91 рік від дня народження легендарного «Маестро» – Леоніда Бикова

 Йому міг би бути вже 91 рік, він міг би зробити ще так багато хорошого та цікавого, але доля вирішила інакше і легендарний український актор та режисер Леонід Федорович Биков трагічно загинув у 50 років…

Народився знаменитий актор 12-го грудня 1928 року у с. Знаменське на Донеччині. За рік після його народження родина переїхала до Краматорська, де Леонід пішов до школи та вперше у житті продемонстрував свої акторські здібності на сцені шкільної самодіяльності. Потім почалася війна і сім’ю актора було евакуйовано до Барнаула. Саме там Биков захопився авіацією. 1945 року він вступив до льотної школи, однак стати пілотом йому  не судилося – він був відрахований зі школи через низький зріст. Та любов до неба й літаків залишилася у серці актора назавжди. На щастя, під час знімання однієї з найвідоміших стрічок Леоніда Бикова «В бій ідуть лише «старі»», в якій він зіграв легендарного «Маестро» – командира ескадрильї, що співає, йому врешті-решт випала нагода здійснити свою давню мрію сісти за штурвал літака, хоча в повітря він, звісно, не піднявся.

Після розчарування через «виліт» з льотної школи Леонід Биков подався до Харкова, де навчався акторської майстерності. 1954 року він зіграв свою першу суттєву роль – скромного та нерішучого Петра Мокіна у стрічці «Приборкувачка тигрів». Ця робота не лишилася непоміченою, і чарівного та щирого актора почали запрошувати до інших фільмів. Найвідоміші його ролі були у фільмах «Максим Перепелиця», «Альошкіна любов», «Зайчик», «Добровольці», «Обережно, бабусю!». Було ще багато стрічок, у яких Биков яскраво втілив різні образи, спільною рисою яких була відвертість і щирість.

У 1951 – 1960 роках Биков був актором Харківського державного академічного театру імені Т. Шевченка. Роль матроса Паллади у виставі «Загибель ескадри» стала дебютною на театральній сцені. Далі була роль Павки Корчагіна у «Як гартувалась сталь», Москатель у комедії «З коханням не жартують». Биков на сцені театру зіграв понад 20 ролей — головних, другорядних і навіть без слів.

У 1960 – 1969 роках — актор і режисер кіностудії «Ленфільм», з 1969 р. — актор і режисер кіностудії імені Довженка.

Наприкінці 60-х років разом з Є. Онопрієнком і О. Сацьким Биков написав сценарій фільму про льотчиків, який довго не пропускала цензура, через його «негероїчність». Після довгого очікування 1973 року, Биков все ж зняв «В бій ідуть лише «старі»». У цій стрічці актор зіграв головну роль, прототипом якої став цілий ряд радянських льотчиків Другої світової війни, і в першу чергу Віталій Попков. Пізніше, 1976 року, знято ще один фільм — «Ати-бати, йшли солдати».

Леонід Биков ніколи не цурався свого українського походження, навпаки – у своїх фільмах він за нагоди казав про те, що він з України, оспівував Батьківщину та часто використовував українські слова, хоча основною мовою радянського кіно була російська.

Фільм «В бій ідуть лише «старі»» став останньою значущою роботою Бикова. Після нього був іще «Прибулець», але його Биков так і не завершив, адже  11-го квітня 1979 року на 47-му кілометрі траси «Мінськ-Київ» улюбленець мільйонів людей трагічно загинув в автокатастрофі.

Ще за життя Леонід Биков заповів щодо свого поховання: «нехай 2-га ескадрилья вріже «Смуглянку» від початку і до кінця…». Згідно з волею артиста поховання було скромним, а актори із «В бій ідуть…» крізь сльози виконали його улюблену пісню. Леонід Федорович Биков похований на Байковому кладовищі у Києві.