Літературні подорожі світом📍🗺️📘

🧳Мандрувати світом можна не лише з валізою в руках, а й із книгою в серці! 📖Література відкриває перед нами двері до різних куточків планети – від карпатських вершин до італійських вуличок, від київських вулиць до африканських саван. У кожній історії оживають традиції, пейзажі та душа місця, де розгортається дія. Запрошуємо вас у літературну подорож – від України до далеких країн – разом із творами, які перенесуть вас у нові світи.
 
📚Добірка книг для мандрівки:

📍📙«Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський (Гуцульщина, Україна)
Дія повісті розгортається в мальовничій Гуцульщині – у Карпатах, де серед густих лісів і бурхливих річок живуть гуцули зі своїми традиціями та віруваннями. Коцюбинський майстерно передає побут і фольклор цього краю початку ХХ століття: тут оживають міфічні істоти, як-от чугайстри, а кохання Івана й Марічки розквітає на тлі дикої природи.
 
📍📙«Місто» Валер'ян Підмогильний (Київ, Україна)
Роман переносить нас до Києва 1920-х років, коли місто було осередком урбанізації та культурного відродження. Підмогильний, представник Розстріляного відродження, зображує контрасти між селом і містом: головний герой Степан приїжджає до столиці, щоб підкорити її, але стикається з викликами великого міста – від богемних салонів до боротьби за виживання.
 
📍📙«Ворошиловград» Сергій Жадан (Луганщина, Україна)
Схід України, зокрема Луганщина, оживає в романі Жадана, який у 2014 році став «Книгою десятиліття» за версією BBC Україна. Дія відбувається в 2000-х роках у вигаданому місті Ворошиловград (колишня назва Луганська), де герой Герман повертається, щоб захистити сімейний бізнес. Жадан описує пострадянський пейзаж із «хрущовками», степами та кримінальним світом, передаючи атмосферу змін і боротьби за ідентичність.
 
📍📙«Кобзар» Тарас Шевченко (Українське село, Україна)
Ця збірка поезій, написана в ХІХ столітті, переносить нас у життя українського села, де оживають образи селян, їхня праця й мрії про свободу. Шевченко з любов’ю описує прості хати, поля й традиції, відображаючи красу та силу українського народу. Локація слугує тлом для патріотичних мотивів, таких як у «Заповіті» чи «Катерині», де село стає символом національної душі.
 
📍📙«Фелікс Австрія» Софія Андрухович (Івано-Франківськ, Україна)
Роман переносить нас до Станіславова (нині Івано-Франківськ) на початку ХХ століття, коли місто було частиною Австро-Угорської імперії. Андрухович зображує багатокультурне суспільство того часу: польські, українські та єврейські традиції переплітаються в побуті. Героїня Стефа живе в будинку німецького лікаря, а місто оживає через описи ярмарків, кав’ярень і архітектури.
 
📍📙«Солодка Даруся» Марія Матіос (Буковина, Україна)
Роман розгортається в буковинському селі Черемошне в 1970-х роках, де Даруся, невинна душа, живе в ізоляції через душевну травму. Її доля – відлуння трагедії батьків, які постраждали від репресій і Другої світової війни. Локація оживає через описи гуцульських традицій, дерев’яних церков і складного сільського побуту за радянської доби.
 
📍📙«Троє у човні, якщо не рахувати собаки» Джером К. Джером (Річка Темза, Англія)
Цей класичний гумористичний роман переносить нас на Темзу в Англії кінця ХІХ століття. Троє друзів подорожують річкою, минаючи мальовничі англійські села, старовинні замки й тихі пейзажі. Джером описує типову британську природу та культуру того часу: пікніки на берегах, пабні традиції та комічні ситуації, що відображають характер англійців.
 
📍📙«Сто років самотності» Ґабріель Ґарсія Маркес (Макондо, Колумбія)
Роман переносить нас у вигадане містечко Макондо в Колумбії, яке символізує латиноамериканську глибинку ХХ століття. Маркес, використовуючи магічний реалізм, зображує джунглі, тропічні дощі та ізоляцію містечка, де родина Буендія переживає сто років злетів і падінь. Локація відображає культурну самобутність регіону: забобони, сімейні традиції та вплив колоніальної історії.
 
📍📙«Їсти, молитися, кохати» Елізабет Гілберт (Італія, Індія, Індонезія)
Цей мемуар-роман переносить нас у подорож трьома країнами, де героїня шукає себе після розлучення. У Римі оживає італійська культура з її пастою, винами та історичними вуличками; в Індії – духовність ашрамів і тиша Гімалаїв; в Індонезії – острів Балі з його рисом, храмами та філософією гармонії. Книга відображає багатство цих локацій і їхній вплив на особистісний ріст.
 
Ці книги – лише початок літературної подорожі! Кожен твір відкриває новий куточок світу, його історію та культуру. Завітайте до бібліотеки чи книгарні, оберіть свою мандрівку та пориньте у світ літератури!🌍📚

Кулінарна листівка з Києва👩‍🍳🙌

🌳🩵У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва напередодні Дня Києва відбувся теплий і цікавий захід – творчо-кулінарний майстер-клас «Кулінарна листівка з Києва». Ми вирішили відзначати День народження столиці по-своєму – смачно, пізнавально та з фантазією.
 
🌟Організовуючи цей захід, ми прагнули познайомити дітей з багатою традицією київської кухні та символікою міста, а заразом розвинути їхні творчі здібності. Захід пройшов у теплій атмосфері, наповненій цікавими розповідями та дитячими посмішками.
 
💁🏻‍♀️Зустріч розпочалася з короткої розповіді про День Києва та його кулінарні скарби – від ніжного київського торта до соковитої котлети по-київськи, ароматного борщу та хрусткої перепічки. Дітям розповіли, як ці страви стали одними з символів міста, а потім перейшли до головного – створення «кулінарних листівок». Хоча їсти їх, звісно, не можна було, адже це були витвори мистецтва з кольорового пластиліну 🧁.
 
🖐У творчій частині діти із захватом ліпили мініатюрні київські тортики, прикрашаючи їх за власним задумом. Кожен учасник вклав у свою роботу уяву та фантазію, тож вийшли унікальні вироби – від яскравих візерунків до милих деталей, що нагадують київські пейзажі. Такі заходи не лише розважають, а й допомагають дітям краще пізнати рідне місто через творчість. Чекаємо на нові зустрічі у бібліотеці! 🌿📖

🌿Європейський День Парків: природа, що надихає🏞️

📌24 травня світ відзначає Європейський День парків – свято, яке об’єднує людей у прагненні зберегти природну красу та багатство нашої планети. Цей день був започаткований 1999 року Федерацією EUROPARC – організацією, що об’єднує природоохоронні території 36 європейських країн. Дата обрана невипадково: саме 24 травня 1909 року у Швеції було створено перший із дев’яти національних парків, що стало початком європейського природоохоронного руху💚.
 
⛲Цей день – нагода не лише милуватися краєвидами, а й дізнатися щось нове про унікальність природного світу. Наприклад, парк Гамра в Швеції – один із перших, заснований 1909 року – спочатку займав лише 0,28 кв. км, але згодом його територію розширили до понад 13 кв. км. А найбільшим у світі вважається Північно-Східний Гренландський національний парк – він охоплює понад 972 000 кв. км. В Ісландії парк Ватнайокутль займає близько 14% площі країни – це 14 967 кв. км!
 
🌾Україна також має чим пишатися. Дендропарк «Софіївка» в Умані, закладений 1796 року, вражає своїм ландшафтним мистецтвом і є пам’яткою садово-паркової культури світового рівня. А Національний природний парк «Синевир» на Закарпатті славиться однойменним озером, що виникло внаслідок зсуву породи приблизно 10 тисяч років тому. Ці природні скарби нагадують нам: збереження довкілля – це справа кожного.
 
⛰️Найвідоміші парки світу вражають різноманіттям: від японських садів Кенрокуен із 300-річними соснами до канадського парку Банф із кришталево чистими озерами. Кожен із них – це не просто краса, а жива історія планети. У цей день ми запрошуємо вас відчути магію природи через книги, фотографії та відео, яке ми для вас підготували:

Велика мандрівка черепашки Павлуся

💁🏻‍♀️А чи відомо вам, друзі, що існує таке свято, як Всесвітній день черепахи? Його відзначають щороку 23 травня, щоб привернути увагу до цих дивовижних створінь, які живуть на Землі вже мільйони років, і нагадати про важливість їхнього захисту. У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом’янського району м. Києва ми не могли пропустити таку нагоду, адже у нас є особливий мешканець – черепашка Павлусь.
 
Тож ми вирішили познайомити дітей із нашим улюбленцем і влаштували інтерактивну зустріч під назвою «Велика мандрівка черепашки Павлуся». Захід відбувся на території французької школи-садка «Рікікі», де зібралися юні любителі природи👧🏻👦🏻. Головною метою було прищепити дітям любов до тварин, навчити їх відповідальності та дбайливого ставлення до живої природи.
 
💡Під час зустрічі ми розповіли дітям про цю цікаву тваринку – черепашку, його звички, особливості та довге життя. Діти слухали з захопленням і отримали нагоду обережно познайомитися з Павлусем ближче.
 
Діти взяли участь у цікавих активностях і завданнях, проявили бажання піклуватися про тваринок. «Велика мандрівка черепашки Павлуся» стала справжнім святом дружби між дітьми та природою!

📖Слова, що стали легендою

24 травня ми відзначаємо День слов’янської писемності і культури – свято, яке повертає нас до витоків нашої мови, історії та традицій. Цей день присвячений пам’яті святих Кирила і Мефодія, братів із міста Салоніки (сучасна Греція), які жили у IX столітті. Вони були освіченими місіонерами, які вирушили до слов’янських земель, щоб нести християнське вчення.
 
Кирило, ймовірно, створив першу слов’янську абетку – глаголицю – 862 року, напередодні місії до Великої Моравії, яка розпочалася 863 року. Ця абетка дала змогу перекладати богослужбові книги мовою, зрозумілою слов’янам. Пізніше, на основі цієї праці, учні Кирила і Мефодія, зокрема Климент Охридський, розробили кирилицю наприкінці 9 – на початку 10 століття, назвавши її на честь Кирила як шану його внеску. Ця абетка й досі є основою писемності багатьох слов’янських народів, включно з українцями✍️.
 
Кирило і Мефодій зробили надзвичайно важливу справу – дали слов’янам можливість записувати свої історії, молитви, знання. До їхнього приходу письма слов’янською не існувало, й усе передавалося усно. Саме завдяки братам з’явилися перші переклади Біблії та літургійних текстів старослов’янською мовою, яка стала мовною основою для розвитку української, білоруської, болгарської та інших мов. Їхня праця об’єднала слов’ян через слово – і це стало справжньою легендою📜.
 
В Україні кирилиця з часом еволюціонувала, набуваючи своїх унікальних ознак. Наприклад, спроби передати звук «йі» фіксуються вже 1073 року в «Ізборнику Святослава», а сучасна літера «ї» з’являється у «Пересопницькому Євангелії» (XVI ст.). Літера «ґ» також трапляється у текстах XVI століття, а офіційно її ввів до української абетки Мелетій Смотрицький 1619 року. Це свідчить про те, як розвивалася і зберігалася наша мовна самобутність.
 
📚 У такі дні особливо хочеться взяти до рук книжку рідною мовою – не лише читати, а й відчувати силу живого слова. Бо воно – не просто літери, а частинка нашої культури, пам’яті та любові до рідного🌿.

Як обрати книгу📚

У світі, де кожен день приносить нові виклики й можливості, книги залишаються вірними супутниками, які допомагають нам віднайти спокій, надихнутися чи розширити горизонти. Бібліотека – це не просто місце, де зберігаються томи, а справжній скарб, де кожен може знайти свою історію, свій світ. Як не загубитися серед тисяч сторінок і обрати книгу, яка стане для вас ідеальним вибором? Ми з радістю ділимося секретами, які зроблять цей процес приємним і захопливим. Незалежно від вашого настрою, цілей чи захоплень, правильна книга може стати джерелом натхнення, знань і радісних емоцій. Тож давайте разом розберемося, як обрати саме ту книгу, що кличе вас до читання, і зробимо це з любов’ю до української культури та її багатої літературної спадщини!🌟
 
🙂Визначте свій настрій
Бажаєте зануритися в інтриги й історію? Відкрийте «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко – багатогранну історію з інтригами та глибоким зануренням в українську історію.
Потрібен спокій? «Солодка Даруся» Марії Матіос подарує зворушливу розповідь про життя на західноукраїнських теренах.
Шукаєте натхнення? «Доця» Тамари Горіха Зерня – історія про силу духу в часи війни на Донбасі.
Шукаєте пригоди? «Таємниця козацького скарбу» Андрія Кокотюхи – захоплива історія про сучасних українських школярів, які розгадують таємницю козацького скарбу.
«Сторожова застава» Володимира Рутківського – фантастична пригода, де діти переносяться в часи Київської Русі, щоб битися з ворогами.
 
🤔Поставте ціль читання
Бажаєте навчитися чомусь новому? «Homo Deus. За лаштунками майбутнього» Ювала Ноя Харарі – захопливе дослідження історії та майбутнього людства.
Потрібно розслабитися? «Майя та її мами» Лариси Денисенко – ніжна історія про різноманітність сімей і любов
Бажаєте розширити кругозір? «Ворошиловград» Сергія Жадана – історія про повернення до коріння та пошуки себе.
 
🔍Обирайте за улюбленою темою
Любите історію? «Чорний ворон» Василя Шкляра – роман про боротьбу українців у 1920-х.
Цікавитеся детективами? «Вигнанець і чорна вдова» Андрія Кокотюхи – гостроцікавий детектив про розслідування серії вбивств у Києві
Приваблює фантастика? «Мотанка» – збірка фантастичних оповідань від сучасних українських письменниць
 
👍Довіряйте рекомендаціям
Переглядайте добірки чи слухайте подкасти про літературу, щоб знайти нові ідеї. Обговорюйте з друзями – їхні улюблені твори можуть стати вашими новими відкриттями.
 
📚Експериментуйте!
Спробуйте жанр, який раніше не читали, чи автора, якого ще не відкрили. Наприклад, якщо ви не знайомі з поезією, почніть із «Лісової пісні» Лесі Українки – класики української літератури, що зачаровує історією кохання та природи. Або візьміть «Месопотамію» Сергія Жадана для сучасної прози – оповідання про життя у Харкові з його урбаністичним вайбом.
 
✨Порада: Дозвольте книзі самій вас знайти – оберіть ту, чия обкладинка чи назва вас зачарувала. Завітайте до нас на тематичні виставки – ми готуємо добірки, які враховують усі смаки й настрої!
 
Обирайте книгу, що кличе вас, і пориньте у світ читання!

🏛️📜Музеї: храми пам'яті та джерела натхнення

📆Щорічно 18 травня світ відзначає Міжнародний день музеїв – свято, яке підкреслює важливу роль музеїв у культурному обміні, збереженні історії та збагаченні суспільства. 2025 року, за ініціативою Міжнародної ради музеїв (ICOM), за попередніми даними, тема свята – "Майбутнє музеїв у спільнотах, що швидко змінюються", що відображає виклики та можливості музеїв у сучасному світі. У цей день ми маємо чудову нагоду замислитися над тим, що ж робить музеї такими особливими та необхідними.
 
⌛🏺Музеї – це не просто сховища старих речей. Це живі організми, що розповідають історії, зберігають пам'ять про минуле, надихають на нові ідеї та сприяють діалогу між культурами. Кожен експонат – це вікно в інший час, іншу епоху, інший світ. Відкриваючи двері музею, ми робимо крок у безмежний простір знань та відкриттів.
 
У сучасному світі, де інформація стає все більш доступною в цифровому форматі, роль музеїв залишається незамінною. Вони пропонують унікальний досвід безпосереднього контакту з оригінальними предметами, дозволяючи відчути дух часу, енергію творчості та глибину історії🗿.
 
📚🏛Бібліотеки та музеї мають багато спільного у своїй місії – зберігати та поширювати знання. Бібліотеки відкривають нам світ через книги, а музеї – через предмети матеріальної культури. Разом вони створюють потужний освітній та культурний простір, доступний кожному.
 
У часи війни українські музеї стали не лише місцем для збереження історії, а й свідками нових її сторінок. Деякі з них евакуйовують фонди, інші – відкриваються попри небезпеку. Усі вони працюють задля майбутнього.
 
📲І навіть якщо ви давно не були в музеї фізично – сучасні технології дають змогу доторкнутись до культурної спадщини онлайн. Інтерактивні виставки, 3D-моделі, цифрові архіви – все це наближає музей до кожного з нас.
 
Тож у цей день згадаймо про свою улюблену експозицію, поділімося світлиною з музею чи заплануймо візит. Адже кожен наш крок до музею – це крок до глибшого розуміння себе, свого народу, своєї країни.
 
🎬До вашої уваги тематичне відео «Музеї: віконця в історію»:

Майстер-клас у бібліотеці: створюємо з любов’ю до рідної землі 🫶🏼

🙌У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва пройшов затишний майстер-клас з нагоди Дня вишиванки. Учасники створювали мапи України з кольорового паперу, а потім прикрашали їх квітами, які також виготовляли власноруч🌸. Вийшло яскраво, весело й по-домашньому щиро.
 
Поки працювали, ми трохи поговорили про українські традиції 🗪✨. Згадали, звідки взялася вишиванка, як вона передається з покоління в покоління і що кожен візерунок має свою історію. Це було особливо доречно, адже минулого тижня ми всі разом відзначали День вишиванки. Такі розмови додали нашому заняттю особливого настрою, адже кожен із нас відчув зв’язок із нашою культурою через ці прості, але милі вироби.
 
Усе це робили з любов’ю – до кольорів, до традицій, до рідного. Такі зустрічі не тільки про творчість, а й про те, як важливо пам’ятати, хто ми є🌻.

Шлях кримськотатарського народу від депортації до боротьби за свободу

18 травня – день, який назавжди закарбувався в пам'яті кримськотатарського народу як день страшної трагедії – депортації 1944 року. Цей злочин радянського режиму, здійснений за наказом Сталіна, призвів до насильницького виселення сотень тисяч кримських татар з їхньої історичної батьківщини – Криму.
 
Депортація стала наслідком брехливих звинувачень кримських татар у співпраці з нацистською Німеччиною. Ця безпідставна пропаганда слугувала лише прикриттям для злочинного плану етнічної чистки. 18 травня 1944 року розпочалася операція, під час якої людей насильно виганяли з домівок, даючи їм лічені хвилини на збори. Їх вантажили у товарні вагони та вивозили у віддалені райони Середньої Азії, де вони опинялися у жахливих умовах, без їжі, води та медичної допомоги.
 
Депортація призвела до загибелі десятків тисяч кримських татар – від голоду, хвороб та виснаження. Втрата рідних, руйнування родинних зв'язків та знищення культурної спадщини завдали непоправної шкоди народу. Радянська влада намагалася стерти будь-яку згадку про кримських татар, перейменовуючи міста та села, знищуючи мечеті та кладовища.
 
Протягом десятиліть кримські татари вели боротьбу за право повернутися на батьківщину. Лише наприкінці 1980-х років, в умовах Перебудови, вони змогли почати організований рух за повернення до Криму. Цей процес був складним і тривалим, але кримськотатарський народ продемонстрував неймовірну стійкість та віру у справедливість.
 
Сучасна боротьба за права
Після анексії Криму росією 2014 року кримські татари знову опинилися під загрозою. Російська окупаційна влада здійснює репресії проти кримськотатарських активістів, журналістів та правозахисників. Меджліс кримськотатарського народу, представницький орган кримських татар, був заборонений.
 
Попри всі труднощі, кримськотатарський народ продовжує боротися за свої права, за збереження своєї культури та ідентичності. Міжнародна спільнота підтримує кримських татар у їхній боротьбі за свободу та деокупацію Криму.
 
Культурний спротив та збереження ідентичності
Кримськотатарська культура, всупереч всім спробам її знищення, виявилася надзвичайно стійкою. Мова, література, музика, танці, ремесла – все це продовжує жити та розвиватися, передаючись з покоління в покоління. Кримські татари створили численні організації та ініціативи, спрямовані на збереження та популяризацію своєї культури.
 
День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу – це не лише день скорботи, але й день вшанування сили духу та незламної волі народу, який пережив страшну трагедію, але не втратив віри у справедливість та право на свободу. Пам'ятаючи минуле, ми повинні підтримувати кримських татар у їхній боротьбі за гідне майбутнє на своїй рідній землі.

🌷«Найкращій у світі» – майстер-клас до Дня матері у бібліотеці🤱🏻👩‍👧

📍У Бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом’янського району м. Києва щоп’ятниці панує особлива творча атмосфера. Тут проходять майстер-класи, які проводить наша креативна подруга – майстриня Олександра. Вона має багато ідей і знає, як перетворити звичайний день на свято натхнення.✂️✨.
 
Минулої п’ятниці у бібліотеці відбувся ніжний і зворушливий майстер-клас, присвячений Дню матері, який цьогоріч святкували 11 травня. Це особливе свято – чудова нагода пригадати, скільки тепла, турботи й сили дарують нам мами щодня, і подякувати їм за все з глибини дитячого серця💖.
 
Цього разу юні відвідувачі майстер-класу створювали особливі подарунки для своїх матусь – об’ємні фігурки у вигляді мами-принцеси. Кожна фігурка – це маленький шедевр з паперу, створений з великою любов’ю. У рожевій, жовтій чи зеленій сукні, з квітами у волоссі або з малюком на руках – кожен образ вийшов унікальним, адже в ньому – портрет найріднішої мами очима дитини👩‍👧‍👦.
 
А ще дітки власноруч підписали сертифікати «Найкращої матусі», де зворушливо зізнавалися у любові, дякували своїм мамам і вручали їм ці символічні грамоти з гордістю та щирістю. Такі подарунки залишаться в серці кожної мами надовго🌟.
 
Через подібні заходи ми не просто розвиваємо творчі здібності наших відвідувачів – ми навчаємо й допомагаємо висловлювати почуття, помічати красу у простому, бути уважними й чуйними до рідних. Бо саме з таких моментів і народжується культура любові, вдячності й турботи – цінностей, які ми з радістю плекаємо разом з нашими читачами💫📚.
 
🗓 Коли: Щоп’ятниці
⌚️ Час: 17.00
💁‍♀️Де: вул. Західна,11
🔑Вхід вільний

🇺🇦 Українці в Другій світовій: між двома тоталітаризмами

📅8 травня в Бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом’янського району м. Києва представлена виставка-документація «Українці в Другій світовій: між двома тоталітаризмами». У ній висвітлюється хроніка страшних подій та збережені голоси тих, хто жив і вижив. Книги, фотоархіви, фрагменти мап, цитати, спогади очевидців – усе це об'єднано у правдиву розповідь про наш народ між вогнем двох імперій.
 
🕰Події 1939–1945 років: як війна увійшла в Україну
 
🚩1939
Вересень. Два тоталітарні режими – нацистський і радянський – укладають пакт Молотова-Ріббентропа, який відкриває шлях до розподілу Польщі. Західна Україна, до того часу в складі Другої Речі Посполитої, опиняється під контролем СРСР. Розпочинаються масові арешти, депортації до Сибіру, нищення політичних і культурних еліт.
 
🚩1941
Вранці 22 червня нацистська Німеччина порушує пакт і вдирається до СРСР. Україна стає одним з головних театрів бойових дій. Настає нова хвиля насильства: на зміну радянським репресіям приходить терор німецької окупації.
 
🚩1941–1944
Під нацистською окупацією Україна зазнає жахів, які важко уявити. Масові страти, публічні покарання, спалені села, розстріли заручників, гетто, табори примусової праці. В українських містах і селах кояться злочини проти людяності, насамперед – проти євреїв, ромів, полонених та цивільного населення.
 
🚩1944
Радянські війська витісняють німців із території України. Проте для багатьох українців це не відчувалося визволенням через повернення репресивної машини: нові арешти, примусова мобілізація та депортації знову стали частиною життя.
 
🚩1945
Війна в Європі завершилася. Світ зітхнув з полегшенням. Але Україна втратила мільйони. І ті, хто вижив, мали далі жити в умовах тотального контролю, мовчання і забороненої пам’яті.

⚔️Українська повстанська армія (УПА)
 
1942 року в умовах окупації народжується сила спротиву – Українська повстанська армія. УПА не мала ні підтримки великих союзників, ні запасів зброї, ні тилу. Її сила була – в ідеї незалежної України.
 
Повстанці опинилися між двома фронтами: воювали проти німців, які нищили український народ, і проти радянських військ, які прагнули поневолити країну. Українська повстанська армія найбільш активно діяла у західних областях України, зосереджуючись переважно на Волині, Галичині та Поліссі, де вона мала найсильнішу підтримку та розгалужену структуру. Її основою стали селяни, студенти, вчителі, священники – ті, хто хотіли бути господарями на своїй землі.
 
Їхні шанси були невеликі, але дух залишався незламним. Після повернення радянської влади розпочалися масштабні операції НКВС проти УПА. Та боротьба тривала ще майже десятиліття, з надією на історичну справедливість.

🟥Українці в радянських і союзних арміях
 
Мільйони українців були мобілізовані до лав Червоної армії. Вони воювали на всіх фронтах – від Сталінграда до Берліна. Багато хто став офіцерами, отримав нагороди. Проте для багатьох з них ця війна відчувалася чужою через те, що вони воювали за імперію, яка перед тим голодом винищувала їхні родини.
 
Українці також воювали в арміях союзників. Зокрема, у Польських збройних силах, сформованих на Заході, і навіть у Збройних силах США та Канади – серед емігрантів, які ще в міжвоєнний період залишили рідну землю. Незалежно від прапора, вони вірили, що б’ються за кращий світ і свободу.
 
🟥Остарбайтери: викрадені юність і гідність
 
Понад 2 мільйони українців – переважно молодь – були примусово вивезені до Німеччини як остарбайтери. Їх чекала виснажлива праця на заводах, фермах, у копальнях. Людей селили у бараках, годували злиденно, карали за найменшу провину.
 
Повернення на батьківщину для багатьох стало ще одним ударом: радянська влада розглядала їх як «підозрілих елементів», часто звинувачуючи у зраді. Десятки тисяч пройшли фільтраційні табори, зазнали дискримінації, не мали права згадувати свою історію.
 
🕯Голокост в Україні: трагедія без мовчання
 
Україна – один із центрів Голокосту в Європі. Понад 1,5 мільйона євреїв було вбито на її території. Їх розстрілювали не лише в таборах, а й просто в полях, у лісах, у ярах.
 
Найстрашнішим символом цієї трагедії став Бабин Яр у Києві. У вересні 1941 року тут за два дні було знищено понад 33 тисячі євреїв. Але таких місць – сотні. Чернівці, Львів, Харків, Рівне, Кам’янець-Подільський...
 
Разом із євреями гинули роми, пацієнти психіатричних лікарень, а також українці, які намагалися рятувати інших, – усі, кого нацистський режим вважав зайвими.

🟥Живі голоси: уривки зі спогадів
 
💬«Я була зв’язковою УПА з 10 років»
Дарія Гермак, уродженка Мостищини, Львівська область, розповідає:
«Мама дала мені таку куртку довгу, прив’язала з двох сторін по торбинці з харчами. І я пішла в ліс, "на зв’язок". І з тих пір я згодилася, коли треба ходити. Мені тоді було 10 років, а коли мені виповнилося 14 років – мене вже арештували. Мене арештували в школі, в якій я вчилася, на останньому уроці фізики».
 
Жінка каже, це було її добровільне рішення, і вона не шкодує про це до сьогодні.
 
💬«Жив у землянці з курми і козою, їв затірку»
Василь Фулга, житель села Грузьке Кропивницького району, згадує:
«У 1944 році мама збудувала землянку. Там була плита, піч, все було, тільки й того, що в землі. Мали два вікна – одне велике від городу і невеличке – від вулиці. З печі виглядали на вулицю і дивились на школу. Ми з сестрою на печі спали, мама лежала на ліжку, а на його бильці сиділи три-чотири курки і півень, а в коридорі була коза».
 
Він також розповідає про бомбардування та життя під час війни.
 
💬«Німці забирали половину врожаю, але ми не голодували»
Михайло Бобрицький, село Миколо-Бабанка Бобринецького району, розповідає:
«Першими німецькими підрозділами, які підійшли до нашого села, були мотоциклісти. Це було в серпні. Це була їхня розвідка, пам’ятаю, що вони були одягнені в чорні шкіряні плащі. Приїхали й стали просити “яйке і мліка”, тобто яєць і молока. Нам, хлопцям, було дуже цікаво, то ми побігли до них. За продукти німці залишали гроші, казали, що наших 10 рублів – це їхня одна рейхсмарка. Звісно, це ж була неправда, але гроші ті, у кого німці брали “яйке і мліка”, узяли».
 
Він також зазначає, що під час окупації німці примушували працювати, але не забирали все, як це було під час Голодомору.
 
🟥Відлуння війни: 1945 – 2022
 
Сьогодні, коли українці знову протистоять агресору, пам’ять про Другу світову стала болючим дзеркалом. Як і тоді, війна почалася раптово. Як і тоді, нас хотіли зламати. Але як і тоді – ми вистояли і стоїмо далі.
 
Ми боремося за ту саму цінність, що й наші дідусі й бабусі, прадідусі й прабабусі: право бути вільними у своїй державі. І ми знову закликаємо світ зрозуміти, що український народ прагне миру і не хоче воєн, але коли зазіхають на нашу волю та гідність, ми не мовчимо – ми боремося, відстоюючи своє право на свободу.
 
🟥Пам’ять заради майбутнього
 
Виставка «Українці в Другій світовій: між двома тоталітаризмами» покликана ще раз нагадати всім про ту страшну війну та провести паралелі між тими подіями й сучасною війною. Вона допомагає повернути голос тим, чия історія була забута, і створює зв’язок між поколіннями. Збереження цієї пам’яті – наш обов’язок перед тими, хто загинув, і тими, хто живе сьогодні.
 
📍Запрошуємо відвідати виставку з 8 травня у Бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка.