В третю неділю травня в Україні
відзначається День пам’яті жертв політичних репресій – День пам’яті і
скорботи про жертв, які загинули чи постраждали в Україні внаслідок політичних
репресій комуністичного режиму.
У цей день ми згадуємо про жахливі події
в історії України, викликані насильницьким впровадженням комуністичної
ідеології, і проводимо різноманітні заходи, присвячені пам’яті про жертв політичних
репресій.
Дуже багато талановитих українських літераторів
також стали жертвами переслідувань і репресій
влади СРСР. Перелік письменників і поетів, яких заарештували за критику більшовицької
диктатури і боротьбу з нею, дуже довгий, але в цьому дописі ми б хотіли окремо згадати
про деяких з них.
Михайло Опанасович Драй-Хмара
Саме українському поету Михайлу
Опанасовичу Драй-Хмарі належить крилатий вислів «ґроно п’ятірне» – символічні
слова проти влади, які він написав у сонеті «Лебеді». За це його звинуватили у
контрреволюційній діяльності та ув’язнили.
Поезіям М. О. Драй-Хмари притаманні загострені ліричні
емоції та неповторна й особлива лексика, переповнена неологізмами. Талановитих
людей, особливо українців радянська влада не любила, тож не дивно, що Михайло Опанасович став жертвою репресій. Заарештовували його
декілька разів. Офіційна причина – «націоналістична контрреволюційна діяльність».
На жаль, в таборах поет і помер. Сталося це 1939 року. Михайла Опанасовича реабілітували
лише через 50 років після його смерті. А нам у спадок залишилися прекрасні
збірки його поезій – «Проростень», «Сонячні марші» та «Залізний обрій».
Остап Вишня
«Фашист і контрреволюціонер» – саме так назвав відомого
українського письменника, класика
сатиричної прози XX століття Остапа Вишню Олексій Полторацький. Далі було вже
офіційне звинувачення у контрреволюційній
діяльності й тероризмі, арешт і табори ГУЛАГу. Письменника мали розстріляти,
але його врятував щасливий випадок.
В табірному щоденнику Остапа Вишні з'явився запис: «А хто ж? Хто ж співає, крім українців? Скрізь тепер їхні пісні лунають – по тайгах, по тундрах… Аби не плакали – хай співають!»
Остап Вишня здобув визнання
самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр – усмішка.
Ми в Україні дуже любимо творчість і шануємо пам'ять Остапа Вишні, частенько
перечитуючи його чудові твори – «Перший диктант», «Як із Харкова зробити Берлін»,
«Українізуємось», «Моя Автобіографія», «Отак і пишу» та інші.
Микола Кіндратович Вороний
Інкримінували «контрреволюційну
діяльність» і відомому українському письменнику й режисеру Миколі Вороному. Микола
Кіндратович не вів жодної політичної чи антидержавної діяльності, та машина
репресій все одно його не оминула. М. Вороного було заарештовано 31 березня
1934 року. 7 червня 1938 р. письменника розстріляли за вироком особливої трійки
УНКВС Одеської області. 1957 року ухвалою президії Кіровоградського обласного
суду Миколу Вороного було реабілітовано.
У своїх творах Микола Вороний сповідував
культ краси і був ідеологом модернізму; закликав до оновлення української
літератури, написання «творів з незалежною свобідною ідеєю, з сучасним
змістом».
Поетичні збірки Миколи Вороного: «Ліричні поезії», «В сяйві мрій», «Євшан-зілля», «За Україну!».
Микола Зеров
Відомому українському письменнику,
лідеру «неокласиків» Миколі Зерову
злочинна радянська влада інкримінувала керівництво українською
контрреволюційною націоналістичною організацією, за що, власне, і засудила його
до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. А потім, 9 жовтня
1937 року, був розстріл…
Та за життя Микола Зеров устиг
написати багато прекрасних творів, в яких тримався думки, що українська
література може розвиватися тільки за умови активного спілкування з традиціями
європейських літературних шкіл і стилів, а також стимулював літераторів до
глибокого вивчення власних і світових культурних традицій. Найпопулярніші твори
М. Зерова: «Київ – традиція», «Чистий четверг», «Класики», «Князь Ігор», «Сон
Святослава» «Обри» та ін.
Ми завжди пам’ятатимемо і
шануватимемо пам'ять талановитих українців, письменників, яких убив радянський
режим, так само як і всіх українців, яких в наш час безжально нищить путінський
режим.
В табірному щоденнику Остапа Вишні з'явився запис: «А хто ж? Хто ж співає, крім українців? Скрізь тепер їхні пісні лунають – по тайгах, по тундрах… Аби не плакали – хай співають!»
Поетичні збірки Миколи Вороного: «Ліричні поезії», «В сяйві мрій», «Євшан-зілля», «За Україну!».
Немає коментарів:
Дописати коментар