Михайло Рудницький: інтелектуал української літератури📜🎓

7 січня вшановуємо пам’ять Михайла Івановича Рудницького (1889-1975) – блискучого літературознавця, критика, письменника та перекладача. Він був одним з тих інтелектуалів, хто допомагав українській літературі розвиватися на рівні з європейською.
 
📍Від Підгайців до Сорбонни
Михайло Рудницький народився в місті Підгайці (Тернопільщина). Його інтелектуальний шлях був вражаючим: після навчання у Львові він вирушив до Парижа, де продовжив освіту в Сорбонні. Саме французька освіта прищепила йому ту витончену раціональність та естетизм, якими пізніше захоплювалися (і які критикували) його сучасники.
 
📝Критика як мистецтво думки
Рудницький був «грозою» для авторів, які писали надто емоційно чи примітивно. Його програмна праця «Від Мирного до Хвильового» (1936) стала справжньою подією: він закликав українських письменників відмовлятися від «хуторянства» на користь інтелектуальної глибини та європейських стандартів. Його критика завжди була аргументованою, іронічною та позбавленою зайвого пафосу.
 
🌍Міст між культурами
Завдяки перекладацькій праці Михайла Рудницького український читач долучався до європейської класики. Він перекладав твори Вільяма Шекспіра, Віктора Гюго, Емілії Бронте, Оноре де Бальзака, Проспера Меріме, а також Сомерсета Моема, Гілберта Кіта Честертона й Едгара Алана По. Водночас Рудницький перекладав українську літературу французькою мовою, зокрема твори Василя Стефаника та Михайла Яцкова. Для нього переклад був не просто роботою, а способом розширити межі рідної культури.
 
🕰Життя всупереч системі
Після 1939 року, з приходом радянської влади до Львова, Михайло Рудницький опинився у складній ситуації. Він не зазнав фізичного ув’язнення, як багато його колег, проте згодом звинувачення у націоналізмі призвели до звільнення з керівних посад, виключення зі Спілки письменників та обмежень у публікації й висловлюваннях. Попри це, працюючи професором Львівського університету, він зміг продовжувати науково-педагогічну діяльність і виховувати покоління філологів, передаючи їм дух справжньої європейської науки.
 
✨Сьогодні ім’я Михайла Рудницького нагадує, що для культури важливі не тільки натхнення, а й критичне мислення, фаховість та внутрішня свобода.

Василь Стус: шлях гідності та сили слова✍️🇺🇦

6 січня ми вшановуємо пам’ять Василя Семеновича Стуса (1938–1985) – видатного поета, літературознавця та правозахисника, чиє життя стало прикладом моральної стійкості.
 
📍Формування особистості
Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині.
 
1939 року родина переїхала до міста Сталіно (нині Донецьк), де Василь закінчив школу та педагогічний інститут за спеціальністю «Українська мова та література».
 
Саме на Донеччині Василь Стус розпочав свою вчительську діяльність та літературну творчість, що стало важливою частиною його життєвого шляху.
 
📢Громадянська позиція
4 вересня 1965 року Стус брав участь у публічному виступі в кінотеатрі «Україна» (Київ), де разом із побратимами висловив протест проти арештів української інтелігенції.
 
У 1979 році він став членом Української Гельсінської групи, яка займалася моніторингом дотримання прав людини.
 
⛓Випробування та репресії
За свою переконаність та літературні тексти Стус зазнав двох арештів: у 1972 та 1980 роках.
 
Суд засудив його до тривалих термінів ув’язнення як «особливо небезпечного рецидивіста» за антирадянську діяльність.
 
🕯Пам'ять
Поет помер 4 вересня 1985 року в таборі особливого режиму в селі Кучино (Пермська область, РРФСР).
 
Його творча спадщина, зокрема збірка «Палімпсести», стала частиною класичного канону української літератури та символом перемоги духу над системою насильства.
 
Чому ми читаємо Стуса сьогодні?
Василь Стус навчає нас, що свобода слова – це не лише право, а й особиста відповідальність за кожне сказане й написане слово. Його поезія народжувалася в умовах цензури, переслідувань і фізичної ізоляції, але саме тому вона звучить особливо чесно й безкомпромісно. Стус не пристосовувався до обставин і не погоджувався на мовчання, навіть коли це загрожувало свободі та життю. Його тексти – це розмова про гідність, внутрішню свободу й моральний вибір людини, яка залишається вірною собі за будь-яких обставин.
 
📚Читайте. Досліджуйте. Пам’ятайте.

Тадей Рильський: шляхетність служіння культурі📜

2 січня народився Тадей Розеславович Рильський (1841–1902) – український громадський діяч, етнограф, економіст і публіцист, представник покоління інтелігенції, яке працювало для української культури в умовах імперських заборон і суспільного тиску.
 
📍Походження і вибір
Тадей Рильський народився 2 січня 1841 року в селі Ставище Сквирського повіту Київської губернії (нині – Попільнянський район Житомирської області). Він походив із польської шляхетської родини: його батьком був Розеслав Рильський, матір’ю – княжна Дарія Трубецька.
 
Попри своє походження, Рильський свідомо обрав шлях українофільства – культурної та громадянської позиції, що передбачала глибоку повагу до української мови, традицій і селянського світу. Цей вибір не був формальним: він визначив усе його подальше життя.
 
🌾Романівка як простір праці
Значну частину свого життя Тадей Рильський провів у селі Романівка на Житомирщині. Саме тут він працював як дослідник і публіцист, уважно спостерігаючи за реаліями сільського життя. Романівка стала для нього не просто місцем проживання, а середовищем, у якому формувалися його погляди й тексти.
 
🤝🌱Діяч руху «хлопоманів»
Тадей Рильський був діячем руху хлопоманів – середовища інтелектуалів, які в другій половині ХІХ століття звернулися до життя селян як до основи національної культури. Для Рильського це означало не романтизацію, а серйозне дослідження реальних соціальних, економічних і культурних процесів.
 
💡У центрі його зацікавлень були:
 
- побут і традиції українського села;
- питання землекористування та економіки;
- публіцистичний захист культурних і соціальних потреб селянства.
 
Його тексти не були художніми, але вони відігравали важливу роль у формуванні суспільної думки свого часу.
 
🏡Родина і спадщина
Тадей Рильський – батько Максима Рильського, одного з найвизначніших українських поетів ХХ століття. Водночас варто пам’ятати: Тадей Рильський – не лише «батько поета», а самостійна історична постать, чия праця стала частиною ширшого процесу становлення української культури.
 
⭐Чому його ім’я важливе
 
Тадей Рильський належить до тих діячів, чия робота не супроводжувалася гучними деклараціями. Його внесок – це послідовна, щоденна праця, заснована на відповідальності, освіті та повазі до культури народу, серед якого він жив і для якого працював.
 
Саме такі постаті формують міцний, хоч і не завжди помітний, фундамент культурної пам’яті.

Мир як цінність: слова, що протистоять війні🕊

Вітаємо усіх з Новим роком!

1 січня – Всесвітній день миру😊
 
Всесвітній день миру щороку нагадує: мир – це не абстрактне побажання і не пауза між війнами. Це цінність, яку людство змушене щоразу відстоювати – словом, дією, пам’яттю та відповідальністю.
 
Для України слово «мир» сьогодні має особливу вагу. Ми знаємо, що справжній мир не означає забуття чи примирення з насильством. Це право на життя, свободу, гідність і безпеку. Саме тому слово – написане, сказане, прочитане – стає формою спротиву: воно фіксує правду, зберігає досвід і не дозволяє злу бути непоміченим.
 
Література вміє говорити про мир без пафосу – через людські історії, втрати, вибір і надію. У цей день пропонуємо добірку книжок, які допомагають осмислити мир як відповідальність перед майбутнім.📖
 
📚Книжки про мир, людяність і силу слова:

📖«Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктор Франкл
Одна з найвідоміших книжок ХХ століття, написана австрійським психіатром і філософом, який пережив нацистські концтабори. Це не художній роман, а свідчення й роздум про людську гідність, внутрішню свободу і відповідальність навіть у нелюдських обставинах. Книга багаторазово видана українською мовою.
 
📖«На Західному фронті без змін» Еріх Марія Ремарк
Антивоєнний роман німецького письменника, що показує війну очима звичайної людини, позбавляючи її героїчного блиску. Це чесна й болісна розповідь про втрати, зламані долі та ціну, яку платить покоління. Українські переклади роману давно стали частиною читацького канону.
 
📖Поезія (вибрані збірки) Василь Стус
Поезія Стуса – це приклад того, як слово може бути формою морального опору. Його тексти не закликають до насильства, але безкомпромісно говорять про свободу, відповідальність і людську гідність. Це слово, яке протистоїть несправедливості саме своєю правдивістю.
 
📖«Планета Полин» Оксана Забужко
Збірка есеїв української письменниці й мислительки про культуру, війну, пам’ять і відповідальність інтелектуала. Книга допомагає зрозуміти, чому мир неможливий без правди, а слово – важлива складова інформаційного й культурного спротиву.
 
📖«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері
Філософська притча, що нагадує: мир починається з уміння бачити іншого, відповідати за свої вчинки й берегти те, що любиш. Книга, написана французьким автором, багаторазово перекладена українською і не втрачає актуальності в будь-які часи.
 
✨Слово як форма миру
 
Мир не народжується сам по собі. Його формують рішення, пам’ять і здатність називати речі своїми іменами. Література не зупиняє війни напряму, але вона зупиняє забуття – а без пам’яті мир неможливий.
 
У Всесвітній день миру пропонуємо звернутися до книжок, які вчать думати, співчувати і відповідати за майбутнє. Бо слово, сказане вчасно, іноді має не меншу силу, ніж дія.💭
 
📚Читайте. Пам’ятайте. Бережіть людяність.