2 квітня 2022 року Київщину було повністю
звільнено від російської окупації. Понад місяць мешканці багатьох населених
пунктів Київської області перебували під контролем ворога. Катування, голод,
обстріли, руйнування, жорстокі вбивства і крадіжки – ось, що принесли
окупаційні війська рф нашій країні та зокрема Київщині.
Ворог планував захопити Київ за 3-5
днів, тож одразу кинув величезні сили на захоплення Київщини – воріт до
столиці. Сам же Київ росіяни постійно атакували ракетами.
Спочатку була висадка ворожого десанту
на аеродромі «Антонов» та бої за Гостомель, що тривали десять днів, а далі була
окупація міста. Запеклі бої розгорнулися в сусідніх із Києвом містах Бучі й
Ірпені. Окупація значної частини півночі Київської області (Іванків, Бородянка,
Димер) російськими військами, які зайшли з боку Чорнобильської зони відчуження.
Водночас тривали бої і в інших населених пунктах Київщини – так, з 28 лютого по
1 березня в Бородянці сили оборони нищили російську техніку пляшками із
запалювальною сумішшю. 3 березня легендарні «Азовці» зупинили ворога біля
Ворзеля. 8 березня під Макаровом українські танкісти знищили шість російських
танків. Дуже важливу роль в обороні й подальшому звільненні Київщини відіграли
бійці територіальної оборони.
Намагалися росіяни прорватися до
столиці і з боку Броварів, але українські військові 9 березня на околицях міста
біля села Скибин влаштували засідку та розгромили колону танкової дивізії армії
рф. Після втрати майже цілого полку танкової дивізії окупанти розосередилися у
селах Київщини.
А тим часом цивільні мешканці Києва й
області ховалися від обстрілів та російських військових у підвалах і бомбосховищах,
евакуювалися до більш безпечних населених пунктів, хоча не можна не зазначити,
що цинічний і жорстокий ворог регулярно обстрілював гуманітарні коридори попри
білі прапори, написи «Люди» і «Діти» на автівках. Ворог вчиняв на тимчасово
захоплених ним територіях страшні воєнні злочини: катування, насилля, вбивства
і мародерство. Люди ж, які перебували увесь цей час у столиці, жили під
постійною загрозою прориву міста та під обстрілами, які практично не вщухали.
Наприкінці березня після тривалих
жорстоких боїв сили оборони в районі Приірпіння взяли в оперативне оточення
залишки російських військ. 28 березня багатостраждальний Ірпінь було звільнено
від ворога. 30 березня у селі Дмитрівка, розташованому на північ від
Житомирської траси, відбувся один з останніх масштабних боїв у Київські
області, в результаті якого наші військові знищили понад 15 одиниць бойової
техніки російських окупантів.
31 березня наші сили оборони зачистили
Бучу та Бровари, 1 квітня – Гостомель, а 2 квітня відбулася вистраждана повна деокупація
Київщини.
З нагоди другої річниці звільнення
Київщини до вашої уваги невеличка добірка книг про повномасштабну війну в
Україні та зокрема про окупацію Київщини, про бої за столицю та область, про
злочини, що їх вчиняли окупанти, про незламність наших людей, про героїв і про
звільнення.
🟡 «Бій за Київ»
Сергій РуденкоЦе журналістське дослідження про події
російсько-української війни, а саме оборону Києва. Твір складається з окремих
есеїв, що висвітлюють короткі епізоди оборони столиці та в єдності утворюють
велику панораму подій початку повномасштабного вторгнення. Книжка висвітлює не
лише характер боїв за українську столицю, а й характери захисників Києва.
Головною дійовою особою кожного з есеїв є люди, що потрапили у вир війни.
🟡 «Битва за Ірпінь»
Петро ЩербинаКнига розповідає про події, які
відбувалися наприкінці лютого у березні 2022 року в місті Ірпінь Київської
області. У книзі опубліковано відгуки про Ірпінські події відомих у світі
людей, список підрозділів, які виконували бойові завдання в районі міста
Ірпінь, а також згадано героїв, які віддали своє життя за Ірпінь.
Книга є першим зібранням оповідей безпосередніх учасників оборони міста-Героя Ірпеня: цивільних людей, які взяли зброю і сформували територіальну оборону міста; ветеранів АТО, яким вдруге довелося стати до захисту України; лікарів, волонтерів та чиновників, які не покинули рідний Ірпінь.
🟡 «Рани землі
Бучанської. Місто-герой БУЧА» Ольга ВоробйоваАвторка книги була безпосереднім свідком
кривавих злочинів російських окупантів, від першого до останнього дня окупації
перебувала в Бучанському районі, у місті Ворзель. У книзі представлений найповніший опис
33-денної окупації Бучі: хроніка
подій, факти
злочинів окупантів, реальні
історії героїчного спротиву. Кожне слово, кожен рядок книги, підтверджені
безпосередніми учасниками описаних подій.
🟡 «Міста живих,
міста мертвих. Історії з війни у Бучі та Ірпені» Євгенія ПодобнаЦієї книги взагалі не мало бути. Бо
цієї війни не мало бути. Але 24 лютого Україна прокинулась від звуків вибухів і
колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Війна
стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги – буденністю. Буча та Ірпінь
перестали асоціюватись з лісом, санаторіями й дитячими таборами, з розміреним
життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем
навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом і болем, усі дні війни
у цих наляканих і скривавлених містах жив небачений героїзм – військових,
медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян – усіх, хто допомагав,
захищав, рятував, евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь
тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць,
знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей. Це лише перший рядок в
історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише
невелика частина історій, які мають бути розказані.
🟡 «Деокупація.
Історії опору українців. 2022» Богдан ЛогвиненкоЦе збірка репортажів про поїздки деокупованими
територіями України у квітні – листопаді 2022 року.
Головним у репортажах є голос і пережитий досвід
героїв, з якими говорив автор, а також послідовний виклад подій (зміст книги
побудований за хронологією того, як ЗСУ звільняли окуповані росіянами регіони).
Книга є першим зібранням оповідей безпосередніх учасників оборони міста-Героя Ірпеня: цивільних людей, які взяли зброю і сформували територіальну оборону міста; ветеранів АТО, яким вдруге довелося стати до захисту України; лікарів, волонтерів та чиновників, які не покинули рідний Ірпінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар