👧🧒Права дитини – наше спільне завдання❗

📍Сьогодні, 20 листопада, у всьому світі відзначають Всесвітній день дитини – нагоду нагадати, що захист прав дітей має бути пріоритетом для кожного суспільства. Це не просто дата, а символ відповідальності й солідарності.
 
Саме 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 1989 року – Конвенцію про права дитини, яка стала правовим фундаментом для захисту дітей у багатьох країнах світу.
 
У цей день ми згадуємо: кожна дитина має право на безпечне, дружнє середовище, на гідність, освіту, охорону здоров’я та підтримку.
 
Особливо важливо наголошувати на тому, що діти живуть у реальному світі – і часто це середовище наповнене викликами. У багатьох країнах діти стикаються з насильством, нерівністю, ризиками, пов’язаними з конфліктами або бідністю. Наша відповідальність – створювати для них простір безпеки, любові та можливостей.
 
🇺🇦🌍Чому це важливо саме для України сьогодні
 
▸ За даними UNICEF, сьогодні близько 1,9 мільйона дітей в Україні потребують гуманітарної допомоги. Це офіційна оцінка, наведена у Humanitarian Situation Report No. 54 та включена до Плану гуманітарної відповіді на 2025 рік.
 
▸ Конфлікт продовжує тяжко впливати на життя наймолодших. Згідно з даними UNICEF та Моніторингової місії ООН з прав людини, лише в період з 1 березня по 31 травня 2025 року було підтверджено, що 222 дитини були вбиті або поранені – це помітне зростання порівняно з попереднім кварталом.
 
▸ UNICEF також повідомляє, що кожна п’ята дитина в Україні з моменту початку повномасштабної війни втратила друга чи близького родича. Це свідчить не лише про фізичні небезпеки, а й про масштаб психологічної травми, з якою стикаються діти щодня.
 
🤝Що можемо і маємо робити
 
✅ Захищати права дітей – право на освіту, на безпечне середовище, на гідне життя.
 
✅ Створювати мирне й доброзичливе середовище там, де діти живуть: вдома, в школі, у громаді.
 
✅ Підтримувати ініціативи, організації й проєкти, які допомагають дітям: психологічна допомога, гуманітарна підтримка, відновлення інфраструктури.
 
✅ Говорити про дітей – це не лише нагадувати про необхідність підтримки, а й створювати умови, у яких кожна дитина має рівні права, можливості та безпечне середовище для життя.
 
🎈Мирне й доброзичливе середовище – це не розкіш, а базова потреба. Діти, котрі почуваються захищеними, зростають більш упевненими, творчими, здатними мріяти й будувати справедливе майбутнє. Вони – наше щасливе завтра.
 
Тому сьогодні, у Всесвітній день дитини, давайте не просто святкувати. Потрібно говорити. Діяти. Захищати. І пам’ятати: права дитини – це права людини.

📚Книги, які варто подарувати чоловікам☕📖

🧔🏻Сьогодні відзначається Міжнародний День чоловіків. Це не просто дата в календарі, а нагода замислитися про тих, хто поруч: тат, братів, друзів чи колег. Вони часто мовчки беруть на себе відповідальність – чи то ремонт у домі, чи підтримка в скруті, чи просто щоденна рутина, яка тримає все на плаву. Дякуємо їм за це! А щоб сказати «дякую» тепло й по-справжньому, книга – чудовий вибір. Не щось грандіозне, а проста історія, яка зачепить, змусить посміхнутися чи замислитися  про життя. В цьому дописі до вашої уваги добірка – історії про витривалість, сенс і виклики, які роблять нас сильнішими.

📘«Старий і море» Ернест Гемінґвей
Коротка, але потужна історія рибалки, який бореться з морем і собою. Про те, як не здаватися, навіть коли все проти. Ідеально для тих, хто любить прості слова про велику мужність.🌊
 
📘«Людина в пошуках сенсу» Віктор Франкл
Поєднання особистих спогадів письменника про перебування в концтаборах та його глибоких психологічних роздумів. Франкл показує, як навіть у найтемніші часи людина може знайти сенс – у праці, любові та власному ставленні до життя. Для тих, хто шукає світло, коли навколо темрява.💭
 
📘«Захар Беркут» Іван Франко
Історична повість про карпатських повстанців, які борються за свободу села проти монголів. Герої – звичайні люди з сильним духом, що обирають єдність і мужність. Класика про те, як сила приходить не від меча, а від серця.🏞️⚔️
 
📘«Тигролови» Іван Багряний
Роман про молодого українського політв’язня Григорія Многогрішного, який утікає із сибірського табору. Історія про боротьбу з жорстокою системою, виживання в тайзі та пошук свободи й кохання. Класика про незламність українського духу. Герої – звичайні люди, що обирають свободу і любов.❄️💪
 
📘«1984» Джордж Орвелл
Антиутопія про світ, де свобода під загрозою. Головний герой бореться за правду в тоталітарному суспільстві. Класика про стійкість духу – актуальна й сьогодні.⚠️
 
📘«Нездоланний» Лі Чайлд
Трилер про Джека Ричера, який розкопує таємницю зникнення детектива в тихому містечку. Герой – колишній військовий, що стикається з корупцією і небезпеками. Історія про стійкість і справедливість у світі, де все не так, як здається.🔍
 
📘«Казино «Руаяль» Ієн Флемінг
Перша пригода Джеймса Бонда: агент 007 має збанкрутити радянського шпигуна Ле Шифр за столом в казино. Напруга, інтриги і британська витримка – класика про мужність у світі шпигунів. 🎰
 
Ці книги – справжні історії про витривалість і честь. Вони лишаються з вами надовго. Подаруйте одну – і дайте можливість насолодитися якісною літературою. Зі святом, чоловіки!

📚Екскурсія для малюків у бібліотеці👧🏼

До бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали малюки з дитячого садочка № 687. Діти побачили, як влаштована бібліотека, зазирнули до читальної зали, де їх вразила колекція мініатюрних іграшок, що відтворює побут українців, а на абонементі захоплено гортали книги та відвідали книгосховище.
 
А справжньою родзинкою стала зустріч з нашим улюбленцем – черепашкою Павлусиком🐢! Малюки були в повному захваті: спостерігали, як він активно повзе, і навіть обережно торкалися панцира.
 
Мета такої екскурсії проста: показати дітям, що бібліотека – це цікавий світ книг і відкриттів. Так, діти знайомляться з читанням з раннього віку, вчаться любити книги й розуміють, як доглядати за тваринами. Це допомагає розвивати допитливість і доброту.
 
Запрошуємо всіх малюків – чекаємо на нові пригоди!

📚Кава, книги, дедлайни – студентська класика☕📖

👨‍🎓Вітаємо студентів, колишніх студентів і тих, хто просто пам’ятає студентські ночі за горнятком кави! Сьогодні 17 листопада ­– Міжнародний день студентів. Це свято – не лише для вечірок, а ще й для глибоких задумів… та для того, щоб подивитися на свою студентську «класику» під новим кутом.
 
🗓️Чому саме 17 листопада?
Ця дата має історичне підґрунтя: 1939 року чеські студенти, протестуючи проти гітлерівської окупації, зазнали жорстокого розгону; один зі студентів, Ян Оплетал, помер від поранень. 17 листопада вшанували їхню мужність – і вже 1946 року Всесвітній конгрес студентів у Празі проголосив це днем студентської солідарності.
Сьогодні це не тільки спогад, але і символ студентської активності та об’єднання.
 
🎓А тепер про студентське життя в трьох жанрах
 
1. Кава
Без неї – ніяк. Перед першою парою, перед заліком або просто вночі перед дедлайном – каву п’є вся студентська родина. Іноді це не просто напій, а справжня обітниця «я закінчу це все… завтра».
 
2. Книги
Брати 10 книг, щоб тільки «трохи почитати», а потім розуміти, що палець вже болить від перегортання сторінок – класика. Студент розуміє, що бібліотека – це не просто місце, а джерело магії знань… і іноді порятунку.
 
3. Дедлайни
Справжній студентський трилер: коли здається, що дедлайн – це просто слово. А потім раптом – «23:59», і ти в паніці. І потім ще тричі перевіряєш файл, щоб бути впевненим, що все готове.
 
💡 Що в цьому смішного, але важливого?
 
✅Студент – це супергерой: встигає читати, пити каву, жити «на бутербродах» і хаотично організовувати життя.
 
✅Але за всіма жартами – студенти формують майбутнє: вони вчаться, мріють, сперечаються, змінюють світ – хоч і через недоспані ночі.
 
✅День студента – чудова нагода подякувати собі (і друзям): так, ти сидів у бібліотеці, можливо, засинав над підручником і переживав, чи здаси все – але ти зробив це.
 
📖Книги про студентське життя

«Моє студентське життя» Софія Вітерець
Автобіографічні замітки про навчання, будні та дружбу. Книга показує щоденні пригоди і радощі студентського життя.
 
«Місто» Валер’ян Підмогильний
Роман про молодь, пошук себе і життя в великому місті. Показує труднощі вибору і перші кроки в доросле життя.
 
«Маркетер» Олег Сєнцов
Історія студента, який поєднує навчання з роботою та особистим життям. Дедлайни і нові виклики стають частиною щоденних пригод.
 
«Божена» Аліна Червоноока
Роман про юність, дружбу та перші кохання. Показує емоційний і соціальний бік студентського життя.
 
«Хмари» Іван Нечуй-Левицький
Урбаністична повість про життя студентів у Києві: мрії, дружба, дискусії та перші кроки в дорослішання.
 
Отже, студенти сьогодні скажіть одне одному: «Ми – це та сила, яка змінює світ». І нехай дедлайн буде нашим мотиватором, а не страхом.»
 
Зі святом вас, дорогі студенти! І хай кожна чашка кави, кожна сторінка і кожен дедлайн буде ще частинкою твоєї великої студентської історії.

🌍«Моя толерантність»🤝

📅16 листопада – день, коли світ нагадує про важливість приймати інших такими, якими вони є, – Міжнародний день толерантності.

Цей день заснований UNESCO і проголошений Генеральною Асамблеєю ООН для підвищення усвідомлення про цінність толерантності, різноманітності та взаємоповаги.

«Толерантність – це повага, прийняття й цінування багатої та різноманітної культурної спадщини нашого світу, наших форм самовираження і способів бути людиною».

 

💡Чому це має значення

 

• У сучасному світі, коли ми більше взаємодіємо з різними культурами, людьми й ідеями, толерантність стає запорукою миру і порозуміння.

 

• Толерантність – не байдужість, а активне прийняття інших і готовність жити поруч, поважаючи права кожного.

 

• Навички толерантності починаються з кожного з нас: у повсякденному житті, у спілкуванні, у книгах, у бібліотеці.

 

📚«Моя толерантність» – як це проявляється у бібліотеці
 
• Ми читаємо книжки, які відкривають нові культури, погляди, історії.
 
• У наших дописах і зустрічах ми створюємо простір, де кожен має право бути почутим.
 
• Ми навчаємося чути й розуміти: запитуємо «чому?» замість «чому ні?».
 
• Ми дійсно віримо: різні – не значить гірші; інші – не означає чужі.
 
Зробімо простий крок: 16 листопада (або ж у будь-який інший день) звернімо увагу на одну людину, з якою ми зазвичай не спілкуємося – можливо, через відмінність поглядів, віку, культури або життєвого шляху. Послухаймо її історію, поставмо запитання, прочитаймо книжку, яка розповідає про іншу частину світу. І пам’ятаймо: толерантність – це наш щоденний вибір.

📚Остап Вишня: усмішка, що рятує від нудьги😄

Сьогодні, 13 листопада, – день народження Остапа Вишні, людини, яка навчила українців сміятися навіть тоді, коли було не до сміху.
 
✒️🤓Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 1889 року на хуторі Чечва біля села Грунь (нині Охтирський район Сумської області) у багатодітній селянській родині з 17 дітей. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу, працював фельдшером, а згодом вступив до Київського університету, який залишив, обравши шлях літератора й журналіста.
 
Його творчість – це море доброзичливого гумору й людяності. Саме Остап Вишня започаткував особливий жанр – «усмішку», бо вважав, що слово «фейлетон» звучить занадто суворо. У 1920-х його «Вишневі усмішки» читали по всій Україні – він став одним із найпопулярніших авторів того часу. 😊
 
Та життя письменника не було безхмарним: 1933 року його заарештували й засудили до 10 років ув’язнення за сфабрикованими політичними звинуваченнями. Після звільнення у 1943 році він повернувся до літератури – уже з глибшою, але все такою ж доброю усмішкою.
 
Особливе місце у творчості Вишні посідають «Мисливські усмішки» – теплі, спостережливі твори про природу, людей і красу українського життя. Письменник був справжнім шанувальником лісу, птахів і тихої гармонії світу. 🌳🐦
 
Псевдонім «Остап Вишня» з’явився 1921 року – існує кілька версій його походження, але достеменно відомо, що під цим ім’ям народився найулюбленіший український гуморист.
 
Друга дружина письменника – Варвара Маслюченко, українська акторка, яка підтримувала його в найтяжчі роки.
Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
 
Його сміх і сьогодні звучить живо й щиро. Бо справжній гумор – це не втеча від болю, а сила, що допомагає його пережити.
🍒📖Недарма Остапа Вишню називають усмішкою української літератури – світлою, людяною, невмирущою.

𝄞Пісня, що пахне чорнобривцями🏵️

🪶 ♪12 листопада – день народження Миколи Сингаївського, українського поета, чиї рядки стали мелодіями, що лунають у серцях поколінь. Народжений 1936 року в селі Шатрище Коростенського району на Житомирщині в родині хліборобів (молодший з 12 дітей), Микола Федорович виріс серед поліських лісів і полів, де природа надихала на перші вірші. У 1961 році він закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і почав працювати в пресі, а згодом став відомим автором, чиї твори відображають теплоту українського села, кохання та ностальгію.
 
🦪Справжня перлина його творчості – пісня «Чорнобривці», слова до якої він написав 1957 року, коли був студентом.
 
💡Історія натхнення: За однією з версій, ідея виникла, коли поет побачив у Києві велику клумбу з цими квітами біля гуртожитку, що викликало в нього гостру ностальгію за рідним домом і матір'ю. Проте є й інша, більш романтична легенда: ідея народилася під час його візиту до Франції, де він побачив чорнобривці та згадав про матір, яка виховувала велику сім'ю в непрості часи.
 
Так чи інакше, вірш швидко знайшов мелодію: композитор Володимир Верменич поклав його на музику, і 1960 року пісня зазвучала вперше у виконанні Костянтина Огневого. Відтоді «Чорнобривці» стали символом ніжної любові, материнської турботи та української душі – її виконували зірки естради, а народ співає досі.
 
Ось фрагмент, що торкає до сліз:
 
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою...
 
💡Цікавий факт: пісня народилася не одразу – Сингаївський створив близько 10 варіантів, обравши найбільш нейтральний, без патріотичних мотивів. Робота з Верменичем стала найдовшою серед їхніх спільних творів. А ще Микола Федорович написав десятки інших "співучих" текстів, як «Полісяночка» чи «Безсмертник», які теж стали народними хітами. Він пішов з життя 22 лютого 2013 року в Києві, але його слова живуть у кожному, хто співає про квіти й дім.
 
Такі історії нагадують, як слово може зцілити й об'єднати.

🌍6 листопада – Міжнародний день запобігання експлуатації довкілля під час війни

Війна призводить до людських жертв, руйнувань міст і змін геополітичних карт. Крім того, вона має глибокий і тривалий вплив на довкілля.
 
Організація Об’єднаних Націй запровадила Міжнародний день запобігання експлуатації довкілля під час війни та збройних конфліктів, щоб нагадувати: у збройних конфліктах страждає і людина, і природа – наш спільний дім.
 
«Від 24 лютого 2022 року війна в Україні завдала невимовних страждань людині. Вона також принесла безпрецедентні й довгострокові виклики довкіллю: прямий вплив на природні оселища і види, а також опосередкований – у вигляді забруднення повітря, ґрунтів і води».
– WWF-Україна
 
🌾За даними екологів, великі пожежі, спричинені бойовими діями, вже пошкодили понад 100 000 гектарів природних екосистем.
 
Європейська комісія (Joint Research Centre) також зазначає:
 
«Війна мала руйнівний вплив на ґрунти, порушила сільське господарство, привела до продовольчої невизначеності та економічних втрат».
 
💧Чому важливо пам’ятати про це:
 
🚩Природа і людина – єдина система: руйнуючи довкілля, ми втрачаємо власне майбутнє.
 
🚩Відновлення пошкоджених екосистем потребує десятиліть, а подекуди – цілих поколінь.
 
🚩Усвідомлення наслідків війни для природи формує екологічну відповідальність – навіть у найтемніші часи.
 
🌱Пам’ятаймо: мир – це тиша зброї та можливість для землі, води й повітря зцілитися.
 
Дбаймо про природу, бережімо довкілля навіть тоді, коли здається, що навколо немає спокою.

📚Нові книги на полицях!

Друзі, у бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва з'явилася свіжа партія класних книг – їх чимало, і всі вони вже чекають на вас!
 
Дякуємо нашим читачам за те, що долучилися до поповнення фонду – ваша підтримка робить це можливим. А також велика подяка Центральній районній бібліотеці імені Григорія Сковороди за швидке опрацювання: завдяки їм нові надходження майже одразу потрапили на полиці.
 
Запрошуємо зазирнути й обрати щось для себе – від класики до сучасних новинок. Чекаємо на вас😊.

📚🏆«Київська книга року»: нові лавреати премії

У столиці відбулася церемонія нагородження Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року»-2025, що проходить за підтримки Київської міської державної адміністрації та Інституту політико-правових та релігійних досліджень.
 
Мета премії – підтримка авторів, видавців і митців, які роблять вагомий внесок у розвиток української книги й культури.
 
🏅Премія «Київська книга року» заснована для відзначення оригінальних книжкових видань українською мовою, створених протягом останніх трьох років.
Щороку її лавреатами стають відомі науковці, письменники, митці, Герої України, народні артисти, а також молоді автори, які формують сучасний культурний простір держави.
 
Цьогорічні переможці – у кількох номінаціях:
 
📘«Документально-публіцистична література» – Пол Р. Вільямс із книгою «Шлях примирення: як право формує стійкий мир» (про роль права в побудові миру).
 
🎵«Література у галузі музичного мистецтва» – Віктор Гуцал із виданням «Музичні і “немузичні” вібрації».
 
📖«Педагогічне видання» – Віктор Андрущенко за працю «Просвітницька Одіссея розуму».
 
Премія об’єднує найкращі зразки сучасної української літератури, утверджує цінність українського слова й популяризує читання як частину національної культури.

📚Молодь добре знає українську, але менше спілкується нею у побуті🗣️

У нашій країні сьогодні простежується цікава тенденція 📈: молодь дедалі краще володіє українською мовою, але рідше використовує її в повсякденному спілкуванні.
 
За словами заступниці міністра освіти і науки, 2024 року приблизно 75% дітей і підлітків вважали, що вільно володіють українською мовою. 2023 року цей показник був близько 72%, а 2022-го – близько 61%📊.
 
Водночас частка тих, хто «постійно спілкується українською у побуті», у 2022-му становила близько 46%, у 2023-му зросла до ~55%, а у 2024-му знову знизилася до ~49%📉.
 
Серед причин, які підлітки називають для зменшення використання української вдома або поза школою🔍:
 
~33% пояснюють це тим, що звикли спілкуватися іншою мовою;
 
~20% – що в родині користуються російською, хоча в школі – українською;
 
~13% – що поза школою просто немає україномовного середовища;
 
~12% – що недостатньо впевнені в українській;
 
~9% – що в їхньому оточенні існує упереджене ставлення до української мови.
 
Міністерство відзначає: важливо підтримувати тих, хто переходить на українську, навіть якщо поки спілкується «суржиком» – це теж частина шляху до повноцінного володіння мовою.
 
Для нашої бібліотеки це ще один привід 📖: створювати простір, де українська мова звучить щодня – у книжках, розмовах, заходах.