понеділок, 27 травня 2019 р.

Історичний романіст. Вшановуємо пам'ять Романа Іваничука – Героя України, письменника, педагога

«Наша країна тримається на таких людях, як Роман Іваничук. Справжній патріот, котрий і словом, і ділом будував незалежну Україну.» – Андрій Садовий, міський голова Львова.

Сьогодні виповнюється 90 років з дня народження відомого українського письменника, суспільного діяча, одного з організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка,  члена Спілки письменників України (з 1960 р.), народного депутата України І-го скликання,  заслуженого працівника культури України, Героя України Романа Івановича Іваничука.

Р. І. Іваничук народився 27-го травня 1929 року в селі Трач Івано-Франківської області України, а в той час це була територія Республіки Польща. Батько майбутнього письменника був учителем, а його рідний дядько – вченим-геоморфологом, вояком Легіону УСС та УГА.

З 1948 року Р. І. Іваничук вивчав українську філологію у Львівському університеті. Проте згодом його було відраховано з університету через принципову патріотичну позицію. Річ у тім, що Роман Іванович не мав жодного бажання бути комсомольцем, а у свята ходив у вишиванці. Радянська влада таких проявів характеру не пробачала, тому після відрахування навчання в університеті Роману Івановичу довелося змінити на військову службу в Азербайджані. Однак після служби він все ж продовжив навчатися та успішно закінчив Львівський університет 1957 року.

Після університету Р. Іваничук працював учителем української мови та літератури у селищі Щирець, що на Львівщині. Тоді ж він вступив до Спілки письменників УРСР. Сам Роман Іванович казав, що його надихають твори В. Стефаника, М. Коцюбинського, І. Вільде та І. Керницького. 1958 року світ побачила перша збірка новел Іваничука під назвою «Прут несе кригу». Ця збірка зробила письменника відомим.

Починаючи з 1963 року, працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (с 1990 г. - «Дзвін») у Львові. В цей період виходять збірки новел Р. Іваничука «Не рубайте ясенів» (1961), «Під склепінням храму» (1961), «Тополина заметіль» (1965). 1968 року було надруковано його роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. Ось, що казав сам автор про цей роман: «Мій перший історичний роман «Мальви» — про зраду, про яничарство. Через нього мав багато клопоту, заборони й цькування. Але роман був популярний, відомий усім українцям у світі.». Саме за цей роман компартійна влада піддала Іваничука жорсткій критиці, його навіть мало не звільнили з роботи в журналі. «Партійна» критика за спецзавданням «згори» проголосила «Мальви» ідеологічно шкідливим «історичним романом без історії», але, незважаючи на це, твір здобув дуже широкий резонанс.
Далі письменник видав роман «Черлене вино» (1977 р.), в якому описав оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431—1432 рр. в ході так званих «Воєн Свидригайла». В цьому творі автор зобразив побут середньовічного Львову – чи не вперше в українській літературі. 1979 року вийшов наступний роман письменника під назвою «Манускрипт з вулиці Руської». В ньому зображено львівське життя кінця XVI – початку XVII ст. Слідом виходить і третій роман на львівську тематику «Вода з каменю». В ньому письменник розповів уже про Львів початку ХІХ ст. та описав юні роки життя Маркіяна Шашкевича.

1984 року вийшов роман, який вважається вершиною творчості Романа Іваничука, «Четвертий вимір». У ньому автор описав життя одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколи Гулака.
Загалом письменник написав близько 15-ти історичних романів. Його твори перекладалися французькою, російською та іншими мовами.

Під час Перебудови Р. Іваничук був активним учасником національно-визвольного руху. 1988 року він погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. 1990 року його було обрано народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці та проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16-го липня 1990 року і Акту про незалежність України 24-го серпня 1991 року.
Помер видатний український діяч та письменник 17-го вересня 2016 року у м. Львові. Р. І. Іваничука поховано на Личаківському цвинтарі у Львові.



Немає коментарів:

Дописати коментар