«Я навчу тебе любити небо», Зоя Петрикович

Ці короткі історії не про героїв. Їхні персонажі – звичайні люди з виру щоденних турбот. Буденні сюжети, близькі переживання. Ці історії про те, чого чекають, про що мріють, за чим шкодують. Вони про нас із вами – романтиків у душі. Про честь, совість, обов’язок і, звичайно, про кохання. Вони – про головне.

«Усе в житті треба заслужити. Щастя не можна купити або виграти і лотерею. Його треба вистраждати», – ці слова героїні однієї з новел такі гіркі на перший погляд, але й обнадійливі водночас.

Цитати для тих, хто не уявляє свого життя без книг

Книжки можуть докорінно змінити життя людини. Вони можуть формувати наші основні цінності та впливати на наші рішення; можуть мати вплив на наші мрії і змінювати наші особистості.

У цьому дописі пропонуємо вашій увазі цитати відомих людей, які будуть зрозумілими і близькими кожному, хто любить читати.

«Жінки їхніх чоловіків», Софія Андрухович

«Дві речі, що гарантують насолоду пізнання, – несподіваність і впізнаваність – ось найкоротше означення третьої прозової книжки Софії Андрухович «Жінки їхніх чоловіків».

Галерея жінок їхніх чоловіків викликає спокусу хоча би ненадовго побути чоловіком цих жінок. Розуміючи, що переважно таке не вдається. І власне тому настільки важливим є час читання добрих оповідань.»

Тарас Прохасько

Торти-книжки тепер у тренді 🥮📕

Останнім часом у соціальних мережах дуже часто можна зустріти оригінальні десерти, створені справжніми фанатами книжок у цілому чи конкретних творів, або ж вироблених спеціально для книгофанів. Торти-книги нині у тренді😜. Пропонуємо вашій увазі яскраві приклади кулінарно-літературних шедеврів, на які ми натрапили у різних соціальних мережах. Дивіться, надихайтеся і створюйте свої власні тортики у вигляді книжок чи героїв улюблених літературних творів – такі десерти неодмінно вразять ваших друзів і підписників👍.

«Перехідний вік моєї мами», Ірина Мацко

Про що книжка?

Ніби несподівано до Алі прилетіли її тринадцять. І знову все стало якимось дивним – світ, друзі, події в сім’ї і навіть сама собі. Алю приваблює і насторожує її ж загадкова дорослість. Тіло, погляди, думки і кругозір змінюються так швидко, що обертом іде голова. Її захоплюють нові почуття, бажання, можливості, тривожить внутрішня невизначеність. Багато нових вражень і відчуттів прийшло до неї на порозі дорослості. Несподівано для себе Аля відчула перше кохання, до неї прийшли зовсім не дитячі думки про життя і цінність кожної людини. А ще відкрила смак поцілунку, спробувала спиртне і збагнула, що не завжди щирі наміри керують поведінкою тих, кому віриш. Найсильніше вразило Алю її ж відкриття, що перехідний вік переживають не тільки підлітки. Виявляється, в її мами – також перехідний період, теж непростий. І в неї є свої таємниці. Мама, долаючи свої труднощі, доростає до розуміння, що її дочка вже майже доросла – інша, ніж була дитиною. І вони починають спілкуватися не просто як мама з дочкою, а як подруги…

Ернест Хемінгуей – письменник який вмів розважатися, дивувати і був здатен на шалені вчинки

Сьогодні виповнюється 121 рік від дня народження класика світової літератури Ернеста Хемінгуея.

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 року в Оук-Парк, США, в родині лікаря. З ранніх років багато читав і захоплювався полюванням і риболовлею. У шкільні роки юний Ернест писав замітки і робив репортажі для шкільної газети. Саме в той час він і вирішив стати письменником. Його перші оповідання надрукували у шкільному журналі «Скрижаль» 1916 року. Після школи Е. Хемінгуей переїхав до Канзас-Сіті і вступив там до університету. Там працював репортером у газеті, висвітлюючи хроніку подій. Під час Першої світової війни Хемінгуей служив в Італії. 1918 року письменник отримав важке поранення і через рік повернувся до США. Хемінгуея було нагороджено срібною медаллю «За звитягу» і «Військовим хрестом». Після війни Хемінгуей працював журналістом у Чикаго і Торонто; паралельно писав оповідання. Згодом письменник переїхав до Парижа, де повністю присвятив себе літературній діяльності.

1926 року світ побачив роман Е. Хемінгуея «Фієста. І сонце сходить», який приніс йому перший письменницький успіх. Через рік вийшла збірка оповідань «Чоловіки без жінок», а 1933 року – «Переможцю не дістається нічого». Яскраві драматичні оповідання Хемінгуея, такі як «Вбивці», «Коротке щасливе життя Френсіса Макомбера» і «Сніги Кіліманджаро» привернули до себе заслужену увагу критиків і читачів і ще більше зміцнили славу письменника. Та дійсно грандіозний успіх приніс Хемінгуею його роман «Прощавай, зброє», який вийшов 1929 року.

1930 року Е. Хемінгуей повернувся до США. Письменник усе життя багато подорожував, що цілком відображено у його творах. Протягом наступних років вийшли його відомі романи «Смерть після полудня» (1932), «Зелені пагорби Африки» (1935), «По кому подзвін» (1940).

1953 року Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» (1952). 1954 року письменник отримав Нобелівську премію з літератури. Пізніше жив на Кубі, подорожував Африкою. В останні роки життя Хемінгуей страждав від діабету і гіпертонії, проте лікарі були зосереджені тільки на його уявних «психічних розладах».

Втомившись від постійних мук, 2 липня 1961 року Ернест Хемінгуей застрелився у своєму будинку в Кетчумі, США, не залишивши передсмертної записки.

До вашої уваги деякі з найкращих цитат Е. Хемінгуея:

«Сни Юлії і Германа», Галина Пагутяк

«Якось чума увійшла в Кенігсберг і її легко було розпізнати. Де чума – там смерть. Але сьогодні ця краля посміхається з глянцевих палітурок у цілому світі, що зісковзує в пекло. Зло стало глобальним. А оскільки письменники віддаються словесній розпусті, Кенігсберг і Дрезден будуть знову й знову гинути. І коли музиканти, і філософи, і художники… Вони не розуміють, що людей слід готувати до пекла заздалегідь. Тоді, можливо, хтось і врятується. Кенігсбергу моєї душі, ти знаєш про що я…» (29.03.2009, Кенігсберзький щоденник)

Цікаві факти про книги, письменників, читання і бібліотеки (частина 2)

Якщо ви не читали наш учорашній допис із різними цікавими літературними фактами, обов’язково прочитайте – буде цікаво :). В цьому дописі пропонуємо вашій увазі ще десяток фактів, які вас здивують. Поїхали!

1. Згідно з відомостями «Книги рекордів Гіннеса», вага найбільшої в світі книги складає майже півтори тонни, а її розміри –  5Х8,06 м.

Неопублікована книга «Це пророк Мухаммед» була урочисто представлена в Дубаї 27 лютого 2012 року. Це збірка оповідань про життя і досягнення центральної фігури в ісламі, пророка, що започаткував цю релігію – Мухаммеда. У виготовленні книги взяло участь понад 50 людей.

2. Найбільшою у світі опублікованою книгою є спеціальне видання «Маленького принца». Розміри книжки – понад 2 метри заввишки і 3 метри завширшки.

Це унікальне видання «Маленького принца» від бразильського видавництва «Ediouro Publicações» було вперше представлене під час книжкового ярмарку в Ріо-де-Жанейро 13 вересня 2007 року. Книга містить 128 сторінок.

3. У Токіо є унікальна книжкова крамниця «Morioka Shoten Ginza», в якій щотижня продається тільки одна книжка, а щовечора проходять заходи, присвячені обговоренню цієї книжки.

Ідея «єдиної кімнати з єдиною книжкою» належить Йошіукі Моріока. Мета – зосередити всю увагу спільноти на єдиній книзі. Пан Моріока стверджує, що цей проект сприяє тому, щоб «стосунки читача і книги» були більш особистими, і, відповідно, задоволення від читання теж має бути більшим.

4. Роман «П’ятдесят відтінків сірого» спочатку був звичайним фанфіком «Сутінок».

Фанфік – це твори, що створюються фанатами за мотивами якоїсь популярної книги, фільму, гри і т. д. Так от твір «П’ятдесят відтінків сірого» колись мав назву «Володар Всесвіту» і був опублікований серіями на різних сайтах, присвячених фанфіку, а його персонажами були Белла Свон і Едвард Каллен. Пізніше  Е. Л. Джеймс переписала історію і розширила її до трилогії. Прихильники «Сутінок» відзначають, що між героями двох творів є помітна схожість: і Крістіан, і Едвард заможні, владні та завзяті; і Анастейша, і Белла недосвідчені, трохи незграбні та засліплені коханням до своїх партнерів.

5. Коли у Віктора Гюго був дуже перевантажений графік написання «Собору Паризької богоматері», він просив свого слугу забирати в нього одяг, щоб він не міг вийти з домівки.

У холодну пору Гюго загортався у ковдру і писав. Його дружина згадувала, що коли він писав «Собор Паризької богоматері», він  сам позбавляв себе доступу до офіційного одягу, щоб не було спокуси кудись піти. Гюго знадобилося понад півроку безперервної роботи, щоб закінчити свій геніальний роман.

6. У Стародавньому Єгипті усі кораблі, що прибували до Александрії, були зобов’язані віддавати свої книги до Королівської бібліотеки.

Напрочуд велика колекція книг Александрійської бібліотеки не з’явилася з повітря. Книги з кораблів, що прибували до міста, забирали і копіювали. Оригінали, при цьому, залишали у місцевій Королівській бібліотеці, а копії віддавали власникам.

7. Існує німецька релігійна книга ХVI ст., яку можна читати шістьма різними способами. А все завдяки її унікальній палітурці.

Це унікальне видання має оригінальну палітурку «дозодо»: книжку можна відкривати (і читати) 6-ма різними способами. Розумно прихована всередині єдиної палітурки, ця книжка містить по суті шість різних книг, кожна з яких переплетена окремо і має власну защібку.

8. В Іраку продавці книжок залишають книги на ніч надворі, тому що «читач не краде, а крадій не читає».

У центрі Багдаду розташований дивовижний книжковий базар, який часто називають «серцем і душею освітньо-інтелектуальної спільноти Багдаду». На ніч книжки нікуди не ховають і вони нікуди не зникають на ранок.

9. «Дон Кіхот» книжка з найвищими показниками продажів у світі. Всього продано понад 500 млн примірників твору.

Роман «Дон Кіхот» має найбільший попит в усьому світі. Але якщо говорити про не художню літературу, а книги в цілому, найбільш продаваною книжкою усіх часів і народів є Біблія.

10. Роман «Гордість і упередження» спочатку називався «Перші враження».

Видавці відмовилися публікувати книгу з оригінальною назвою, тож її авторка Джейн Остін дещо переписала твір і змінила назву.

«Не люди, люди, нелюди», Наталка Ліщинська

Наталка Ліщинська – письменниця, лауреатка конкурсів «Коронація слова», «Мантикора», «Україна моєї мрії», авторка романів «Нова людина» й «Не люди, люди, нелюди», а також оповідань і новел. В її доробку всі палітри фантастики – від фентезі до наукової фантастики і філософської містики. Сильні герої, несподівані повороти сюжетів і непередбачувані фінали – ось її кредо.

У романі «Не люди, люди, нелюди», як і личить жанру фентезі, на кону опиняється доля світів. Тут діють могутні герої: мара-смерть, яка обтинає людям ниточку життя; заморочник, який заповзявся знищити ненависну імперію; тридушний покруч – уособлення зла; пірат-щасливчик з незвичним хистом і багато інших. Усі вони націлені на перемогу, і поразки їх не зупинять. Однак лише у тих, кого підтримує ніжна сила кохання, начебто слабка, але насправді нездоланна, є шанс перемогти. Перемогти, заплативши жорстоко високу ціну.

Цікаві факти про книги, письменників, читання і бібліотеки (частина 1)

Де у світі найбільша кількість бібліотек? Коли з’явилася перша книжкова крамниця? Хто й коли написав перший роман в історії літератури? В якій країні люди читають найбільше? Відповіді на ці запитання і не тільки ви знайдете у цьому дописі. Сподіваємося, ми зможемо вас здивувати;)

1. Перший у світі книгомобіль з’явився 1857 року. Це був віз із кінною тягою, створений для того, щоб «розповсюджувати хорошу літературу серед сільського населення».

Ідея створення книгомобіля належала філантропу Джорджу Муру. Перший у світі книгомобіль з’явився у Великій Британії у ХІХ ст. Віз із кінною тягою, обладнаний зовнішніми книжковими полицями, подорожував між вісьмома селами графства Камбрія у Північно-Західній Англії.

2. Існує книга, що фільтрує воду. Вона називається «Drinkable Book» («Книга, яку можна пити») і надрукована на спеціальному папері, що фільтрує і може вбивати 99,9% бактерій, що переносяться водою.

Книга-фільтр була створена некомерційною організацією «WATERisLIFE» з метою підвищення рівня обізнаності щодо правильного очищення та гігієни. Кожна сторінка книги вироблена з паперу з наночастинками міді і срібла, які одразу вбивають бактерії, що переносяться водою. Крім того, книжка розповідає читачам про хвороби, котрі можна «підхопити» з брудною водою, і вчить, як можна завадити забрудненню води.

3. Найбільший у світі штраф за протермінування повернення книжки, взятої в бібліотеці, складає $345,14.

У квітні 1955 року Емілі Канелло-Сімс взяла в публічній бібліотеці м. Ківані поетичну збірку «Days and Deeds», яку потрібно було повернути 19 квітня. Та щось тоді пішло не так і книжку Емілі повернула тільки через 47 років після того, як взяла її у бібліотеці. Штраф за протермінування склав понад 345 доларів.

4. У світі існують так звані «живі бібліотеки», в яких ви можете «замовити» людину в якості «живої книжки» і послухати її унікальну історію життя.

Проект «Жива бібліотека» було засновано 2000 року в Копенгагені. Нині такі заклади існують вже у 80 країнах світу. Мета проекту – допомогти абсолютно різним людям досягти взаєморозуміння і позбутися упереджень щодо людей, несхожих на них самих, і, можливо, дізнатися щось нове про себе.

5. Найстарішим романом у світі є «Повість про кохання Херея і Каллірої», написаний давньоримським грекомовним письменником Харитоном Афродісіадським ще 123-го року нашої ери.

У цьому давньому романі йдеться про пригоди щойно одруженої пари – неймовірно прекрасної Каллірої та не менш красивого Херея. Стосунки закоханих проходять серйозне випробування, коли колишній залицяльник Каллірої вирішує зробити усе можливе, щоб розлучити пару.

6. Слово «робот» вигадав чеський митець Йозеф Чапек. Вперше це слово було застосовано 1920 року в науково-фантастичній п’єсі брата художника «R.U.R».

Інтернаціональне слово «робот», яке в наш час так часто використовується у різних контекстах, вперше з’явилося у п’єсі «Універсальні роботи Россума (R.U.R)» Карела Чапека. Походить слово від слова «робота» і використовувалося воно тоді для назви гуманоїдів – абсолютно позбавлених емоцій працівників, яких масово виготовляли, нездатних до оригінального мислення і байдужих до самозбереження.

7. Індія є країною, що «читає» найбільше. Середньостатистичний індієць читає по 10,7 години на тиждень. Як бачите, індійці не тільки танцюють :D.

Проведені дослідження виявили, що середньостатистичний індієць щотижня присвячує понад 10 годин свого часу читанню. Таїланд і Китай в цьому рейтингу посідають 2 і 3 позицію відповідно. А от американці читають удвічі менше – всього 5 годин на тиждень.

8. Варшава це місто з найбільшою кількістю бібліотек на душу населення – 11,5 бібліотек на 100 000  громадян.

Столиця Польщі Варшава це справжній рай для тих, хто любить книги. Сеул і Брюссель в цій справі йдуть одразу за Варшавою – 11 і 10 бібліотек на 100 000 мешканців відповідно.

9. Американський письменник Трумен Капоте вважав себе «абсолютно горизонтальним письменником», тому що він не міг думати і писати, якщо не перебував у положенні лежачи.

Він такий не один. Деякі письменники вважають, що лежання у ліжку це найкращий спосіб творити. Серед успішних авторів, які практикували «лежачу» техніку, можемо назвати Марка Твена, Джорджа Орвелла та Вуді Аллена. А от, наприклад, Хемінгуей, Дікенс і Вулф писали свої твори тільки за столами для роботи стоячи.

10. Книжкова крамниця «Bertrand Chiado» в Португалії є найстарішою книжковою крамницею, що досі працює, у світі. ЇЇ було відкрито 1732 року.

Нині «Bertrand» це вже ціла мережа із 52 магазинів по всій Португалії. Крамниці мережі часто відвідують різні відомі письменники.

«Арсен», Ірен Роздобудько

У цьому дописі вашій увазі пропонуємо повість для дітей «Арсен» від відомої сучасної української письменниці Ірен Роздобудько.

13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі – це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати – особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати – образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись – адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне – Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди…

Ця прекрасна повість розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації у свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті.

Всесвітній день навичок молоді

А ви чули про існування чудового міжнародного свята під назвою Всесвітній день навичок молоді? Цей день було засновано Генеральною Асамблеєю ООН 2014 року і з тих пір він щорічно відзначається 15 липня. Мета свята – підвищити рівень інформованості населення про важливе значення інвестування в розвиток навичок молоді, покращення соціально-економічних умов для молодих людей для розв’язання проблем безробіття і неповної зайнятості. Крім того, цей день покликаний нагадати усім про роль молодого покоління у просуванні сталого розвитку й необхідності інвестицій в охорону здоров'я, професійну підготовку та працевлаштування молодих людей. Ідея заснування Дня належить представникам Шрі-Ланки в ООН, які на черговому засіданні Генеральної Асамблеї висловили стурбованість з приводу зростання і масштабів безробіття серед молоді.

Молодість – це дуже активний період життя для кожної людини. Це час, коли людина будує кар'єру, бере участь у громадській діяльності, створює сім'ю, всіляко розвивається.  Передбачається, що набуття молодими людьми додаткових навичок полегшить їм доступ до ринку праці, що стрімко змінюється, і допоможе приймати правильні рішення, що стосуються роботи і життя в цілому. Уряди країн, своєю чергою, повинні ефективніше боротися з таким згубним явищем, як безробіття, і допомагати в поліпшенні економічних умов життя молоді.

Згідно з даними ООН, на 2015 рік кількість безробітних молодих людей у ​​світі склала 73,4 млн. осіб. Таким чином, рівень безробіття серед молоді склав 13,1%. До 2017 року в більшості регіонів цей показник збільшився. Причому молоді люди виявляються безробітними втричі частіше, ніж дорослі. Кількість робочих місць, що пропонуються молоді, постійно зменшується, а рівень нерівності на ринку праці зростає. Кожна п'ята молода людина в світі, навіть маючи роботу, живе в умовах крайньої бідності. Також кожен п'ятий не має доступу до освіти. Крім того, жінки частіше змушені погоджуватися на низькооплачувану роботу або роботу, яка не відповідає їхній кваліфікації; задовольнятися працевлаштуванням на півставки або тимчасовими контрактами.

Отже, у зв’язку з тим, що ринок праці змінюється, молодим людям потрібно постійно адаптуватися до нових умов і набувати затребувані навички. Тому розвиток різних навичок, освіта й професійна підготовка – головні чинники успіху на ринку праці для самих молодих людей і важливий показник життєздатності суспільства. На жаль, чинні системи не здатні задовольняти пов'язані з навчальним процесом потреби молоді, тому професійна підготовка і працевлаштування молодих людей займають окремий пункт у Порядку денному ООН у сфері сталого розвитку на період до 2030 року. І щоб привернути увагу громадськості до проблеми безробіття серед молоді, підвищити інформованість про розвиток навичок як основний засіб, який допомагає молодим людям влаштуватися на роботу, і боротися за поліпшення соціально-економічних умов для молодих людей, і було встановлено День навичок молоді.

Цей день Генеральна Асамблея ООН пропонує відзначати відповідним чином з урахуванням національних пріоритетів, в тому числі шляхом проведення просвітницьких кампаній, заходів за участі добровольців і інформаційно-пропагандистських заходів.

Уже традиційно у багатьох країнах проводяться конференції, просвітницькі лекції, навчальні семінари, присвячені питанням професійної підготовки та працевлаштування молоді. В освітніх установах проходять тематичні заняття і виставки робіт учнів і студентів. Благодійні фонди збирають кошти на розвиток соціальних проектів.

Одне з останніх «віянь» часу – рух WorldSkills - змагання молодих кваліфікованих працівників і студентів віком до 22 років, коли в мережі інтернет молодь викладає фотографії зі своїх робочих місць. Це не тільки реклама навичок і досягнень, це сприяння підвищенню статусу і стандартів професійної підготовки в усьому світі. Крім того, WorldSkills формує у школярів та їхніх батьків нове ставлення до сучасних робітничих професій та установ системи середньої професійної освіти.

«Людина, яка пише книги, робить це головним чином для того, щоб вчити інших» (Ірвінг Стоун)

Ірвінг Стоун – американський письменник, найбільш відомий завдяки своїм біографічним романам про видатних особистостей; один з основоположників романізованого біографічного роману.

Ірвінг Стоун народився 14 липня 1903 року в Сан-Франциско (США) в родині дітей емігрантів. Батьки майбутнього письменника були власниками невеличкої крамниці, та великих доходів не мали. Юний Ірвінг, щоб допомогти родині, продавав газети, доставляв овочі, працював розсильним. 1924 року він отримав ступінь бакалавра і почав викладати економіку в Південно-Каліфорнійському університеті. 1926 року Стоун переїхав до Нью-Йорку. Там він писав театральні п'єси протягом близько семи років. Всього за цей час І. Стоуном було написано 18 п'єс, дві з яких були поставлені на Бродвеї, однак успіху не отримали.

1934 року він одружився з Джин Фактор, яка почала допомагати йому в роботі над романами. Всього Ірвінг Стоун написав 25 романів про життя видатних людей. Серед них – романізовані біографії Ван Гога, Джека Лондона, Мікеланджело, Джорджа Вашингтона, Бенджаміна Франкліна, Чарльза Дарвіна й інших. Також письменник видав декілька збірок прозових творів.

Цікаво, що Ірвінг Стоун був засновником і членом великої кількості літературних, наукових, ветеранських товариств, регулярно обирався членом піклувальних рад цілої низки каліфорнійських навчальних закладів. Подружжя Стоунів заснувало літературну щорічну премію Ірвінга і Джин Стоунів, яка вручається за кращу біографічну або історичну повість.

Ірвінг Стоун пішов з життя 26 серпня 1989 року в Лос-Анджелесі (США).

До вашої уваги деякі цікаві цитати І. Стоуна: