пʼятницю, 26 квітня 2019 р.

Перегляд фільму про чорнобильську катастрофу

До 33-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС бібліотекарі організували інформаційну годину у вигляді перегляду фільму про катастрофу у Чорнобилі та її наслідки.




Нехай Чорнобиля біда остання буде на планеті


26-го квітня 1986 року о 01 год. 24 хв. сталася найбільша аварія в історії атомної енергетики, страшна катастрофа – вибух у 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

Сьогодні, через 33 роки після аварії, ми в черговий раз хочемо згадати про мільйони людей, які постраждали від цієї трагедії, про тих, чиї двори, садки, річки та озера засипало радіоактивним пилом і попелом від палаючої АЕС. Ми хочемо вшанувати і подякувати тим героям, котрі вступили в нерівну боротьбу з наслідками вибуху та радіоактивного забруднення. Ми згадуємо пожежників, військових та резервістів, академіків і рядових фахівців, інженерів, шахтарів, хіміків, дозиметристів, біологів, лікарів, водіїв – усіх, хто прибув у квітні 1986 року до Чорнобиля, щоб ліквідувати наслідки аварії. До дня пам’яті чорнобильської катастрофи бібліотеки Солом’янки організували спеціальні книжкові виставки.
Що ж все-таки сталося тієї страшної ночі, 26 квітня 1986 р., на ЧАЕС?
У той час Чорнобильська АЕС, що знаходиться за 120 км від Києва, була однією з найбільших атомних електростанцій у світі. Це був військово-стратегічний об’єкт Радянського Союзу. Причин збою в роботі атомного реактора було декілька: по-перше, реактор не був обладнаний сучасною системою безпеки; по-друге, рівень автоматичного управління та контролю був надто низьким. Крім того, тієї ночі проводився експеримент із вимірювання інерційного обертання турбогенератора. Перегрів палива став основною причиною руйнування активної зони реактора.
О 01:24 сталося два великих вибухи – приблизно за хвилину після початку експерименту. Пізніше було встановлено, що системи безпеки вимкнулися ще під час першого вибуху, а комбінація радіоактивної пари та водню зруйнувала кришку реактора та знищила дах. За кілька секунд після цього стався другий вибух. І саме він мав характеристики ядерного вибуху. Причиною цієї жахливої ядерної катастрофи стало також те, що перед початком вищезгаданого експерименту реактор необхідно було зупинити, однак той факт, що все це відбувалося напередодні святкування 1 травня, коли електрика була необхідна для завершення виробничого плану, зіграв вирішальну роль у тій трагедії. Саме через це було прийнято рішення зупинити роботу реактора через 9 годин після початку експерименту. Вимкнення реактора повинні були здійснити працівники нічної зміни, які були менш досвідченими та підготовленими…

Палаючий четвертий реактор ЧАЕС, який було зруйновано вибухами, почав викидати в повітря радіацію, забруднюючи спочатку прилеглі території, а потім і віддалені території довкілля. Першочерговим завданням під час ліквідації аварії на станції було загасити вогонь у реакторній залі та на даху, під яким знаходився турбогенератор. Ті хвилини стали останніми в житті багатьох бійців пожежних підрозділів. Завдяки злагодженим та професійним діям цих мужніх людей було зупинено вогонь всередині машинної зали. Проте у самому серці реактора все ще палав графіт.
Тільки уявіть собі: рівень проникаючої радіації був вкрай смертельним – півтори тисячі рентген!

Пожежу на даху навколо реактора, що вибухнув, було загашено тільки 6-го травня. Багато людей тоді було викликано до ЧАЕС, щоб загасити та прибрати з даху 4-го енергоблоку розбиті фрагменти трубок з ядерним паливом, графіт та інше… За два тижні після атомного вибуху Радянські державні органи управління прийняли рішення накрити зруйнований енергоблок спеціальним саркофагом – залізобетонною конструкцією з власною системою охолодження.

Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення було вирішено евакуювати мешканців міста Прип’ять, яку здійснили 27-го квітня. Протягом декількох днів було евакуйовано населення 30-кілометрової зони. Влада не повідомила людям про існування небезпеки і не надала жодних рекомендацій щодо того, як себе потрібно поводити, щоб зменшити вплив радіоактивного забруднення. Тільки ввечері 28-го квітня з’явилося повідомлення ТАСС про те, що на Чорнобильській АЕС сталася аварія, під час якої було пошкоджено один із атомних реакторів. Також повідомлялося, що вживаються заходи з ліквідації наслідків аварії, а постраждалим надається допомога. Про страшну загрозу, яка вже в той час існувала, нічого сказано не було. Люди жили і не усвідомлювали, який страшний вплив на них у той час мала радіація. Тоді коли іноземні ЗМІ говорили про загрозу для життя людей, вітчизняні телевізійні програми про це мовчали, а на вулицях Києва та інших міст України та Білорусії проходили святкові заходи з нагоди 1 травня.

Дані про кількість загиблих у результаті Чорнобильської трагедії різняться. Звичайно, найбільше постраждали працівники ЧАЕС і пожежники, які отримали смертельні дози опромінення. За офіційними даними Чорнобильська катастрофа забрала життя близько 600 000 людей, а загалом близько 10 мільйонів людей вважаються постраждалими від цієї трагедії.

І хоча минуло вже 33 роки від того дня, який розділив життя України та інших країн, які постраждали від аварії на ЧАЕС, на «до» та «після», ми не маємо права забувати про те жахіття, яке сталося 26-го квітня 1986 року, адже пам'ять про такі події хоча б трохи зменшує ризик їх повторення. Наш обов’язок також розповідати про Чорнобильську трагедію і молодшим поколінням.

Бібліотекарі Солом’янки ознайомлювали юних користувачів із виставками до дня пам’яті аварії на ЧАЕС та ділилися своїми знаннями та спогадами про катастрофу.

Дякуємо усім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС!

четвер, 25 квітня 2019 р.

Бібліотеки готуються до Великодня: майстер-клас із виготовлення оригінальних прикрас для кошика

Наступної неділі, 28-го квітня, увесь православний світ святкуватиме найбільше християнське свято – Світле Воскресіння Христове або Великдень. Це свято встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа, воно є найдавнішим та найважливішим днем богослужебного року. Це день переходу від життя до смерті, від землі – до Неба.

Цього дня віруючі люди збирають великодній кошик та йдуть до церкви на святкове богослужіння, під час якого святяться паски, яйця та інші страви. Таким чином церква благословляє вірян після тривалого посту знову вживати непісні страви.

Великодній кошик – це невід'ємний атрибут обряду освячення. В давні часи кошик до Великодня плели з вербових гілочок або лози. Він слугував не тільки для того, щоб складати туди паски та яйця, але також як оберіг для захисту від злих духів. З року в рік великодній кошик стає все красивішим та оригінальнішим. Люди вигадують різні способи прикрасити його, наприклад шиють для нього спеціальні чохли світлих відтінків зі стрічками, інколи прикрашаючи їх вишивками у вигляді орнаментів. Також люди прикрашають кошики живими або неживими квітами та гілочками з листям. Деяким вірянам подобається прикрашати свої великодні кошики шифоном. Така ідея особливо до вподоби дітям.

У бібліотеках Солом’янки також готуються до Великодня. Ми вирішили запропонувати нашим маленьким користувачам навчитися робити цікаві прикраси для великодніх кошиків своїми руками та запросили для цього майстриню, яка з радістю провела спеціальний майстер-клас. Отже, дивіться, що в нас вийшло:
Діти робили великодні сувенірні яйця з фетру.
Діти самі вирізали та клеїли великодні саморобки, а потім прикрашали їх стразами та бантиками.
Всі учасники майстер-класу в бібліотеці процесом та результатом заходу залишилися задоволені:)

вівторок, 23 квітня 2019 р.

Бібліотеки вітають із Днем книги: запишись до бібліотеки і читай :)


До Всесвітнього дня книги та авторського права бібліотеки Соломянського району підготували рекламні плакати, що взяли участь у конкурсі «Займайся читанням».

«Так багато книжок, так мало часу». Відзначаємо Всесвітній день книги


 «Книги – це суспільство. Хороша книга, як хороше суспільство, навчає та облагороджує почуття та звичаї».
М. Пирогов

23 квітня це символічна дата для усієї світової літератури. Саме цього дня 1616 року померли такі видатні літературні діячі, як Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Вега. Це також дата народження або смерті інших видатних письменників, таких як Моріс Дрюон, Хальдоур Кільян Лакснесс, Володимир Набоков та Жозеп Пла.

Зважаючи на ці факти, абсолютно природнім було рішення Генеральної Конференції ЮНЕСКО, що проходила у Парижі 1995 року, усім світом віддавати належне і вшановувати книжки та авторів саме в цей день, заохочуючи кожну людину, а особливо молодь, відкривати для себе задоволення, яке приносить читання, та виражати повагу до унікальних внесків тих, хто сприяв суспільному та культурному прогресу людства. Так ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги та авторського права.

Рішення щодо започаткування такого свята було прийняте з метою просвітництва, розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книжки є одним із найважливіших засобів розповсюдження знань, найбільш надійним методом їх збереження.

Книга дає нам доступ не тільки до знань, але також і до ідей, духовних та моральних цінностей, до розуміння краси і творчих досягнень людства. Книга – носій інформації, основа освіти і творчості, вона дає можливість кожній культурі розповісти про себе, знайомить зі звичаями і традиціями різних народів.

«Книги – це і літак, і потяг, і дорога. Вони і пункт призначення, і подорож. Вони – це дім.» – Анна Квіндлен

Відзначаючи Всесвітній день книги та авторського права, ми всі маємо приділити особливу увагу ролі книги у збереженні та примноженні культури кожної держави у світі. Книга – це найкращий помічник у наших спільних зусиллях, спрямованих на захист і збагачення культурної спадщини людства.

Тому щороку 23-го квітня в усьому світі проходять святкові заходи, головною метою яких є визнання та підкреслення неймовірної сили книжок, які створюють чарівний міст між минулим та майбутнім, між різними поколіннями та культурами. З цієї нагоди ЮНЕСКО та міжнародні організації, котрі представляють три ключові галузі книжкової індустрії, а саме видавців, розповсюджувачів книжок та бібліотеки, на рік обирають одне місто, яке призначається Світовою книжковою столицею. Саме в цьому місті протягом усього наступного року проходять різні заходи для підтримки імпульсу святкування Дня книги. Основні святкові події щороку відбуваються у штаб-квартирі ЮНЕСКО. Ці заходи зазвичай відвідують продавці книг, видавничі компанії та письменники. Гості діляться своїм захопленням читанням та книжками. Тішить той факт, що з кожним роком кількість різних ініціатив та заходів, присвячених Всесвітньому дню книги, зростає, а географія їх проведення розширюється.

З нагоди святкування Всесвітнього дня книги та авторського права, а також з метою популяризації бібліотек і читання, бібліотеки Солом’янки брали участь у конкурсі «Займайся читанням» та готували рекламні плакати на цю тему.

понеділок, 22 квітня 2019 р.

Захистимо Матір-Землю разом!



Матір-Земля – це загальна назва нашої планети у багатьох країнах та регіонах, що виражає взаємозалежність між людьми, іншими живими істотами та планетою, мешканцями якої усі ми є.

22 квітня в усьому світі відзначається справді глобальне свято – Міжнародний день Матері-Землі – день нашої з вами спільної домівки.

День Матері-Землі – це назва, що використовується відносно різних заходів, спрямованих на те, щоб спонукати людей бути більш уважними до тендітного та вразливого довкілля на планеті Земля, нагадати про важливість захисту нашої планети.

Свято було започатковане 2009 року під час 63-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН та регулярно відзначається з 2010 р. кожного 22-го квітня.

Ініціатори заснування цього свята наголосили, що проголошення Міжнародного дня Матері-Землі є визнанням того, що Земля та її екосистеми є нашою домівкою, забезпечують людству життя, а також підтвердженням обов'язків, що були прийняті під час Конференції ООН 1992 року, присвяченій довкіллю та розвитку. Тому з метою досягнення справедливого балансу між економічними, соціальними та екологічними потребами нинішнього та майбутніх поколінь людства необхідно всіляко сприяти гармонії з природою та планетою Земля.
Насправді, в Північній півкулі День Землі відзначається весною, а от у Південній півкулі – восени. Основна мета цієї глобальної акції – привернення уваги суспільства в цілому та кожної окремої людини до проблем Землі, довкілля. Це свято дає нам усім змогу дізнатися про ті складні завдання, які стоять перед людством для збереження планети.

Ми, люди, самі своїми діями довели Землю до того, що вона вже почала нам мститися: останнім часом все частіше трапляються цунамі, землетруси, сходження лавин та інші природні катаклізми, в результаті яких гине величезна кількість людей і тварин. Те, як ми з вами ставимося до своєї планети, це просто безумство. Ми використовуємо ядерну зброю, засмічуємо Землю пластиком та іншим сміттям, знищуємо ліси разом із тваринами, які в них мешкають, забруднюємо довкілля різними хімічними засобами, закислюємо океани, здійснюємо генетичні модифікації…
А що ми знаємо про нашу Землю? Підраховано, що планеті Земля приблизно 4,5 мільярди років. Довжина екватора складає майже 40010 кілометрів. Відстань від поверхні до центру – 6378 кілометрів, з яких всього 70 кілометрів це тверді породи.

Є на нашій планеті так звані «найгарячіші місця», температура повітря в яких досягає рекордних показників: Ель Азізія в Лівії, де 13-го вересня 1922 р. було зафіксовано 57,8 градуса за Цельсієм, та Долина Смерті у Каліфорнії, США, де 10-го липня 1913 р. зафіксували 55,8 градуса за Цельсієм. А найхолоднішим місцем на Землі визнано Антарктику – 21-го липня 1983 року в Антарктиці було зафіксовано температуру 89 градусів за Цельсієм. Наша Земля багата на різні мінерали – вчені класифікували близько 4000 видів мінералів. Земля має один єдиний супутник – Місяць.

День Матері-Землі дає кожній людині змогу продемонструвати вдячність нашій планеті за те, що вона дає нам можливості та умови для життя. Цього дня усі бажаючі можуть взяти участь у благоустрої та озелененні місць, у яких вони живуть – власних дворів та вулиць.
Щорічно 22-го квітня вчені з різних країн світу збираються за круглим столом та обговорюють глобальні екологічні проблеми та можливості їх вирішення. По всьому світу проходять різноманітні заходи та акції, присвячені цій темі: конференції, виставки, прибирання територій та посадка дерев.

У День Матері-Землі ми закликаємо усіх українців згадати про величезне значення захисту довкілля та долучитися до всесвітньої ініціативи і підтримати заходи та дії, спрямовані на охорону природи та боротьбу з забрудненням планети. Нам з вами на цій планеті жити, тож бережімо її!




неділю, 21 квітня 2019 р.

Вшановуємо пам'ять авторки культового роману «Джейн Ейр»

 «Життя занадто коротке, і не варто витрачати його на те, щоб плекати в душі ворожнечу або запам'ятовувати образи».
Шарлотта Бронте
«Джейн Ейр»

Коли у світ вийшов роман «Джейн Ейр», багато хто не міг повірити у те, що його написала жінка, адже людей вражали яскравість і сила характерів, життєва правда твору, головна героїня якого – це сильна жінка з непохитними принципами, яка здатна протистояти життєвим негараздам. Проте автором цього видатного роману дійсно була жінка – Шарлотта Бронте.
Сьогодні, 21-го квітня ми вшановуємо пам'ять Шарлотти Бронте, тому що саме цього дня 1816 року народилася письменниця. Життя Шарлотти Бронте, доньки священика, ірландця за походженням, почалося у Західному Йоркширі, Великобританія. Шарлотта мала чотирьох сестер і брата. 1821 року в родині сталася біда – померла мати, і вихованням шістьох дітей з того часу батько змушений був займатися самостійно.

Шарлотта, так само як і три її сестри, навчалася у благодійній школі для дочок духівництва в Кован-Бріджі. Саме цей навчальний заклад згодом став прототипом Ловудського  пансіону з роману «Джейн Ейр», і не випадково. Жахливі умови життя у школі дуже погано вплинули на стан здоров'я сестер Шарлотти, Марії та Елізабет, і незабаром дівчата, на жаль, пішли з життя. Після цього батько негайно відкликав Шарлотту й Енн зі школи.

Вдома три сестри Бронте – Шарлотта, Енн і Емілі – та їхній брат Бренуелл захоплювалися літературою та почали писати самі. Проте, після повернення з Кован-Бріджу окрім приємних захоплень на малу Шарлотту також чекали і обов'язки господині в родинному домі. Тільки 1831 року сестри вступили на навчання до школи в Ро-Геді. Шарлотту у закладі одразу полюбили, адже вона вражала усіх своєю ерудицією та відмінною пам'яттю. Пристрасть Шарлотти до письменництва в той час ставала все сильнішою. Саме тоді вона робила свої перші спроби потрапити до «великої літератури», однак слід відзначити, що робила вона це під чоловічим псевдонімом Каррер Белл.

Щоб заробити кошти на прожиття, Шарлотта працювала гувернанткою. Трохи згодом, отримавши від тітки невелику спадщину, Шарлотта разом із сестрою Емілі вирушила на навчання до Брюсселя. В період з 1842 по 1844 рік сестри вивчали французьку й німецьку мови, при цьому, щоб оплатити своє навчання, вони працювали викладачками. 1844 року Шарлотта наважилася відкрити власну школу. Для цього вона пристосувала батьківський дім. Проте той факт, що будинок-школа знаходився неподалік кладовища, призвів до того, що батьки потенційних учениць просто боялися відправляти своїх доньок туди на навчання, отож цей задум виявився абсолютно невдалим.
1846 року три сестри Бронте власним коштом видали поетичну збірку, яка вийшла під псевдонімом Каррер, Елліс та Ектон Белл. Наступного року талановиті сестри почали шукати видавців для трьох своїх романів. Тоді ж, 1847 року, було видано знаменитий роман Шарлотти Бронте «Джейн Ейр». Одразу ж після публікації книжка здобула любов читачів та позитивні відгуки критиків, у тому числі Вільяма Теккерея. Саме роман «Джейн Ейр» зробив письменницю знаменитою. Після виходу цього твору стало зрозуміло: на літературному небосхилі засяяла нова яскрава зірка. Цікаво, що ранні події у творі, де осиротіла Джейн вирушає до суворої школи, засновані на власному досвіді авторки. Засновник школи написаний з преподобного Вільяма Каруса Вілстона, а Елен Бернс – з Марії Бронте, сестри письменниці. Готично похмурий маєток Торнфілд, ймовірно, списаний з реального маєтку Норт-Ліс-Холл, розташованого неподалік міста Хейзерсейджа, який Шарлотта відвідувала 1845 року. «Джейн Ейр» – це книжка про справжнє почуття та відданість ідеалам. Цей роман став метафорою жіночого благородства й сили в світовій літературі.
Проте після позитивної хвилі, пов’язаної з успіхом «Джейн Ейр», у житті Шарлотти Бронте почалася чорна смуга: один за одним пішли з життя Бренуелл, Емілі та Енн, а Шарлотта залишилася сама з літнім батьком. Незважаючи ні на що, вона продовжувала писати. 1854 року письменниця вийшла заміж за помічника свого батька Артура Белла Ніколлса. Це не був шлюб, укладений по любові, просто обставини змусили Шарлотту до такого кроку, як одруження.

Але цей шлюб протривав лише дев'ять місяців –  вже у січні 1855 року стан здоров’я Шарлотти погіршився, а 30-го березня 1855 року вагітна Шарлотта Бронте померла разом із невиношеною дитиною. Офіційною причиною смерті вважають швидкоплинний туберкульоз, однак деякі біографи висловлюють думку про те, що письменниця могла померти від висипного тифу, яким заразилась від служниці. Шарлотту Бронте поховали у родинному склепі церкви святого Михаїла і всіх ангелів в Герворті.

четвер, 18 квітня 2019 р.

Неповторні історичні та архітектурні пам’ятки світу


Кожна країна має свої унікальні історичні й архітектурні пам’ятки. 18 квітня в Україні відзначається День пам’яток історії та культури, тому бібліотеки Солом’янки влаштували спеціальні книжкові виставки, з яких наші користувачі зможуть дізнатися багато цікавої інформації про видатні місця та архітектурні шедеври світу.
А в цьому дописі пропонуємо вашій увазі огляд деяких найвідоміших пам’яток.

Міланський собор, Мілан, Італія
Міланський собор (італ. Duomo di Milano) – кафедральний собор, розташований в історичному центрі італійського міста Мілан, присвячений різдву святої Діви Марії. Будівництво цього розкішного храму тривало з 1386 року до початку XIX століття. Третій за величиною католицький собор нашої планети, який абсолютно справедливо можна прирахувати до одного із чудес світу. Величезна біломармурова будова, виконана в готичному стилі, стала символом Мілану та однією з найвідоміших споруд у світі.

Тадж-Махал, Аґра, Індія
Тадж-Махал («Корона палаців») – мавзолей, збудований із білого мармуру, розміщений у місті Аґра в Індії. Це одна з найбільш упізнаваних пам’яток не лише в Індії, але і в усьому світі. Споруду було збудовано імператором Шах Джахан Мугалом у пам'ять про його третю дружину, Мумтаз-Махал. Тадж-Махал вважається однією із найкрасивіших споруд світу, а також символом вічного кохання. Цей величний мавзолей відомий як «перлина мусульманського мистецтва в Індії і один із всесвітньо визнаних шедеврів світової спадщини».

Єгипетські піраміди, Єгипет
Єгипетські піраміди – це одні з найстаріших знаменитих пам'яток світової культури в цілому та найбільша архітектурна пам'ятка Стародавнього Єгипту. Піраміди являють собою гігантські кам'яні споруди пірамідальної, ступінчатої або баштоподібної форми. Всього в Єгипті виявлено 138 пірамід. Більшість із них були збудовані як гробниці для фараонів Давнього Єгипту та їхніх дружин.

Статуя Свободи, Нью-Йорк, США
Статуя Свободи – це національний пам'ятник США, символ свободи, демократії та справедливості. Це також найвища скульптура у світі (93 метри). Статуя була подарунком на знак дружби від народу Франції народу Сполучених Штатів Америки. Статую було відкрито 28-го жовтня 1886 року, а 1924 року її визнали Національною пам'яткою. Статуя Свободи розташована на острові Свободи неподалік Манхеттену, м. Нью-Йорк.

Мачу-Пікчу, Перу
Мачу-Пікчу – стародавнє місто, що знаходиться на території сучасного Перу в Андах на висоті 2400 метрів на вершині гірського хребта неподалік селища Агуас-Кал'єнтес. Мачу-Пікчу, який також називають «місто в небесах» або «місто серед хмар», визнано одним із Нових чудес світу. Деякі археологи вважають, що це місто було створено приблизно 1440 року видатним правителем інків Пачакутеком в якості священного гірського притулку. Він функціонував до 1532 року, саме тоді на територію імперії інків вторглися іспанці, а всі мешканці міста загадковим чином зникли. Мачу-Пікчу, яке являє собою типове місто інків, містить центральну площу, королівський палац, храм сонця, які побудовані з багатокутних кам'яних блоків.

Великий китайський мур, Китай
Великий китайський мур – одна з найграндіозніших пам'яток світу. Це найбільший за протяжністю розділовий мур на нашій планеті. Споруда являє собою  низку укріплень із каменю, цегли, землі, деревини та інших матеріалів. Мур було збудовано уздовж історичних північних кордонів Китаю з метою захисту країни від різних ворогів. Великий китайський мур простягається на 8851,8 км. Ця довжина складається з 6259 км самого муру, 359,7 км траншей та 2 232,5 км природних захисних бар'єрів, таких як гори та річки.

Стіни Старого міста, Дубровник, Хорватія
Стіни Старого міста, або Стіни Дубровника – це комплекс оборонних споруд навколо історичної частини міста Дубровника, які будувалися протягом XII–XVII ст. 1979 року ЮНЕСКО включила Старе місто Дубровника до переліку Всесвітньої спадщини, включаючи значну частину стародавніх стін міста. Вони оточують місто з усіх чотирьох боків та зберігають у собі поважну колекцію історичних пам'яток, в тому числі вежі, фортеці, церкви, монастирі, площі та вулиці, школи, музеї та галереї. 

Сіднейський оперний театр, Сідней, Австралія
Сіднейський оперний театр є головною візитівкою Австралії та однією з найбільш відомих будівель світу. Будівля театру знаходиться у Сіднейській гавані на мисі Беннелонг Пойнт і займає площу 2,2 га. Архітектор, данець Йорн Утзон, який спроектував оригінальні дахи, що чимось нагадують мушлі, зробив Сіднею чудовий подарунок – символ міста. Театр було відкрито 20-го жовтня 1973 року самою королевою Великобританії Єлизаветою. 2007 року будівля Сіднейського театру номінувалася в проекті «Сім нових чудес світу» і потрапила до півфіналу.

Ангкор-Ват, Сієм-Ріп, Камбоджа
Ангкор-Ват – спершу індуїстський, а потім буддійський храмовий комплекс XII століття у Камбоджі. Це найбільша із будь-коли створених культових споруд, історія якої нараховує майже 9 віків. Назва цього храмового комплексу перекладається як «Місто-Храм». Він займає площу понад 200 гектарів та оточений ровом завширшки 190 м. Цю неймовірну споруду було зведено за часів короля Сур'явармана II (роки правління — 1113—1145/1150), а виявлено 22-го січня 1861 року французьким мандрівником Анрі Муо.

Храм Святого Сімейства, Барселона, Іспанія
Храм Святого Сімейства – це дійсно унікальне архітектурне явище, це міст, що об'єднує покоління, епохи. Храм надає усім нам виключну можливість доторкнутися до історії. Зведення споруди храму почалося майже півтора століття тому і триває до цього часу. Спочатку проект церкви був розроблений архітектором Франсіско дель Вільяром, проте за рік після початку будівництва він був замінений на Антоні Ґауді, котрий будував храм протягом 30-ти років – до самої своєї смерті. Причина такого довгого будівництва полягає у тому, що Храм Святого Сімейства будується виключно за пожертви парафіян. Ґауді виконав споруду в стилі модерну. При проектуванні були використані ідеї створення гіперболоїдних конструкцій.

Статуя «Христос-Спаситель», Ріо-де-Жанейро, Бразилія
 «Христос-Спаситель» – це один із найвідоміших у світі монументів, справжній символ Бразилії. Висота статуї складає 39,6 м (розмах рук 28 метрів), важить 1145 тонн. Монумент розташований на вершині 710-метрової гори Корковаду в національному парку Тіжука, в межах міста Ріо-де-Жанейро. Щороку мільйони туристів підіймаються до підніжжя статуї, звідки відкривається вражаюча панорама міста і бухти з мальовничою горою Цукрова Голова. Статую, що була збудована як символ християнства, було відкрито 12-го жовтня 1931 року.

Афінський акрополь, Афіни, Греція
Афінський акрополь, що розташований у столиці Греції місті Афіни, є найважливішим місцем міста та однією з найпопулярніших пам'яток світу. Розміщений на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря, він являє собою символ самого міста Афіни та орієнтир давньогрецької культури. Це апогей художнього розвитку V століття до нашої ери.

Базиліка святого Петра, Ватикан, Італія
Базиліка святого Петра – це серце Ватикану та католицького світу в цілому. Собор є найбільшою християнською церквою у світі та однією з головних пам'яток Риму. Будівництво тривало 120 років — перший камінь заклали 18-го квітня 1506 року за Юлія II, а посвячення 1626 року здійснив папа Урбан VIII. Саме тут можна оглянути давній Рим з висоти пташиного польоту, помилуватися інтер'єром собору з вершини куполу, прослухати месу та навіть отримати благословення Папи Римського.

Наша з вами рідна країна також багата на різні визначні місця та культурні пам’ятки. Серед важливих місць в Україні, які неодмінно потрібно відвідати кожному українцю та які будуть цікавими для іноземних туристів, хочемо назвати наступні:

Музей народної архітектури та побуту (Пирогів), Київ

Києво-Печерський заповідник, Київ

Замок Паланок, Мукачево

Музей «Писанка», Коломия

Ужгородський замок, Ужгород

Kам’янець-Подільський замок (фортеця), Kам’янець-Подільський

Замок Любарта, Луцьк

«Запорозька Січ», Запоріжжя

Приходьте до наших бібліотек, читайте цікаві факти про найрізноманітніші місця світу й України та вирушайте подорожувати!