вівторок, 27 січня 2026 р.

Пам’ятати, щоб не допустити🕯️

27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
 
Саме цього дня 1945 року було звільнено нацистський концтабір Аушвіц-Біркенау – один із найбільших символів знищення людини людиною. Браму табору тоді відкрили солдати Першого Українського фронту.
 
Голокост – це систематичне, сплановане нацистським режимом винищення євреїв Європи. Хоча переслідування почалися ще у 1933-му, саме у період 1941–1945 років воно перетворилося на масове вбивство мільйонів. Жертвами трагедії стали приблизно шість мільйонів євреїв, серед них – понад півтора мільйона дітей.
 
Мільйони трагедій відбувалися не лише в таборах смерті, а й у містах і селах – через масові розстріли, гетто, депортації. Для України ця пам’ять особливо близька. На нашій землі відбувалися жахливі вбивства єврейського населення: у Бабиному Яру в Києві, у Кам’янці-Подільському, Бердичеві, Рівному, Дрогобичі та сотнях інших місць. Тут Голокост часто мав форму «Голокосту від куль» – розстрілів просто неба.
 
Пам’ять про Голокост – це не лише згадка про минуле. Це відповідальність за правду, за мову, якою ми говоримо про насильство, за здатність розпізнавати дегуманізацію та ненависть ще до того, як вони стають злочином.
 
Сьогодні, вшановуючи жертв, ми говоримо не гучно, а чесно. І пам’ятаємо: трагедії такого масштабу починаються не з убивств, а з мовчазної згоди, байдужості та знецінення людського життя.
 
📚Книги-свідчення
Ці тексти – не художні вигадки, а голоси тих, хто зафіксував трагедію:
 
📙«Чи це людина» Прімо Леві
Свідчення італійського єврея, який пережив Аушвіц. Одна з найточніших і найстриманіших книжок про життя в концтаборі.
 
📙«Ніч. Світанок. День» Елі Візель
Класичний текст пам’яті. Особиста історія втрати родини й віри, написана очевидцем.
 
📙«Щоденник Анни Франк» Анна Франк
Голос дитини, який став голосом мільйонів. Документ життя в укритті під час нацистської окупації.
 
📙«Бабин Яр. Пам’ять на тлі історії»
Видання, яке презентує матеріали, пов’язані з меморіальною експозицією та пам’яттю про трагедію Бабиного Яру. У ньому використано документи, фото та інформацію, що допомагає читачеві осмислити, як ця трагедія вписується в ширший історичний контекст та в українську пам’ять.
 
🕯Пам’ять – це не ритуал. Це вибір бути уважними до людини поруч.

Немає коментарів:

Дописати коментар