📖Книга, яку часто кидають на середині – і дарма

Є книжки, які майже ніколи не кидають одразу. Їх обирають свідомо – за рекомендацією, зі списків «обов’язкових», із внутрішнього відчуття, що це важлива література. Перші сторінки читаються уважно, іноді навіть із захопленням. Але згодом темп сповільнюється, текст починає вимагати більшої зосередженості – і книга відкладається.
 
Не тому, що вона погано написана чи нецікава. А тому, що такі твори потребують терпіння, внутрішньої тиші й довіри до авторського задуму. Вони не поспішають розкриватися і не намагаються одразу сподобатися читачеві.
 
💁🏻‍♀️У бібліотеці ми часто чуємо подібні зізнання:
«Починала – не пішло»,
«Дійшла до половини і зупинилась»,
«Може, ще не мій час».
 
І в цих словах немає поразки. Є чесність читача, який відчуває: для деяких книг важливий не лише інтерес, а й готовність до розмови.
І часто ці слова звучать поруч із такими назвами:
 
📕«Місто» Валер’ян Підмогильний
Цю книгу часто відкладають через «неприємного» героя і повільний, напружений розвиток подій. Але «Місто» – один із найглибших психологічних романів української літератури. Це чесна й безжальна історія про амбіції, спокуси, внутрішній злам і ціну, яку людина платить за успіх.
 
📗«Сто років самотності» Ґабріель Ґарсія Маркес
Одна з найчастіших причин, чому цей роман відкладають, – імена. Вони повторюються, плутаються, зливаються. Здається, що неможливо втримати в голові всіх героїв і події. Та поступово стає зрозуміло: це не недолік, а задум. Роман читається не як хроніка, а як потік часу, пам’яті й самотності, де важливіше відчуття, ніж точна схема родоводу. І коли читач припиняє «боротися» з текстом, він стає значно зрозумілішим і більш захопливим.
 
📙«Процес» Франц Кафка
Твір, який нерідко зупиняють через відчуття тривоги й абсурду. У ньому майже немає звичної логіки чи пояснень, а атмосфера постійного суду тисне на читача. Та саме в цьому сила тексту – він говорить про безпорадність людини перед системою і страх, який не має чіткої форми.
 
📘«Тигролови» Іван Багряний
Це пригодницький роман, але значно глибший, ніж може здатися, на перший погляд. За динамічним сюжетом і напругою подій поступово відкривається серйозна розмова про людину, свободу, гідність і внутрішню стійкість.
Для декого саме цей зсув від очікуваної «пригоди» до глибокого змісту стає причиною зупинки. Та уважний читач знаходить у романі силу характеру й вистраждану надію.
 
📚 Читати – це теж справа часу
 
Іноді ми кидаємо книгу не тому, що вона «не наша», а тому, що ми ще не готові до неї саме зараз. Час змінюється – і текст відкривається по-іншому. У цьому немає поразки. Є лише шлях.
 
👉 А яку книгу ви колись кинули – і, можливо, ще повернетеся до неї знову?
 
Бібліотека терпляча. Книги теж.

🌻Марія Примаченко: світ, створений серцем🖼️

117 років тому, 12 січня 1909 року, народилась одна з найяскравіших зірок українського мистецтва – Марія Оксентіївна Примаченко. Своєю творчістю вона залишила по собі світ, створений серцем: барвистий, фантастичний, щирий і глибоко народний.
 
Марія Примаченко була українською народною художницею, представницею «наївного мистецтва».
 
Виростаючи серед лісів і боліт Полісся, вона з ранніх літ навчилась бачити у буденному світі магію і символи. Її батько був теслею, а мати – чудовою майстринею вишивки, що заклало в Марії глибокі почуття форми, кольору і візерунка, притаманні українським народним ремеслам.
 
Через хворобу дитинства Марія мала фізичні обмеження, але це не стримало її творчої жаги. Саме тоді, коли інші грали в селі, вона з кольорової глини і природних пігментів почала творити перші малюнки на стінах хати.
 
🎨Стиль і образи
Її твори – це поєднання народних традицій і безпосередньої фантазії. Марія створила власний художній всесвіт, де:
 
˚˖𓍢ִ໋❀ рослини, птахи, звірі та чудернацькі істоти оживають у фантазійних композиціях;
 
˚˖𓍢ִ໋❀ кожна фігура несе в собі символ доброти, гармонії, життєвої сили та надії;
 
˚˖𓍢ִ໋❀ кольори яскраві, ритми форм нагадують народні вишивки та розписи.
 
Її творчість вирізняється від класичного академічного живопису тим, що кожен образ народжений серцем. Ці картини – не просто малюнки, а поетичні історії, де природа оживає, а добро завжди перемагає.
 
🌍Шлях мисткині в світі
 
Хоча пані Марія все життя прожила в селі Болотня, її творчість знайшла світове визнання. Роботи Примаченко виставлялися:
 
- у Києві та на міжнародних виставках,
 
- у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі та інших містах.
 
За своє життя вона створила сотні творів, які сьогодні зберігаються у музеях і приватних колекціях, та стала яскравим і впізнаваним символом української культури та «наївного мистецтва».
 
📚Книги про мистецтво, колір і світ Марії Примаченко

Хоч Марія Примаченко не писала книжок, її творчість стала потужним джерелом натхнення для авторів, художників і видавців. Сьогодні існують видання для дітей і дорослих, які допомагають пізнавати мистецтво, мову кольору та фантастичний світ, створений художницею.
 
«Форми й кольори» Тетяна Бочарова, Ірина Тумко
Дитяча пізнавальна книжка, що знайомить наймолодших читачів з основними формами та кольорами через яскраві ілюстрації й прості візуальні образи, розвиваючи спостережливість і естетичне сприйняття.
 
«Таємне життя дивозвірів Марії Примаченко» Марина Макущенко
Видання, присвячене фантастичним істотам з картин художниці. Книга допомагає уважніше придивитися до її образів, відчути їхній характер і особливу образну мову, якою Примаченко розповідала про світ.
 
«Марія Примаченко. Дарую вам сонце» Наталія Самрук, Галина Борисова
Ілюстрована книга про життя і творчість мисткині, що знайомить широке коло читачів з її художнім шляхом, унікальним стилем і світоглядом.
 
«Марія Примаченко без міфів» Оксана Семенік
Це сучасне дослідження історикині мистецтва Оксани Семенік, яка розвінчує міфи навколо художниці та розповідає справжню історію її життя: від дитинства в селі Болотня до світових виставок. Книга допомагає побачити Примаченко не як «наївну бабусю», а як сміливу жінку, яка створила свій потужний і химерний всесвіт. Чудовий вибір для тих, хто хоче глибше зрозуміти її творчість і долю.
 
Ці видання допомагають читачам різного віку відкривати мистецтво через колір, образ і уяву – так, як це робила Марія Примаченко, створюючи свій щирий і впізнаваний світ.
 
💛Пам’ять і спадщина
Марія Примаченко – це більше, ніж художниця. Це символ української радості й стійкості, любові до природи й віри в добро. 2009 року ЮНЕСКО проголосило Міжнародний рік Марії Примаченко на честь 100-річчя від дня її народження.
 
У її образах живе сам дух України: барвистий, теплий, народний, чарівний.

Сергій Параджанов: мистецтво поза рамками🎬✨

9 січня народився Сергій Йосипович Параджанов (1924–1990) – кінорежисер, сценарист і композитор, чия творчість стала одним із найяскравіших явищ світового кінематографа ХХ століття.
 
Народжений у Тіфлісі (нині Тбілісі) в вірменській родині, Параджанов тісно пов’язав свою творчу долю з Україною. Саме тут він створив фільм, який назавжди змінив уявлення про можливості кіно, — «Тіні забутих предків» (знятий у 1964 році, прем'єра – 1965). Стрічка, знята за повістю Михайла Коцюбинського, відкрила світові українське поетичне кіно й стала подією міжнародного масштабу.
 
🎥Мова образів замість пояснень
Параджанов відмовлявся від традиційного сюжетного кіно. Його фільми побудовані на символах, ритмі, кольорі, фольклорі та візуальній метафорі. Для нього кіно було не розповіддю, а візуальним мисленням, де кожен кадр мав самостійну художню цінність.
 
🕊Свобода як принцип
Творча незалежність Параджанова та його відмова пристосовуватися до ідеологічних вимог радянської системи призвели до переслідувань. 1973 року його заарештували, і він провів кілька років у таборах. Навіть у неволі Параджанов не припиняв творити – малював, створював колажі, писав листи, що сьогодні є важливою частиною його мистецької спадщини.
 
🎭Поза жанрами й кордонами
Його творчість не вкладалася в ідеологічні рамки. Шедевр «Колір граната» (1968), знятий ще до арешту, вразив світ унікальною візуальною мовою. Навіть після років забуття та заборон, повернувшись у кіно в 80-х, Параджанов продовжив створювати світи, що були позачасовими й універсальними.
 
📽Спадщина Параджанова сьогодні
Сергій Параджанов залишив по собі не лише фільми, а й приклад митця, для якого свобода мислення була важливішою за комфорт і визнання. Його ім’я й досі символізує право художника бути собою – навіть тоді, коли це складно і небезпечно.
 
Його мистецтво нагадує: справжня культура народжується там, де немає страху перед інакшістю.

Михайло Рудницький: інтелектуал української літератури📜🎓

7 січня вшановуємо пам’ять Михайла Івановича Рудницького (1889-1975) – блискучого літературознавця, критика, письменника та перекладача. Він був одним з тих інтелектуалів, хто допомагав українській літературі розвиватися на рівні з європейською.
 
📍Від Підгайців до Сорбонни
Михайло Рудницький народився в місті Підгайці (Тернопільщина). Його інтелектуальний шлях був вражаючим: після навчання у Львові він вирушив до Парижа, де продовжив освіту в Сорбонні. Саме французька освіта прищепила йому ту витончену раціональність та естетизм, якими пізніше захоплювалися (і які критикували) його сучасники.
 
📝Критика як мистецтво думки
Рудницький був «грозою» для авторів, які писали надто емоційно чи примітивно. Його програмна праця «Від Мирного до Хвильового» (1936) стала справжньою подією: він закликав українських письменників відмовлятися від «хуторянства» на користь інтелектуальної глибини та європейських стандартів. Його критика завжди була аргументованою, іронічною та позбавленою зайвого пафосу.
 
🌍Міст між культурами
Завдяки перекладацькій праці Михайла Рудницького український читач долучався до європейської класики. Він перекладав твори Вільяма Шекспіра, Віктора Гюго, Емілії Бронте, Оноре де Бальзака, Проспера Меріме, а також Сомерсета Моема, Гілберта Кіта Честертона й Едгара Алана По. Водночас Рудницький перекладав українську літературу французькою мовою, зокрема твори Василя Стефаника та Михайла Яцкова. Для нього переклад був не просто роботою, а способом розширити межі рідної культури.
 
🕰Життя всупереч системі
Після 1939 року, з приходом радянської влади до Львова, Михайло Рудницький опинився у складній ситуації. Він не зазнав фізичного ув’язнення, як багато його колег, проте згодом звинувачення у націоналізмі призвели до звільнення з керівних посад, виключення зі Спілки письменників та обмежень у публікації й висловлюваннях. Попри це, працюючи професором Львівського університету, він зміг продовжувати науково-педагогічну діяльність і виховувати покоління філологів, передаючи їм дух справжньої європейської науки.
 
✨Сьогодні ім’я Михайла Рудницького нагадує, що для культури важливі не тільки натхнення, а й критичне мислення, фаховість та внутрішня свобода.

Василь Стус: шлях гідності та сили слова✍️🇺🇦

6 січня ми вшановуємо пам’ять Василя Семеновича Стуса (1938–1985) – видатного поета, літературознавця та правозахисника, чиє життя стало прикладом моральної стійкості.
 
📍Формування особистості
Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині.
 
1939 року родина переїхала до міста Сталіно (нині Донецьк), де Василь закінчив школу та педагогічний інститут за спеціальністю «Українська мова та література».
 
Саме на Донеччині Василь Стус розпочав свою вчительську діяльність та літературну творчість, що стало важливою частиною його життєвого шляху.
 
📢Громадянська позиція
4 вересня 1965 року Стус брав участь у публічному виступі в кінотеатрі «Україна» (Київ), де разом із побратимами висловив протест проти арештів української інтелігенції.
 
У 1979 році він став членом Української Гельсінської групи, яка займалася моніторингом дотримання прав людини.
 
⛓Випробування та репресії
За свою переконаність та літературні тексти Стус зазнав двох арештів: у 1972 та 1980 роках.
 
Суд засудив його до тривалих термінів ув’язнення як «особливо небезпечного рецидивіста» за антирадянську діяльність.
 
🕯Пам'ять
Поет помер 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму в селі Кучино (Пермська область, РРФСР).
 
Його творча спадщина, зокрема збірка «Палімпсести», стала частиною класичного канону української літератури та символом перемоги духу над системою насильства.
 
Чому ми читаємо Стуса сьогодні?
Василь Стус навчає нас, що свобода слова – це не лише право, а й особиста відповідальність за кожне сказане й написане слово. Його поезія народжувалася в умовах цензури, переслідувань і фізичної ізоляції, але саме тому вона звучить особливо чесно й безкомпромісно. Стус не пристосовувався до обставин і не погоджувався на мовчання, навіть коли це загрожувало свободі та життю. Його тексти – це розмова про гідність, внутрішню свободу й моральний вибір людини, яка залишається вірною собі за будь-яких обставин.
 
📚Читайте. Досліджуйте. Пам’ятайте.

Тадей Рильський: шляхетність служіння культурі📜

2 січня народився Тадей Розеславович Рильський (1841–1902) – український громадський діяч, етнограф, економіст і публіцист, представник покоління інтелігенції, яке працювало для української культури в умовах імперських заборон і суспільного тиску.
 
📍Походження і вибір
Тадей Рильський народився 2 січня 1841 року в селі Ставище Сквирського повіту Київської губернії (нині – Попільнянський район Житомирської області). Він походив із польської шляхетської родини: його батьком був Розеслав Рильський, матір’ю – княжна Дарія Трубецька.
 
Попри своє походження, Рильський свідомо обрав шлях українофільства – культурної та громадянської позиції, що передбачала глибоку повагу до української мови, традицій і селянського світу. Цей вибір не був формальним: він визначив усе його подальше життя.
 
🌾Романівка як простір праці
Значну частину свого життя Тадей Рильський провів у селі Романівка на Житомирщині. Саме тут він працював як дослідник і публіцист, уважно спостерігаючи за реаліями сільського життя. Романівка стала для нього не просто місцем проживання, а середовищем, у якому формувалися його погляди й тексти.
 
🤝🌱Діяч руху «хлопоманів»
Тадей Рильський був діячем руху хлопоманів – середовища інтелектуалів, які в другій половині ХІХ століття звернулися до життя селян як до основи національної культури. Для Рильського це означало не романтизацію, а серйозне дослідження реальних соціальних, економічних і культурних процесів.
 
💡У центрі його зацікавлень були:
 
- побут і традиції українського села;
- питання землекористування та економіки;
- публіцистичний захист культурних і соціальних потреб селянства.
 
Його тексти не були художніми, але вони відігравали важливу роль у формуванні суспільної думки свого часу.
 
🏡Родина і спадщина
Тадей Рильський – батько Максима Рильського, одного з найвизначніших українських поетів ХХ століття. Водночас варто пам’ятати: Тадей Рильський – не лише «батько поета», а самостійна історична постать, чия праця стала частиною ширшого процесу становлення української культури.
 
⭐Чому його ім’я важливе
 
Тадей Рильський належить до тих діячів, чия робота не супроводжувалася гучними деклараціями. Його внесок – це послідовна, щоденна праця, заснована на відповідальності, освіті та повазі до культури народу, серед якого він жив і для якого працював.
 
Саме такі постаті формують міцний, хоч і не завжди помітний, фундамент культурної пам’яті.

Мир як цінність: слова, що протистоять війні🕊

Вітаємо усіх з Новим роком!

1 січня – Всесвітній день миру😊
 
Всесвітній день миру щороку нагадує: мир – це не абстрактне побажання і не пауза між війнами. Це цінність, яку людство змушене щоразу відстоювати – словом, дією, пам’яттю та відповідальністю.
 
Для України слово «мир» сьогодні має особливу вагу. Ми знаємо, що справжній мир не означає забуття чи примирення з насильством. Це право на життя, свободу, гідність і безпеку. Саме тому слово – написане, сказане, прочитане – стає формою спротиву: воно фіксує правду, зберігає досвід і не дозволяє злу бути непоміченим.
 
Література вміє говорити про мир без пафосу – через людські історії, втрати, вибір і надію. У цей день пропонуємо добірку книжок, які допомагають осмислити мир як відповідальність перед майбутнім.📖
 
📚Книжки про мир, людяність і силу слова:

📖«Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктор Франкл
Одна з найвідоміших книжок ХХ століття, написана австрійським психіатром і філософом, який пережив нацистські концтабори. Це не художній роман, а свідчення й роздум про людську гідність, внутрішню свободу і відповідальність навіть у нелюдських обставинах. Книга багаторазово видана українською мовою.
 
📖«На Західному фронті без змін» Еріх Марія Ремарк
Антивоєнний роман німецького письменника, що показує війну очима звичайної людини, позбавляючи її героїчного блиску. Це чесна й болісна розповідь про втрати, зламані долі та ціну, яку платить покоління. Українські переклади роману давно стали частиною читацького канону.
 
📖Поезія (вибрані збірки) Василь Стус
Поезія Стуса – це приклад того, як слово може бути формою морального опору. Його тексти не закликають до насильства, але безкомпромісно говорять про свободу, відповідальність і людську гідність. Це слово, яке протистоїть несправедливості саме своєю правдивістю.
 
📖«Планета Полин» Оксана Забужко
Збірка есеїв української письменниці й мислительки про культуру, війну, пам’ять і відповідальність інтелектуала. Книга допомагає зрозуміти, чому мир неможливий без правди, а слово – важлива складова інформаційного й культурного спротиву.
 
📖«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері
Філософська притча, що нагадує: мир починається з уміння бачити іншого, відповідати за свої вчинки й берегти те, що любиш. Книга, написана французьким автором, багаторазово перекладена українською і не втрачає актуальності в будь-які часи.
 
✨Слово як форма миру
 
Мир не народжується сам по собі. Його формують рішення, пам’ять і здатність називати речі своїми іменами. Література не зупиняє війни напряму, але вона зупиняє забуття – а без пам’яті мир неможливий.
 
У Всесвітній день миру пропонуємо звернутися до книжок, які вчать думати, співчувати і відповідати за майбутнє. Бо слово, сказане вчасно, іноді має не меншу силу, ніж дія.💭
 
📚Читайте. Пам’ятайте. Бережіть людяність.

ℹ️Слово, що тримає інформаційний фронт💡

🛡️29 грудня в Україні відзначають День інформаційно-медійних структур Збройних Сил України.

 

Це професійне свято військових журналістів, пресофіцерів, речників, операторів, фотографів, аналітиків – усіх, хто щодня працює зі словом, фактом і правдою в умовах війни.

 

Інформаційно-медійні структури ЗСУ тримають інформаційний фронт: оперативно інформують суспільство, протидіють дезінформації, фіксують воєнні злочини, розповідають світові правду про війну росії проти України. Їхня робота – це відповідальність, ризик і постійна боротьба за довіру.

 

Сьогодні дякуємо всім, хто служить словом, камерою й сенсом🙏.

 

А також пропонуємо добірку книжок, які допомагають краще зрозуміти, як працюють інформаційні війни і чому правда – це теж зброя.

 

📚Книги про інформаційні війни, пропаганду та медіа

📖«Гібридна війна: вижити і перемогти» Євген Магда

Одна з ключових українських праць про природу гібридної війни, у якій інформаційний вимір є не менш важливим за військовий. Автор – український політолог – пояснює, як пропаганда, маніпуляції та фейки стають інструментами впливу на суспільство.

 

📖«Інформаційні війни» Георгій Почепцов

Фундаментальна книга українського науковця про механізми інформаційного протистояння. Автор аналізує, як формуються наративи, як працюють медіа у конфліктних ситуаціях і чому інформація може бути вирішальним чинником війни.

 

📖«Це не пропаганда. Подорож у війну проти реальності» Пітер Померанцев

Автор аналізує, як у сучасному світі розмивається поняття правди. Це світовий бестселер, який пояснює логіку інформаційних атак.

 

📖«Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» Вахтанґ Кіпіані (упорядник)

Хоча книга має історичний характер, вона яскраво демонструє, як радянська система маніпулювала інформацією, замовчувала правду і створювала вигідні їй наративи. Важливе читання для розуміння витоків сучасних інформаційних війн.

 

📖«Аеропорт» Сергій Лойко

Документально-художній текст про оборону Донецького аеропорту, який показує, як війна виглядає зсередини – без пропагандистських прикрас. Книга допомагає відчути різницю між правдою очевидця і викривленою інформацією.

 

📖«Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі» Оксана Мороз

Це практичний посібник від української авторки про те, як працюють маніпуляції в соцмережах та медіа сьогодні. Вона ідеально доповнює тему інформаційного фронту.

 

✊Слово як зброя

В умовах війни правда потребує захисту не менше, ніж кордони.

Саме тому робота інформаційно-медійних структур ЗСУ – це частина нашої спільної оборони.

 

Дякуємо тим, хто:

 

🔴говорить чесно й відповідально;

🔴протистоїть брехні та маніпуляціям;

🔴зберігає пам’ять і фіксує історію просто зараз.

 

📚 А читання – це один зі способів навчитися розрізняти правду й фейк, чути суть за гучними словами та тримати власний інформаційний фронт.

 

З повагою й вдячністю – до тих, хто служить словом.

Слава Україні 🇺🇦

📘Книга – найкращий подарунок💝

🎁26 грудня у світі відзначають День подарунків – свято, що бере початок у Великій Британії. Історично цього дня було заведено дарувати подарунки слугам, нужденним і тим, хто потребував підтримки. Коробки з пожертвами відкривали саме 26 грудня – звідси й назва.
 
З часом традиція змінилася, але її сенс залишився тим самим: ділитися теплом, увагою і турботою. У цей день особливо хочеться дарувати не просто речі, а щось справжнє й довготривале. Саме тому книга – один із найкращих подарунків: вона залишається з людиною надовго, відкриває нові світи, підтримує і надихає.
 
📚Пропонуємо добірку книг, які приємно дарувати – дітям, підліткам і дорослим.

👧🏻📕Книги для дітей
 
📖«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері
Книга, яка зростає разом із читачем. Для дітей – це казка про подорожі й дружбу, для дорослих – притча про відповідальність, любов і вміння бачити серцем. Має численні українські видання з ілюстраціями, тож чудово підходить як подарунок.
 
📖«Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндґрен
Весела й водночас мудра історія про дівчинку, яка вміє бути собою, не боїться інакшості й завжди стає на бік справедливості. Ідеальний подарунок для дітей, які люблять свободу, гумор і пригоди.
 
🧑📙Книги для підлітків
 
📖«Крадійка книжок» Маркус Зузак
Роман про силу слова, співчуття й людяність у складні історичні часи. Книга, що часто стає першою «дорослою» історією для підлітків і залишає глибокий слід. Українське видання давно здобуло любов читачів.
 
📖«Острів скарбів» Роберт Луїс Стівенсон
Класика пригодницької літератури, яка не втрачає актуальності. Це історія про вибір, сміливість і дорослішання – саме ті теми, які важливі у підлітковому віці. Гарний подарунок для тих, хто мріє про мандри й відкриття.
 
🧔🏻📓Книги для дорослих
 
📖«Три товариші» Еріх Марія Ремарк
Роман про дружбу, любов і підтримку, що допомагають вистояти навіть у найскладніші часи. Тепла й дуже людяна книга, яку часто дарують близьким людям – як знак вдячності та довіри.
 
📖«Зимове сонцестояння» Розамунда Пілчер
Атмосферний роман про зустрічі, що змінюють життя, і про тепло людських стосунків у зимову пору. Чудовий подарунок для тих, хто цінує затишне, неспішне читання й історії з надією.
 
🎀Чому варто дарувати саме книгу
 
Книга – це подарунок без терміну придатності.
Вона може стати підтримкою, порадником, джерелом радості або тихої розмови з собою. У світі, де так багато поспіху, книга дарує найцінніше – час і увагу.
 
У День подарунків закликаємо обирати книжки для себе й близьких – з любов’ю, думкою й теплом. Бо інколи саме книга стає тим подарунком, який пам’ятають найдовше📚✨.

Зірка, ялинка та сніжки: зимовий захід для малечі🎄👦🏻👧

🌲Напередодні Різдва до бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали учні початкових класів франко-української школи Rikiki.
 
Разом з дітьми ми читали чарівну історію «Магія золотої зірки» з книжки Агнес Бертран-Мартін «Чарівні історії Санта Клауса», дізнавалися про походження одного з головних атрибутів зимових свят – ялинки; потішили дітей рухливими іграми в сніжки, що принесло нашим юним гостям море задоволення й втіхи.
 
Після розваг ми запросили дітей ознайомитися з бібліотечною краєзнавчою мінівиставкою і запропонували побачити, якими іграшками гралися їхні бабусі та дідусі 🧸.
 
Наостанок провели цікавий експеримент, під час якого діти дізналися, як за допомогою соди та оцту можна надути повітряну кульку. Було весело та пізнавально. Такі заходи допомагають дітям відчути бібліотеку як простір гри, знань і спільних відкриттів.
 
Усіх вітаємо з прийдешніми святами!🎅