«Танго – це ритм, нерв, сила і характер» (Хуан Д'Аріенсо)

11 грудня відзначається Міжнародний день танго – свято танцю, філософія якого полягає у протиборстві.
 
Кажуть, що танго – це життя. У центрі танцю – чоловік і жінка, їхні взаємини, пристрасть, конфлікт, примирення, ревнощі і навіть ненависть – уся палітра почуттів та емоцій, якими сповнене життя людини.
 
Танго це танець-імпровізація, в ньому дуже важливою є здатність партнерів відчувати один одного. Ця здатність виникає на підсвідомому рівні, створюючи відчуття іншої реальності.
 
2009 року за рішенням ЮНЕСКО, танго, як сукупність музики, танцю, поезії та самобутніх традицій регіону Ріо де ла Плата, було внесено до списку нематеріальної культурної спадщини людства.
 
Існує кілька версій щодо походження танго. Найпоширеніша з них – що спочатку танець з'явився в портових передмістях Буенос-Айреса, де на стику 19 і 20 століть зустрілися і сплелися в одне ціле культурні традиції багатьох країн світу – ритми кубинської хабанери, африканської кандомбе, аргентинської мілонги, іспанського фламенко і деяких інших європейських танців, завезених іноземними матросами.
 
Чому свято відзначається саме 11 грудня? Тому що це день народження аргентинського співака і кіноактора, знаменитого «Короля танго» Карлоса Гарделя – іммігранта з Франції, який у дитинстві переїхав до Аргентини. У юні роки він так захопився танго, що незабаром став знаменитим на всю Аргентину, а переїхавши до Європи, він успішно представив танго Парижу, звідки цей танець почав свою тріумфальну ходу країнами і континентами.
 
У деяких країнах танго було заборонено танцювати офіційно, однак люди все одно танцювали. Нині ж заборон на цей прекрасний танець немає. В усьому світі існує багато танцювальних шкіл і клубів, у яких вивчають мистецтво танго. Радимо і вам спробувати себе у цьому танці, якщо ви ще цього ніколи не робили, адже танець – це невимовне задоволення, а танго – це щось значно більше…