26-го квітня 1986 року о 01 год.
24 хв. сталася найбільша аварія в історії атомної енергетики, страшна
катастрофа – вибух у 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.
Сьогодні, через 33 роки після аварії, ми в черговий раз
хочемо згадати про мільйони людей, які постраждали від цієї трагедії, про тих,
чиї двори, садки, річки та озера засипало радіоактивним пилом і попелом від палаючої
АЕС. Ми хочемо вшанувати і подякувати тим героям, котрі вступили
в нерівну боротьбу з наслідками вибуху та радіоактивного забруднення. Ми
згадуємо пожежників, військових та резервістів, академіків і рядових фахівців,
інженерів, шахтарів, хіміків, дозиметристів, біологів, лікарів, водіїв – усіх,
хто прибув у квітні 1986 року до Чорнобиля, щоб ліквідувати наслідки аварії. До
дня пам’яті чорнобильської катастрофи бібліотеки Солом’янки організували спеціальні
книжкові виставки.
Що ж все-таки сталося тієї страшної ночі, 26 квітня 1986
р., на ЧАЕС?
У той час Чорнобильська АЕС, що знаходиться за 120 км від
Києва, була однією з найбільших атомних електростанцій у світі. Це був
військово-стратегічний об’єкт Радянського Союзу. Причин збою в роботі атомного
реактора було декілька: по-перше, реактор не був обладнаний сучасною системою
безпеки; по-друге, рівень автоматичного управління та контролю був надто
низьким. Крім того, тієї ночі проводився експеримент із вимірювання інерційного
обертання турбогенератора. Перегрів палива став основною причиною руйнування активної зони реактора.
О 01:24 сталося два великих вибухи – приблизно за хвилину
після початку експерименту. Пізніше було встановлено, що системи безпеки
вимкнулися ще під час першого вибуху, а комбінація радіоактивної пари та водню зруйнувала кришку реактора та знищила дах. За кілька секунд
після цього стався другий вибух. І саме він мав
характеристики ядерного вибуху. Причиною цієї жахливої ядерної катастрофи стало
також те, що перед початком вищезгаданого експерименту реактор необхідно було
зупинити, однак той факт, що все це відбувалося напередодні святкування 1
травня, коли електрика була необхідна для завершення виробничого плану, зіграв
вирішальну роль у тій трагедії. Саме через це було прийнято рішення зупинити роботу реактора через 9 годин після початку експерименту. Вимкнення
реактора повинні були здійснити працівники нічної зміни, які були менш
досвідченими та підготовленими…
Палаючий четвертий реактор ЧАЕС, який було зруйновано вибухами, почав викидати в повітря радіацію, забруднюючи
спочатку прилеглі території, а потім і віддалені території довкілля. Першочерговим завданням під час ліквідації аварії на станції було загасити
вогонь у реакторній залі та на даху, під яким знаходився турбогенератор. Ті
хвилини стали останніми в житті багатьох бійців пожежних підрозділів. Завдяки
злагодженим та професійним діям цих мужніх людей було зупинено вогонь всередині машинної зали. Проте у самому серці
реактора все ще палав графіт.
Тільки уявіть собі: рівень проникаючої радіації був вкрай
смертельним – півтори тисячі рентген!
Пожежу на даху навколо реактора, що вибухнув, було
загашено тільки 6-го травня. Багато людей тоді було викликано до ЧАЕС, щоб
загасити та прибрати з даху 4-го енергоблоку розбиті фрагменти трубок з ядерним
паливом, графіт та інше… За два тижні після атомного вибуху Радянські державні
органи управління прийняли рішення накрити зруйнований енергоблок спеціальним саркофагом – залізобетонною конструкцією з
власною системою охолодження.
Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення було
вирішено евакуювати мешканців міста Прип’ять, яку здійснили 27-го квітня. Протягом
декількох днів було евакуйовано населення 30-кілометрової зони. Влада не
повідомила людям про існування небезпеки і не надала жодних рекомендацій щодо
того, як себе потрібно поводити, щоб зменшити вплив радіоактивного забруднення.
Тільки ввечері 28-го квітня з’явилося повідомлення ТАСС про те, що на
Чорнобильській АЕС сталася аварія, під час якої було пошкоджено один із атомних
реакторів. Також повідомлялося, що вживаються заходи з ліквідації наслідків
аварії, а постраждалим надається допомога. Про страшну загрозу, яка вже в той
час існувала, нічого сказано не було. Люди жили і не усвідомлювали, який
страшний вплив на них у той час мала радіація. Тоді коли іноземні ЗМІ говорили
про загрозу для життя людей, вітчизняні телевізійні програми про це мовчали, а
на вулицях Києва та інших міст України та Білорусії проходили святкові заходи з
нагоди 1 травня.
Дані про кількість загиблих у результаті Чорнобильської
трагедії різняться. Звичайно, найбільше постраждали працівники ЧАЕС і
пожежники, які отримали смертельні дози опромінення. За офіційними даними Чорнобильська
катастрофа забрала життя близько 600 000 людей, а загалом близько 10
мільйонів людей вважаються постраждалими від цієї трагедії.
І хоча минуло вже 33 роки від того дня, який розділив
життя України та інших країн, які постраждали від аварії на ЧАЕС, на «до» та
«після», ми не маємо права забувати про те жахіття, яке сталося 26-го квітня
1986 року, адже пам'ять про такі події хоча б трохи зменшує ризик їх
повторення. Наш обов’язок також розповідати про Чорнобильську трагедію і молодшим
поколінням.
Бібліотекарі Солом’янки ознайомлювали юних користувачів із виставками до дня пам’яті аварії на ЧАЕС та ділилися своїми
знаннями та спогадами про катастрофу.
Дякуємо усім, хто брав участь у ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС!
Немає коментарів:
Дописати коментар