Не будьте байдужими: сьогодні Всесвітній день психічного здоров'я

Починаючи з 1992 року, за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров'я 10-го жовтня щорічно відзначається Всесвітній день психічного здоров'я. Основана мета цього дня – привернення уваги суспільства до психічного здоров’я людини, підвищення рівня обізнаності про проблеми психічного здоров’я та боротьба із соціальною стигматизацією. В наш час спостерігається тенденція здорового образу життя, але люди, головним чином, зосереджені на своєму фізичному здоров’ї: на правильному харчуванні, вправах для тіла і т. д., ігноруючи при цьому психологічні та психічні проблеми. На жаль, таке легковажне ставлення до психічних проблем може призводити до страшних наслідків.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає психічне здоров'я як стан добробуту, в якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати і робити внесок у свою спільноту. У цьому сенсі психічне здоров'я є основою добробуту людини й ефективного функціонування спільноти. Трохи статистики: за даними ВООЗ, кожна четверта людина у світі стикається з психічними проблемами, близько 450 мільйонів жителів нашої планети страждають на психічні захворювання, перелік яких зростає з кожним роком. Такі дані просто шокують.

Цього року Всесвітня федерація психічного здоров'я вирішила в якості основної теми Всесвітнього дня психічного здоров'я обрати «Запобігання самогубствам». Тільки уявіть собі: кожних 40 секунд хтось у цьому світі вчиняє самогубство…

Суїцидальна поведінка спостерігалася у людей протягом усієї історії людства, однак через низку комплексних факторів ситуація поступово погіршується в усіх куточках світу, і останніми десятиліттями суїцидальна поведінка серед населення досягла напрочуд жахливого рівня. Згідно з даними ВООЗ, більш як 800 000 осіб щороку помирає через самогубство, і таким чином суїцид став основною причиною смерті серед людей віком від 15 до 29 років. Традиційно вважається, що тільки дорослі демонструють суїцидальні нахили, але таке переконання є хибним. Насправді, у багатьох дітей і молодих людей спостерігається суїцидальна поведінка, спричинена жорстоким ставленням, сексуальним насильством, булінгом і кібербулінгом.

Суїцид це глобальна проблема охорони здоров’я, котра заслуговує уваги спеціалістів не тільки у сфері психічного здоров’я, але і в інших галузях також, включаючи наукові та професійні організації; організації, які допомагають пацієнтам, котрі проходять психіатричне лікування, та їхнім родинам; а також заклади освіти. Суїцид заслуговує особливої уваги від державних органів охорони здоров’я, адже саме вони повинні розробляти й реалізувати принципи та директиви, спрямовані на встановлення стратегій запобігання самогубствам та сприяння підвищенню рівня суспільного психічного здоров’я.

Насправді, кожен із нас може і повинен сприяти запобіганню розвитку психічних розладів у суспільстві – просто потрібно бути небайдужим. Звертати увагу на настрій та поведінку близьких людей, знайомих та колег. Не ігнорувати свої власні проблеми та проблеми людей навколо. Вчасно надана підтримка чи допомога може врятувати ваше власне або чиєсь життя!

Бібліотеки також долучаються до загальної ініціативи і в рамках теми Всесвітнього дня психічного здоров'я 2019 ми проводимо захід під назвою «Правовий діалог: булінг, кібербулінг, грумінг. Як убезпечити дитину?».

4 італійських туристичних локації для прихильників Шекспіра

Шекспір і сьогодні залишається одним із письменників, яких читають найбільше у світі. Вільям Шекспір був британським поетом, актором та драматургом. Та попри те, що він став настільки видатною людиною у світі літератури, його особисте життя і досі є загадкою.

Багато творів Шекспіра екранізовано та перетворено на комікси. Їх і зараз продовжують ставити на сцені. Через сотні років після смерті письменника студенти на заняттях читають його твори.

Один із цікавих способів ще більше «злитися» з творчістю Шекспіра – відвідати місця, в яких відбувається дія деяких його п’єс. Італія є спільною локацією для його творів. На щастя, у містах, де відбувається дія одних із найвідоміших Шекспірівських історій, є на що подивитися.

ВЕРОНА, ІТАЛІЯ

Дія одразу двох відомих творів В. Шекспіра відбувається у прекрасному місті Вероні.

По-перше, це, звичайно, «Ромео і Джульєтта» – мабуть, найвидатніший твір письменника. Ця надзвичайно драматична історія кохання двох юних людей із трагічним кінцем є улюбленим літературним твором багатьох людей. Друга історія, події в якій розгортаються у Вероні, це «Два веронці» – комедія про дружбу та кохання.

У Вероні туристи можуть піти до особливого балкона, який традиційно вважається балконом Джульєтти, та який відіграє важливу роль у трагедії «Ромео і Джульєтта». Це неймовірно популярне серед гостей Верони місце, в якому можна пофотографуватися чи залишити любовні записки прямісінько на стінах будинку Джульєтти. Також серед пам’яток міста  є Арена ді Верона – один із найбільших амфітеатрів Італії, місце проведення щорічних оперних фестивалів; та вежа Ламберті. Це не дуже далеко від балкона Джульєтти та поруч із міською художньою галереєю.

ПАДУЯ, ІТАЛІЯ

Місто Падуя пов’язане із п’єсою Шекспіра «Приборкання норовливої». Як і багато інших його творів, ця комедія зображає романтичні стосунки. Образ жінок в цьому творі читачі сприймають як женоненависницький. До речі, чи знали ви, що популярна кінострічка 90-х років «10 причин моєї ненависті» якоюсь мірою заснована на цій шекспірівській п’єсі?

У Падуї обов’язково завітайте до Каплиці Скровеньї, в якій ви побачите справді видатні фрески; до ботанічного саду, який називають найстарішим ботанічним садом у світі; відвідайте астрономічний годинник Падуї – один із найстаріших у світі годинників, що функціонують.

РИМ, ІТАЛІЯ

Столиця Італії, місто Рим, саме по собі є дуже популярним серед туристів. В ньому є пам’ятки, такі як фонтан Треві; Колізей – найбільша арена або амфітеатр Стародавнього Риму; Римський Форум – одна з найважливіших частин міста у давні часи. І це тільки декілька із багатьох цікавих місць у Римі, які варто відвідати будь-якому туристу.

Саме в Римі відбувається дія трагедії Шекспіра «Юлій Цезар» – історії про одного з наймогутніших правителів Стародавнього Риму. 

ВЕНЕЦІЯ, ІТАЛІЯ

Ще одна відома комедія Шекспіра «Венеційський купець». Події цього твору відбуваються у казково красивому приморському місті на півночі Італії. У центрі цієї історії, в першу чергу, кохання та гроші. Ну і, як зрозуміло із назви, головний герой твору – венеційський купець.

Венеція, перш за все, відома своїми каналами та прогулянками на гондолах, але в цьому унікальному місті є й багато інших цікавинок. Серед пам'яток: собор Святого Марка та собор Санта-Марія-Глоріоза-дей-Фрарі. Любителі музеїв неодмінно мають відвідати музей Леонардо да Вінчі; Палац дожів; музей Коррер; а також колекцію Пеггі Гуггенхайм. І це тільки верхівка айсберга…

Радимо вам пакувати валізи та вирушати назустріч пригодам, адже в «шекспірівських» місцях обов’язково має трапитися щось неймовірне!

Бібліо-комікс

Дотепний комікс про бібліотечну роботу😉

Бібліотека чекає на вас!

Пожовкле листя здійнялося у танку,

Холодний дощ навскоса поливає.

Допитливу малечу із дитячого садку

Від осені бібліотека гостинно заховає.

Ми з дітлахами разом почитаємо казки,

Організуємо з письменниками зустріч,

Покажемо, як треба «лікувать» книжки,

Та обговоримо усесіту загальний устрій.

Дорослим теж бібліотека завжди рада,

Літературу знайдемо на всі смаки.

Хороша книжка – це і втіха, і порада.

Бібліотекарі вам підберуть щось залюбки!

К. Андрощук

7 найкращих книг для підлітків

 Юність, як літня пора, дуже швидкоплинна… Проте все, що відбувається з нами в цей такий нетривалий період нашого життя, здається нам вкрай важливим, а спогади про події нашої юності лишаються з нами назавжди. Це стосується і книжок, які ми читаємо у підлітковому віці. Інколи вони закладають в нас принципи та переконання, які ми проносимо через весь свій життєвий шлях, впливають на становлення нашої особистості, тож дуже важливо правильно підібрати книжки для підлітка. У цьому дописі пропонуємо вам розглянути підбірку з семи найкращих книжок для читачів, яким ще не виповнилося 18 років.

1. «Голодні ігри» – Сюзанна Коллінз

«Голодні ігри» це сенсаційна трилогія американської письменниці С. Коллінз, до якої входять романи «Голодні ігри», «У вогні» та «Переспівниця». За досить короткий час книги з цієї трилогії стали бестселерами, а пізніше їх було екранізовано.

Дія трилогії відбувається у постапокаліптичному світі – в антиутопічній державі Панем. У Панемі багаті мешканці столиці шикують за рахунок бідних мешканців дистриктів, які буквально голодують. За 74 роки до подій, описаних у творі, в Панемі стався бунт бідняків, який жорстоко придушили. У пам'ять про ту війну (і щоб нагадати бідним, де їхнє місце) столичні мешканці держави щороку влаштовують розважальний турнір під назвою «Голодні ігри». Суть гри полягає у тому, що з кожного дистрикта обирається двоє молодих людей (хлопець і дівчина) віком від 12 до 18 років, які в числі 24 учасників стають гравцями реаліті-шоу на виживання. Все це дійство фіксується відеокамерами і транслюється по всій країні. Головна героїня твору, Катніс Евердін, стає учасницею ігор, а її противником стає Піта Мелларк – старий приятель Катніс. Якимось дивом героїні вдається змусити організаторів шоу змінити правила гри, в результаті чого перемагає одразу двоє учасників. У цій трилогії є також і любовна історія, і інтриги, і багато чого іншого…

2. «Ловець у житі», або «Над прірвою у житі» – Джером Д. Селінджер

2005 року журнал «Time» включив роман «Ловець у житі» до переліку найкращих англомовних романів, написаних з 1923 року, а видавництво «Modern Library» включило його до списку 100 найкращих англомовних романів ХХ століття.

Цей твір став переломною віхою в історії світової літератури. Назва книжки та ім`я головного героя, сімнадцятирічного Холдена Колфілда, зробилося кодовим для багатьох поколінь молодих бунтарів — від бітників та хіпі до представників сучасних радикальних молодіжних рухів.

3. «Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих» – Стівен Чбоскі

Це дивовижний бестселер, роман про дорослішання, який було екранізовано самим автором.

Чарлі з острахом переходить до старшої школи. Нещодавно він пережив нервовий зрив і тепер пише листи комусь, кого ніколи не бачив, але хто повинен його зрозуміти. Чарлі не любить ходити на танці, замість цього він багато читає. А ще Чарлі починає щось відчувати до старшокласниці Сем і водночас намагається не думати про свої давні дитячі травми…

4. «Крадійка книжок» – Маркус Зузак

Цей роман австралійського письменника Маркуса Зузака, написаний 2005 року, входив до списку «Бестселери The New York Times» протягом більш як 230 тижнів.  Твір було екранізовано 2013 року режисером Б. Персивалем.

В основі цієї книжки лежать тяжкі спогади батьків автора про війну та Голокост, які їм довелося пережити в дитинстві. Головна героїня роману, маленька дівчинка Лізель Мемінґер, живе в часи Другої світової війни. Навчившись читати за посібником гробаря, вона збагнула силу Слів і, втративши все інше, вижила завдяки лише цій силі. Читання настільки захоплює Лізель, що вона починає красти книги. Так вона перетворюється на справжню «крадійку книжок».

5. «Елеанор і Парк» – Рейнбоу Ровелл

Цей роман отримав Премію Майкла Л. Прінтца, його було визнано кращою книжкою за версією «New York Times» та кращою книжкою для підлітків за версією «Indies Choice».

Це історія чистого кохання двох підлітків-аутсайдерів, в якій описано, як юні закохані долають життєві складнощі. Елеанор – новенька у школі. Вона трохи дивакувата – незрозуміло вдягається, має непрості стосунки з родичами та не бажає спілкуватися з будь-ким взагалі. Парк також дивний – віддає перевагу усамітненню, носить чорний одяг, навушники та завжди ходить із книжкою в руках.

6. «Вбити пересмішника» – Харпер Лі

Цей видатний твір американської письменниці Харпер Лі, написаний в жанрі виховного роману. Його унікальність полягає у тому, що він однаково цікавий для дітей, підлітків та дорослих. Ця книга відрізняється яскравістю подій, яка буває тільки в дитинстві. Вона поєднує в собі і захопливі пригоди, і моторошну таємницю будинку з привидом, і гострі соціальні проблеми, і питання виховування дітей та вірності собі.

«Вбити пересмішника» це пронизлива історія родини, яка мешкає у вигаданому американському містечку. Дія твору відбувається в 30-х роках минулого століття. Розповідь ведеться від імені восьмирічної дівчинки Джин Фінч. Героїня проживає разом зі своїм батьком, котрий працює адвокатом, та братом. У центрі сюжету – судовий процес над темношкірим хлопцем, якого несправедливо звинувачують у зґвалтуванні. Адвокатом хлопця стає батько Джин. Він розуміє, що хлопець невинен і робить усе, щоб домогтися справедливості.

7. «Володар мух» – Вільям Голдинг

«Володар мух» це шедевр світової літератури, один із кращих романів ХХ століття.

Це дивна та страшна історія хлопчиків, які опинилися на безлюдному острові. Хлопці загралися у війну та полювання. Вони й не помітили, як стали дуже жорстокими. Чи вдасться вижити героям? Якої жертви забажає від них загадковий Володар мух? Це книга про потаємні закуточки людської душі, про бажання володарювати.

Нас тішить той факт, що усі твори, перелічені в цьому дописі, доступні в українському перекладі. Бажаємо приємного читання!

Вітаємо із Всеукраїнським Днем бібліотек! 🌹

30 вересня в Україні традиційно відзначається Всеукраїнський день бібліотек, який було засновано 14 травня 1998 р. на підставі Указу Президента України «Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек».

Бібліотекар – це дуже древня професія, яка з’явилася понад чотири з половиною тисячі років тому. Першими бібліотекарями були писці, які збирали глиняні таблички. Цікаво, що у стародавні часи це була виключно чоловіча професія, тоді як в наші часи переважна більшість (близько 90%) бібліотекарів – це жінки.

Що ж входить до обов’язків бібліотекарів? Якщо хтось гадає, що бібліотекар цілісінькими днями сидить собі спокійно за столом і у тихій обстановці читає улюблені книжки, він глибоко помиляється. Бібліотекарі завжди мали багато роботи. Раніше, поки не було інтернету, з усіма своїми запитаннями люди йшли саме до бібліотек, вважаючи що бібліотекарі обов’язково мають знати відповіді на ці запитання – ну а як же інакше? 😊 У бібліотеках величезна кількість людей і навчалася, і працювала, і дозвілля проводила. Так було раніше. А чим же займаються бібліотеки та їхні співробітники сьогодні?

В епоху Google будь-яке своє запитання можна ввести у пошуковик і отримати на нього розгорнуту відповідь за лічені секунди, не виходячи з дому. Більшість книжок можна завантажити з інтернету і почитати з екрана свого гаджета. Так навіщо ж кудись іти? Так можуть думати деякі люди, але насправді бібліотеки і зараз залишаються вкрай важливими для величезної кількості людей різного віку. Студенти часто тільки у бібліотеках можуть знайти рідкісні наукові праці; старше покоління йде до бібліотек, не тільки щоб почитати, але і щоб поспілкуватися, про щось порадитися; ну а для юного покоління бібліотеки стають тим місцем, в якому вони близько знайомляться з книжками та літературою, вчаться дбайливо ставитися до книг, але це далеко не все… В наш час бібліотека стає справжнім осередком різноманітних культурних заходів – в першу чергу для дітей. У бібліотеці проходять і тематичні свята, і зустрічі з письменниками та поетами, і виставки, і майстер-класи, і пізнавально-розвиваючі ігри, квести, конкурси і т. д.

Саме враховуючи великий внесок бібліотек у розвиток української освіти, науки та культури, необхідність подальшого підвищення їх ролі у житті нашого суспільства 1998 року і було засновано Всеукраїнський день бібліотек.

Робота в бібліотеці – це не тільки видача та приймання книжок. Бібліотекар – це хранитель книг у прямому та переносному сенсі. Бібліотекарю відомі класифікації книжок, складання бібліографічних довідників і каталогів. Бібліотекар досконало знає, в яких умовах мають зберігатися книги, особливо давні екземпляри, аудіо та відеозаписи. Бібліотекар вміє відремонтувати книжку, яка зносилася.

Сучасний бібліотекар добре розбирається в сучасних технологіях: володіє комп’ютером, різними видами оргтехніки, фото- та відеоапаратурою. Бібліотекар сьогодення – це хороший організатор, менеджер, вихователь, який до того ж повинен вміти і зацікавити, і розважити.

Дуже важливо для бібліотекаря добре вміти  спілкуватися з людьми, розуміти їх, щоб правильно підібрати користувачеві книжку, яка точно припаде йому до смаку.  

Бібліотеки Солом’янки мають величезний загальний книжковий фонд, наші співробітники радо відчиняють двері для усіх відвідувачів і завжди готові порадити і допомогти, але крім цього ми регулярно проводимо різні культурні заходи, тож обов’язково приходьте до бібліотек – нам є, що вам запропонувати 😏

Усіх працівників бібліотек вітаємо із професійним святом! Бажаємо успіхів у роботі та привітних і вдячних користувачів!

Бібліотека = Мода 😎

26-го вересня у бібліотеці з питань мистецтв  ім. М. Бажана відбувалося неймовірне дійство – унікальне свято ерудованої краси та інтелектуальної моди. Всі бібліотеки Солом’янського району влаштували справжній модний показ креативного бібліотечного вбрання власного дизайну, виготовленого із вторинних матеріалів.

Ми хотіли показати, що бібліотекар – це не тільки скромна і серйозна тітонька в сірому строгому костюмчику та окулярах, бібліотекар сьогодення – це красива усміхнена й привітна жінка у модному одязі, і байдуже, скільки їй років, адже жінка має право бути прекрасною незалежно від віку та виду діяльності. Також нам би дуже хотілося, щоб усі побачили, що співробітники сучасних бібліотек також уміють розважатися :).

На конкурсі було представлено дуже багато ексклюзивних суконь та костюмів, які відповідали темі «БібліоСтиль». Солом’янські бібліотекарки в черговий раз довели, що вони майстрині на всі руки та ще й справжні красуні.

Бібліотека ім. О. Довженка з радістю може повідомити, що наша сукня була відзначена призовим місцем, а наша завідувачка Юлія Голубенко, котра і представляла нашу дизайнерську роботу на конкурсі, отримала звання «Королева Солом’янських бібліотек 2019»!

Наша бібліотека презентувала пишне вбрання у старовинному стилі. Це XIX століття – час, коли усі зачитувалися книжками. В ту епоху література була одним з основних способів проведення часу серед освічених людей. Ми обрали саме такий дизайн сукні, щоб нагадати сучасним людям про те, що, хоча ми й живемо у світі новітніх технологій та великих можливостей, читання книжок і зараз залишається актуальним, як і в позаминулому столітті, коли ні комп’ютерів, ні смартфонів ще не існувало.

Дякуємо організаторам цього чудового свята і членам журі, а також усім, хто завітав на цю прекрасну подію!

Приємні моменти з нашого ювілею 😊

Дозвольте поділитися з вами кількома радісними моментами, які були під час святкування 45-річчя нашої бібліотеки. Ще раз дякуємо усім нашим гостям за те, що розділили з нами цю радість, і допомогли зробити свято цікавим!

Бібліотеці 45 🌸

У бібліотеці імені О. Довженка відбулася радісна подія – виповнилося 45 років з моменту відкриття нашого закладу! З цієї нагоди було організовано чудове свято, на яке завітали друзі «ювілярки» – дирекція ЦБС Солом’янського району, колишнє керівництво бібліотеки, співробітники закладів, з якими співпрацюємо, і, звичайно, наші любі користувачі.

Святкування пройшло в урочисто-теплій атмосфері:). Нам було дуже приємно побачити серед гостей багато знайомих облич – це люди, з якими ми протягом багатьох років товаришуємо та співпрацюємо. Саме такі заходи доводять, що бібліотеки не просто і нині актуальні, вони необхідні, адже роблять суттєвий внесок в освітній та культурний розвиток молодого покоління українців, та часто стають другою домівкою для вже дорослого покоління людей, які за будь-якої нагоди заходять до «книжкової оселі», щоби щось почитати, дізнатися щось новеньке або просто поспілкуватися на різні теми.

Так як же це було?

Урочисто відкрила наш творчий вечір завідувачка бібліотеки – активна та амбіційна Юлія Павлівна Голубенко. Вона ще раз нагадала усім присутнім про важливість роботи таких закладів, як наш, про приємні моменти, які часто бувають у житті бібліотекарів, а також і про складнощі, з якими їм часом доводиться стикатися; показала презентацію у вигляді слайдів, які стисло відображають цікаву та кропітку діяльність співробітників бібліотеки, світлини з заходів, які проводимо.

Нам було дуже приємно почути привітання і добрі слова від наших гостей: директора ЦБС Солом’янського району Іванни Юріївни Щербини; попередньої завідувачки нашої бібліотеки Ніни Олександрівни Алексеєнко; Заслуженого журналіста України Андрія Васильовича Мельничука;

методиста дитячого садочка, з яким провадимо тісну колаборацію, Наталії Володимирівни, ерудованої користувачки нашої бібліотеки Маргарити Зурахівни Віксман, яка зачитала нам свої прекрасні чуттєві вірші; ще однієї нашої талановитої користувачки, вчителя музики Наталії Федорівни Рубальської, котра потішила аудиторію чудовими піснями під супровід фортепіано; нашої гості з Національного центру народної культури музею І. Гончара Олени Степанченко, яка також заспівала нам прекрасні українські пісні.

До речі, деякі наші гості люб’язно поповнили нашу бібліоскарбницю новими чудовими книжками, тож обов’язково заходьте почитати!

Далі ми усі разом вшанували пам'ять людини, на честь якої названо нашу бібліотеку – Олександра Петровича Довженка, 125-ліття від дня народження якого ми нещодавно відзначали. Наша завідуюча розповіла про основні досягнення та звершення цього видатного письменника та режисера, про його геніальні твори та про неймовірно талановитих послідовників О. Довженка. Ми з великим задоволенням пригадали прекрасний фільм, який знімався на кіностудії імені Довженка, «В бій ідуть тільки старики». А геніальну музичну композицію «Ніч яка місячна», котра лунала у цій кінострічці, виконала на акордеоні наша юна користувачка, учениця музичної школи Ксенія Березинська.

На завершення творчого вечора для всіх гостей було підготовлено особливий сюрприз – виступ пісочного аніматора Андрія, який коротко ознайомив усіх присутніх із ключовими подіями життя О. Довженка у досить оригінальній та сучасній формі. Цей виступ став справжньою прикрасою нашого ювілею, презентація пана Андрія просто зачарувала усіх нас.

А закривала наш урочистий захід українська пісня, у виконанні нашої юної та обдарованої Ксенії, адже України немає без пісні, пісня – це складова її образу.

Щиро дякуємо усім, хто завітав на наше свято! З нетерпінням чекаємо на нові зустрічі :)

Що таке «цундоку» і як це пов’язано з книжками?

Якщо у вас вся домівка заповнена книжками, багато з яких ви, ймовірно, навіть ніколи не почнете читати, вас можна звинуватити в цундоку :)

Не лякайтеся, нічого аж надто страшного в цьому немає, та й саме по собі слово є абсолютно цензурним, просто прийшло воно до нас з японської мови, тому і звучить так дивно. То що ж це таке?

У кожній мові є слова, які означають щось настільки специфічне, що складно буде знайти їхній еквівалент у будь-якій іншій мові. Наша рідна мова також дуже багата на різні унікальні та незрозумілі іноземцям слова та вислови. Наприклад, такі колоритні українські слова, як «борщ», «вареники», «гопак», «козак», «бандура» та інші вже давно були запозичені іншими мовами та активно в них застосовуються у своєму оригінальному вигляді.

Не так давно японська мова також збагатила і інші мови світу (в тому числі і нашу) новим терміном «цундоку». Це слово означає дію або захоплення, пов’язане з накопиченням величезної кількості книжок, які людина ніколи не зможе прочитати навіть за все своє життя. Інколи цундоку також називають власне людей, які збирають у себе вдома книжки, котрі вони не читатимуть. Тож, якщо ваші полиці, шафки та різні закуточки заповнені книгами, які ви не плануєте читати, ви цундоку. Деякі люди купують все більше і більше нових книжок, щоб естетично заповнити простір у своїй оселі, інші все ж спочатку планують прочитати кожну нову книжку, але потім відкладають її, купують іншу книжку, забуваючи про попередню, і так до нескінченості… Таким людям просто приносить задоволення усвідомлення того факту, що вони є власниками величезної домашньої бібліотеки.

Спочатку цей термін, як і багато інших нових слів, був сленговим. Цундоку це поєднання двох слів – «tsunde-oku» (відкладати речі на потім і не торкатися їх після) і «dokusho» (читання книг).

Це слово в жодному разі не має негативного значення. Просто звичка накопичувати книжки є настільки розповсюдженою, що вона й дійсно заслуговує на спеціальну назву одним словом.

Ми ж усе-таки радимо вам не збирати купи книжок у себе вдома, а брати їх у бібліотеці, адже зараз у моді вільний простір, а у нас книжок вистачить усім ;).

Письменникам бібліотека завжди рада

Для бібліотеки завжди велика радість і честь проводити у своїх стінах зустрічі письменників із читачами. І от знову до нас завітав вже добре відомий нашим користувачам, справжній друг бібліотеки – письменник В’ячеслав Купрієнко, автор чудової і дуже доброї дитячої книжки «Мишасько і розгардіяш».

Цього разу письменник презентував книжку учням шостого класу школи №159. Попри те, що наші гості вже досить дорослі, вони з цікавістю слухали автора, разом із ним зачитували уривки із казки, сміялися та веселилися.

«Родзинкою» зустрічі вже традиційно стали пісні, написані В’ячеславом Купрієнко, та заспівані ним разом із дітьми під супровід гітари. А особливим сюрпризом стала прем’єра відеокліпу на пісню В’ячеслава «Першоклашка».

Ми щиро віримо у те, що такі заходи не тільки сприяють інтелектуальному та культурному розвитку наших юних користувачів, але і роблять їх добрішими, покращують їм настрій, а це так важливо у наші непрості часи :).

Ми дякуємо В. Купрієнко за прекрасну зустріч і з нетерпінням чекаємо на його нові книжки, які, сподіваємося, він презентуватиме і в нашій бібліотеці також!

За що ми любимо королеву детективу Агату Крісті

Якщо і є автор, твори якого читали абсолютно всі прихильники детективного жанру, то це єдина і неповторна Агата Крісті. Письменниця, яка так любила використовувати так звані відволікаючі маневри в своїх творах, написала щонайменше сімдесят дві книжки, в деяких з яких вона використовувала одних і тих самих персонажів, наприклад таких як Еркюль Пуаро – один із найвідоміших вигаданих детективів із неповторними вусами. Цікаво, що приватне життя Агати Крісті було майже таким само загадковим, як її романи. Нещодавно виповнилося 129 років від дня народження видатної письменниці, тому ми вирішили вшанувати її пам'ять і нагадати собі та усім вам, за що ми так любимо Королеву детективу.

1. У Еркюля Пуаро був реальний прототип

Еркюль Пуаро, детектив із легендарного «Убивства у «Східному експресі»», здається диваком, але такий чоловік дійсно існував у реальному житті. Крісті написала свого Пуаро з одного бельгійця, якого вона якось побачила в автобусі на початку 1910-х рр. У чоловіка були унікальні та просто незабутні вуса та дуже цікавий вираз обличчя, який настільки запам’ятався Агаті Крісті, що згодом вона написала цілих тридцять дев’ять книжок про цього персонажа.

2. Люди, які їй не подобалися, ставали жертвами в її книжках

Деякі люди, які мали погані стосунки з Агатою Крісті, ставали жертвами в її романах. Наприклад, відомо, що Крісті не подобалася дружині відомого у свій час археолога Леонарда Вуллі, з яким тоді працював її чоловік, теж археолог, Макс Маллован. Кажуть, що пані Вуллі була проти того, щоб Агата Крісті була присутня на розкопках, тож Маллован був змушений щодня їздити до дружини потягом. Невдовзі після цієї історії Крісті написала роман «Убивство у Месопотамії», в якому вбивають дружину археолога, керівника розкопок. Вона навіть присвятила родині Вуллі книжку.

3. Агата Крісті інколи писала романтичні твори

Королева детективу також могла створювати і романтичні твори, коли їй цього бажалося. 1930 року вона почала писати під псевдонімом Мері Вестмакотт. Вона написала шість досить успішних любовних романів: «Хліб велетнів», «Незакінчений портрет», «Розлучені навесні», «Роза і тис», «Дочка є дочка» і «Тягар». Крісті писала свої знамениті детективні романи та любовні романи одночасно – жінка, яка вміла добре тримати баланс. Тож, як бачите, пані Крісті була не тільки загадковою, але також і сильною жінкою, котра писала історії про інших сильних жінок.

4. Вона була проти насильства

Агата Крісті у своїх творах часто обирала як спосіб убивства жертви отруту або удар по голові. Письменниця, коли це було можливо, уникала жорстоких способів убивства, тільки зрідка описуючи злочини з використанням пістолета. Ерклюль Пуаро також пацифіст, який не носить при собі зброю, а свідки злочинів у романах Крісті ніколи не стріляють у нападників.

5. Вона мала схильність до раптових зникнень

1926 року Агата Крісті зникла зі свого дому в Лондоні на цілих десять днів. Про її раптове зникнення писали газети, її розшукувала поліція. ЇЇ покинутий автомобіль знайшли досить далеко від Лондона. Врешті-решт поліції вдалося знайти Крісті, яка спокійно слухала виступ музичного гурту в готелі. Письменниця ніколи не пояснювала, чому вона тоді пішла з дому, але існує багато версій тієї пригоди – від її потреби втекти від сімейного життя до приступу амнезії та навіть до спроби таким чином збільшити продаж своїх книжок.

6. Агата Крісті стала письменницею на спір

Агати Крісті завжди дуже любила читати книжки, і якось її старша сестра кинула їй виклик, запропонувавши їй спробувати написати власний роман. Крісті сприйняла той виклик дуже серйозно і незабаром написала свій перший роман «Таємнича пригода в Стайлзі». Твір було завершено ще 1916 року, а опубліковано тільки 1920 року – після шести відмов від різних видавництв роман зрештою погодився надрукувати Джон Лейн.

Безперечно, Агата Крісті була достатньо рішучою і талановитою, щоб стати письменницею, а ми, читачі, безмірно вдячні їй за її завзятість.

Михайло Коцюбинський – письменник, завдяки якому про Україну заговорила вся Європа

Сьогодні виповнюється 155 років від дня народження одного з найоригінальніших українських письменників, класика української літератури, громадського діяча, Михайла Михайловича Коцюбинського. В цей день бібліотека не могла не згадати цього видатного українця, тому нижче пропонуємо вашій увазі життєпис М. Коцюбинського.

Михайло Коцюбинський народився 17-го вересня 1864 року в м. Вінниці в родині дрібного урядовця. Батько майбутнього письменника часто змінював роботу, тому сім'я увесь час переїздила з одного містечка чи села Поділля до іншого. З 1875 р. по 1876 р. Михайло Коцюбинський навчався у Барській початковій школі, а пізніше (1876 — 1880 рр.) здобував освіту в Шаргородському духовному училищі. 1880 року, закінчивши духовне училище, М. Коцюбинський подався до Кам’янця-Подільського, щоб вступити до університету, але, на жаль, цьому його наміру не судилося здійснилася у зв'язку з матеріальними складнощами родини, однак він продовжував навчатися самостійно.

Що ж до літературної діяльності, Коцюбинський почав пробувати писати рано. Писав поезію та нариси, робив переклади, але незабаром він зрозумів, що справжнім його покликанням є художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1884), «21-го грудня, на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1885). В той самий період, 1885 року, увійшов до складу підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності.

В період з 1886 р. по 1889 р. М. Коцюбинський заробляв на життя приватними уроками, не полишаючи при цьому самоосвіти. 1891 р. він екстерном склав іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі та почав працювати репетитором.

1890 року у львівському дитячому журналі «Дзвінок» було опубліковано вірш Коцюбинського «Наша хатка». Саме в той час Коцюбинський, відвідав Львів, де встановив зв'язки з місцевими літераторами та видавцями, в тому числі познайомився з Іваном Франком. Завдяки цьому він зміг налагодити співпрацю з редакціями західноукраїнських журналів і почав публікувати в них свої твори.

1891 р. Коцюбинський переїхав до села на Вінниччині, де працював домашнім учителем в родині місцевого службовця та водночас ретельно вивчав життя села, народну мову та культуру, і розпочав серйозну літературну діяльність. Тільки за 1891 рік Коцюбинський написав такі твори, як «Харитя», «Ялинка», «П'ятизлотник», «На віру», «Завидющий брат». Ця низка творів привернула увагу літературної громадськості, визнані майстри слова засвідчили, що до української прози прийшов талановитий художник.

На початку 1890-х рр. частина молодої української інтелігенції перейнялася ліберально-просвітительськими ідеями та утворила організацію «Братство тарасівців». Коцюбинський певний час підтримував зв'язок із цією організацією і цей зв'язок залишив слід також і в його творчості. Власне, у казці «Хо» (1894) Коцюбинський підносить значення ліберально-просвітительської діяльності.

У 1892–1896 рр. працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду на території колишнього Новоросійського генерал-губернаторства. Робота в селах Бессарабської і Таврійської губерній дала йому матеріал для написання циклу «молдовських» («Для загального добра», «Пе-Коптьор») і «кримських» («В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами») оповідань.

1897 р. Коцюбинський покинув роботу у філоксерній комісії та вирішив спробувати одержати посаду завідуючого книжковим складом у Чернігівській губернській земській управі, проте йому це не вдалося. Після безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де жила його родина, Коцюбинський тимчасово оселився у Житомирі, де в період з 1897 р. по 1898 р. працював у редакції місцевої газети «Волынь».1898 р. Михайло Коцюбинський все ж отримав роботу в чернігівському земстві. У Чернігові він спочатку обіймав посаду діловода, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 р. влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911 р. В той період, а саме 1901 р., написав оповідання «Лялечка», в якому яскраво продемонстрував свої здібності до психологічного аналізу та значний світоглядно-художній розвиток. Суттєва увага до психологічних колізій стала врешті-решт визначальною рисою творчості Коцюбинського.

У Чернігові Коцюбинський зустрів свою майбутню дружину Віру Устимівну Дейшу. Саме тут виросли його діти: Юрій, Оксана, Ірина та Роман.

1911 року, перебуваючи під враженням візиту до Гуцульщини, Коцюбинський написав один із найкращих своїх творів — повість «Тіні забутих предків», за сюжетом якого Сергій Параджанов пізніше створив однойменний фільм, який став одним зі світових шедеврів кінематографу.

В останні роки життя письменник дуже страждав від астми й туберкульозу. З метою лікування він відвідував Італію та інші країни Європи. Під час своїх подорожей на острів Капрі письменник часто зустрічався з Максимом Горьким, взимку 1911—1912 рр. жив у нього і написав там свої відомі твори «Коні не винні» та «Подарунок на іменини».

Помер Михайло Коцюбинський 25-го квітня 1913 р. Його поховали на Болдиній горі у Чернігові.

Михайло Коцюбинський по праву вважається одним із найоригінальніших українських письменників. Він вивів нашу літературу на європейський рівень, урізноманітнив її різними напрямками, в тому числі модернізмом. Коцюбинський по-новому зобразив проблеми сучасної йому інтелігенції. Він вперше заявив, що невдачі інтелігенції значною мірою пов'язані зі страхом. Коцюбинський привніс власні новаторські елементи в стилістику і манеру подачі матеріалу, величезну увагу приділяв словотворчості, часто використовував оригінальні мовні конструкції. І разом з тим все це відбувалося на основі народної мови, гармонійно з нею зливалося.

125-річчя О. Довженка: показ фільму «Повість полум'яних літ» у бібліотеці

 Ми завершуємо цикл заходів, присвячених 125-річчю Олександра Довженка, показом кінострічки «Повість полум'яних літ» (1960), знятої за його сценарієм.

«Повість полум'яних літ» – це перша радянська ігрова широкоформатна стрічка, знята за сценарієм Олександра Довженка його дружиною Юлією Солнцевою вже після смерті видатного письменника і кінорежисера. Цей фільм отримав премії міжнародних кінофестивалів у Каннах, Лондоні та Лос-Анджелесі.

Дія стрічки розпочинається 1941 року – на початку війни. Головний герой, український колгоспник Іван Орлюк з Придніпров'я, стає солдатом. Взявши до рук зброю, він бере участь у перших битвах на Дніпрі, а далі долає довгий і тяжкий шлях від рідної домівки до самого Берліну. Пізнавши радість перемоги у війні, герой повертається на рідну землю, але там на нього чекають нові труднощі…