🇺🇦 Українці в Другій світовій: між двома тоталітаризмами

📅8 травня в Бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом’янського району м. Києва представлена виставка-документація «Українці в Другій світовій: між двома тоталітаризмами». У ній висвітлюється хроніка страшних подій та збережені голоси тих, хто жив і вижив. Книги, фотоархіви, фрагменти мап, цитати, спогади очевидців – усе це об'єднано у правдиву розповідь про наш народ між вогнем двох імперій.
 
🕰Події 1939–1945 років: як війна увійшла в Україну
 
🚩1939
Вересень. Два тоталітарні режими – нацистський і радянський – укладають пакт Молотова-Ріббентропа, який відкриває шлях до розподілу Польщі. Західна Україна, до того часу в складі Другої Речі Посполитої, опиняється під контролем СРСР. Розпочинаються масові арешти, депортації до Сибіру, нищення політичних і культурних еліт.
 
🚩1941
Вранці 22 червня нацистська Німеччина порушує пакт і вдирається до СРСР. Україна стає одним з головних театрів бойових дій. Настає нова хвиля насильства: на зміну радянським репресіям приходить терор німецької окупації.
 
🚩1941–1944
Під нацистською окупацією Україна зазнає жахів, які важко уявити. Масові страти, публічні покарання, спалені села, розстріли заручників, гетто, табори примусової праці. В українських містах і селах кояться злочини проти людяності, насамперед – проти євреїв, ромів, полонених та цивільного населення.
 
🚩1944
Радянські війська витісняють німців із території України. Проте для багатьох українців це не відчувалося визволенням через повернення репресивної машини: нові арешти, примусова мобілізація та депортації знову стали частиною життя.
 
🚩1945
Війна в Європі завершилася. Світ зітхнув з полегшенням. Але Україна втратила мільйони. І ті, хто вижив, мали далі жити в умовах тотального контролю, мовчання і забороненої пам’яті.

⚔️Українська повстанська армія (УПА)
 
1942 року в умовах окупації народжується сила спротиву – Українська повстанська армія. УПА не мала ні підтримки великих союзників, ні запасів зброї, ні тилу. Її сила була – в ідеї незалежної України.
 
Повстанці опинилися між двома фронтами: воювали проти німців, які нищили український народ, і проти радянських військ, які прагнули поневолити країну. Українська повстанська армія найбільш активно діяла у західних областях України, зосереджуючись переважно на Волині, Галичині та Поліссі, де вона мала найсильнішу підтримку та розгалужену структуру. Її основою стали селяни, студенти, вчителі, священники – ті, хто хотіли бути господарями на своїй землі.
 
Їхні шанси були невеликі, але дух залишався незламним. Після повернення радянської влади розпочалися масштабні операції НКВС проти УПА. Та боротьба тривала ще майже десятиліття, з надією на історичну справедливість.

🟥Українці в радянських і союзних арміях
 
Мільйони українців були мобілізовані до лав Червоної армії. Вони воювали на всіх фронтах – від Сталінграда до Берліна. Багато хто став офіцерами, отримав нагороди. Проте для багатьох з них ця війна відчувалася чужою через те, що вони воювали за імперію, яка перед тим голодом винищувала їхні родини.
 
Українці також воювали в арміях союзників. Зокрема, у Польських збройних силах, сформованих на Заході, і навіть у Збройних силах США та Канади – серед емігрантів, які ще в міжвоєнний період залишили рідну землю. Незалежно від прапора, вони вірили, що б’ються за кращий світ і свободу.
 
🟥Остарбайтери: викрадені юність і гідність
 
Понад 2 мільйони українців – переважно молодь – були примусово вивезені до Німеччини як остарбайтери. Їх чекала виснажлива праця на заводах, фермах, у копальнях. Людей селили у бараках, годували злиденно, карали за найменшу провину.
 
Повернення на батьківщину для багатьох стало ще одним ударом: радянська влада розглядала їх як «підозрілих елементів», часто звинувачуючи у зраді. Десятки тисяч пройшли фільтраційні табори, зазнали дискримінації, не мали права згадувати свою історію.
 
🕯Голокост в Україні: трагедія без мовчання
 
Україна – один із центрів Голокосту в Європі. Понад 1,5 мільйона євреїв було вбито на її території. Їх розстрілювали не лише в таборах, а й просто в полях, у лісах, у ярах.
 
Найстрашнішим символом цієї трагедії став Бабин Яр у Києві. У вересні 1941 року тут за два дні було знищено понад 33 тисячі євреїв. Але таких місць – сотні. Чернівці, Львів, Харків, Рівне, Кам’янець-Подільський...
 
Разом із євреями гинули роми, пацієнти психіатричних лікарень, а також українці, які намагалися рятувати інших, – усі, кого нацистський режим вважав зайвими.

🟥Живі голоси: уривки зі спогадів
 
💬«Я була зв’язковою УПА з 10 років»
Дарія Гермак, уродженка Мостищини, Львівська область, розповідає:
«Мама дала мені таку куртку довгу, прив’язала з двох сторін по торбинці з харчами. І я пішла в ліс, "на зв’язок". І з тих пір я згодилася, коли треба ходити. Мені тоді було 10 років, а коли мені виповнилося 14 років – мене вже арештували. Мене арештували в школі, в якій я вчилася, на останньому уроці фізики».
 
Жінка каже, це було її добровільне рішення, і вона не шкодує про це до сьогодні.
 
💬«Жив у землянці з курми і козою, їв затірку»
Василь Фулга, житель села Грузьке Кропивницького району, згадує:
«У 1944 році мама збудувала землянку. Там була плита, піч, все було, тільки й того, що в землі. Мали два вікна – одне велике від городу і невеличке – від вулиці. З печі виглядали на вулицю і дивились на школу. Ми з сестрою на печі спали, мама лежала на ліжку, а на його бильці сиділи три-чотири курки і півень, а в коридорі була коза».
 
Він також розповідає про бомбардування та життя під час війни.
 
💬«Німці забирали половину врожаю, але ми не голодували»
Михайло Бобрицький, село Миколо-Бабанка Бобринецького району, розповідає:
«Першими німецькими підрозділами, які підійшли до нашого села, були мотоциклісти. Це було в серпні. Це була їхня розвідка, пам’ятаю, що вони були одягнені в чорні шкіряні плащі. Приїхали й стали просити “яйке і мліка”, тобто яєць і молока. Нам, хлопцям, було дуже цікаво, то ми побігли до них. За продукти німці залишали гроші, казали, що наших 10 рублів – це їхня одна рейхсмарка. Звісно, це ж була неправда, але гроші ті, у кого німці брали “яйке і мліка”, узяли».
 
Він також зазначає, що під час окупації німці примушували працювати, але не забирали все, як це було під час Голодомору.
 
🟥Відлуння війни: 1945 – 2022
 
Сьогодні, коли українці знову протистоять агресору, пам’ять про Другу світову стала болючим дзеркалом. Як і тоді, війна почалася раптово. Як і тоді, нас хотіли зламати. Але як і тоді – ми вистояли і стоїмо далі.
 
Ми боремося за ту саму цінність, що й наші дідусі й бабусі, прадідусі й прабабусі: право бути вільними у своїй державі. І ми знову закликаємо світ зрозуміти, що український народ прагне миру і не хоче воєн, але коли зазіхають на нашу волю та гідність, ми не мовчимо – ми боремося, відстоюючи своє право на свободу.
 
🟥Пам’ять заради майбутнього
 
Виставка «Українці в Другій світовій: між двома тоталітаризмами» покликана ще раз нагадати всім про ту страшну війну та провести паралелі між тими подіями й сучасною війною. Вона допомагає повернути голос тим, чия історія була забута, і створює зв’язок між поколіннями. Збереження цієї пам’яті – наш обов’язок перед тими, хто загинув, і тими, хто живе сьогодні.
 
📍Запрошуємо відвідати виставку з 8 травня у Бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка.