Чорнобиль: хроніка катастрофи

Щороку 14 грудня в Україні відзначають День ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які після вибуху на станції працювали над усуненням наслідків катастрофи ціною власного здоров’я та часто власного життя.
 
26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух на четвертому енергоблоці – одна з найбільших техногенних катастроф у світовій історії, в результаті якої в атмосферу потрапили величезні обсяги радіоактивних речовин.
 
Після аварії вирішальним завданням стало зупинити подальше поширення радіації та мінімізувати ризики для життя людей і довкілля. Для цього потрібно було не лише загасити пожежі й уповільнити неконтрольовані реакції – важливо було створити надійне укриття над руїнами реактора.
 
14 грудня 1986 року завершили будівництво першого захисного укриття над зруйнованим енергоблоком. Саме цю дату в Україні у 2006 році офіційно встановили Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – тих, хто працював у надзвичайно складних і небезпечних умовах, часто без повного захисту, щоб убезпечити країну і світ від ще більш серйозних наслідків.
 
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяли участь майже 600 тисяч людей – пожежники, енергетики, інженери, військові, будівельники та медики, які працювали у високому рівні радіації, наражаючи себе на ризик важких захворювань і передчасної смерті.
 
Багато з цих людей згодом зіткнулися з проблемами здоров’я: опромінення у значної частини ліквідаторів призвело до хронічних хвороб і підвищеної захворюваності. В Україні досі триває моніторинг наслідків впливу радіації на здоров’я учасників цих робіт.
 
Сьогодні ми згадуємо не лише факти технічної історії, а передусім людські долі – людей, які в критичний момент взяли на себе відповідальність і ризикуючи власним життям і здоров’ям, працювали над тим, щоб зменшити шкоду від аварії. Їхню самовідданість і мужність варто пам’ятати і вшановувати.