27-го листопада 1863 року у містечку Гура-Ґумора на
півдні Буковини у родині дрібного урядовця народилася Ольга Кобилянська –
відома українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.
Протягом 1873-1877 рр. Ольга Кобилянська навчалася у
початковій чотирикласній німецькій школі, де заняття проводилися винятково німецькою
мовою. Але Ольга з дитинства самотужки також вивчала українську та польську
мови. У школі на О. Кобилянську суттєвий вплив мала її вчителька — пані Міллер,
яка з ранніх років прищепила їй любов до книг. Після початкової школи Ольга
перейшла до дівочої школи, в якій навчалася тільки до п'ятого курсу, тому що
для оплати подальшого навчання в її батьків бракувало коштів. Однак жага Ольги
до знань була дуже великою, тож вона перейшла на самостійне навчання і зрештою
стала однією з найосвіченіших жінок свого часу.
1891 року майбутня письменниця переїхала на постійне
проживання до Чернівців, там вона брала активну участь у жіночому русі. 1894
року виступила однією з ініціаторок заснування «Товариства руських жінок на
Буковині». Мету цього руху Ольга Кобилянська описала у брошурі «Дещо про ідею
жіночого руху». Письменниця порушила питання про складне становище жінки
«середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за
її право на гідне людини життя. Роздуми саме на ці теми наводяться в ранніх
творах письменниці. У деяких з них («Гортенза», «Вона вийшла заміж» та ін.)
Кобилянська робить наголос на пошуках особистого щастя своїх героїнь. В
«Людині» та в «Царівні» особисте щастя героїнь вже пов’язується з соціальними
проблемами, активною позицією людини у житті, з необхідністю протистояти
обставинам, які обмежують розвиток її духовних сил.
Порушивши морально-етичні проблеми життя інтелігенції у
таких новелах, як «Аристократка», «Impromptu phantasie», Кобилянська продовжила
розробляти їх і в наступних своїх творах. Так, з'явилося три цілісних образи
жінок-інтелігенток в оповіданні «Valse melancolique». Пізніше письменниця
повернулася до цієї теми у повістях «Ніоба», «Через кладку», «За ситуаціями».
Насправді, тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянської – від
її ранніх оповідань та повістей до “Апостола черні” (1926 р.).
Другою провідною лінією творчості Кобилянської є
зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем.
Її «Щоденники» свідчать про те, що у другій половині 80-х рр. вона вже
замислюється над долею народу, пов’язуючи проникнення в його життя з
опануванням соціалістичних ідей. В новелі «Жебрачка» письменниця вперше показує
людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У
середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють
її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, що згодом увійде в її
творчість страшною трагедією-братовбивством («Земля»).
Одним з найпоетичніших творів вважається
лірично-романтична повість «В неділю рано зілля копала», написана за мотивами
відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Протягом
1915-1923 рр. Кобилянська пише низку новел на антивоєнні теми, серед яких можна
виділити такі твори як «Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» ін.
Важливим явищем в історії української прози став роман «Апостол черні», в якому
на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему
інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників
духівництва.
У 1926-1929 pp. у Харкові вийшло дев'ятитомне зібрання
творів письменниці. 1941 року румунська воєнна жандармерія встановила нагляд за
О. Кобилянською, готуючи судову розправу над нею.
Ольга Кобилянська померла 21-го березня 1942 р.
Окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та
виголошувати промови над могилою письменниці.
Найкращі твори Ольги Кобилянської вийшли у перекладах
багатьма мовами, зокрема слов'янськими. За творами письменниці знято фільми:
«Земля», «Вовчиха», «Меланхолійний вальс», «Царівна» та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар