📚🏆«Київська книга року»: нові лавреати премії

У столиці відбулася церемонія нагородження Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року»-2025, що проходить за підтримки Київської міської державної адміністрації та Інституту політико-правових та релігійних досліджень.
 
Мета премії – підтримка авторів, видавців і митців, які роблять вагомий внесок у розвиток української книги й культури.
 
🏅Премія «Київська книга року» заснована для відзначення оригінальних книжкових видань українською мовою, створених протягом останніх трьох років.
Щороку її лавреатами стають відомі науковці, письменники, митці, Герої України, народні артисти, а також молоді автори, які формують сучасний культурний простір держави.
 
Цьогорічні переможці – у кількох номінаціях:
 
📘«Документально-публіцистична література» – Пол Р. Вільямс із книгою «Шлях примирення: як право формує стійкий мир» (про роль права в побудові миру).
 
🎵«Література у галузі музичного мистецтва» – Віктор Гуцал із виданням «Музичні і “немузичні” вібрації».
 
📖«Педагогічне видання» – Віктор Андрущенко за працю «Просвітницька Одіссея розуму».
 
Премія об’єднує найкращі зразки сучасної української літератури, утверджує цінність українського слова й популяризує читання як частину національної культури.

📚Молодь добре знає українську, але менше спілкується нею у побуті🗣️

У нашій країні сьогодні простежується цікава тенденція 📈: молодь дедалі краще володіє українською мовою, але рідше використовує її в повсякденному спілкуванні.
 
За словами заступниці міністра освіти і науки, 2024 року приблизно 75% дітей і підлітків вважали, що вільно володіють українською мовою. 2023 року цей показник був близько 72%, а 2022-го – близько 61%📊.
 
Водночас частка тих, хто «постійно спілкується українською у побуті», у 2022-му становила близько 46%, у 2023-му зросла до ~55%, а у 2024-му знову знизилася до ~49%📉.
 
Серед причин, які підлітки називають для зменшення використання української вдома або поза школою🔍:
 
~33% пояснюють це тим, що звикли спілкуватися іншою мовою;
 
~20% – що в родині користуються російською, хоча в школі – українською;
 
~13% – що поза школою просто немає україномовного середовища;
 
~12% – що недостатньо впевнені в українській;
 
~9% – що в їхньому оточенні існує упереджене ставлення до української мови.
 
Міністерство відзначає: важливо підтримувати тих, хто переходить на українську, навіть якщо поки спілкується «суржиком» – це теж частина шляху до повноцінного володіння мовою.
 
Для нашої бібліотеки це ще один привід 📖: створювати простір, де українська мова звучить щодня – у книжках, розмовах, заходах.

📚Найоригінальніші сюжети у світовій літературі

Іноді відкриваєш книгу – і розумієш: такого сюжету більше ніде не зустрінеш.
Письменники здатні вигадувати світи, що перевертають наше уявлення про час, реальність і навіть здоровий глузд. Саме такі історії залишаються в пам’яті – не тому, що вони складні, а тому, що в них є щось абсолютно нове.
 
🪶Ось кілька прикладів книг, сюжети яких можна вважати одними з найоригінальніших у світовій літературі:

📖«Аліса в Країні Див» Льюїс Керролл
Математик створив казку, у якій логіка поводиться нелогічно. Аліса потрапляє в світ, де все абсурдне: карти, що розмовляють, посмішка без кота і чаювання, яке ніколи не закінчується. Цей твір досі тлумачать як сатиру на англійське суспільство й водночас філософську гру з поняттям реальності.
 
📖«1984» Джордж Орвелл
Антиутопія, у якій держава контролює навіть думки людей. Камери, цензура, “новомова” – усе це стало пророчими символами ХХ століття. Сюжет про світ без свободи й сьогодні здається лячно актуальним.
 
📖«Кохана» Тоні Моррісон
Історія колишньої рабині, яку переслідує дух її власної дитини. Реальні події, елементи магічного реалізму й болюча тема пам’яті роблять цей сюжет унікальним. Роман отримав Пулітцерівську премію.
 
📖«Сто років самотності» Ґабрієль Ґарсія Маркес
Родина Буендіа живе у вигаданому містечку Макондо, де час ніби ходить колом, а чудеса сприймаються як буденність. Роман став основою жанру магічного реалізму й однією з найвідоміших книг ХХ століття.
 
📖«Сліпота» Жозе Сарамаґо
У містечку раптом усі люди втрачають зір. Сюжет перетворюється на глибоке дослідження людської природи: що залишиться від цивілізації, коли зникнуть правила й контроль?
 
📖«П’ята пора» Н. К. Джемісін
На планеті, що постійно переживає катастрофи, люди вчаться керувати силою землі. Це історія про матір, яка шукає доньку в світі, що розпадається. Дуже оригінальний сюжет. Роман відкриває трилогію «Розлом Землі», за кожну частину якої авторка тричі поспіль отримала премію «Гюґо».
 
📖«Життя Пі» Янн Мартель
Хлопчик виживає після кораблетрощі – у човні, де разом із ним пливе бенгальський тигр. Сюжет звучить неймовірно, але саме в ньому автор досліджує віру, страх і межі людської уяви.
 
✨Оригінальний сюжет – це не просто дивина. Це спосіб побачити знайомий світ інакше. Такі книги змінюють нас, бо після них ми вже не думаємо так, як раніше.

🎃 Творча магія осені в бібліотеці🕸️

У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району, у співпраці з нашою волонтеркою, майстринею, напередодні Дня гарбуза відбувся осінній  майстер-клас. Діти і дорослі малювали та створювали  кумедних павучків, чарівних привидів і святкові декорації🎃🕷️.
 
У бібліотеках Солом’янки регулярно проходять цікаві майстер-класи. Вони покликані не лише розвивати творчі здібності дітей, а й виховувати любов до книги, культури та спільної праці. Такі заняття допомагають малечі розкрити уяву, навчитися працювати власноруч і відчути, що бібліотека – це простір для натхнення, спілкування й радості🌟.

🪶 Мова й пам’ять: як писемність допомагала лишатися собою

Для багатьох людей у світі мова – це просто слова для щоденного спілкування. Але ми, українці, усвідомлюємо, що наша мова надзвичайно важлива, адже вона пройшла такий довгий шлях: покоління берегли її, щоб ми зараз могли спокійно читати, писати й думати українською.
 
Писемність була одним зі способів не втратити себе. Коли голоси замовчували, слова ховалися в листах, народних піснях і рукописах. Так трималася наша пам’ять і культурна самобутність навіть у складні періоди – зокрема під час адміністративних обмежень у XIX–на поч. XX століття, які ускладнювали друк і публічну діяльність українською мовою, рукописи та самвидав переживали ці заборони, передаючи знання та історії з покоління в покоління.
 
Можливо, тому ми так шануємо слово: воно часто було нашим прихистком і містком до коріння. Через письмо передавалися знання, сімейні історії й уявлення про світ.
 
Сьогодні цю традицію продовжують книги, блоги, шкільні зошити й пости в соцмережах. Кожен рядок українською – це місток до тих, хто був до нас. За результатами останніх опитувань, більшість українців називають українську рідною або використовують її регулярно, хоча показники відрізняються залежно від регіону та методології дослідження. (У західних регіонах частіше фіксують вищі показники вживання української.)
 
Мова і пам’ять – не лише про минуле. Це те, як ми залишаємося собою сьогодні.

День української писемності та мови: слова, що єднають📖🪶

Щороку наприкінці жовтня українці відзначають День української писемності та мови – свято, яке нагадує, що мова не лише засіб спілкування, а й частина нашої культури та історії.

 
Традиційно дата цього дня пов’язана з ушануванням Нестора Літописця, ченця Києво-Печерського монастиря, автора «Повісті минулих літ» – одного з найдавніших літописів Русі, де збереглося перше свідчення про розвиток нашої писемності.📜
 
Українська мова має глибоке коріння – від староукраїнських грамот XIV–XV століть до творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Вона пройшла через заборони, цензуру, русифікацію – але вистояла. Сьогодні українська мова лунає у школах, кіно, літературі, наукових працях і піснях, залишаючись живою, сучасною та красивою.🌟
 
✨Чому це має значення
 
Українська мова є носієм культури, історії, самобутності. Писемність – це те, що дозволило фіксувати наші думки, нашу пам’ять, нашу літературу. У часи, коли мова часто була заборонена чи обмежена, писемність стала способом збереження традицій.
 
📚Книжкова добірка про українську мову та її красу

Книги, наведені нижче, допомагають краще зрозуміти походження, розвиток і силу нашої мови.
 
📘«Культура слова: Мовностилістичні поради» Олександр Пономарів
Праця відомого мовознавця. Простими словами пояснює, як уживати слова грамотно, уникати русизмів і берегти чистоту української мови.
 
📘«Історія української мови» Ярослав Радевич-Винницький
Видання 2020 року. Скорочений нарис історичного шляху української мови, її становлення й розвитку.
 
📘«Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика» Ольга Крижанівська
Навчальний посібник українською мовою, що охоплює етапи фонетичного й граматичного розвитку української мови.
 
📘«Історія української літературної мови» Іван Огієнко (2020)
Класичний нарис про еволюцію літературної норми української мови — від давніх текстів до сучасності, з акцентом на норми та зміни.
 
📘«Українська мова в таблицях» Олександр Авраменко
Популярне сучасне видання, що допомагає не лише учням, а й дорослим систематизувати знання про українську мову, правопис і синтаксис.
 
📘«Мова і політика» Лариса Масенко
Дослідження про роль мови в суспільстві та політиці, з прикладами, як вона впливає на ідентичність і державотворення.
 
📘«Про українську мову і українську школу» Михайло Грушевський
Збірка статей класика української історії початку XX ст., присвячених ролі української мови в освіті, її статусу як частини національної культури та боротьбі з русифікацією. Грушевський пояснює, чому рідна мова – ключ до самобутності, розвитку освіти та збереження традицій, з прикладами з історії та сучасності того часу.
 
📘«Українська мова для всіх» Галина Голосовська
Практичний посібник для початківців і тих, хто хоче освіжити знання: граматика, орфографія та вправи для щоденного використання.
 
📘«Палімпсести»Василь Стус
Художній твір – поезія, що показує, як українське слово стає символом гідності. Приклад сили мови в складні часи, з глибокими роздумами про ідентичність.
 
💬Мова – наш повсякденний світ
 
Українська мова – це цілий простір, у якому ми живемо.
Вона змінюється, росте, приймає нові слова, але зберігає серце – мелодійність, ніжність і глибину.
 
Тож шануймо її не лише у свята, а щодня – у розмовах, листах, книгах і думках.

Медіаграмотність: навчаємося розпізнавати фейки та маніпуляції🔍🛡️

У наш час інформація оточує нас звідусіль: новини в соцмережах, відео, меседжі, повідомлення – і не завжди те, що ми бачимо чи читаємо, відповідає дійсності. Саме тому медіаграмотність – вміння аналізувати, перевіряти і критично сприймати інформацію – стає не просто корисною навичкою, а ключовим інструментом для захисту від обману📱❌.
 
📊Чому це важливо
 
Згідно зі звітом Detector Media, рівень медіаграмотності в Україні 2023 року знизився: частка людей із показником «вище середнього» впала з 81 % до 76 %. Це другий рік поспіль на тлі війни – через втому від новин і зниження довіри до медіа (наприклад, тільки 25% вірять, що ЗМІ працюють на інтереси країни). Але є й позитив: менше людей (з 31% до 14%) мають високий рівень, зате покращилася перевірка фейків – 33% тепер шукають підтвердження в інших джерелах.
 
Організація UNESCO у партнерстві з Detector Media провела кампанію «Media Literacy is Freedom», яка охопила понад 12 мільйонів українців і включала відео, що транслювалися в торгових центрах, поїздах і на телебаченні.
 
Проєкт Learn to Discern (IREX) навчав громадян України медіаграмотності – і учасники після тренінгів значно поліпшили здатність розпізнавати фейкову інформацію.
 
✅Що ми можемо робити
 
👉Перш ніж поділитися новиною – запитати: хто автор? Чи є посилання на джерело?
 
👉Перевіряти заголовки: чи не перебільшений ефект? Чи не впливає емоція на об’єктивність?
 
👉Шукати підтвердження: чи є інші джерела з тією ж інформацією?
 
👉Думати критично: чи не використовує текст маніпуляцію (страх, бажання швидкої дії, «треба поширити негайно»)?
 
👉Захищати свої дані: не завжди інформація про нас призначена для поширення – цифрова безпека теж частина медіаграмотності.
 
📚Роль бібліотек
 
Бібліотеки – це не лише книжки. Це місця, де можна знайти перевірену інформацію, дізнатися, як перевіряти факти, як користуватись джерелами, і стати свідомим споживачем медіа.
 
Закликаємо вчитися не просто читати й слухати, а розуміти та аналізувати інформацію.
💡Що більше ми знаємо – то менше шансів бути обдуреними.

Перші кроки до книжок

До бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали другокласники школи-садочка «RIKIKI».
 
Діти познайомилися з новою літературою, обрали книги, які їм подобаються та з задоволенням їх читали.
 
Це важливо та корисно, адже діти змалку звикають до книги й бібліотеки як до дружнього місця. Вони вчаться самостійно обирати, що читати, розвивають цікавість і любов до історій – а це найкращий шлях до мислення й творчості.

Піратські пригоди в бібліотеці: квест і скарб для малят! 🏴‍☠️📚

17 жовтня до бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали учні початкових класів нашого партнера франко-української школи-садка «RIKIKI».
 
На дітей у бібліотеці очікував захопливий «Піратський квест», під час якого були активно залучені книги. Також дітлахи ознайомилися з читальною залою, в якій вони до того ж виконували цікаві завдання «на кмітливість та логіку» 🧩.
 
А ще наостанок провели для дітей інтерактивні читання уривка з книги «Піратські історії» Роузі Дікінс. Зрештою наші юні гості знайшли «піратський скарб», що принесло їм щиру радість і задоволення😄💎. Після цього діти записалися до бібліотеки й отримали свої перші читацькі квитки!
 
Чому такі заходи важливі? Вони показують дітям, як книги можуть стати частиною гри – через квест і читання, що розвиває уяву та бажання читати. Бібліотека перетворюється на веселе місце, де малюки вчаться працювати в команді й логіці, і просто відпочивають з користю.📖😊

Козацтву бути⚔️

Поза сумнівом козацтво для нас не просто сторінки в книгах, а частина серця й історії. У цьому дописі коротко про його минуле, образи в культурі, легенди та як ми це бачимо сьогодні.📖
 
Коротко про роль козацтва🐎
 
Українське козацтво – це більше, ніж просто воїни. З давніх літописів і досліджень відомо, що воно було складним явищем: армією, частиною політики, способом господарювання, правом і джерелом традицій. Саме ця багатогранність робить його важливим чинником нашої історії.
 
Походження терміну й ранні початки🔎
Слово «козак» має непросте походження – версії різні, але часто згадують тюркські впливи. Дослідження показують, як у степах Центральної та Східної Європи з'являвся тип вільних воїнів на кордонах імперій.
 
Ключові моменти історії: від Січі до сьогодення📜
З часів Запорозької Січі та Гетьманщини козаки брали участь в обороні, політиці й навіть у духовному житті (через ікони, пісні та обряди). У ХХ столітті ця тема не зникала: наприклад, 16 жовтня 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав закон про відродження козацтва – це показує, як козацька спадщина лишилася живою в часи нової держави.
 
Легенди та образи: Козак Мамай і народна пам’ять✨
Символи козацтва – як Козак Мамай чи народні пісні та билини – не тільки прикрашають мистецтво, а й допомагають тримати нашу ідентичність. Мамай у картинах і текстах показує прості риси: свободу, радість від життя, гру та тиху тугу. Ці образи – як м'який спосіб пам'ятати про своє коріння.
 
Сучасне переосмислення⌛
Сьогодні на козацтво дивляться по-різному: одні вчені бачать у ньому основу нашої ідентичності та легенд, інші – як справжню соціальну й політичну силу минулих часів зі своїми правилами та звичаями. Сергій Плохій у книгах пише, як козацькі історії впливали на наші національні ідеї в часи імперій і після. Інші автори дають повну картину в українській історії. Такий подвійний погляд – на реальні факти та міфи – найкраще допомагає розібратися в темі зараз.
 
📚До вашої уваги добірка літератури про козацтво. Кожна книга – гарний спосіб зазирнути в різні куточки теми, від історії до пригод:

📕«Як козаки Україну боронили» Юрій Мицик, Сергій Плохій
Науково-популярна книга про виникнення козацтва, його розквіт і занепад. Описує військовий устрій, побут, релігійне життя, звичаї Січі та як це впливає на сучасну Україну. Ідеально для тих, хто хоче солідний огляд.
 
📕«Велика книжка. Українське козацтво для маленьких патріотів» Олег Зав’язкін
Яскраве дитяче видання (16 сторінок) з ілюстраціями про побут, звичаї, зброю козаків та відомих ватажків. Чудово для першого знайомства з темою – просто й цікаво.
 
📕«Українське козацтво. Мала енциклопедія» авторський колектив (видавництво Генеза)
Комплексний довідник з 1648 статтями про походження козацтва, його роль в історії, військове мистецтво, громадський устрій, судочинство, господарство, побут, звичаї, духовність та міжнародні зв'язки. Також про видатних постатей і розвиток традицій аж до XIX–XX ст. та сьогодення. З ілюстраціями та картами – як зручний путівник на тему для широкого кола читачів.
 
📕«Українське козацтво» Віктор Лепко, Олексій Сердюк
Посібник для школярів, учителів та всіх, хто цікавиться історією: як козацтво з'явилося, розвивалося, боролося за свободу, з особливостями устрою та життя. Проста мова, для освіти.
 
📕«Українське козацтво. Золоті сторінки історії» Тарас Чухліб, Олена Бачинська, Віталій Щербак
Історичний твір з фактами та художніми образами: ключові події, битви та героїчні моменти козацької доби. Читається як пригода.
 
📕«Джури. Книга 1. Джури козака Швайки» Володимир Рутківський
Перша частина трилогії для дітей про пригоди юних козаків на Січі – поєднує історію з пригодами, показуючи повсякденне життя та виховання. Гарно для молодших читачів, щоб зацікавити темою.
 
📕«Історія Запорозької Січі» Віталій Щербак, Валерій Смолій
Унікальне видання з науково обґрунтованим описом утворення та розташування Січей (Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Підпільненська, Задунайська), їхнього розвитку як «козацької республіки», культури громади та впливу на українське суспільство. Ключова книга для розуміння ролі Січі як центру козацького життя.
 
📕«Історія запорізьких козаків. Книга 3» Дмитро Яворницький
Третя частина класичної трилогії з архівними матеріалами про ключові битви, повстання (як антимосковське Петрика чи Полтавську битву) та геополітичні конфлікти запорізьких козаків у 1686–1734 рр. Фундаментальна праця для глибокого розуміння історії Січі та втрат автономії – на 608 сторінках з ілюстраціями.
 
Знання про козацтво через історію та літературу допомагає розібратися, звідки в нас взялися ідеї про свободу, спільноту та мораль. Це не просто минуле – це натхнення для сьогодення: вчить стояти за своє, цінувати друзів і традиції, а ще нагадує, як прості люди змінюють світ. У часи викликів такі історії дають сили й допомагають будувати майбутнє на міцному корінні.💪

14 жовтня 1926 року – народився Вінні-Пух🐻📚

·ᴥ·Сьогодні – день, коли майже століття тому світ уперше зустрівся з ведмедиком, що любить мед і дружбу. 14 жовтня 1926 року в Лондоні вийшло перше окреме видання книги A. A. Milne — Winnie-the-Pooh (видавництво Methuen). Книга миттєво здобула прихильність читачів і стала класикою дитячої літератури.
 
💡Кілька фактів і цікавинок:
 
Дата і видавець. Перше окреме видання опубліковане 14 жовтня 1926 року («Methuen», Лондон). Книга складалася з коротких оповідань про ведмедика та його друзів із Стоакрового лісу.
 
Ілюстратор. Відомі й дуже впізнавані ілюстрації створив Ернест Г. Шепард (E. H. Shepard) — саме його малюнки допомогли закарбувати образи Пуха, Крістофера Робіна та інших персонажів у пам’яті читачів.
 
Хлопчик, який усе почав. Справжній Крістофер Робін Мілн (1920–1996) був єдиним сином письменника. Саме його дитячі іграшки – ведмедик, ослик, поросятко, тигр і кенгуру – стали героями книги. Іграшковий ведмедик насправді звався Edward Bear (Ведмедик Едвард), але хлопчик змінив ім’я на Winnie-the-Pooh (Вінні-Пух) після того, як побачив у Лондонському зоопарку справжню ведмедицю Вінні. З роками Крістофер Робін став книгарем і мемуаристом, написав спогади про дитинство – і з ніжністю, і з ноткою суму згадував світ, який подарував мільйонам читачів казку.
 
Звідки взялася назва «Вінні-Пух» («Winnie-the-Pooh»)? Ім’я «Вінні» («Winnie») частково походить від ведмедиці Вінні (Winnie) – реальної ведмедиці в лондонському зоопарку, названа на честь міста Вінніпег (Winnipeg). Другу частину – «Пух» («Pooh») – пов’язують із лебедем, якого сім’я Мілнів кликала «Пух» («Pooh»). Так поєдналися дві дитячі історії – і народився знайомий усім ведмедик.
 
Походження персонажів. Багато образів у книзі були натхненні іграшками маленького Крістофера Робіна – справжні іграшки (частково збережені) стали музейними експонатами пізніше. Ідея з іграшками, а також тон розповідей зробили книжки Мілна одночасно простими й філософськими для дітей і дорослих.
 
✨📘Чому ця книжка стала такою важливою?
 
«Вінні-Пух» поєднує дитячу безпосередність і тонке спостереження дорослого автора: розповіді про дружбу, прості турботи та дивні філософські моменти роблять книгу трагікомічно людяною. Вони підказують: маленькі дива повсякденності – найважливіші. Саме цим пояснюється тривала любов читачів (і перекладів та екранізацій) у різних країнах.
 
📌Ще кілька цікавих фактів:
 
Перше видання містило ілюстрації Шепарда, а деякі історії раніше друкувалися в журналах. Лише 1926 року вони вперше були зібрані в одну книгу.

 

Оригінальні іграшки Крістофера Робіна збереглися – нині вони експонуються в Нью-Йоркській публічній бібліотеці.

 

🧸🍯Навіть якщо ви давно виросли з дитячих казок – спробуйте повернутися до «Вінні-Пуха». Ця книжка відкривається зовсім інакше, коли читаєш її дорослими очима: у простих словах про мед, дружбу й дощові дні раптом знаходиш філософію життя, затишок і тиху мудрість, що гріє серце.