🌍«Моя толерантність»🤝

📅16 листопада – день, коли світ нагадує про важливість приймати інших такими, якими вони є, – Міжнародний день толерантності.

Цей день заснований UNESCO і проголошений Генеральною Асамблеєю ООН для підвищення усвідомлення про цінність толерантності, різноманітності та взаємоповаги.

«Толерантність – це повага, прийняття й цінування багатої та різноманітної культурної спадщини нашого світу, наших форм самовираження і способів бути людиною».

 

💡Чому це має значення

 

• У сучасному світі, коли ми більше взаємодіємо з різними культурами, людьми й ідеями, толерантність стає запорукою миру і порозуміння.

 

• Толерантність – не байдужість, а активне прийняття інших і готовність жити поруч, поважаючи права кожного.

 

• Навички толерантності починаються з кожного з нас: у повсякденному житті, у спілкуванні, у книгах, у бібліотеці.

 

📚«Моя толерантність» – як це проявляється у бібліотеці
 
• Ми читаємо книжки, які відкривають нові культури, погляди, історії.
 
• У наших дописах і зустрічах ми створюємо простір, де кожен має право бути почутим.
 
• Ми навчаємося чути й розуміти: запитуємо «чому?» замість «чому ні?».
 
• Ми дійсно віримо: різні – не значить гірші; інші – не означає чужі.
 
Зробімо простий крок: 16 листопада (або ж у будь-який інший день) звернімо увагу на одну людину, з якою ми зазвичай не спілкуємося – можливо, через відмінність поглядів, віку, культури або життєвого шляху. Послухаймо її історію, поставмо запитання, прочитаймо книжку, яка розповідає про іншу частину світу. І пам’ятаймо: толерантність – це наш щоденний вибір.

📚Остап Вишня: усмішка, що рятує від нудьги😄

Сьогодні, 13 листопада, – день народження Остапа Вишні, людини, яка навчила українців сміятися навіть тоді, коли було не до сміху.
 
✒️🤓Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 1889 року на хуторі Чечва біля села Грунь (нині Охтирський район Сумської області) у багатодітній селянській родині з 17 дітей. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу, працював фельдшером, а згодом вступив до Київського університету, який залишив, обравши шлях літератора й журналіста.
 
Його творчість – це море доброзичливого гумору й людяності. Саме Остап Вишня започаткував особливий жанр – «усмішку», бо вважав, що слово «фейлетон» звучить занадто суворо. У 1920-х його «Вишневі усмішки» читали по всій Україні – він став одним із найпопулярніших авторів того часу. 😊
 
Та життя письменника не було безхмарним: 1933 року його заарештували й засудили до 10 років ув’язнення за сфабрикованими політичними звинуваченнями. Після звільнення у 1943 році він повернувся до літератури – уже з глибшою, але все такою ж доброю усмішкою.
 
Особливе місце у творчості Вишні посідають «Мисливські усмішки» – теплі, спостережливі твори про природу, людей і красу українського життя. Письменник був справжнім шанувальником лісу, птахів і тихої гармонії світу. 🌳🐦
 
Псевдонім «Остап Вишня» з’явився 1921 року – існує кілька версій його походження, але достеменно відомо, що під цим ім’ям народився найулюбленіший український гуморист.
 
Друга дружина письменника – Варвара Маслюченко, українська акторка, яка підтримувала його в найтяжчі роки.
Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
 
Його сміх і сьогодні звучить живо й щиро. Бо справжній гумор – це не втеча від болю, а сила, що допомагає його пережити.
🍒📖Недарма Остапа Вишню називають усмішкою української літератури – світлою, людяною, невмирущою.

𝄞Пісня, що пахне чорнобривцями🏵️

🪶 ♪12 листопада – день народження Миколи Сингаївського, українського поета, чиї рядки стали мелодіями, що лунають у серцях поколінь. Народжений 1936 року в селі Шатрище Коростенського району на Житомирщині в родині хліборобів (молодший з 12 дітей), Микола Федорович виріс серед поліських лісів і полів, де природа надихала на перші вірші. У 1961 році він закінчив філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і почав працювати в пресі, а згодом став відомим автором, чиї твори відображають теплоту українського села, кохання та ностальгію.
 
🦪Справжня перлина його творчості – пісня «Чорнобривці», слова до якої він написав 1957 року, коли був студентом.
 
💡Історія натхнення: За однією з версій, ідея виникла, коли поет побачив у Києві велику клумбу з цими квітами біля гуртожитку, що викликало в нього гостру ностальгію за рідним домом і матір'ю. Проте є й інша, більш романтична легенда: ідея народилася під час його візиту до Франції, де він побачив чорнобривці та згадав про матір, яка виховувала велику сім'ю в непрості часи.
 
Так чи інакше, вірш швидко знайшов мелодію: композитор Володимир Верменич поклав його на музику, і 1960 року пісня зазвучала вперше у виконанні Костянтина Огневого. Відтоді «Чорнобривці» стали символом ніжної любові, материнської турботи та української душі – її виконували зірки естради, а народ співає досі.
 
Ось фрагмент, що торкає до сліз:
 
Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
Про квітучу надію свою...
 
💡Цікавий факт: пісня народилася не одразу – Сингаївський створив близько 10 варіантів, обравши найбільш нейтральний, без патріотичних мотивів. Робота з Верменичем стала найдовшою серед їхніх спільних творів. А ще Микола Федорович написав десятки інших "співучих" текстів, як «Полісяночка» чи «Безсмертник», які теж стали народними хітами. Він пішов з життя 22 лютого 2013 року в Києві, але його слова живуть у кожному, хто співає про квіти й дім.
 
Такі історії нагадують, як слово може зцілити й об'єднати.

🌍6 листопада – Міжнародний день запобігання експлуатації довкілля під час війни

Війна призводить до людських жертв, руйнувань міст і змін геополітичних карт. Крім того, вона має глибокий і тривалий вплив на довкілля.
 
Організація Об’єднаних Націй запровадила Міжнародний день запобігання експлуатації довкілля під час війни та збройних конфліктів, щоб нагадувати: у збройних конфліктах страждає і людина, і природа – наш спільний дім.
 
«Від 24 лютого 2022 року війна в Україні завдала невимовних страждань людині. Вона також принесла безпрецедентні й довгострокові виклики довкіллю: прямий вплив на природні оселища і види, а також опосередкований – у вигляді забруднення повітря, ґрунтів і води».
– WWF-Україна
 
🌾За даними екологів, великі пожежі, спричинені бойовими діями, вже пошкодили понад 100 000 гектарів природних екосистем.
 
Європейська комісія (Joint Research Centre) також зазначає:
 
«Війна мала руйнівний вплив на ґрунти, порушила сільське господарство, привела до продовольчої невизначеності та економічних втрат».
 
💧Чому важливо пам’ятати про це:
 
🚩Природа і людина – єдина система: руйнуючи довкілля, ми втрачаємо власне майбутнє.
 
🚩Відновлення пошкоджених екосистем потребує десятиліть, а подекуди – цілих поколінь.
 
🚩Усвідомлення наслідків війни для природи формує екологічну відповідальність – навіть у найтемніші часи.
 
🌱Пам’ятаймо: мир – це тиша зброї та можливість для землі, води й повітря зцілитися.
 
Дбаймо про природу, бережімо довкілля навіть тоді, коли здається, що навколо немає спокою.

📚Нові книги на полицях!

Друзі, у бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва з'явилася свіжа партія класних книг – їх чимало, і всі вони вже чекають на вас!
 
Дякуємо нашим читачам за те, що долучилися до поповнення фонду – ваша підтримка робить це можливим. А також велика подяка Центральній районній бібліотеці імені Григорія Сковороди за швидке опрацювання: завдяки їм нові надходження майже одразу потрапили на полиці.
 
Запрошуємо зазирнути й обрати щось для себе – від класики до сучасних новинок. Чекаємо на вас😊.

📚🏆«Київська книга року»: нові лавреати премії

У столиці відбулася церемонія нагородження Всеукраїнської літературно-мистецької премії «Київська книга року»-2025, що проходить за підтримки Київської міської державної адміністрації та Інституту політико-правових та релігійних досліджень.
 
Мета премії – підтримка авторів, видавців і митців, які роблять вагомий внесок у розвиток української книги й культури.
 
🏅Премія «Київська книга року» заснована для відзначення оригінальних книжкових видань українською мовою, створених протягом останніх трьох років.
Щороку її лавреатами стають відомі науковці, письменники, митці, Герої України, народні артисти, а також молоді автори, які формують сучасний культурний простір держави.
 
Цьогорічні переможці – у кількох номінаціях:
 
📘«Документально-публіцистична література» – Пол Р. Вільямс із книгою «Шлях примирення: як право формує стійкий мир» (про роль права в побудові миру).
 
🎵«Література у галузі музичного мистецтва» – Віктор Гуцал із виданням «Музичні і “немузичні” вібрації».
 
📖«Педагогічне видання» – Віктор Андрущенко за працю «Просвітницька Одіссея розуму».
 
Премія об’єднує найкращі зразки сучасної української літератури, утверджує цінність українського слова й популяризує читання як частину національної культури.

📚Молодь добре знає українську, але менше спілкується нею у побуті🗣️

У нашій країні сьогодні простежується цікава тенденція 📈: молодь дедалі краще володіє українською мовою, але рідше використовує її в повсякденному спілкуванні.
 
За словами заступниці міністра освіти і науки, 2024 року приблизно 75% дітей і підлітків вважали, що вільно володіють українською мовою. 2023 року цей показник був близько 72%, а 2022-го – близько 61%📊.
 
Водночас частка тих, хто «постійно спілкується українською у побуті», у 2022-му становила близько 46%, у 2023-му зросла до ~55%, а у 2024-му знову знизилася до ~49%📉.
 
Серед причин, які підлітки називають для зменшення використання української вдома або поза школою🔍:
 
~33% пояснюють це тим, що звикли спілкуватися іншою мовою;
 
~20% – що в родині користуються російською, хоча в школі – українською;
 
~13% – що поза школою просто немає україномовного середовища;
 
~12% – що недостатньо впевнені в українській;
 
~9% – що в їхньому оточенні існує упереджене ставлення до української мови.
 
Міністерство відзначає: важливо підтримувати тих, хто переходить на українську, навіть якщо поки спілкується «суржиком» – це теж частина шляху до повноцінного володіння мовою.
 
Для нашої бібліотеки це ще один привід 📖: створювати простір, де українська мова звучить щодня – у книжках, розмовах, заходах.

📚Найоригінальніші сюжети у світовій літературі

Іноді відкриваєш книгу – і розумієш: такого сюжету більше ніде не зустрінеш.
Письменники здатні вигадувати світи, що перевертають наше уявлення про час, реальність і навіть здоровий глузд. Саме такі історії залишаються в пам’яті – не тому, що вони складні, а тому, що в них є щось абсолютно нове.
 
🪶Ось кілька прикладів книг, сюжети яких можна вважати одними з найоригінальніших у світовій літературі:

📖«Аліса в Країні Див» Льюїс Керролл
Математик створив казку, у якій логіка поводиться нелогічно. Аліса потрапляє в світ, де все абсурдне: карти, що розмовляють, посмішка без кота і чаювання, яке ніколи не закінчується. Цей твір досі тлумачать як сатиру на англійське суспільство й водночас філософську гру з поняттям реальності.
 
📖«1984» Джордж Орвелл
Антиутопія, у якій держава контролює навіть думки людей. Камери, цензура, “новомова” – усе це стало пророчими символами ХХ століття. Сюжет про світ без свободи й сьогодні здається лячно актуальним.
 
📖«Кохана» Тоні Моррісон
Історія колишньої рабині, яку переслідує дух її власної дитини. Реальні події, елементи магічного реалізму й болюча тема пам’яті роблять цей сюжет унікальним. Роман отримав Пулітцерівську премію.
 
📖«Сто років самотності» Ґабрієль Ґарсія Маркес
Родина Буендіа живе у вигаданому містечку Макондо, де час ніби ходить колом, а чудеса сприймаються як буденність. Роман став основою жанру магічного реалізму й однією з найвідоміших книг ХХ століття.
 
📖«Сліпота» Жозе Сарамаґо
У містечку раптом усі люди втрачають зір. Сюжет перетворюється на глибоке дослідження людської природи: що залишиться від цивілізації, коли зникнуть правила й контроль?
 
📖«П’ята пора» Н. К. Джемісін
На планеті, що постійно переживає катастрофи, люди вчаться керувати силою землі. Це історія про матір, яка шукає доньку в світі, що розпадається. Дуже оригінальний сюжет. Роман відкриває трилогію «Розлом Землі», за кожну частину якої авторка тричі поспіль отримала премію «Гюґо».
 
📖«Життя Пі» Янн Мартель
Хлопчик виживає після кораблетрощі – у човні, де разом із ним пливе бенгальський тигр. Сюжет звучить неймовірно, але саме в ньому автор досліджує віру, страх і межі людської уяви.
 
✨Оригінальний сюжет – це не просто дивина. Це спосіб побачити знайомий світ інакше. Такі книги змінюють нас, бо після них ми вже не думаємо так, як раніше.

🎃 Творча магія осені в бібліотеці🕸️

У бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району, у співпраці з нашою волонтеркою, майстринею, напередодні Дня гарбуза відбувся осінній  майстер-клас. Діти і дорослі малювали та створювали  кумедних павучків, чарівних привидів і святкові декорації🎃🕷️.
 
У бібліотеках Солом’янки регулярно проходять цікаві майстер-класи. Вони покликані не лише розвивати творчі здібності дітей, а й виховувати любов до книги, культури та спільної праці. Такі заняття допомагають малечі розкрити уяву, навчитися працювати власноруч і відчути, що бібліотека – це простір для натхнення, спілкування й радості🌟.

🪶 Мова й пам’ять: як писемність допомагала лишатися собою

Для багатьох людей у світі мова – це просто слова для щоденного спілкування. Але ми, українці, усвідомлюємо, що наша мова надзвичайно важлива, адже вона пройшла такий довгий шлях: покоління берегли її, щоб ми зараз могли спокійно читати, писати й думати українською.
 
Писемність була одним зі способів не втратити себе. Коли голоси замовчували, слова ховалися в листах, народних піснях і рукописах. Так трималася наша пам’ять і культурна самобутність навіть у складні періоди – зокрема під час адміністративних обмежень у XIX–на поч. XX століття, які ускладнювали друк і публічну діяльність українською мовою, рукописи та самвидав переживали ці заборони, передаючи знання та історії з покоління в покоління.
 
Можливо, тому ми так шануємо слово: воно часто було нашим прихистком і містком до коріння. Через письмо передавалися знання, сімейні історії й уявлення про світ.
 
Сьогодні цю традицію продовжують книги, блоги, шкільні зошити й пости в соцмережах. Кожен рядок українською – це місток до тих, хто був до нас. За результатами останніх опитувань, більшість українців називають українську рідною або використовують її регулярно, хоча показники відрізняються залежно від регіону та методології дослідження. (У західних регіонах частіше фіксують вищі показники вживання української.)
 
Мова і пам’ять – не лише про минуле. Це те, як ми залишаємося собою сьогодні.

День української писемності та мови: слова, що єднають📖🪶

Щороку наприкінці жовтня українці відзначають День української писемності та мови – свято, яке нагадує, що мова не лише засіб спілкування, а й частина нашої культури та історії.

 
Традиційно дата цього дня пов’язана з ушануванням Нестора Літописця, ченця Києво-Печерського монастиря, автора «Повісті минулих літ» – одного з найдавніших літописів Русі, де збереглося перше свідчення про розвиток нашої писемності.📜
 
Українська мова має глибоке коріння – від староукраїнських грамот XIV–XV століть до творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Вона пройшла через заборони, цензуру, русифікацію – але вистояла. Сьогодні українська мова лунає у школах, кіно, літературі, наукових працях і піснях, залишаючись живою, сучасною та красивою.🌟
 
✨Чому це має значення
 
Українська мова є носієм культури, історії, самобутності. Писемність – це те, що дозволило фіксувати наші думки, нашу пам’ять, нашу літературу. У часи, коли мова часто була заборонена чи обмежена, писемність стала способом збереження традицій.
 
📚Книжкова добірка про українську мову та її красу

Книги, наведені нижче, допомагають краще зрозуміти походження, розвиток і силу нашої мови.
 
📘«Культура слова: Мовностилістичні поради» Олександр Пономарів
Праця відомого мовознавця. Простими словами пояснює, як уживати слова грамотно, уникати русизмів і берегти чистоту української мови.
 
📘«Історія української мови» Ярослав Радевич-Винницький
Видання 2020 року. Скорочений нарис історичного шляху української мови, її становлення й розвитку.
 
📘«Історія української мови. Історична фонетика. Історична граматика» Ольга Крижанівська
Навчальний посібник українською мовою, що охоплює етапи фонетичного й граматичного розвитку української мови.
 
📘«Історія української літературної мови» Іван Огієнко (2020)
Класичний нарис про еволюцію літературної норми української мови — від давніх текстів до сучасності, з акцентом на норми та зміни.
 
📘«Українська мова в таблицях» Олександр Авраменко
Популярне сучасне видання, що допомагає не лише учням, а й дорослим систематизувати знання про українську мову, правопис і синтаксис.
 
📘«Мова і політика» Лариса Масенко
Дослідження про роль мови в суспільстві та політиці, з прикладами, як вона впливає на ідентичність і державотворення.
 
📘«Про українську мову і українську школу» Михайло Грушевський
Збірка статей класика української історії початку XX ст., присвячених ролі української мови в освіті, її статусу як частини національної культури та боротьбі з русифікацією. Грушевський пояснює, чому рідна мова – ключ до самобутності, розвитку освіти та збереження традицій, з прикладами з історії та сучасності того часу.
 
📘«Українська мова для всіх» Галина Голосовська
Практичний посібник для початківців і тих, хто хоче освіжити знання: граматика, орфографія та вправи для щоденного використання.
 
📘«Палімпсести»Василь Стус
Художній твір – поезія, що показує, як українське слово стає символом гідності. Приклад сили мови в складні часи, з глибокими роздумами про ідентичність.
 
💬Мова – наш повсякденний світ
 
Українська мова – це цілий простір, у якому ми живемо.
Вона змінюється, росте, приймає нові слова, але зберігає серце – мелодійність, ніжність і глибину.
 
Тож шануймо її не лише у свята, а щодня – у розмовах, листах, книгах і думках.

Медіаграмотність: навчаємося розпізнавати фейки та маніпуляції🔍🛡️

У наш час інформація оточує нас звідусіль: новини в соцмережах, відео, меседжі, повідомлення – і не завжди те, що ми бачимо чи читаємо, відповідає дійсності. Саме тому медіаграмотність – вміння аналізувати, перевіряти і критично сприймати інформацію – стає не просто корисною навичкою, а ключовим інструментом для захисту від обману📱❌.
 
📊Чому це важливо
 
Згідно зі звітом Detector Media, рівень медіаграмотності в Україні 2023 року знизився: частка людей із показником «вище середнього» впала з 81 % до 76 %. Це другий рік поспіль на тлі війни – через втому від новин і зниження довіри до медіа (наприклад, тільки 25% вірять, що ЗМІ працюють на інтереси країни). Але є й позитив: менше людей (з 31% до 14%) мають високий рівень, зате покращилася перевірка фейків – 33% тепер шукають підтвердження в інших джерелах.
 
Організація UNESCO у партнерстві з Detector Media провела кампанію «Media Literacy is Freedom», яка охопила понад 12 мільйонів українців і включала відео, що транслювалися в торгових центрах, поїздах і на телебаченні.
 
Проєкт Learn to Discern (IREX) навчав громадян України медіаграмотності – і учасники після тренінгів значно поліпшили здатність розпізнавати фейкову інформацію.
 
✅Що ми можемо робити
 
👉Перш ніж поділитися новиною – запитати: хто автор? Чи є посилання на джерело?
 
👉Перевіряти заголовки: чи не перебільшений ефект? Чи не впливає емоція на об’єктивність?
 
👉Шукати підтвердження: чи є інші джерела з тією ж інформацією?
 
👉Думати критично: чи не використовує текст маніпуляцію (страх, бажання швидкої дії, «треба поширити негайно»)?
 
👉Захищати свої дані: не завжди інформація про нас призначена для поширення – цифрова безпека теж частина медіаграмотності.
 
📚Роль бібліотек
 
Бібліотеки – це не лише книжки. Це місця, де можна знайти перевірену інформацію, дізнатися, як перевіряти факти, як користуватись джерелами, і стати свідомим споживачем медіа.
 
Закликаємо вчитися не просто читати й слухати, а розуміти та аналізувати інформацію.
💡Що більше ми знаємо – то менше шансів бути обдуреними.

Перші кроки до книжок

До бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали другокласники школи-садочка «RIKIKI».
 
Діти познайомилися з новою літературою, обрали книги, які їм подобаються та з задоволенням їх читали.
 
Це важливо та корисно, адже діти змалку звикають до книги й бібліотеки як до дружнього місця. Вони вчаться самостійно обирати, що читати, розвивають цікавість і любов до історій – а це найкращий шлях до мислення й творчості.

Піратські пригоди в бібліотеці: квест і скарб для малят! 🏴‍☠️📚

17 жовтня до бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали учні початкових класів нашого партнера франко-української школи-садка «RIKIKI».
 
На дітей у бібліотеці очікував захопливий «Піратський квест», під час якого були активно залучені книги. Також дітлахи ознайомилися з читальною залою, в якій вони до того ж виконували цікаві завдання «на кмітливість та логіку» 🧩.
 
А ще наостанок провели для дітей інтерактивні читання уривка з книги «Піратські історії» Роузі Дікінс. Зрештою наші юні гості знайшли «піратський скарб», що принесло їм щиру радість і задоволення😄💎. Після цього діти записалися до бібліотеки й отримали свої перші читацькі квитки!
 
Чому такі заходи важливі? Вони показують дітям, як книги можуть стати частиною гри – через квест і читання, що розвиває уяву та бажання читати. Бібліотека перетворюється на веселе місце, де малюки вчаться працювати в команді й логіці, і просто відпочивають з користю.📖😊