👒Незламна жінка української прози – Ольга Кобилянська 🪶

Сьогодні згадуємо відому українську письменницю Ольгу Кобилянську – жінку, яка змінила українську прозу📖. Вона народилась 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Буковині.

Це була жінка з великим серцем і сильним духом, і вона стала однією з найважливіших постатей української літератури і культури.
 
✨Хто вона і чому важлива
 
🔸Кобилянська почала писати ще німецькою – у її родині тоді це була основна мова, бо освіта була обмеженою.
 
🔸Згодом вона свідомо обрала українську мову для своїх творів і стала однією з провідних українських письменниць-модерністок.
 
🔸Вона не боялася говорити про складні речі: долю жінки, її внутрішній світ, прагнення до свободи, духовну незалежність. Її героїні – живі, з характером, з мріями і болем.
 
📚Твори, які варто знати
 
Серед відомих творів Кобилянської – повість «Царівна» (написана в українській версії 1896 року), яка стала однією з перших серед жіночих історій у сучасній українській прозі.

Також – «Земля» (1902), де вона майстерно описала життя села, людську долю, природу і ті внутрішні сили, що є у людини.
Її оповідання і новели часто поєднували реальність з тонкими психологічними портретами, з уважністю до душі людини, до її переживань.
 
📜Цікаві факти
 
🔸Кобилянська виросла у великій родині – була четвертою з семи дітей.
 
🔸Спершу її творчість була німецькомовною, але потім вона зробила вибір на користь української – і це був свідомий крок, як повернення до коріння.
 
🔸Вона була не лише письменницею – її мислення, погляди та вчинки багато в чому передували часу: Кобилянська вірила в права жінки, у її право на свободу, на голос.
 
💬Слова, які надихають
 
Ольга Кобилянська писала:
 
«Мої ідеали були: бачити свій народ сильним, на рівні з іншим народом, культурним, жінок його укінченими типами, гідними репрезентантками його, і силою, з котрою мож було у всіх випадках числитися. [...] Я заєдно думала: всі ми повинні різьбити самі себе. Всі».
 
У цих рядках – не просто літературна позиція. Це програма, яку вона проживала щодня: віра в внутрішнє зростання, у відповідальність за власну форму й шлях, у гідність, яку творить не хтось зверху, а людина сама.
 
💚Чому її пам’ятаємо
Ольга Кобилянська – більше, ніж письменниця, вона – голос, який говорив про права жінки, про душу людини, про землю й народ. Її твори – це дзеркала, де можна побачити свої страхи, свою силу, свою волю.
 
Коли читаєш Кобилянську – розумієш, що література не лише про слова, а про життя, його красу і його біль. І що навіть тоді, коли важко – можна залишатися собою, залишатися живим.

Пам’ятаємо Майдани: гідність і свобода назавжди

Нещодавно, 21 листопада, в Україні відзначався День Гідності та Свободи – день, коли весь народ згадує про ті події, які змінили нашу історію, ми згадуємо про подвиг тих, хто став, щоб захистити гідність і свободу України, включно з Героями Небесної Сотні, які віддали своє життя за ці ідеали. День Гідності та Свободи – це не просто історична дата, це символ нашої солідарності й відповідальності перед тими, хто віддав частину себе за наше майбутнє.
 
Цього дня ми вшановуємо дві ключові події:
 
🧡Помаранчеву революцію (2004) – коли 22 листопада 2004 року українці піднялися за справедливість, демократію та чесні вибори після фальсифікацій другого туру виборів, що відбувся 21 листопада.
 
🕯️Революцію Гідності (2013–2014) – момент, коли люди заповнили Майдани, щоб заявити про європейський вибір, права людини та своє прагнення жити гідно.
 
Свято встановлено Указом Президента України № 872/2014 від 13 листопада 2014 року як вшанування патріотизму, мужності громадян, які стали на захист демократії, прав людини та національних інтересів держави.
 
Це – не просто день пам’яті. Це поклик: гідність і свобода – це наше спільне надбання, щоденна цінність. Українці сьогодні, як і в ті роки, не просто пам’ятають, а бережуть свободу: підтримують одне одного, шанують героїв, продовжують будувати майбутнє, гідне їх жертв.
 
▶️Дивіться наше тематичне відео, щоб пригадати ключові моменти Майданів та вшанувати пам'ять Героїв.

✍️Автор, який відкрив українське село у всій його душі📖🌾

📆Сьогодні, 25 листопада, ми вшановуємо день народження Івана Семеновича Нечуя-Левицького – одного з найвизначніших українських письменників, який умів побачити і передати глибину селянського життя, звичайних людей, їхні радощі, конфлікти й мрії.
 
📜Іван Нечуй-Левицький народився в селі Стеблів (Черкащина) у сім’ї священника. Його батько був освіченою людиною, з власною домашньою бібліотекою, в якій юний Іван читав Шевченка, Гоголя, історію України.
 
Хоча він здобув богословську освіту – закінчив Київську духовну академію зі званням магістра богослов’я в 1865 році – Нечуй-Левицький не став священником. Натомість він присвятив себе роботі вчителя, спершу в Полтавській семінарії, потім у гімназіях Польщі (Каліш, Седлець), а згодом – у Кишиневі.
 
Саме в ці роки педагогічної праці він поринає в літературу: пише новели, оповідання, п’єси, які стали голосом селянської України. Його найвідоміший твір – «Кайдашева сім’я» – це не просто сімейна повість, а справжня народна енциклопедія характерів. У ній Нечуй-Левицький змальовує побут, сварки, радощі та образи простої родини – і через це створює живий портрет українського села того часу.
 
Його герої – не герої романтичні чи ідеалізовані, це звичайні люди з їхніми слабкостями, амбіціями, гнівом і любов’ю. Завдяки цьому «Кайдашева сім’я» досі звучить сучасно: в ній впізнаєш рідних, сусідів, знайомих – і розумієш, який тонкий був його погляд на людську природу.
 
Нечуй-Левицький був також дуже принциповим у мовному питанні: він підтримував українську мову, розумів її важливість для ідентичності народу.
 
🌟Його літературна спадщина – це не тільки драма та комедія, а й щире відображення життя, яке багато хто не помічав або ігнорував. Він писав правдиво, без прикрас, але з глибоким співчуттям.
 
Сьогодні ми дякуємо Іванові Нечую-Левицькому за те, що через його слово українське село заговорило великим людським голосом – за ту доброту, іронію й мудрість, якими він наповнив свої твори.

👧🧒Права дитини – наше спільне завдання❗

📍Сьогодні, 20 листопада, у всьому світі відзначають Всесвітній день дитини – нагоду нагадати, що захист прав дітей має бути пріоритетом для кожного суспільства. Це не просто дата, а символ відповідальності й солідарності.
 
Саме 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а 1989 року – Конвенцію про права дитини, яка стала правовим фундаментом для захисту дітей у багатьох країнах світу.
 
У цей день ми згадуємо: кожна дитина має право на безпечне, дружнє середовище, на гідність, освіту, охорону здоров’я та підтримку.
 
Особливо важливо наголошувати на тому, що діти живуть у реальному світі – і часто це середовище наповнене викликами. У багатьох країнах діти стикаються з насильством, нерівністю, ризиками, пов’язаними з конфліктами або бідністю. Наша відповідальність – створювати для них простір безпеки, любові та можливостей.
 
🇺🇦🌍Чому це важливо саме для України сьогодні
 
▸ За даними UNICEF, сьогодні близько 1,9 мільйона дітей в Україні потребують гуманітарної допомоги. Це офіційна оцінка, наведена у Humanitarian Situation Report No. 54 та включена до Плану гуманітарної відповіді на 2025 рік.
 
▸ Конфлікт продовжує тяжко впливати на життя наймолодших. Згідно з даними UNICEF та Моніторингової місії ООН з прав людини, лише в період з 1 березня по 31 травня 2025 року було підтверджено, що 222 дитини були вбиті або поранені – це помітне зростання порівняно з попереднім кварталом.
 
▸ UNICEF також повідомляє, що кожна п’ята дитина в Україні з моменту початку повномасштабної війни втратила друга чи близького родича. Це свідчить не лише про фізичні небезпеки, а й про масштаб психологічної травми, з якою стикаються діти щодня.
 
🤝Що можемо і маємо робити
 
✅ Захищати права дітей – право на освіту, на безпечне середовище, на гідне життя.
 
✅ Створювати мирне й доброзичливе середовище там, де діти живуть: вдома, в школі, у громаді.
 
✅ Підтримувати ініціативи, організації й проєкти, які допомагають дітям: психологічна допомога, гуманітарна підтримка, відновлення інфраструктури.
 
✅ Говорити про дітей – це не лише нагадувати про необхідність підтримки, а й створювати умови, у яких кожна дитина має рівні права, можливості та безпечне середовище для життя.
 
🎈Мирне й доброзичливе середовище – це не розкіш, а базова потреба. Діти, котрі почуваються захищеними, зростають більш упевненими, творчими, здатними мріяти й будувати справедливе майбутнє. Вони – наше щасливе завтра.
 
Тому сьогодні, у Всесвітній день дитини, давайте не просто святкувати. Потрібно говорити. Діяти. Захищати. І пам’ятати: права дитини – це права людини.

📚Книги, які варто подарувати чоловікам☕📖

🧔🏻Сьогодні відзначається Міжнародний День чоловіків. Це не просто дата в календарі, а нагода замислитися про тих, хто поруч: тат, братів, друзів чи колег. Вони часто мовчки беруть на себе відповідальність – чи то ремонт у домі, чи підтримка в скруті, чи просто щоденна рутина, яка тримає все на плаву. Дякуємо їм за це! А щоб сказати «дякую» тепло й по-справжньому, книга – чудовий вибір. Не щось грандіозне, а проста історія, яка зачепить, змусить посміхнутися чи замислитися  про життя. В цьому дописі до вашої уваги добірка – історії про витривалість, сенс і виклики, які роблять нас сильнішими.

📘«Старий і море» Ернест Гемінґвей
Коротка, але потужна історія рибалки, який бореться з морем і собою. Про те, як не здаватися, навіть коли все проти. Ідеально для тих, хто любить прості слова про велику мужність.🌊
 
📘«Людина в пошуках сенсу» Віктор Франкл
Поєднання особистих спогадів письменника про перебування в концтаборах та його глибоких психологічних роздумів. Франкл показує, як навіть у найтемніші часи людина може знайти сенс – у праці, любові та власному ставленні до життя. Для тих, хто шукає світло, коли навколо темрява.💭
 
📘«Захар Беркут» Іван Франко
Історична повість про карпатських повстанців, які борються за свободу села проти монголів. Герої – звичайні люди з сильним духом, що обирають єдність і мужність. Класика про те, як сила приходить не від меча, а від серця.🏞️⚔️
 
📘«Тигролови» Іван Багряний
Роман про молодого українського політв’язня Григорія Многогрішного, який утікає із сибірського табору. Історія про боротьбу з жорстокою системою, виживання в тайзі та пошук свободи й кохання. Класика про незламність українського духу. Герої – звичайні люди, що обирають свободу і любов.❄️💪
 
📘«1984» Джордж Орвелл
Антиутопія про світ, де свобода під загрозою. Головний герой бореться за правду в тоталітарному суспільстві. Класика про стійкість духу – актуальна й сьогодні.⚠️
 
📘«Нездоланний» Лі Чайлд
Трилер про Джека Ричера, який розкопує таємницю зникнення детектива в тихому містечку. Герой – колишній військовий, що стикається з корупцією і небезпеками. Історія про стійкість і справедливість у світі, де все не так, як здається.🔍
 
📘«Казино «Руаяль» Ієн Флемінг
Перша пригода Джеймса Бонда: агент 007 має збанкрутити радянського шпигуна Ле Шифр за столом в казино. Напруга, інтриги і британська витримка – класика про мужність у світі шпигунів. 🎰
 
Ці книги – справжні історії про витривалість і честь. Вони лишаються з вами надовго. Подаруйте одну – і дайте можливість насолодитися якісною літературою. Зі святом, чоловіки!

📚Екскурсія для малюків у бібліотеці👧🏼

До бібліотеки естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом'янського району м. Києва завітали малюки з дитячого садочка № 687. Діти побачили, як влаштована бібліотека, зазирнули до читальної зали, де їх вразила колекція мініатюрних іграшок, що відтворює побут українців, а на абонементі захоплено гортали книги та відвідали книгосховище.
 
А справжньою родзинкою стала зустріч з нашим улюбленцем – черепашкою Павлусиком🐢! Малюки були в повному захваті: спостерігали, як він активно повзе, і навіть обережно торкалися панцира.
 
Мета такої екскурсії проста: показати дітям, що бібліотека – це цікавий світ книг і відкриттів. Так, діти знайомляться з читанням з раннього віку, вчаться любити книги й розуміють, як доглядати за тваринами. Це допомагає розвивати допитливість і доброту.
 
Запрошуємо всіх малюків – чекаємо на нові пригоди!

📚Кава, книги, дедлайни – студентська класика☕📖

👨‍🎓Вітаємо студентів, колишніх студентів і тих, хто просто пам’ятає студентські ночі за горнятком кави! Сьогодні 17 листопада ­– Міжнародний день студентів. Це свято – не лише для вечірок, а ще й для глибоких задумів… та для того, щоб подивитися на свою студентську «класику» під новим кутом.
 
🗓️Чому саме 17 листопада?
Ця дата має історичне підґрунтя: 1939 року чеські студенти, протестуючи проти гітлерівської окупації, зазнали жорстокого розгону; один зі студентів, Ян Оплетал, помер від поранень. 17 листопада вшанували їхню мужність – і вже 1946 року Всесвітній конгрес студентів у Празі проголосив це днем студентської солідарності.
Сьогодні це не тільки спогад, але і символ студентської активності та об’єднання.
 
🎓А тепер про студентське життя в трьох жанрах
 
1. Кава
Без неї – ніяк. Перед першою парою, перед заліком або просто вночі перед дедлайном – каву п’є вся студентська родина. Іноді це не просто напій, а справжня обітниця «я закінчу це все… завтра».
 
2. Книги
Брати 10 книг, щоб тільки «трохи почитати», а потім розуміти, що палець вже болить від перегортання сторінок – класика. Студент розуміє, що бібліотека – це не просто місце, а джерело магії знань… і іноді порятунку.
 
3. Дедлайни
Справжній студентський трилер: коли здається, що дедлайн – це просто слово. А потім раптом – «23:59», і ти в паніці. І потім ще тричі перевіряєш файл, щоб бути впевненим, що все готове.
 
💡 Що в цьому смішного, але важливого?
 
✅Студент – це супергерой: встигає читати, пити каву, жити «на бутербродах» і хаотично організовувати життя.
 
✅Але за всіма жартами – студенти формують майбутнє: вони вчаться, мріють, сперечаються, змінюють світ – хоч і через недоспані ночі.
 
✅День студента – чудова нагода подякувати собі (і друзям): так, ти сидів у бібліотеці, можливо, засинав над підручником і переживав, чи здаси все – але ти зробив це.
 
📖Книги про студентське життя

«Моє студентське життя» Софія Вітерець
Автобіографічні замітки про навчання, будні та дружбу. Книга показує щоденні пригоди і радощі студентського життя.
 
«Місто» Валер’ян Підмогильний
Роман про молодь, пошук себе і життя в великому місті. Показує труднощі вибору і перші кроки в доросле життя.
 
«Маркетер» Олег Сєнцов
Історія студента, який поєднує навчання з роботою та особистим життям. Дедлайни і нові виклики стають частиною щоденних пригод.
 
«Божена» Аліна Червоноока
Роман про юність, дружбу та перші кохання. Показує емоційний і соціальний бік студентського життя.
 
«Хмари» Іван Нечуй-Левицький
Урбаністична повість про життя студентів у Києві: мрії, дружба, дискусії та перші кроки в дорослішання.
 
Отже, студенти сьогодні скажіть одне одному: «Ми – це та сила, яка змінює світ». І нехай дедлайн буде нашим мотиватором, а не страхом.»
 
Зі святом вас, дорогі студенти! І хай кожна чашка кави, кожна сторінка і кожен дедлайн буде ще частинкою твоєї великої студентської історії.

🌍«Моя толерантність»🤝

📅16 листопада – день, коли світ нагадує про важливість приймати інших такими, якими вони є, – Міжнародний день толерантності.

Цей день заснований UNESCO і проголошений Генеральною Асамблеєю ООН для підвищення усвідомлення про цінність толерантності, різноманітності та взаємоповаги.

«Толерантність – це повага, прийняття й цінування багатої та різноманітної культурної спадщини нашого світу, наших форм самовираження і способів бути людиною».

 

💡Чому це має значення

 

• У сучасному світі, коли ми більше взаємодіємо з різними культурами, людьми й ідеями, толерантність стає запорукою миру і порозуміння.

 

• Толерантність – не байдужість, а активне прийняття інших і готовність жити поруч, поважаючи права кожного.

 

• Навички толерантності починаються з кожного з нас: у повсякденному житті, у спілкуванні, у книгах, у бібліотеці.

 

📚«Моя толерантність» – як це проявляється у бібліотеці
 
• Ми читаємо книжки, які відкривають нові культури, погляди, історії.
 
• У наших дописах і зустрічах ми створюємо простір, де кожен має право бути почутим.
 
• Ми навчаємося чути й розуміти: запитуємо «чому?» замість «чому ні?».
 
• Ми дійсно віримо: різні – не значить гірші; інші – не означає чужі.
 
Зробімо простий крок: 16 листопада (або ж у будь-який інший день) звернімо увагу на одну людину, з якою ми зазвичай не спілкуємося – можливо, через відмінність поглядів, віку, культури або життєвого шляху. Послухаймо її історію, поставмо запитання, прочитаймо книжку, яка розповідає про іншу частину світу. І пам’ятаймо: толерантність – це наш щоденний вибір.

📚Остап Вишня: усмішка, що рятує від нудьги😄

Сьогодні, 13 листопада, – день народження Остапа Вишні, людини, яка навчила українців сміятися навіть тоді, коли було не до сміху.
 
✒️🤓Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 1889 року на хуторі Чечва біля села Грунь (нині Охтирський район Сумської області) у багатодітній селянській родині з 17 дітей. Закінчив Київську військово-фельдшерську школу, працював фельдшером, а згодом вступив до Київського університету, який залишив, обравши шлях літератора й журналіста.
 
Його творчість – це море доброзичливого гумору й людяності. Саме Остап Вишня започаткував особливий жанр – «усмішку», бо вважав, що слово «фейлетон» звучить занадто суворо. У 1920-х його «Вишневі усмішки» читали по всій Україні – він став одним із найпопулярніших авторів того часу. 😊
 
Та життя письменника не було безхмарним: 1933 року його заарештували й засудили до 10 років ув’язнення за сфабрикованими політичними звинуваченнями. Після звільнення у 1943 році він повернувся до літератури – уже з глибшою, але все такою ж доброю усмішкою.
 
Особливе місце у творчості Вишні посідають «Мисливські усмішки» – теплі, спостережливі твори про природу, людей і красу українського життя. Письменник був справжнім шанувальником лісу, птахів і тихої гармонії світу. 🌳🐦
 
Псевдонім «Остап Вишня» з’явився 1921 року – існує кілька версій його походження, але достеменно відомо, що під цим ім’ям народився найулюбленіший український гуморист.
 
Друга дружина письменника – Варвара Маслюченко, українська акторка, яка підтримувала його в найтяжчі роки.
Остап Вишня помер 28 вересня 1956 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
 
Його сміх і сьогодні звучить живо й щиро. Бо справжній гумор – це не втеча від болю, а сила, що допомагає його пережити.
🍒📖Недарма Остапа Вишню називають усмішкою української літератури – світлою, людяною, невмирущою.