Сила, що оберігає: вдячність ЗСУ💙💛

6 грудня – день, коли ми вшановуємо людей, які щодня стоять на захисті нашої свободи, нашого неба, нашої землі.
 
Сучасна історія Збройних Сил України почалась із прийняття закону «Про Збройні Сили України» 6 грудня 1991 року📜. Але сьогодні – не лише дата. Це день вдячності за мужність, стійкість, за те, що наші захисники дають нам можливість жити, творити, мріяти, читати і працювати навіть у найскладніші часи.
 
Ми називаємо їх не «солдати», а – люди, які обрали боронити дім🛡. Люди, які оберігають майбутнє України. Аби краще зрозуміти, звідки бере сили українська армія, пропонуємо добірку книжок.
 
📚У цій добірці – про історичні й сучасні покоління, котрі відстоювали наш суверенітет. Книги, що допомагають зрозуміти: свобода – не абстракція, а те, що завойоване мужністю.

📘«Аеропорт» Сергій Лойко
Художньо-публіцистичний роман про оборону Донецького аеропорту (кіборгів). Книга створена на основі інтерв’ю та репортажів.
 
📘«Чорний ворон. Залишенець» Василь Шкляр
Історичний роман про повстанську боротьбу українців у ХХ столітті; актуальний для розуміння тривалої традиції спротиву в Україні.
 
📘«Історія українського війська» Мирон Левицький
Повна, ілюстрована хроніка розвитку військової справи на українських землях: від доби Київської Русі та запорізького козацтва до сучасних збройних формувань. У книзі є фотографії та реконструкції озброєння та форми різних епох, що дає змогу уявити, якими були воїни на кожному історичному етапі; вона поєднує факти, тактику й суспільно-історичний контекст, роблячи історію війська зрозумілою і доступною.
 
📘«Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» Євген Положій
Художньо-документальна книга, створена на основі свідчень учасників трагедії серпня 2014 року (Іловайський котел). У ній зібрані історії солдатів, добровольців та офіцерів, які опинилися в пастці обставин: героїзм, страх, втрати, втечі – і водночас людяність в умовах найтяжчих випробувань.
 
📘«Позивний «Бандерас»» Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов
Це військово-бойовий трилер, дія якого відбувається під час АТО: через сюжет із терактом, диверсією та контррозвідкою книга показує жорсткі обставини війни, моральні вибори і ціну безпеки в умовах конфлікту.
 
📘«Полон» Валерія «Нава» Суботіна
Ця книга – спогади авторки, яка була у складі пресслужби полку «Азов», потрапила в полон після оборони «Азовсталі»; вона описує тривалий досвід полону, важкі умови утримання, знущання, але також показує незламність – цінна з погляду пам’яті та документування.
 
📘«Сліди на дорозі» Валерій Маркус (Ананьєв)
Мемуари з передової. Автор, український військовий, розповідає про перші роки війни на Сході (2014–2015). Це чесна, часом жорстка, але дуже людяна розповідь про те, як цивільні люди стають воїнами, про побратимство та ціну свободи. Ідеально пасує до фрази: «люди, які обрали боронити дім».
 
📘«Точка неповернення» Дмитро Вербич
Це гостра й щира хроніка війни. У ній читачі зустрінуть колоритних людей – від мандрівників і фрі‑файт‑тренерів до підприємців – чиї долі назавжди змінила війна. Це історія про втрату, героїзм і незворотні зміни, які роблять життя іншими уже назавжди
 
📘«Живи. Борися. Виживи. Надзвичайна історія одного солдата у війні проти Росії» Шон Піннер
Потужні мемуари Шона Піннера, у яких він розповідає про шість місяців у полоні під час війни з росією. Книга показує, як навіть перед обличчям жорстокості, морального та фізичного тиску, людська воля, відвага й надія здатні витримати найтемніші випробування.
 
Ці книги – як розмова з захисниками: не про героїв з фільмів, а про звичайних людей, які роблять неможливе можливим. Прочитайте одну – і відчуєте вдячність глибше. Читаймо, пам’ятаймо та підтримуймо.
 
🎬Також до вашої уваги відео «Ті, хто тримає небо: відеоподяка ЗСУ». Слава ЗСУ! 🇺🇦

📚 Англійська для дітей: веселі уроки в бібліотеці

🔠Друзі, крім великої колекції книг і цікавих подій – майстер-класів, лекцій, зустрічей з письменниками – у бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка для дорослих ЦБС Солом'янського району м. Києва проходять уроки англійської мови для дітей💬.
 
Це легка ігрова форма, де малюки можуть почати з нуля і суттєво збагатити свій словниковий запас. Або ж прокачати знання через веселе спілкування в групі однолітків. Такі заняття – просто, легко, практично і доступно.😊
 
Запрошуємо малечу долучитися – чекаємо на вас!

🤝Інклюзивне суспільство: РАЗОМ СИЛЬНІШІ

3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю. Цей день –  нагадування про те, що інклюзія починається не з гучних слів, а з уваги, поваги й простого людського ставлення. Кожен з нас може зробити щось важливе: помітити, підтримати, не створювати бар’єрів там, де їх можна прибрати.
 
Сучасна література багато говорить про досвід людей з інвалідністю – щиро, правдиво й без прикрас. І саме книжки часто допомагають зрозуміти, наскільки різними можуть бути життєві шляхи й водночас наскільки ми всі потребуємо одного й того самого: гідності, прийняття й можливості бути собою. Книги дозволяють нам зазирнути у світ інших, відчути їхній досвід і зрозуміти: різні долі є гідними, повноцінними та заслуговують на повагу.
 
📚Ми зібрали добірку книжок, які нагадують: кожна людина має право на прийняття, гідність і рівність. І ці історії вчать не боятися, а підтримувати:

📘«Диво» Р. Дж. Паласіо
Зворушлива історія Авґустуса Пуллмана – хлопчика з особливостями зовнішності, який уперше йде до звичайної школи. Книга підіймає тему булінгу, емпатії, несміливості й доброти, що здатна змінювати середовище.
 
📘«Світ без меж» Анастасія Степула
Збірка реальних історій про людей з інвалідністю, які долають стереотипи та стають прикладом для інших. Авторка показує дуже різні життєві шляхи – і наголошує: межі часто створює не тіло, а суспільство, зокрема, через відсутність пандусів, доступного транспорту чи належного ставлення.
 
📘«140 децибелів тиші» Андрій Бачинський
Повість про хлопця, який втрачає слух після аварії й вимушений переосмислити своє життя. Це щира історія про адаптацію, страхи, дружбу, самоприйняття й пошук опори поруч.
 
📘«Метелики в крижаних панцирах» Оксана Радушинська
Глибока історія про дівчину, яка після травми пересувається на кріслі колісному. У центрі – її внутрішній світ, сумніви, почуття, кохання та боротьба за право бути частиною суспільства, а не “чужою” в ньому.
 
📘«За межею» Шерон Дрейпер
Роман про дівчинку з дитячим церебральним паралічем, яка не може говорити, але має блискучий розум. Книга показує, як часто ми помиляємось, оцінюючи інших за зовнішністю, і як важливо чути людину навіть тоді, коли їй складно говорити.
 
📘«Історія не без нас: становлення руху за права людей з інвалідністю в Україні»
Це збірка реальних історій 27 активістів і активісток, які присвятили себе боротьбі за права людей з інвалідністю в нашій країні. У книзі – не художній сюжет, а досвід, біль і перемоги. Люди розповідають, як змінювали ставлення, долали бар’єри, створювали організації, боролися за право на освіту, доступність, реабілітацію, повагу. Книга не лише про індивідуальні історії, а про колективну боротьбу за права.
 
📘«Слова на стінах» Джулія Уолтон
Щоденникова історія підлітка Адама, який живе з психічним розладом і проходить експериментальне лікування. Це чесний погляд на те, як виглядає життя людини, що бореться зі своїм станом, стикається з нерозумінням, але прагне бути прийнятою. Роман відкриває важливу тему психічного здоров’я – теж складову інклюзії.
 
💡Коли ми читаємо такі історії, ми вчимося не боятися відмінностей. Ми помічаємо, як багато спільного маємо одне з одним. А головне – що гідність кожної людини починається з нашого ставлення.
 
🟢Чому це важливо – для нас усіх
 
✔️Відкритість. Читаючи про досвід інших, ми стаємо більш відкритими та розуміємо: люди – різні, і в цьому наша спільна сила.
 
✔️Рівні права. Інклюзія – це не про «жалість», а про забезпечення рівних прав. Кожна людина має право на гідне життя, освіту та визнання.
 
✔️Зміна ставлення. Книжки допомагають побачити: людина – це не «проблема», а особистість зі своїми мріями, страхами та прагненнями.
 
Суть інклюзії: не «допомагати», а забезпечити рівність. Це означає створити простір, де головне – це характер і таланти людини, а не її діагноз.
 
Разом ми здатні змінити світ, якщо зробимо простий вибір: бути уважними, відкритими й добрими. І це потрібно робити завжди.
 
Разом ми можемо більше. І разом ми сильніші.

Творчі зустрічі в бібліотеці: коли ідеї об’єднують 📚✨

🖌️✂️Друзі, нагадуємо, що в бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва регулярно проходять творчі майстер-класи. Це гарна нагода для всіх трохи відволіктися від буденності, спробувати щось нове й провести час у приємній компанії однодумців 👥.
 
Під час майстер-класів люди різного віку, занять і вподобань об’єднуються й створюють щось красиве власними руками. Тут легко забути про щоденні клопоти, поспілкуватися, поділитися ідеями й відчути, що творчість об’єднує незалежно від того, хто ти й чим займаєшся.
 
⚡Навіть у листопаді, який ми нещодавно провели з постійними вимкненнями світла, зустрічі все одно відбувалися. Темрява не завадила нашій творчій спільноті – навпаки, вона тільки показала, що натхнення і люди, готові творити разом, змушують ідеї сяяти яскравіше, ніж будь-яка лампа. Ці зустрічі особливо запам’яталися – бо тоді стало ще помітніше, що головне не умови, а люди, які збираються разом.
 
Майстер-класи в нашій бібліотеці – це спосіб відкрити в собі щось нове, відпочити та знайти однодумців. Якщо давно хотіли спробувати – саме час долучитися. Ми завжди раді новим людям і свіжим ідеям 👏.

👒Незламна жінка української прози – Ольга Кобилянська 🪶

Сьогодні згадуємо відому українську письменницю Ольгу Кобилянську – жінку, яка змінила українську прозу📖. Вона народилась 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Буковині.

Це була жінка з великим серцем і сильним духом, і вона стала однією з найважливіших постатей української літератури і культури.
 
✨Хто вона і чому важлива
 
🔸Кобилянська почала писати ще німецькою – у її родині тоді це була основна мова, бо освіта була обмеженою.
 
🔸Згодом вона свідомо обрала українську мову для своїх творів і стала однією з провідних українських письменниць-модерністок.
 
🔸Вона не боялася говорити про складні речі: долю жінки, її внутрішній світ, прагнення до свободи, духовну незалежність. Її героїні – живі, з характером, з мріями і болем.
 
📚Твори, які варто знати
 
Серед відомих творів Кобилянської – повість «Царівна» (написана в українській версії 1896 року), яка стала однією з перших серед жіночих історій у сучасній українській прозі.

Також – «Земля» (1902), де вона майстерно описала життя села, людську долю, природу і ті внутрішні сили, що є у людини.
Її оповідання і новели часто поєднували реальність з тонкими психологічними портретами, з уважністю до душі людини, до її переживань.
 
📜Цікаві факти
 
🔸Кобилянська виросла у великій родині – була четвертою з семи дітей.
 
🔸Спершу її творчість була німецькомовною, але потім вона зробила вибір на користь української – і це був свідомий крок, як повернення до коріння.
 
🔸Вона була не лише письменницею – її мислення, погляди та вчинки багато в чому передували часу: Кобилянська вірила в права жінки, у її право на свободу, на голос.
 
💬Слова, які надихають
 
Ольга Кобилянська писала:
 
«Мої ідеали були: бачити свій народ сильним, на рівні з іншим народом, культурним, жінок його укінченими типами, гідними репрезентантками його, і силою, з котрою мож було у всіх випадках числитися. [...] Я заєдно думала: всі ми повинні різьбити самі себе. Всі».
 
У цих рядках – не просто літературна позиція. Це програма, яку вона проживала щодня: віра в внутрішнє зростання, у відповідальність за власну форму й шлях, у гідність, яку творить не хтось зверху, а людина сама.
 
💚Чому її пам’ятаємо
Ольга Кобилянська – більше, ніж письменниця, вона – голос, який говорив про права жінки, про душу людини, про землю й народ. Її твори – це дзеркала, де можна побачити свої страхи, свою силу, свою волю.
 
Коли читаєш Кобилянську – розумієш, що література не лише про слова, а про життя, його красу і його біль. І що навіть тоді, коли важко – можна залишатися собою, залишатися живим.

Невідоме про відоме: відкриваючи історію Західної та сусідніх вулиць

💁🏻‍♂️25 листопада у бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва відбулася лекція «Вулиця Західна і довкола», яку провів краєзнавець та києвознавець, дослідник історії та церковної, громадської та промислової архітектури України Олександр Михайлик.
 
Пан Михайлик – автор численних публікацій про маловідомі сторінки історії та архітектури Києва, учасник багатьох радіо- й телепрограм, присвячених столиці та подорожам Україною. Під час лекції він провів слухачів невеликою, але надзвичайно цікавою частиною Солом’янського району – територією на межі трьох місцевостей: Відрадного, Караваєвих Дач та Казенних Дач.
 
💡Учасники дізналися чимало фактів про історію вулиць Західної, Гарматної, Андрія Мельника та інших прилеглих територій, почули розповідь про Шулявське кладовище та церкву св. Іоанна Хрестителя, Палац культури «Росток» і про архітектурні та історичні об’єкти, що формують унікальність цього куточка Солом’янки.
 
Олександр Михайлик продемонстрував унікальну листівку із зображенням вулиці Гарматної 1960 року, а також історичні карти забудови – як змінювалася територія, де нині пролягають вулиці Гарматна, Борщагівська, Західна, Мельника та інші.
 
Лекція подарувала гостям новий погляд на добре відомі вулиці й нагадала, що історія – поруч із нами, варто лише уважно придивитися.

Пам’ятаємо Майдани: гідність і свобода назавжди

Нещодавно, 21 листопада, в Україні відзначався День Гідності та Свободи – день, коли весь народ згадує про ті події, які змінили нашу історію, ми згадуємо про подвиг тих, хто став, щоб захистити гідність і свободу України, включно з Героями Небесної Сотні, які віддали своє життя за ці ідеали. День Гідності та Свободи – це не просто історична дата, це символ нашої солідарності й відповідальності перед тими, хто віддав частину себе за наше майбутнє.
 
Цього дня ми вшановуємо дві ключові події:
 
🧡Помаранчеву революцію (2004) – коли 22 листопада 2004 року українці піднялися за справедливість, демократію та чесні вибори після фальсифікацій другого туру виборів, що відбувся 21 листопада.
 
🕯️Революцію Гідності (2013–2014) – момент, коли люди заповнили Майдани, щоб заявити про європейський вибір, права людини та своє прагнення жити гідно.
 
Свято встановлено Указом Президента України № 872/2014 від 13 листопада 2014 року як вшанування патріотизму, мужності громадян, які стали на захист демократії, прав людини та національних інтересів держави.
 
Це – не просто день пам’яті. Це поклик: гідність і свобода – це наше спільне надбання, щоденна цінність. Українці сьогодні, як і в ті роки, не просто пам’ятають, а бережуть свободу: підтримують одне одного, шанують героїв, продовжують будувати майбутнє, гідне їх жертв.
 
▶️Дивіться наше тематичне відео, щоб пригадати ключові моменти Майданів та вшанувати пам'ять Героїв.

✍️Автор, який відкрив українське село у всій його душі📖🌾

📆Сьогодні, 25 листопада, ми вшановуємо день народження Івана Семеновича Нечуя-Левицького – одного з найвизначніших українських письменників, який умів побачити і передати глибину селянського життя, звичайних людей, їхні радощі, конфлікти й мрії.
 
📜Іван Нечуй-Левицький народився в селі Стеблів (Черкащина) у сім’ї священника. Його батько був освіченою людиною, з власною домашньою бібліотекою, в якій юний Іван читав Шевченка, Гоголя, історію України.
 
Хоча він здобув богословську освіту – закінчив Київську духовну академію зі званням магістра богослов’я в 1865 році – Нечуй-Левицький не став священником. Натомість він присвятив себе роботі вчителя, спершу в Полтавській семінарії, потім у гімназіях Польщі (Каліш, Седлець), а згодом – у Кишиневі.
 
Саме в ці роки педагогічної праці він поринає в літературу: пише новели, оповідання, п’єси, які стали голосом селянської України. Його найвідоміший твір – «Кайдашева сім’я» – це не просто сімейна повість, а справжня народна енциклопедія характерів. У ній Нечуй-Левицький змальовує побут, сварки, радощі та образи простої родини – і через це створює живий портрет українського села того часу.
 
Його герої – не герої романтичні чи ідеалізовані, це звичайні люди з їхніми слабкостями, амбіціями, гнівом і любов’ю. Завдяки цьому «Кайдашева сім’я» досі звучить сучасно: в ній впізнаєш рідних, сусідів, знайомих – і розумієш, який тонкий був його погляд на людську природу.
 
Нечуй-Левицький був також дуже принциповим у мовному питанні: він підтримував українську мову, розумів її важливість для ідентичності народу.
 
🌟Його літературна спадщина – це не тільки драма та комедія, а й щире відображення життя, яке багато хто не помічав або ігнорував. Він писав правдиво, без прикрас, але з глибоким співчуттям.
 
Сьогодні ми дякуємо Іванові Нечую-Левицькому за те, що через його слово українське село заговорило великим людським голосом – за ту доброту, іронію й мудрість, якими він наповнив свої твори.

👧🧒Права дитини – наше спільне завдання❗

📍Сьогодні, 20 листопада, у всьому світі відзначають Всесвітній день дитини – нагоду нагадати, що захист прав дітей має бути пріоритетом для кожного суспільства. Це не просто дата, а символ відповідальності й солідарності.
 
Саме 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 1989 року – Конвенцію про права дитини, яка стала правовим фундаментом для захисту дітей у багатьох країнах світу.
 
У цей день ми згадуємо: кожна дитина має право на безпечне, дружнє середовище, на гідність, освіту, охорону здоров’я та підтримку.
 
Особливо важливо наголошувати на тому, що діти живуть у реальному світі – і часто це середовище наповнене викликами. У багатьох країнах діти стикаються з насильством, нерівністю, ризиками, пов’язаними з конфліктами або бідністю. Наша відповідальність – створювати для них простір безпеки, любові та можливостей.
 
🇺🇦🌍Чому це важливо саме для України сьогодні
 
▸ За даними UNICEF, сьогодні близько 1,9 мільйона дітей в Україні потребують гуманітарної допомоги. Це офіційна оцінка, наведена у Humanitarian Situation Report No. 54 та включена до Плану гуманітарної відповіді на 2025 рік.
 
▸ Конфлікт продовжує тяжко впливати на життя наймолодших. Згідно з даними UNICEF та Моніторингової місії ООН з прав людини, лише в період з 1 березня по 31 травня 2025 року було підтверджено, що 222 дитини були вбиті або поранені – це помітне зростання порівняно з попереднім кварталом.
 
▸ UNICEF також повідомляє, що кожна п’ята дитина в Україні з моменту початку повномасштабної війни втратила друга чи близького родича. Це свідчить не лише про фізичні небезпеки, а й про масштаб психологічної травми, з якою стикаються діти щодня.
 
🤝Що можемо і маємо робити
 
✅ Захищати права дітей – право на освіту, на безпечне середовище, на гідне життя.
 
✅ Створювати мирне й доброзичливе середовище там, де діти живуть: вдома, в школі, у громаді.
 
✅ Підтримувати ініціативи, організації й проєкти, які допомагають дітям: психологічна допомога, гуманітарна підтримка, відновлення інфраструктури.
 
✅ Говорити про дітей – це не лише нагадувати про необхідність підтримки, а й створювати умови, у яких кожна дитина має рівні права, можливості та безпечне середовище для життя.
 
🎈Мирне й доброзичливе середовище – це не розкіш, а базова потреба. Діти, котрі почуваються захищеними, зростають більш упевненими, творчими, здатними мріяти й будувати справедливе майбутнє. Вони – наше щасливе завтра.
 
Тому сьогодні, у Всесвітній день дитини, давайте не просто святкувати. Потрібно говорити. Діяти. Захищати. І пам’ятати: права дитини – це права людини.