Щороку у третю неділю травня в Україні відзначається День
пам'яті жертв політичних репресій. Одним із найяскравіших представників новітньої
еліти, яку переслідувала та поступово знищувала радянська влада, був український
режисер, актор, теоретик театру, драматург Лесь Курбас.
В основі світогляду творчих новаторів періоду
Розстріляного відродження, до яких належав і Лесь Курбас, був бунт,
незалежність мислення та непохитна віра у свої ідеали. Вони робили ставку на
особистість, а не на масу.
Лесь Курбас (повне ім'я — Олександр-Зенон Степанович
Курбас) народився 25-го лютого 1887 у місті Самбір (нині Львівської області) в акторській
сім'ї Степана та Ванди Курбасів. Навчання
Леся Курбаса проходило спочатку в Тернопільській гімназії, а пізніше у
Віденському та Львівському університетах. 1916 року молодий актор Лесь Курбас
почав працювати в театрі Миколи Садовського в Києві. В той час всю свою увагу
та сили Лесь Курбас сконцентрував на організації студії молодих акторів, з якої
згодом утворився Молодий театр, який займався пошуком нових форм втілення
сучасної української та світової класичної драматургії. Лесь Курбас прагнув
створити інтелектуальний і філософський театр. Врешті-решт, його пошуки нових
форм призвели до творчого використання у постановках ритму, жесту, музики та
художнього вираження.
1917 року працював відповідальним секретарем тижневика
«Театральні Вісті». 1919 року був режисером Київського оперного театру «Музична
драма». 1920 року Лесь Курбас зібрав групу зі своїх найкращих акторів та
заснував групу «Кийдрамте»(Київський драматичний театр), яка подалася в турне
Київщиною. Лесь Курбас заснував спочатку політичний (1922—1926 рр.), а пізніше
філософський (1926—1933 рр.) театр в Україні.
Філософський театр Леся Курбаса «Березіль» займався пошуковою роботою в різних сферах театрального
мистецтва. В театрі діяв мюзик-хол, агітпроп. Також
театр видавав журнал «Барикади театру». «Березіль» був сміливим та міцним
експериментальним колективом, в якому відкривалися та запалювалися молоді
таланти. Важливою в житті і творчості Леся Курбаса була співпраця його театру з
драматургом Миколою Кулішем, п’єси котрого були співзвучні з естетичними
засадами «березольців». Проте в ті нелегкі часи п'єси Миколи Куліша, що їх
ставили на сцені театру Леся Курбаса, не могли знайти розуміння та схвалення
радянських критиків. Курбаса та його команду звинуватили в «похмурості» та
викривленні оптимістичної радянської дійсності. Театр назвали «шкідницькою
організацією», а самого Курбаса – «націоналістом, який скотився до фашизму». Однак,
незважаючи на несприятливе ставлення критиків і широких мас глядачів до його
творчих пошуків, Лесь Курбас не поступався своїми переконаннями і до останньої
можливості боровся з тодішніми тенденціями спрощенства й вульгаризації
мистецтва. Міцне дотримання режисером своєї позиції призвело до того, що на
нього спочатку звели наклеп, потім звільнили з посади керівника «Березоля» та
заарештували.
Після арешту Леся Курбаса засудили до 5-ти років
ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Його
було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, на Медвежу Гору,
потім відправлено на Соловки. Цікаво, що навіть у неволі Курбас працював у
табірних театрах.
1937 року Леся Курбаса засудили до страти. Видатного
режисера та актора було розстріляно 3-го листопада 1937 р. неподалік від
робітничого селища Медвежа Гора (нині м. Медвеж'єгорськ). 1957 року Л. Курбаса
було посмертно реабілітовано.
Після проголошення незалежності України оцінку діяльності
Курбаса та його театру було переглянуто. Ось, що сказала про нього Неллі
Корнієнко, Директор Центру Леся Курбаса, академік Національної академії
мистецтв України, доктор мистецтвознавства:
«Ми мали митця 21-22 століття. Це абсолютно сьогодні зрозуміло після
реконструкції його вистав. Це людина, яка вважала, що театр є парламентом
держави, що культура важливіша від інших сфер діяльності, що виявилося у 21
столітті правдою.»
Немає коментарів:
Дописати коментар