"Соборність назавжди"

         22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила ІV Універсал – державно-правовий акт про незалежність Української Народної Республіки (УНР). Рівно через рік на Софійській площі проголосили Акт Злуки про об’єднання УНР і ЗУНР (Західно-Української Народної Республіки). На той час ці процеси мали декларативний характер, оскільки реального державотворення не відбулося.

     22 січня стало однією з найважливіших дат, що вкарбували в суспільну свідомість першу незалежність, проголошену ще століття тому. 

        

Користувачам запропоновано ознайомитися з матеріалами представленими на книжковій виставці «Соборність назавжди».

Використані джерела:

11.   Біля витоків Незалежності. У рамках проекту «Шляхом українських патріотів». – К.: - 2011. – 338 с.

22.   Ковальський В. Подвійне свято України. // Вечірній Київ. – 2018. – 18 січня - № 3. – с. 9.

33.  Кононенко П., Кононенко Т. – Україна у нас одна. – К.: Українське агентство інформації та друку «Рада», 2012. – 336 с.

44     Савченко В. А. Павло Скоропадський. – Х. – ТОВ «ПЕТ», 2013. – 128 с.

55    Уривалкін О. М. Історія України (кінець XVII – початок XXI століття): Посібник. – К.: КНТ, 2007. – 436 с.

66. Юрій М. Ф. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 252 с.

77.  Яневський Д.Б. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра/ Д. Б. Яневський. Х.: Прапор, 2012. – 921 с.    

Жива вода, водичка!

Одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу – Водохреща. Цього дня Іван Хреститель охрестив у ріці Йордан Ісуса Христа, після чого сталося Богоявлення – Ісус оголосив себе Спасителем і Месією.

Наші предки цього дня вшановували богиню річок Дану. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.

Цього дня священик святить воду в ополонці, люди вмиваються нею, приказуючи «Водичко-Йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, біле каміння; умий хрещеного, чисто вчиненого від гніву, ненависті і від усякого лиха». Воду набирають додому, бо вона зберігає свої властивості протягом усього року. У старі часи на честь свята стріляли в повітря з рушниць і випускали голубів із пов’язаними яскравими стрічками. Сміливці навіть купаються в ополонці. Святковий обід на Водохрещу починається саме з освяченої води.

На Водохреща закінчують колядувати і влаштовують «розколяду» або ж «розщедрування» чи «розмеланки» - святкові вечорниці всіх колядників, де вони згадують, як святкували, грають, танцюють. Застілля організовують на гроші, що залишилися від колядування.

Всі бажаючі детальніше могли ознайомитися з традиціями святкування свята Водохреща скориставшись інформаційною викладкою книжок.

Яскрава інфо-викладка про Водохреща привернула увагу групу дівчаток, завітавших до нашої бібліотеки. Влаштувавшись зручніше, дівчатка ставили питання, щоб більше дізнатися про історію святкування Водохреща.

Використані джерела:

1.     Брати Капранови. Веселих свят! – К.: Гамазин, 2014. – 104 с.

2.     Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – К.: «Велес», 2005. – 528 с.

3.     Дванадцять місяців. Настільна книга-календар/Упор. Тіна Качалова. – К.: Веселка, 2001. – 193 с.

4.     Скуратівський В. Т. Дідух: Свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.

5.     Українці: Свята. Традиції. Звичаї/Уклад. І. Коверець. – Донецьк: Альфа-Прес, 2004. – 304 с.

Зимова рапсодія

Зима захоплює та надихає своєю дивовижністю та загадковістю на зимовий декор.

Роботи наших молодших 

користувачів просто вражають.

Зима-зимонько, зима!

Якщо не маєте можливості завітати до нас, ми йдемо до Вас з цікавинкою.

Віртуально пропонуємо переглянути виставку казкових робіт вихованців студії прикладного мистецтва Солом’янського району під керівництвом педагога Петруньок Юлії Іванівни. У роботах використано декор, фольга, мотанка, флористика, картон, орігамі, макарони, мозаїка.

Всі зимові прикраси побачити можна тут: «Чарівний чобіток», «Мішечок щастя», «Янголи-мотанки», 

«Маскарадні маски»,

«Зимові квіти»

"Санчата мчать"

"У лісі, лісі темному росла собі ялиночка"

Якщо хочете продовжити казковий, чарівний зимовий настрій запрошуємо до нашої бібліотеки.

"Динамо" Київ. 90 років слави і звитяги!

13 травня бібліотека ім. О. Довженка виставкою відзначила 90-річчя від часу заснування (1927р.) футбольного клубу "Динамо" (Київ).

Київське "Динамо" - це більше ніж футбол, це частина життя мільйонів людей впродовж десятиліть. Історія київського "Динамо" є частиною історії українського футболу, історією становленя першої в Україні футбольної команди міжнародного класу, історією видатних перемог на футбольних аренах усього світу, історією творчості великих тренерів, футболістів вищого класу, чия гра залишається еталоном донині. До імені великого динамівця, тренера Валерія Лобановського ми можемо додати ім'я великого динамівця Олега Блохіна, який до своїх досягнень футболіста додав досягненя тренера, вивівши національну збірну України до числа восьми найсильніших в світі.

Неприборкана: письменниця Ірина Вільде

5 травня бібліотека ім. О.Довженка літературною годиною під назвою "Пишна троянда в саду української літератури" відзначила 110 річницю від дня народження Ірини Вільде - письменниці, лауреата Шевченківської премії. Її більше пам'ятають за архітвором української літератури - романом "Сестри Ричинські". Були в неї, звісно, й інші чудові твори, багато з них витримало іспит часом.

Друга Світова на Великому екрані!

03 травня разом з учнями шостого класу бібліотека вшанувала пам'ять загиблим в Другій Світовій війні з демонстрацією документального фільму.

Зустріч з письменниками. Ярема Гоян та Андрій Мельничук

11 квітня до бібліотеки ім. О.Довженка завітали діячі мистецтв України – журналісти, письменники: - Ярема Петрович Гоян та Андрій Васильович Мельничук, щоб ознайомити з своїми новими книгами. Ярема Петрович презентував свою нову книгу “Воскресіння Сонця”, присвячену двом світочам України: - класикові української літератури Василеві Стефанику та класикові образотворчого мистецтва Василеві Касіяну, які славили Людину і Сонце в її душі – Людина, яка тримає на собі Землю, як хліб насущний, і Сонце, як всесильний володар у зоряному світі. Василь Стефаник – син роду із славної “Запорозької Січі” і Василь Касіян – син роду хліборобів Прикарпаття. Книга освітлена духом високого паітету про воскреслу державу Україну, соборність українських земель, поєднаних навіки, як дужі русла запорозького Дніпра і карпатських рік Черемоша й Прута. Мельничук Андрій Васильович презентував свою книгу “Сміхотерапія від Андрія”. Першу частину книги становлять штрихи до портретів відчайдушних борців за правду сатиричного цеху таких як Степан Олійник, Федір Маківчук, Петро Ребро, Борис Поліщук та інші. Таким є і Наш видатний пересмішник, народний артист України Анатолій Паламаренко. Також автор, який понад 15 років віддав роботі з листами читачів газети “Сільські вісті”, пропонує витинки з них. Більшість з цих витинок складають пласт народної політичної сатири, спрямованої проти пройдисвітів, руйначів України. Презентовані книжки автори подарували бібліотеці. Крім того Андрій Васильович подарував газети минулих років із статтями про О. Довженка і передав другий том вибраних творів Олеся Гончара з дарчим підписом вдови письменника. Несподівана зустріч із видатними Людьми України пройшла напрочуд вдало, цікаво, щиро, разом заспівали декілька українських пісень.

ПЕРШІ КРОКИ ДО БІБЛІОТЕКИ

28 березня в бібліотеці ім.О.Довженка відбувся захід під назвою "Мудрих порад джерельце" для дітей старшої групи дітсадочка.

Дітей ознайомили з бібліотекою, де живуть книжечки, герої яких відомі малечі, а з деякими ще доведеться познайомитись на протязі життя. Разом з дітьми провели конкурси, відгадували загадки, читали вірші, оповідання Василя Сухомлинського "Сьома дочка", "Сива волосинка", "Соромно перед соловейком", "Дуб під вікном", "Образливе слово" та інші. Діти з цікавістю слухали, запитували, розповідали що їх вразило. Ще довго вони не залишали стіни бібліотеки, вибираючи собі книжечки до вподоби, багато з дітей стали нашими користувачами. А нас, бібліотекарів, вразили ці вдячні, допитливі оченята малечі, і ми раді привносити в їх серця любов до книжки, рідної мови, своєї батьківщини.