✍️Автор, який відкрив українське село у всій його душі📖🌾

📆Сьогодні, 25 листопада, ми вшановуємо день народження Івана Семеновича Нечуя-Левицького – одного з найвизначніших українських письменників, який умів побачити і передати глибину селянського життя, звичайних людей, їхні радощі, конфлікти й мрії.
 
📜Іван Нечуй-Левицький народився в селі Стеблів (Черкащина) у сім’ї священника. Його батько був освіченою людиною, з власною домашньою бібліотекою, в якій юний Іван читав Шевченка, Гоголя, історію України.
 
Хоча він здобув богословську освіту – закінчив Київську духовну академію зі званням магістра богослов’я в 1865 році – Нечуй-Левицький не став священником. Натомість він присвятив себе роботі вчителя, спершу в Полтавській семінарії, потім у гімназіях Польщі (Каліш, Седлець), а згодом – у Кишиневі.
 
Саме в ці роки педагогічної праці він поринає в літературу: пише новели, оповідання, п’єси, які стали голосом селянської України. Його найвідоміший твір – «Кайдашева сім’я» – це не просто сімейна повість, а справжня народна енциклопедія характерів. У ній Нечуй-Левицький змальовує побут, сварки, радощі та образи простої родини – і через це створює живий портрет українського села того часу.
 
Його герої – не герої романтичні чи ідеалізовані, це звичайні люди з їхніми слабкостями, амбіціями, гнівом і любов’ю. Завдяки цьому «Кайдашева сім’я» досі звучить сучасно: в ній впізнаєш рідних, сусідів, знайомих – і розумієш, який тонкий був його погляд на людську природу.
 
Нечуй-Левицький був також дуже принциповим у мовному питанні: він підтримував українську мову, розумів її важливість для ідентичності народу.
 
🌟Його літературна спадщина – це не тільки драма та комедія, а й щире відображення життя, яке багато хто не помічав або ігнорував. Він писав правдиво, без прикрас, але з глибоким співчуттям.
 
Сьогодні ми дякуємо Іванові Нечую-Левицькому за те, що через його слово українське село заговорило великим людським голосом – за ту доброту, іронію й мудрість, якими він наповнив свої твори.