📖Слова, що стали легендою

24 травня ми відзначаємо День слов’янської писемності і культури – свято, яке повертає нас до витоків нашої мови, історії та традицій. Цей день присвячений пам’яті святих Кирила і Мефодія, братів із міста Салоніки (сучасна Греція), які жили у IX столітті. Вони були освіченими місіонерами, які вирушили до слов’янських земель, щоб нести християнське вчення.
 
Кирило, ймовірно, створив першу слов’янську абетку – глаголицю – 862 року, напередодні місії до Великої Моравії, яка розпочалася 863 року. Ця абетка дала змогу перекладати богослужбові книги мовою, зрозумілою слов’янам. Пізніше, на основі цієї праці, учні Кирила і Мефодія, зокрема Климент Охридський, розробили кирилицю наприкінці 9 – на початку 10 століття, назвавши її на честь Кирила як шану його внеску. Ця абетка й досі є основою писемності багатьох слов’янських народів, включно з українцями✍️.
 
Кирило і Мефодій зробили надзвичайно важливу справу – дали слов’янам можливість записувати свої історії, молитви, знання. До їхнього приходу письма слов’янською не існувало, й усе передавалося усно. Саме завдяки братам з’явилися перші переклади Біблії та літургійних текстів старослов’янською мовою, яка стала мовною основою для розвитку української, білоруської, болгарської та інших мов. Їхня праця об’єднала слов’ян через слово – і це стало справжньою легендою📜.
 
В Україні кирилиця з часом еволюціонувала, набуваючи своїх унікальних ознак. Наприклад, спроби передати звук «йі» фіксуються вже 1073 року в «Ізборнику Святослава», а сучасна літера «ї» з’являється у «Пересопницькому Євангелії» (XVI ст.). Літера «ґ» також трапляється у текстах XVI століття, а офіційно її ввів до української абетки Мелетій Смотрицький 1619 року. Це свідчить про те, як розвивалася і зберігалася наша мовна самобутність.
 
📚 У такі дні особливо хочеться взяти до рук книжку рідною мовою – не лише читати, а й відчувати силу живого слова. Бо воно – не просто літери, а частинка нашої культури, пам’яті та любові до рідного🌿.