«Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ. Інакше навіщо жити на білому світі?» (ІВАН ДРАЧ)

17 жовтня виповнюється 88 років від дня народження відомого  українського поета, перекладача, кіносценариста, драматурга, державного і громадського діяча, борця за незалежність України у ХХ сторіччі Івана Федоровича Драча.
 
Іван Драч є автором багатьох прекрасних поезій, 12 кіносценаріїв, в тому числі сценаріїв до стрічок «Криниця для спраглих», «Пропала грамота», фільмів-біографій про українських митців – Лесю Українку («Іду до тебе»), Миколу Лисенка («Київська фантазія»), Григорія Сковороду («Григорій Сковорода»); збірки статей і нотаток «Духовний меч», книги спогадів про С. Параджанова «Трагічна квітка», збірки поетичних перекладів та статей «Наближення». Твори поета перекладені польською, азербайджанською, латинською, молдавською, чеською, німецькою, білоруською та іншими мовами.
 
Багато віршів Івана Драча були критичними щодо радянської влади, поет неодноразово контактував з українськими дисидентами, а також обирався депутатом Верховної Ради України.
 
Драча називали реформатором і новатором у поетиці. Балади та етюди – улюблені жанри його лірики, а основні мотиви – це патріотизм, любов до Батьківщини, віра у всемогутність науки й техніки, розкриття проблем протиборства світлого і темного начал, космосу і хаосу в бутті та характеру людини.
 
Вшановуємо пам'ять поета і пропонуємо вашій увазі добірку його цитат:
 
 «Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.»
 
 «За поняттям «українське поетичне кіно» для мене, передовсім, стоїть Довженко, потім Параджанов. Осика зробив шедевр за моїм кіносценарієм –  тепер «Камінний хрест» вивчають у різних кіношколах.»
 
 «Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.»
 
«Сенс життя – це саме життя. Щодня я оточений радостями та печалями. І радості, і печалі – це величезні крила. В мене великий розмах крил – і в трагізмі, і в радощах.»
         
«Поет має володіти словом, як наїзник Чингісхана конем. Може бути під конем, за ним, попереду стояти — мусить бути справжнім віртуозом! Тільки тоді поет не боїться проблеми, яка постає перед ним. Він лише шукає місце, кут зору для вирішення цієї проблеми, але не думає про те. як її висловити.»
 
 «Поколінням, які прийдуть після мене, я би хотів сказати, що життя — це найдивовижніша штука, яка трапилася в їхньому житті. Ви могли б його і не мати. Кожен з нас був сперматозоїдом (живчиком по-українськи) серед мільйонів-мільйонів інших і міг не потрапити в лоно матері. Саме вам випало потрапити на цей світ, використовуйте це щастя — бути на світі людиною.»
 
 «Вірші не потрібні нікому, саме тому вони –  найголовніше.»
 
 «Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам'яті народу.»
 
 «Тим скоріше, митцю, ти повернеш додому,
Чим вище у небо, у небо злетиш.»
 
 «Я людина, яка шукає і шукатиме до кінця днів своїх. Колись нахабно говорив, що я — не той, хто шукає, а той хто знаходить. З часом це минулося і я зрозумів, що знайти щось дуже тяжко — треба більше шукати. «Ось Монтень, ось Шекспір, ось Свіфт — треба мудрим іти на той світ...»
 
«Хто сумнівом битий, той не може вести.»
 
«Саме зараз, незважаючи на кровопролиття, кується нація. Або вона відбудеться як така, або знищиться і стане добривом для сусідніх держав.»