
Котляревського – письменника, поета, драматурга, основоположника
сучасної української літератури. В цьому дописі пропонуємо вам разом з нами
вшанувати пам’ять письменника та пригадати біографію і факти з життя цієї
видатної людини.
Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. у
місті Полтава в сім'ї канцеляриста. 1789 р. родину Котляревських було внесено
до переліку дворян. Юний Іван навчався у Полтавській духовній семінарії, а
пізніше служив у канцелярії в Полтаві та працював домашнім учителем у родинах
поміщиків. Паралельно Іван Петрович вивчав фольклор і народні звичаї. У
1796–1808 рр. перебував на військовій службі у Сіверському карабінерському
полку. А в період з 1806 по 1812 рік брав участь у російсько-турецькій війні.
Після виходу у відставку 1810 року Котляревський працював
наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян. У 1816–1821 роках
Котляревський був директором Полтавського вільного театру. Цікаво, що 1818 року
він разом з Василем Лукашевичем, Володимиром Тарновським та іншими входив до
складу полтавської масонської ложі «Любов до істини».
Що стосується літературної діяльності Котляревського, її
він розпочав ще в часи навчання в семінарії – тоді він писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху
«Полтавська муха». Та найвидатнішим твором письменника, який приніс йому
неймовірну славу, стала «Енеїда»
– перший твір нової української літератури, написаний народною мовою. В основі
сюжету цього легендарного твору лежить однойменна поема Вергілія, але
Котляревський все переробив по-своєму та в традиціях давнього українського
бурлеску написав свій оригінальний художній твір. Основна ідея «Енеїди» Котляревського:
утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури,
волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства
кінця XVIII ст. 1798 р. колезький асесор М. Парпур посприяв виходу у Петербурзі
твору «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ», та
сам Котляревський про це нічого не знав. Тільки 1809 року Іван Котляревський
вже сам підготував і видав у Петербурзі поему «Вергилиева Энеида, на
малороссийский язык переложеная И. Котляревським» у чотирьох частинах. На
титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненая противу
прежних изданий». Національне забарвлення і щире співчуття автора до долі простого народу зумовили великий
успіх «Енеїди» серед сучасників.
1819 року Котляревський написав для Полтавського театру
п'єсу «Наталка Полтавка» (вперше надрукована 1838 р.) і водевіль
«Москаль-чарівник» (надрукований 1841 р.). Власне, ці твори стали основою
започаткування нової української драматургії.
1821 року Іван Котляревський став почесним членом
петербурзького Товариства любителів російської словесності, був скарбником і
книгохранителем Полтавського відділення Російського біблійного товариства. У
1827–1835 роках Котляревський був попечителем «богоугодних» закладів.
Помер видатний поет і письменник 29 жовтня (10 листопада)
1838 року. Його було поховано у Полтаві. Котляревський ніколи не був одружений,
тож його спадкоємицею та хазяйкою садиби стала економка Мотрона Веклевичева.
Нині Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем
нової української літератури. Основні
риси його драматургії: невелика кількість дійових осіб, напруженість і
природність розвитку сюжету, народна, індивідуалізована й гранично виразна
мова, гумор, чіткість ідей. Його творчість високо цінував Тарас Шевченко.
1838 року поет написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив
Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної
«Енеїди».
Іван Петрович Котляревський належить до тих діячів
історії нашої культури, які особливо яскраво й різнобічно відобразили у своїй
творчості душу простого народу, його національну своєрідність, поетичний
характер. Навіть у тяжкі часи самодержавства він розкривав духовну велич
українського народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілив його віру
в краще майбутнє. Велика заслуга І. П. Котляревського у тому, що він підняв
нові теми в літературі, звернувся до невичерпних скарбів фольклору, він перший
серед українських письменників дошевченківського періоду звернувся до мови
народу, поєднавши її з життєздатною, книжною мовою, удосконалив техніку вірша і
п’єси.
У бібліотеці ви завжди можете знайти твори, які Іван
Котляревський лишив нам з вами у спадок. Чекаємо на вас!
Немає коментарів:
Дописати коментар