8 незвичних новорічних традицій з усього світу 🎄

Новий рік відзначається у багатьох країнах світу, однак у кожного народу, в кожній культурі є свої унікальні традиції, пов’язані з цим святом. Від розбивання тарілок у Данії до спалювання опудала в Еквадорі – люди вірять, що ці дивні звичаї принесуть їм удачу в наступному році. Пропонуємо вам переглянути відеодобірку чудернацьких новорічних традицій, яких дотримуються люди в різних куточках світу. Можливо, ви навіть забажаєте запозичити якісь із цих звичаїв 😊

Факти і традиції – цікавинки про Новий рік і Різдво 🎄🎅

Як би не намагалися нам шкодити наші вороги, попри все їхнє бажання зіпсувати нам Різдво й новий рік, свята все одно наближаються і зрештою вони прийдуть до всіх нас. Навіть якщо без світла, навіть якщо без зв’язку – Новий рік і Різдво завітають до кожної української оселі.
 
Усім нам зараз важко, але ми незламні та завжди віримо у хороше. У цьому дописі спробуємо налаштувати вас на зимові свята, які вже стоять на порозі. Переглядайте відеодобірку фактів про Новий рік та Різдво, вірте у дива і тримайтеся 😉

Бібліотека отримує подаруночки від військових😊

Наші герої не тільки чудово відбивають атаки ворогів на військовому фронті, але також не забувають і про освітньо-культурний фронт. Ось такі хлопці із ЗСУ дарують нашій бібліотеці книжки🙂. Дякуємо лейтенанту Євгену Хорольському за такі прекрасні подарунки!

Бібліотеки Солом’янки дарують дітям передноворічний настрій

Бібліотеки Солом’янського району організували і провели захід для учнів франко-українського дитячого садка, початкової школи «RIKIKI», адже нам дуже хочеться подарувати нашим українським діткам хороший святковий настрій і зарядити їх на позитив навіть попри всі труднощі, з якими усім нам доводиться зараз стикатися.
 
Що ж було? 
Добрий друг бібліотек Солом'янки, а разом з тим і їх активний співробітник, співак та композитор Ігор Якубовський та бібліотекар завітали до навчального закладу «RIKIKI» і разом з його учнями співали зимово-святкові пісні 🙂 Це як завжди було цікаво, весело та пізнавально, адже окрім співів були ще дискусії на патріотичні теми, а також разом з дітьми потренували пам'ять і дикцію за допомогою скоромовок.
 
Ми щиро бажаємо усім діткам України щасливих різдвяно-новорічних  свят! Віримо в світле мирне майбутнє і тримаємося.

Нові книжки

Ось ці книжечки вже на полицях нашої бібліотеки😉, чекають  на своїх перших читачів🤗.

Освітня співпраця в дії

Завдяки співпраці освітніх закладів Солом’янського району, а саме франко-українського дитячого садка, початкової школи «RIKIKI»; школи-дитячого садка «Кияночка»; дитячого садочку «Веселинка»  та бібліотеки ім. О. Довженка, учні та вихованці вищеназваних закладів змогли насолодитися прекрасною виставою лялькового театру «Як звірята зиму зустрічали», яку організували співробітники закладу освіти «RIKIKI» та театру «Яблуко».

У цей важкий час такі заходи, а також співпраця усіх нас дуже важливі як для дітей, так і для дорослих. Освітяни Солом’янки щиро вдячні організаторам за гостинність, за позитивні емоції та посмішки дітей, які подарувала лялькова вистава.

Дискусії та спів лунають у бібліотеці – відбулася творча зустріч з Павлом Браницьким

До бібліотеки завітав, письменник, поет-пісняр, дослідник історичної минувшини Павло Браницький, який провів дуже цікавий захід для учнів школи «Кияночка» та вихованців дитячого садочку «Веселинка».
 
Під час зустрічі пан Павло подискутував з дітьми про те, що однією з найважливіших і найефективніших видів «зброї» проти ворогів є мова та книжки. Саме ця «зброя» століттями допомагає нам успішно вести боротьбу з тими, хто прагне нас знищити.
 
До того ж наш шановний гість влаштував у бібліотеці імпровізований театр – пан Павло та діти разом розіграли завіршовану казку Ганса Крістіана Андерсена «Перо і чорнильниця».
 
А ще Павло Браницький презентував свою книгу «Козацькі бувальщини», яка є першою з циклу про козаччину. Це книга для читання з
прекрасними малюнками, яка за задумом автора має прищепити дітям любов до читання й історії.
 
Наприкінці усі разом заспівали пісню Чорнильниці.
 
Словом, захід у бібліотеці вийшов як завжди цікавий та пізнавальний. Ми щиро вдячні пану Павлу Браницькому за його творчість і за те, що завітав до нас і провів цю чудову зустріч із дітьми.

Чи завжди атом мирний

Тих людей, які пережили Чорнобильську катастрофу, нова ядерна загроза, що нависає зараз над Україною, просто жахає. Хоча, мабуть, ця загроза жахає абсолютно всіх адекватних і цивілізованих людей, навіть тих, хто про аварію на ЧАЕС знає виключно з розповідей.
 
14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Україна вже одного разу пережила ядерну катастрофу, яка вважається найстрашнішою в історії, і от тепер, коли навколо Запорізької АЕС точаться запеклі бої, ми боїмося, що станеться іще одна трагедія, подібна чорнобильській…
 
Через аварію на ЧАЕС свого часу сотням тисяч людей довелося назавжди покинути рідні домівки, катастрофа спустошила села та отруїла українську, білоруську та російську землю. Експерти кажуть, що ядерна катастрофа, загроза якої існує нині у Запоріжжі, може становити меншу небезпеку, оскільки захисні конструкції навколо реактора, ймовірно, зможуть зупинити будь-який викид радіації. У Чорнобилі споруд не було. Реактори в Запоріжжі також мають окремі водяні контури для охолодження реактора та утворення пари. Проте загроза залишається значною.
 
Найкраще, мабуть, увесь жах загрози, яка існує сьогодні, розуміють ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС. Саме ліквідатори першими прибули на станцію одразу після вибуху – пожежники, пілоти, лікарі, водії, шахтарі, солдати, які тоді здійснювали геройський подвиг, виявляючи неймовірну мужність і самопожертву, і на той момент навіть не підозрювали про масштаби катастрофи.  
 
Основна частина робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи, була виконана протягом 1986-1987 років, в них взяли участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 осіб.
 
Дата вшанування ліквідаторів обрана не випадково. 30 листопада 1986 року було завершено будівництво саркофага над енергоблоком № 4. Через два тижні, 14 грудня, усі ключові видання СРСР опублікували повідомлення про введення в експлуатацію Державною комісією комплексу захисних споруд енергоблока № 4 ЧАЕС. Саме дата публікації цього повідомлення і стала Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
 
Чи робили вони це добровільно, чи під тиском, свідомо чи через незнання, та ліквідатори віддали життя і здоров’я заради обмеження наслідків Чорнобильської катастрофи. Завдяки своїй відданості вони змогли захистити інших від ще гіршої шкоди. Ми завжди будемо вдячні усім, хто брав участь у наймасштабніший і найнебезпечнішій операції з усунення наслідків катастрофи.

Права кожного бути самим собою!

10 грудня відзначається День прав людини – міжнародне свято, що знаменує річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини 1948 року.
 
Права людини – це основні права, які належать усім нам просто тому, що ми люди. Вони втілюють ключові цінності нашого суспільства, такі як справедливість, гідність, рівність і повага. Вони є важливим засобом захисту для всіх нас, особливо для тих, хто може зазнати жорстокого поводження, зневаги й ізоляції.
 
До Дня прав людини ми підготували тематичну онлайн вікторину. Пропонуємо вам перевірити свої знання. Переходьте за посиланням:

https://view.genial.ly/63937b89157ab9001237026b/interactive-content-copy-prava-kozhnogo-buti-samim-soboyu

Запрошуємо до бібліотеки почитати нові книжечки

У новій партії книжечок, які щойно прибули до бібліотеки, є мотиваційне видання, з якого ви зможете дізнатися секрет успіху президентки Литви Далі Грибаускайте – Сталевої Магнолії, сильної лідерки, яка знає ціну собі та своїй державі, обстоює національну гідність і вибудовує власну діяльність на суспільних цінностях («Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте» Дайва Ульбінайте). Гадаємо, багатьом з нас буде чому повчитися з історії цієї успішної жінки.
 
З’явилася в нас і книга, що надає інструкцію з виживання в сучасному інформаційному просторі; у ній зібрані основні маніпуляції та шахрайства цифрового світу («Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі» Оксана Мороз).
 
А ще у бібліотеці тепер можна взяти почитати книгу, яка знайомить з біографією видатного провідника українського націоналістичного руху Степана Бандери на підставі зібраних і опрацьованих автором українських і закордонних джерел («Степан Бандера: людина і міф»Галина Гордасевич).
 
Це тільки декілька книг із наших новинок. Заходьте до бібліотеки та шукайте книжечку на свій смак. Чекаємо на вас!

День ЗСУ – день хоробрих і сильних, день героїв 🪖💪

6 грудня ми відзначаємо День Збройних Сил України. Цього року це свято має особливе значення, адже тепер усе наше життя залежить від наших захисників. Після початку повномасштабної війни рф проти України саме від українських збройних сил залежить те, чи буде жити Україна та її народ, чи будемо ми вільні, чи буде існувати демократія в світі, чи буде нам тепло в мороз, чи буде світло в наших оселях, чи буде в нас можливість працювати, лікуватися, відпочивати і так далі. Від ЗСУ нині залежить усе!
 
Ми щиро вітаємо наших неймовірних захисників, наших героїв з ЇХНІМ ДНЕМ, з Днем Збройних Сил України! Ми пишаємося вами, наші любі воїни, віримо в вас і робитимемо все, щоб вас підтримувати і допомагати вам! Бажаємо вам здоров’я, наснаги, віри в себе та в Україну, удачі та успіхів в усьому, що ви робите!
 
Весь світ дивиться на вас і дивується вашій сміливості та силі, ви стали справжнім феноменом, завдяки вам нас поважають і підтримують в усьому світі. Ви рятуєте не тільки нашу Батьківщину, але і всю Європу. Ще раз вітаємо з професійним святом! Віримо в вас!

Людина на всі часи

3 грудня цього року виповнилося 300 років від дня народження видатного українського філософа, поета й педагога Григорія Сковороди.
 
Григорій Сковорода писав художні та філософські твори, а також поезії та байки. У творчості використовував як слов'яноукраїнську мову, так і книжну українську. Філософські погляди Сковороди головним чином присвячені етиці.  Філософ понад усе любив і цінував свободу, постійно мандрував, при цьому він вважається одним з найосвіченіших людей XVIII сторіччя.
 
З нагоди 300-річчя з дня народження Григорія Савича пропонуємо до вашої уваги деякі цікаві факти про нього, а також невеличку добірку його цитат.
 
Факти:
 
1. Григорій Сковорода найбільше в житті цінував спокій, про що неодноразово писав у своїх творах. Мабуть, тому він і був самітником.
 
2. Наш унікальний філософ дуже любив тварин. Кажуть, що супутником у мандрах Григорія Савича обов’язково був вірний пес. Також Сковорода дуже любив птахів. До речі, пташки часто змальовуються у його творах.
 
3. Неймовірна любов Сковороди до свободи, мабуть, викликана тим, що народився він у вільній козацькій родині.
 
4. Григорія Савича часто зображують із сопілкою, тому що він змалечку любив грати на цьому музичному інструменті і навіть навчився самостійно майструвати сопілки.
 
5. Юний Григорій мав неабиякий хист до науки і вже у 12-річному віці він пішов навчатися до Київської братської школи, яка пізніше стане Києво-Могилянською академією.
 
6. Григорій Сковорода знав вісім іноземних мов: латину, грецьку, польську, німецьку, французьку, італійську, давньоєврейську, угорську.
 
7. Кажуть, що Сковорода був настільки талановитим педагогом, що викликати любов до науки міг у будь-кого. У своїй педагогічній діяльності дотримувався демократичних поглядів. Для своїх вихованців намагався стати другом і ментором.
 
8. Філософ спав усього чотири години на добу та прокидався з першими променями сонця.
 
9. За переказами, Григорій Сковорода був вегетаріанцем.
 
10. Сковорода провів 25 років у мандрах Україною.
 
Цитати:
 
1. «Музика – це великі ліки в скорботі, втіха в печалі, забава в щасті».
2. «Світ ловив мене, та не спіймав».
3. «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
4. «Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух».
5. «Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?».
6. «Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві».
7. «Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!».

«Бог створив домашніх тварин, щоб відігрівати наші холодні серця» 🐾

30 листопада відзначається День домашніх тварин. Попри те, що офіційно в Україні цей День не відзначається, власники домашніх пухнастиків (і не пухнастиків також) люблять це свято, адже воно таке добре та домашнє, і це зайвий привід потішити свого улюбленця якимсь смаколиком чи іграшкою. А ще це чудовий привід прихистити тваринку, в якої немає дому. В Україні живуть добрі люди, більшість з яких, на наше переконання, люблять тварин, тож День домашніх тварин хоча і не офіційно, але наше свято також. З нагоди цього дня пропонуємо вашій увазі добірку книг, з яких ви дізнаєтеся цікаві зворушливі історії про відносини людей і братів наших менших🐶🐱.
 
«Дім для Дома» Вікторія Амеліна

У цій книзі кумедний пес породи пудель на ім’я Дом є оповідачем історії однієї сім’ї – старого полковника й кількох поколінь жінок. Полковник зі сходу нині з родиною мешкає у Львові, але у своїй маленькій квартирі він не відчуває бажаного затишку і щастя, власне, як і інші члени родини, в тому числі і пес Дом. Хто мешкав у їхній львівській квартирі раніше не відомо, але, можливо, собаче чуття Дома допоможе розкрити чужі таємниці? Читайте цю чудову історію і дізнавайтеся, чи зможе Дом та його родина зрештою відчути себе вдома у Львові 90-х рр.
 
 
«Бігль старший», Оксана Лущевська

Це зворушлива і дотепна історія про міцну дружбу і турботу. Хлопчик Коля, як і більшість інших дітей, мріє про собаку, та, на жаль, батьки не дозволяють йому завести улюбленця. Та в Колі є друг – дорослий чоловік дядько Мирон, який живе по сусідству. Саме дядька Мирона Коля намагається вмовити взяти безпритульного старенького песика, схожого на бігля, якого він якось знаходить на вулиці. Та чи наважиться чоловік взяти додому тварину? Адже він вважає, що вже застарий для цього…
 
«Лессі» Ерік Найт

Собака Лессі долає сотні кілометрів, щоб повернутись до того, кого вона любить і хто на неї чекає. Йоркширський хлопчик Джо вже й не вірить у диво, але віддана колі прагне повернутися додому. Тяжкі рани, голод і численні випробування Лессі вперто долає задля того, щоб рівно о четвертій годині зустріти біля школи свого маленького господаря.
 
Це історія вірності й любові, вдячності й самопожертви. Історія, що поновить у вашій душі дитинне зачудування світом, у якому пересічна, на перший погляд, собача доля є мірилом добра і зла, переступу й гідності.
 
«Світ очима кота Боба» Джеймс Бовен

Нехай вас не бентежить, що герої цієї повісті – колишній наркозалежний чоловік і рудий вуличний кіт. Читаючи цю книгу, ви зрозумієте, що вона про те, як людина попри усі складнощі і трагедії, які їй довелося пережити, не занепадає духом, а натомість прагне стати кращою. А ще ця історія про те, як звичайний безпритульний кіт допомагає герою здолати його згубну звичку і віднайти віру в себе та людей.
 
«Завдяки Вінн-Діксі» Кейт ДіКамілло

Десятилітня Індія Опал Булоні переїжджає разом із батьком у невеличке південне містечко Наомі і почувається дуже самотньою. Та одного прекрасного дня вона зустрічає в супермаркеті під назвою «Вінн-Діксі» незграбного бездомного пса, що вміє усміхатися, як людина…Що відбувається далі, читайте у цій чудовій книзі – буде цікаво.

Майстер-клас «Новорічна майстерня» 🎄👦👧

Немає світла – не біда. Співробітники «Карітас-Київ», що входить до однієї з найбільших міжнародних мереж благодійних організацій у світі та Європі, запланували провести у бібліотеці ім. О. Довженка захід «Новорічна майстерня» для вихованців дитячого садка «Веселинка», однак проблеми з електроенергією, з якими зараз стикаються мешканці усієї нашої прекрасної країни, на жаль, внесли свої корективи. Однак навіть відсутність світла не завадила усім нам разом провести чудовий захід для дітлахів. Ми всі дружно перемістилися до будівлі садочка «Веселинка» і передноворічний майстер-клас відбувся, а це головне✊.
 
Співробітниці «Карітас-Київ» одразу ж налагодили контакт із дітлахами, провівши з ними знайомство у формі ігрової зарядки. Це була розмовна зарядка, під час якої кожна дитина називала своє ім’я і при цьому вигадувала якийсь рух, який усі повторювали.

Ну а далі малечі запропонували власними руками зробити ялинкові прикраси. Дітки з допомогою співробітниць благодійної організації, бібліотеки та, звісно, садочка «Веселинка» вирізали з паперу ялинки, дзвіночки та інші предмети, склеювали деталі й отримували ялинкові іграшки, які вони прикрашали на свій смак. Вийшло дуже гарно 🎀🙂.
 
Гадаємо, новорічна казка для діток, які взяли участь у сьогоднішньому майстер-класі, вже розпочалася 🎅.

Персонажі відомих книг, яких «списали» з реальних людей

Мистецтво не виникає з нікуди. Для створення витвору мистецтва потрібні ідеї та образи з реального життя. Саме тому художники малюють людей, яких вони бачать на вулиці, музиканти слухають спів пташок, а письменники часто присвячують свої романи людям, з якими товаришують, чи яких кохають. Джерелом натхнення може бути все що завгодно – інколи навіть страшні чи сумні історії, які нам варто знати, щоб відкрити для себе іншу сторону твору, який ми добре знаємо. Наприклад, чи відомо вам, чому Дюма-син написав книгу «Дама з камеліями», а не «Дама з трояндами» чи «Дама з маргаритками»? Нумо знайомитися ближче з реальними прототипами відомих літературних героїв та їхніми історіями.
 
1. Дейзі (Дезі) Б'юкенен, «Великий Гетсбі»

Джиневра Кінг народилася в родині заможного чиказького бізнесмена. У віці шістнадцяти років під час прогулянки з друзями дівчина зустріла вісімнадцятирічного Френсіса Скотта Фіцджеральда. Хлопець та дівчина одразу сподобалися одне одному, їхній роман розвивався дуже стрімко і тривав два роки. Однак зрештою Джиневра одружилася з сином ділового партнера свого батька, а Фіцджеральду вона повідомила про це у листі. На думку біографів, письменник, ймовірно, почув фразу «бідні хлопці не мають і мріяти про одруження з заможними дівчатами» від батька Джиневри.
 
2. Джон Сільвер, «Острів скарбів»

«У мене виникла ідея щодо Довгого Джона Сільвера, гроші за яку я пообіцяв собі витратити на розваги. Взявши за основу одного мого друга, якого я обожнював, я позбавив його усіх хороших якостей, окрім його сили, сміливості, кмітливості і веселої вдачі, та спробував втілити їх на рівні культури грубого моряка.»
Роберт Льюїс Стівенсон «Острів скарбів»
У дитинстві Вільям Ернест Генлі захворів на туберкульоз кісток, що призвело до ампутації лівої ноги нижче коліна. Все життя йому довелося ходити з милицею. Люди, які його знали, описували його як великого бороданя з гучним голосом. Одним із його знайомих був і Р. Л. Стівенсон.
 
Пізніше, у листі до Генлі, Стівенсон писав: «Тепер я зізнаюся: саме вигляд вашої каліченої сили та майстерності породив Довгого Джона Сільвера... ідею скаліченої людини, яка керує і викликає страх однією лише силою свого голосу, було повністю взято з вас».
 
3. Маргарита Готьє, «Дама з камеліями» 

На створення героїні твору «Дама з камеліями» Александра Дюма-сина надихнула Марі Дюплессі – жінка, яку він кохав. Через туберкульоз вона не могла купувати квіти з сильним запахом, як-от троянди, і полюбила камелії, бо вони майже не мають запаху.
 
4. Деревоборід, «Володар Перснів»

Клайв Стейплз Льюїс був чудовим оратором із гучним голосом. Коли Льюїс читав лекції, люди чули його навіть з-за закритих дверей. Толкін наділив саме таким голосом найстарішого живого ента Середзем’я.
 
5. Сантьяго, «Старий і море» 

За 24 роки до виходу твору «Старий і море», 1928 року, Ернест Хемінгуей познайомився з Грегоріо Фуентесом. Грегоріо став капітаном яхти письменника, він також готував для Хемінгуея, часто  разом з ним рибалив (якось вони навіть упіймали 300-фунтового блакитного марліна) та відстежував німецькі підводні човни під час Другої світової війни. Тож недивно, що Грегоріо вважається прототипом героя знаменитої повісті. До речі, сам Фуентес мав з цього користь також, адже до самої його смерті (а пішов у вічність він у 104 роки) до нього приходили журналісти і за усі інтерв’ю йому непогано платили.
 
6. Лісбет Саландер «Дівчина з татуюванням дракона»

Шведський письменник Стіг Ларссон зізнався, що його надихали персонажі творів його колеги письменниці Астрід Ліндгрен. Журналіст Мікаель Блумквіст, якого у книгах також називають Калле Блумквіст, насправді є хлопчиком-детективом із книг Ліндгрен. А на створення образу Лісбет Саландер, письменника надихнула думка про те, якою могла б стати Пеппі Довгапанчоха, коли б вона подорослішала.
 
7. Снігова королева

Вважається, що можливим прототипом Снігової королеви є оперна співачка Єнні Лінд. Ганс Крістіан Андерсен був у неї закоханий, але, на жаль, це було не взаємно. Вони були просто друзями, адже жінка не мала жодних романтичних почуттів до письменника. Тож, після того, як Лінд відмовила Андерсену, він зобразив її як Снігову Королеву з крижаним серцем.

Цвіли сади, мов савани, на всю небесну твердь...

Четверта субота листопада це національний пам'ятний день в Україні – День пам'яті жертв голодоморів. Щороку в цей день люди відвідують поминальне богослужіння та ставлять символічні горщики з зерном і запалюють свічки до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. Також традиційно по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», що розпочинається одразу після загальнонаціональної хвилини мовчання о 16.00.
 
Ми всі добре знаємо історію: протягом 1932-1933 рр. злочинна влада СРСР створила в Україні штучний голод, що став справжнім актом геноциду українського народу. За цей період загинули мільйони людей.
 
Керівництво Радянського Союзу довгий час заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду й відмовилося від благодійної допомоги, яку пропонували інші країни. В самому СРСР десятиліттями тривала заборона на пам’ять про жертв Голодомору. Зараз уже наступниця СРСР росія знов вчиняє геноцид українського народу і знов усе заперечує. Історія повторюється. Та ми не маємо жодного сумніву, що держава-агресор зрештою буде покарана і весь світ зневажатиме рф та її народ за страшні злочини, що були вчинені ними раніше, і що вчиняються зараз.
 
Ми завжди пам’ятатимемо цю жахливу сторінку нашої історії – голодомор 30-х років минулого століття. Це наш спільний обов’язок. Пропонуємо вам переглянути відеовиставку-реквієм До Дня пам’яті жертв голодоморів.

Революційний вернісаж

Наприкінці листопада 2013 року розпочалася Революція гідності – велика боротьба українців за свої права, за європейський курс нашої держави, за свою свободу, за життя…  Наш народ категорично відмовлявся миритися з перетворенням країни на «колонію» росії, а саме це мало не зробила тодішня влада. Народ повстав. Всі ми добре пам’ятаємо ті трагічні події – побиття студентів на Майдані, довготривалі протести людей і зрештою розстріл активістів за наказом тодішнього президента. Згідно з офіційними даними жертвами Революції гідності стало 107 людей. Більшість героїв «Небесної сотні» померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.
 
Революція Гідності стала одним з найдраматичніших, але водночас надважливим трансформаційним феноменом для України, адже вона продемонструвала непохитне прагнення українців свободи, цивілізованого європейського майбутнього; Революція довела, що ми готові боротися за свою гідність і демократичне суспільство.
 
21 листопада, у День Гідності та Свободи, ми віддаємо належну шану патріотизму й мужності громадян, які під час Революції гідності, а також під час Помаранчевої революції постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.
 
Пропонуємо вам вчергове пригадати героїв Євромайдану і Помаранчевої революції, переглянувши відеовиставку світлин, що були зроблені під час українських революцій 2004 та 2013-2014 років.

Як виховати в собі толерантне ставлення до інших

16 листопада відзначається Міжнародний день терпимості (толерантності). Саме в цей день 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості.
 
У своєму повсякденному житті ми можемо стикатися з ситуаціями чи людьми, яких нам важко терпіти, оскільки вони думають або вчиняють не так, як ми чи не так, як нам би хотілося. Але цей аспект нашої особистості можна вдосконалити, навчившись поважати й цінувати різноманітність.
 
У цьому дописі до вашої уваги короткі корисні поради, які, можливо, допоможуть вам бути більш терпимими до інших.
 
1. Намагайтеся поставити себе на місце іншої людини.
Емпатія допомагає нам зрозуміти, що відчуває інша людина, і бути більш терпимими до дій або способів мислення, які відрізняються від наших власних.
 
2. Попросіть людину пояснити вам її точку зору.
Хороший спосіб змінити негативну ситуацію та проявити терпимість – попросити іншу людину висловити свою думку, наприклад, сказавши: «Розкажи мені більше про те, що ти думаєш. Чому у тебе виникла ця ідея?»
 
3. Не переходьте на особистості під час розмови.
Коли під час розмови з людиною нам стає важко бути ввічливими, точно не варто переходити на особистості, звинувачуючи співрозмовника в тому, що в нього/неї інша думка. Якщо ви не згодні з людиною, скажіть: «Я не згоден/не згодна. Я вважаю…» замість: «Ти помиляєшся. Твоя думка хибна…»
 
4. Не лінуйтеся дізнаватися більше про інших людей та культури.
Рівень нашої толерантності може зрости, якщо ми більше дізнаємося про культуру та особисті риси, погляди й традиції людей, з якими нам можливо потрібно буде взаємодіяти.
 
5. Якщо ви з кимось не згодні, інколи варто просто змінити тему розмови.
Ми всі різні і думаємо по-різному. Це не обов’язково означає конфлікт. Навпаки, щоб подолати складну ситуацію і бути толерантним, можна відкласти  суперечності, змінивши тему розмови.
 
6. Уважно вислухайте людину, перш ніж робити якісь висновки.
Вислухати людину корисно в будь-якій ситуації. Важливо не перебивати, дивитися співрозмовнику в очі та не робити поспішних висновків.
 
7. Пам’ятайте, що ми здатні змінити свої негативні емоції на позитивні.
Коли ми стикаємося з конфліктом, варто пам’ятати про те, що ми господарі власних емоцій.
 
8. Практикуйте повагу до думки інших людей і не сприймайте все на власний рахунок.
Повага до інших означає розуміння того, що вони мають такі ж права, як і ми. Це означає визнавати їхні відмінності, приймати й цінувати їх, а не засуджувати.
 
9. Будьте морально готові змінити свою думку, якщо виникає така необхідність.
Може статися так, що під час розмови ми розуміємо, що насправді ми помиляємося. Коли ми приймаємо це і не наполягаємо на своїй неправильній думці, ми не тільки толерантні, але й скромні. Розвивати цей аспект нашої особистості може бути важко, але це допомагає нам бути більш відкритими до інших.
 
10. Аналізуйте причини, які можуть викликати у вас нетерпимість.
Перший крок до того, щоб стати більш толерантними, – проаналізувати, чому ми буваємо не толерантними. Сімейне походження чи минулий досвід могли вплинути на те, як ми дивимося на ті чи інші речі. Якщо ми віримо, що завжди маємо рацію, нам слід заглибитися в себе, щоб з’ясувати, чи ми праві, чи можемо помилятися.