🫶Тепло підтримки: книжки про людяність📕🤗

📍Друзі, 19 грудня відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
 
Людяність – це не лише здатність співчувати, але й дія: підтримати того, хто поруч, поділитися теплом, не оминути чужого болю. У житті кожного з нас трапляються моменти, коли ми відчуваємо, допомога – це не слабкість, а сила. Саме такі теми – співпереживання, співчуття та здатність бути поруч у важкі часи – часто розкриваються в літературі. Читання не лише розширює світогляд, але й зміцнює серце: через чужі історії ми краще розуміємо себе й інших.
 
Сьогодні, у Міжнародний день допомоги бідним, пропонуємо добірку книжок, які надихають на людяність, щиру емпатію і роздум про те, як важливо протягнути руку підтримки.
 
📚Добірка книжок про емпатію, доброту і допомогу ближнім:

📖«Синдром листопаду, або Homo Compatiens» Вікторія Амеліна
Роман про людину, яка відчуває та переживає страждання інших і не може бути осторонь їхнього болю. Його головний герой має надзвичайну здатність співчувати, що не лише визначає його життя, а й змушує дивитися на світ глибше. Ця книга – про людське серце, яке здатне не «закритися», а бачити і відчувати ближніх.
 
📖«Роман про добру людину» Емма Андiєвська
Цей філософський роман показує, що добро може існувати навіть у світі після катастрофи, і що «бути доброю людиною» – це постійне рішення, яке герої роблять щодня. Твір висвітлює людські слабкості й доброту в простих діях і стосунках.
 
📖«Тореадори з Васюківки» Всеволод Нестайко
Хоча це дитяча книга, її історія про дружбу, відданість і готовність допомогти ближньому має простий, але потужний меседж: справжня дружба – це вміння піклуватися один про одного і бути разом у складних ситуаціях.
 
📖«Доця» Тамара Горіха Зерня
Хоча сюжет розгортається під час війни, ця книга не лише про конфлікт, а про те, як люди здатні підтримувати одне одного в екстремальних обставинах, як народжується співчуття, та як допомога ближньому може змінити життя.
 
📖«Поліанна» Елеонор Портер
Класичний роман про силу доброти, співчуття та внутрішнього світла, яке здатне змінювати людей. Головна героїня, попри втрати й труднощі, вчиться знаходити радість і ділитися нею з іншими. Книга показує, як щира увага до ближнього й просте людське тепло можуть підтримати навіть тих, хто давно втратив надію. Книга не втрачає актуальності й сьогодні, нагадуючи: доброта починається з малого, але має велику силу.
 
📖«Крадійка книжок» Маркус Зузак
Роман про людяність і співчуття в часи війни, коли будь-який прояв доброти стає актом сміливості. На тлі жорстоких історичних обставин герої книги знаходять у собі сили допомагати одне одному, рятувати, підтримувати й ділитися навіть тоді, коли самі мають дуже мало. Це історія про співпереживання, моральний вибір і те, як людське тепло здатне вижити навіть у найтемніші часи.
 
📖«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері
Філософська притча про відповідальність, турботу й уміння бачити серцем. Через прості, але глибокі образи автор говорить про справжню цінність стосунків, про любов до ближнього й відповідальність за тих, кого ми «приручили». «Маленький принц» нагадує, що співчуття, уважність і щира присутність поруч з іншими – основа людяності у будь-якому віці.
 
💡Чому ці книжки важливі сьогодні
 
Література, що торкається теми людяності, дає нам можливість поглянути крізь досвід інших людей – їхню вразливість, силу, страхи і доброту. Через історії про співчуття й підтримку ми краще розуміємо, що:
 
➤ допомога починається з уважного слухання іншого;
➤ справжня доброта не потребує оплесків;
➤ у важкі часи підтримка ближнього може стати порятунком.
 
Читання таких книжок нагадує: тепло людських сердець – це справжнє тепло, яке не зігріває лише нас, а й тих, хто поруч.
 
У цей день ми пропонуємо не лише перечитати ці твори, а й подумати про власні історії людяності – як ми можемо допомагати трохи більше, трохи простіше, трохи щиріше кожного дня. Бо кожна доброта починається з маленького кроку назустріч іншому 🫂💕.

Лекція про Аттилу Могильного – голос Солом’янки в поезії

📜16 грудня в бібліотеці естетичного виховання імені Олександра Довженка ЦБС Солом’янського району м. Києва відбулася лекція «Аттила Могильний». Захід пройшов у межах циклу краєзнавчих зустрічей «Видатні імена Солом’янки».📚
 
Письменник-краєзнавець Олександр Михайлик розповів про життя та творчість поета, його батьків та оточення.
 
Всі, хто завітали на лекцію, дізналися цікаві факти про Аттилу Могильного – відомого українського поета-вісімдесятника, сина поета-шістдесятника Вітя Вітька (Віктора Могильного), який жив і творив у Києві. Зокрема, пан Михайлик розповів, що все своє життя поет прожив у Солом’янському районі – на Відрадному масиві, неподалік від нашої бібліотеки. Нині там є вулиця, названа на його честь.
 
Аттила Могильний був одним із найяскравіших українських поетів-вісімдесятників, він є автором поетичних збірок «Турмани над дахами» (1987) та «Обриси міста» (1991), у яких місто постає не лише як тло, а як повноцінний персонаж творів.
 
Під час лекції читали вірші Аттили Могильного зі збірки «Київські контури», в яких він часто згадує різні місцини Києва. Також пан Михайлик показував світлини.
 
Дякуємо пану Михайлику за цікаву розповідь! Чекаємо на нові зустрічі.

Куліш: правда, сказана зі сцени

18 грудня – день народження Миколи Куліша (1892–1937), одного з найважливіших українських драматургів ХХ століття, чия творчість стала дзеркалом епохи й водночас ­– гострим викликом їй.
 
Микола Куліш увійшов в історію літератури як митець, який умів говорити зі сцени правду – складну, незручну, часто небезпечну. Його п’єси не розважали у звичному сенсі, а змушували думати, сперечатися, впізнавати себе й суспільство в гротескних, трагічних і водночас болісно реалістичних образах.
 
Шлях до театру
Микола Куліш народився 18 грудня 1892 року на Херсонщині. Пережив Першу світову війну, революційні події та громадянську війну – досвід, який глибоко вплинув на його світогляд і драматургію. У 1920-х роках Куліш активно долучився до літературного й театрального життя України, швидко заявивши про себе як драматург нового типу.
Його тексти вирізнялися сучасною проблематикою, експериментальною формою, поєднанням трагічного й сатиричного, а головне – гострим відчуттям часу.
 
Драматургія, що випереджала епоху
Перші великі успіхи Куліша пов’язані з п’єсою «97» (1924), у якій драматург звернувся до теми голоду на півдні України. Це був рідкісний приклад чесної розмови про трагедію, яку сучасники ще не встигли осмислити.
 
Найвідоміші п’єси Миколи Куліша – «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» – стали подіями не лише в літературі, а й у театрі. У них автор досліджував проблему національної ідентичності, мови, духовної розгубленості людини в добу радикальних змін.
 
Особливе місце у творчості Куліша посідає сатира, спрямована проти міщанства, духовної порожнечі та насильницької уніфікації людини. Його персонажі часто доведені до гротеску, але за цією формою стоїть глибокий трагізм.
 
Куліш і театр «Березіль»
Визначальним для сценічної долі п’єс Куліша стала співпраця з режисером Лесем Курбасом і театром «Березіль». Саме тут його твори отримали новаторське сценічне втілення, що поєднувало експеримент, символізм і сучасну театральну мову.
 
Постановки п’єс Куліша у «Березолі» викликали жваві дискусії, захоплення й різку критику. Вони ламали звичні уявлення про театр і відкривали нові можливості сценічного мислення.
 
Заборонений драматург
Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років творчість Миколи Куліша опинилася під дедалі жорсткішим ідеологічним тиском. Його п’єси забороняли, самого автора піддавали критиці як «націоналіста».
 
У 1934 році Куліша було заарештовано, а 3 листопада 1937 року – розстріляно в урочищі Сандармох разом з іншими представниками української інтелігенції. Його ім’я на десятиліття замовчували.
 
Повернення до читача і глядача
Сьогодні Микола Куліш – один із ключових авторів українського театрального канону. Його п’єси знову ставлять на сценах театрів, а тексти звучать напрочуд сучасно.
 
Драматургія Куліша – це не лише документ своєї доби, а й застереження майбутнім поколінням. Це правда, сказана зі сцени – без прикрас і компромісів.
Закликаємо звернутися до творів Миколи Куліша – щоб почути голос автора, який не змовчав навіть тоді, коли мовчання було безпечнішим.

Зима на сторінках книг❄️📖

🧊🧤Зима – це не тільки холод і короткі дні. Це час, коли все сповільнюється, стає тихішим, і ми більше звертаємо увагу на слова. Взимку читання здається особливо затишним: книга – як добрий співрозмовник, тепла в руках і спосіб побути наодинці з думками.
 
Коли за вікном сніг і швидко темніє, історії сприймаються по-іншому. Ми краще помічаємо деталі, сильніше відчуваємо настрій і чуємо автора. У книгах зима – це і труднощі, і спокій, самотність і маленькі дива, спогади та надія. Не дивно, що багато історій відбувається саме взимку.
 
Обирайте книгу з нашої віртуальної виставки «Зима на сторінках книг» – добірки творів, де зима не просто фон, а частина подій, та перенесіться в зимові світи, де сніг шепоче історії, а холод ховає теплі таємниці.🌬️
 
📚🤍Віртуальна виставка «Зима на сторінках книг»

❄️«Снігова королева» Ганс Крістіан Андерсен
Класична казка, у якій холод і лід стають випробуванням для людського серця. Зима тут – символ відчуження, але водночас шлях до світла, любові й повернення додому.
 
❄️«Лев, Біла Відьма та шафа» Клайв Стейплз Льюїс
Країна Нарнія, приречена на вічну зиму без Різдва, є однією з найвідоміших зимових метафор у світовій літературі. Зима тут – ознака застою й страху, а її кінець символізує повернення надії, життя і справедливості. Це історія про надію, що проростає навіть крізь сніг і лід.
 
❄️«Гаррі Поттер і філософський камінь» Джоан Ролінґ
Попри те, що зима не є головною темою роману, саме зимові та різдвяні розділи створюють один із найвпізнаваніших образів книги – засніжений Гоґвортс, атмосферу затишку й відчуття дому, що особливо важливе для головного героя.
 
❄️«Зимова казка» Захаріас Топеліус
Ця збірка чарівних оповідань переносить читача у світ, де зима – не лише холодна пора року, а й час несподіваних чудес і добрих справ. У книзі – кілька казок про дітей, що переживають зимові пригоди, спілкуються з чарівними деревами, тваринами та іншими істотами. Зима тут постає як жива, майже людська стихія: її сніг і холод змушують героїв відкривати в собі мужність, доброту й здатність творити добро. Їхні переживання нагадують, що навіть у найхолодніші дні може бути місце світлу, теплу й надії.
 
❄️«Володар Перснів. Хранителі Персня» Джон Р. Р. Толкін
Зимові випробування – перехід через засніжені гори, холод і втому – є важливою частиною подорожі Братства. Зима тут не декорація, а справжній виклик, що перевіряє витривалість, відданість і силу дружби.
 
❄️«Маленькі жінки» Луїза Мей Олкотт
Роман відкривається саме взимку, у час матеріальної скрути, але великого родинного тепла. Зимові сцени підкреслюють цінність турботи, підтримки й внутрішнього світла, яке допомагає пережити труднощі.
 
❄️«Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський
Зима в повісті присутня як частина природного й обрядового кола життя гуцулів. Вона підкреслює зв’язок людини з природою, суворість буття і глибину традиційного світогляду.
 
❄️«Фелікс Австрія» Софія Андрухович
Зимові сцени в романі формують атмосферу старого міста, підсилюють відчуття замкненості, напруги й внутрішньої тривоги героїні. Пора року тут працює на психологічну глибину тексту.
 
❄️«Різдвяна свинка» Джоан Ролінґ
Сучасна різдвяна історія для дітей і дорослих про втрату, надію та силу любові. Події книги тісно пов’язані з зимовим святковим часом, що робить її природним вибором для сезонного читання.
 
Зима – час читати
 
Зимові книги не обов’язково мають бути сумними. Вони можуть зігрівати, заспокоювати, повертати віру в людей і нагадувати: навіть найдовша ніч закінчується світлом.
 
Запрошуємо читати разом із бібліотекою – повільно, уважно й з насолодою. Бо саме взимку книга особливо добре знає, як бути поруч.❄️

Чорнобиль: хроніка катастрофи

Щороку 14 грудня в Україні відзначають День ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які після вибуху на станції працювали над усуненням наслідків катастрофи ціною власного здоров’я та часто власного життя.
 
26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух на четвертому енергоблоці – одна з найбільших техногенних катастроф у світовій історії, в результаті якої в атмосферу потрапили величезні обсяги радіоактивних речовин.
 
Після аварії вирішальним завданням стало зупинити подальше поширення радіації та мінімізувати ризики для життя людей і довкілля. Для цього потрібно було не лише загасити пожежі й уповільнити неконтрольовані реакції – важливо було створити надійне укриття над руїнами реактора.
 
14 грудня 1986 року завершили будівництво першого захисного укриття над зруйнованим енергоблоком. Саме цю дату в Україні у 2006 році офіційно встановили Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – тих, хто працював у надзвичайно складних і небезпечних умовах, часто без повного захисту, щоб убезпечити країну і світ від ще більш серйозних наслідків.
 
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяли участь майже 600 тисяч людей – пожежники, енергетики, інженери, військові, будівельники та медики, які працювали у високому рівні радіації, наражаючи себе на ризик важких захворювань і передчасної смерті.
 
Багато з цих людей згодом зіткнулися з проблемами здоров’я: опромінення у значної частини ліквідаторів призвело до хронічних хвороб і підвищеної захворюваності. В Україні досі триває моніторинг наслідків впливу радіації на здоров’я учасників цих робіт.
 
Сьогодні ми згадуємо не лише факти технічної історії, а передусім людські долі – людей, які в критичний момент взяли на себе відповідальність і ризикуючи власним життям і здоров’ям, працювали над тим, щоб зменшити шкоду від аварії. Їхню самовідданість і мужність варто пам’ятати і вшановувати.

✊Права людини: історія, сучасність, майбутнє 🕊️

📜10 грудня світ відзначає День прав людини – дату, коли 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини. Це був перший універсальний документ, що закріпив фундаментальні права та свободи кожної людини, незалежно від її національності, походження, мови чи поглядів. Декларацію створили після жахів Другої світової війни, щоб такі злочини більше ніколи не повторилися.
 
Права людини – це не абстрактне поняття. Вони лежать в основі демократичних суспільств і гарантують те, що ми часто сприймаємо як належне: свободу думки й слова, право на освіту та працю, захист від дискримінації й насильства, право на життя та гідність.
 
Сьогодні, через десятиліття після ухвалення Декларації, в усьому світі люди досі борються за свої права. Війни, політичні переслідування, геноциди, порушення прав меншин та біженців – це виклики сучасності, які вимагають не байдужості, а відповідальності кожного з нас. І тут важлива роль освіти, культури та пам’яті, адже без розуміння минулого неможливо будувати справедливе майбутнє.
 
Права людини – це й про Україну. Історія нашої країни знає драматичні уроки порушення людської гідності: колоніальна політика, Голодомор 1932–1933 років, репресії, депортації, переслідування за національною та політичною ознакою. Сьогодні українці знову виборюють базові права — право на життя, свободу та власну державність – у боротьбі з російською агресією.
 
Але водночас – це також історія сили й незламності, історія людей, які продовжують захищати гідність і свободу, історія суспільства, що цінує права кожного та рухається до майбутнього, де людське життя і свобода стоятимуть на першому місці.
 
💡Що дає нам День прав людини?
 
📌Нагадування про універсальні цінності, які стосуються кожного.
 
📌Можливість переосмислити, як ми можемо підтримати тих, чиї права порушують.
 
📌Поштовх до освіти: чим більше ми знаємо про права людини, тим краще вміємо їх захищати.
 
Права людини – — це не раз ухвалений документ. Це щоденна робота, що має продовження у наших діях, виборах і солідарності.
 
Пам’ятаймо історію, цінуймо свободу сьогодні й будуємо майбутнє, у якому права кожної людини є непорушними.

Пам’ять, що вчить: книжки про трагедії людства📚🕯️

9 грудня – Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Цей день нагадує нам про те, що злочини проти людства залишаються ранами, які треба пам’ятати, щоб ніколи не повторились.
 
Геноцид – це не просто слово з підручника. Це – мільйони зруйнованих доль, родин, культур, і ці рани не загоюються, але пам'ять про них може запобігти повторенню. Читання таких історій – це крок до розуміння, як злочини проти людства впливають на покоління. У ХХ столітті людство пережило кілька таких трагедій, серед яких – Голодомор 1932–1933 років в Україні та Холокост. Щоб пам’ятати – треба читати, вчитися, передавати знання далі. Нижче – добірка книг, які допомагають осмислити ці події.
 
📖Рекомендовані книги для пам’яті

📗«Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні»
Документальне видання, що складається із загального тому та регіональних томів, зібрало свідчення, архіви, імена жертв та дає масштаб трагедії.
 
📗«Марія» Улас Самчук
Художній роман-хроніка про Голодомор, через долю однієї жінки показує катастрофу, спричинену радянським режимом.
 
📗«Ціна правди» Ґарет Джонс
Журналістський репортаж, де автор намагався донести світові правду про голод та смерті, викриття заперечень і маніпуляцій.
 
📗«Праведники Бабиного Яру» Ілля Левітас
Збірка свідчень про людей, які рятували євреїв під час Голокосту на українських землях; важливе нагадування про людяність серед жорстокості.
 
📗«Я пережив Голокост наперекір усьому» Джек Глоцер
Це мемуари очевидця Голокосту, видані українською (також англійською) 2022 року. Книга дає живе свідчення: про життя до війни, переслідування євреїв, виживання, втрати – і дає змогу прочитати історію з перспективи людини, яка пережила жах.
 
📗«У німецьких млинах смерті» Петро Мірчук
Документальні спогади та дослідження, що висвітлюють долі українців під час нацистської окупації, концтаборів, депортацій.
 
📗«Червоний голод: Війна Сталіна проти України» Енн Епплбом
Дослідницький твір про геноцид українців у 1932–1933 роках (Голодомор). Він аналізує, як прийшло становище, що призвело до масової трагедії, і допомагає зрозуміти контекст однієї з найстрашніших сторінок нашої історії.
 
📗«Донечка, про яку ми завжди мріяли. Історія Марти»
Це свідчення жінки, яка пережила Голокост у дитячому віці. Книга відтворює її особисту історію порятунку, втрат та пошуків родинного тепла в нелюдських умовах. Це щира розповідь про пам’ять, травму й силу, з якою дитина проходить крізь трагедію, що змінила цілий світ.
 
Чому важливо пам’ятати
 
Пам’ять про жертв геноцидів – це наша спільна відповідальність перед минулим і майбутнім.
 
Через особисті долі, спогади та дослідження ми можемо пізнати масштаби трагедій, зрозуміти, що людяність – сильніша за ненависть.
 
Книги допомагають говорити про складне – не з метою залякувати, а щоб пам’ять жила, а уроки минулого стали застереженням.

Сила, що оберігає: вдячність ЗСУ💙💛

6 грудня – день, коли ми вшановуємо людей, які щодня стоять на захисті нашої свободи, нашого неба, нашої землі.
 
Сучасна історія Збройних Сил України почалась із прийняття закону «Про Збройні Сили України» 6 грудня 1991 року📜. Але сьогодні – не лише дата. Це день вдячності за мужність, стійкість, за те, що наші захисники дають нам можливість жити, творити, мріяти, читати і працювати навіть у найскладніші часи.
 
Ми називаємо їх не «солдати», а – люди, які обрали боронити дім🛡. Люди, які оберігають майбутнє України. Аби краще зрозуміти, звідки бере сили українська армія, пропонуємо добірку книжок.
 
📚У цій добірці – про історичні й сучасні покоління, котрі відстоювали наш суверенітет. Книги, що допомагають зрозуміти: свобода – не абстракція, а те, що завойоване мужністю.

📘«Аеропорт» Сергій Лойко
Художньо-публіцистичний роман про оборону Донецького аеропорту (кіборгів). Книга створена на основі інтерв’ю та репортажів.
 
📘«Чорний ворон. Залишенець» Василь Шкляр
Історичний роман про повстанську боротьбу українців у ХХ столітті; актуальний для розуміння тривалої традиції спротиву в Україні.
 
📘«Історія українського війська» Мирон Левицький
Повна, ілюстрована хроніка розвитку військової справи на українських землях: від доби Київської Русі та запорізького козацтва до сучасних збройних формувань. У книзі є фотографії та реконструкції озброєння та форми різних епох, що дає змогу уявити, якими були воїни на кожному історичному етапі; вона поєднує факти, тактику й суспільно-історичний контекст, роблячи історію війська зрозумілою і доступною.
 
📘«Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» Євген Положій
Художньо-документальна книга, створена на основі свідчень учасників трагедії серпня 2014 року (Іловайський котел). У ній зібрані історії солдатів, добровольців та офіцерів, які опинилися в пастці обставин: героїзм, страх, втрати, втечі – і водночас людяність в умовах найтяжчих випробувань.
 
📘«Позивний «Бандерас»» Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов
Це військово-бойовий трилер, дія якого відбувається під час АТО: через сюжет із терактом, диверсією та контррозвідкою книга показує жорсткі обставини війни, моральні вибори і ціну безпеки в умовах конфлікту.
 
📘«Полон» Валерія «Нава» Суботіна
Ця книга – спогади авторки, яка була у складі пресслужби полку «Азов», потрапила в полон після оборони «Азовсталі»; вона описує тривалий досвід полону, важкі умови утримання, знущання, але також показує незламність – цінна з погляду пам’яті та документування.
 
📘«Сліди на дорозі» Валерій Маркус (Ананьєв)
Мемуари з передової. Автор, український військовий, розповідає про перші роки війни на Сході (2014–2015). Це чесна, часом жорстка, але дуже людяна розповідь про те, як цивільні люди стають воїнами, про побратимство та ціну свободи. Ідеально пасує до фрази: «люди, які обрали боронити дім».
 
📘«Точка неповернення» Дмитро Вербич
Це гостра й щира хроніка війни. У ній читачі зустрінуть колоритних людей – від мандрівників і фрі‑файт‑тренерів до підприємців – чиї долі назавжди змінила війна. Це історія про втрату, героїзм і незворотні зміни, які роблять життя іншими уже назавжди
 
📘«Живи. Борися. Виживи. Надзвичайна історія одного солдата у війні проти Росії» Шон Піннер
Потужні мемуари Шона Піннера, у яких він розповідає про шість місяців у полоні під час війни з росією. Книга показує, як навіть перед обличчям жорстокості, морального та фізичного тиску, людська воля, відвага й надія здатні витримати найтемніші випробування.
 
Ці книги – як розмова з захисниками: не про героїв з фільмів, а про звичайних людей, які роблять неможливе можливим. Прочитайте одну – і відчуєте вдячність глибше. Читаймо, пам’ятаймо та підтримуймо.
 
🎬Також до вашої уваги відео «Ті, хто тримає небо: відеоподяка ЗСУ». Слава ЗСУ! 🇺🇦