Куліш: правда, сказана зі сцени

18 грудня – день народження Миколи Куліша (1892–1937), одного з найважливіших українських драматургів ХХ століття, чия творчість стала дзеркалом епохи й водночас ­– гострим викликом їй.
 
Микола Куліш увійшов в історію літератури як митець, який умів говорити зі сцени правду – складну, незручну, часто небезпечну. Його п’єси не розважали у звичному сенсі, а змушували думати, сперечатися, впізнавати себе й суспільство в гротескних, трагічних і водночас болісно реалістичних образах.
 
Шлях до театру
Микола Куліш народився 18 грудня 1892 року на Херсонщині. Пережив Першу світову війну, революційні події та громадянську війну – досвід, який глибоко вплинув на його світогляд і драматургію. У 1920-х роках Куліш активно долучився до літературного й театрального життя України, швидко заявивши про себе як драматург нового типу.
Його тексти вирізнялися сучасною проблематикою, експериментальною формою, поєднанням трагічного й сатиричного, а головне – гострим відчуттям часу.
 
Драматургія, що випереджала епоху
Перші великі успіхи Куліша пов’язані з п’єсою «97» (1924), у якій драматург звернувся до теми голоду на півдні України. Це був рідкісний приклад чесної розмови про трагедію, яку сучасники ще не встигли осмислити.
 
Найвідоміші п’єси Миколи Куліша – «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» – стали подіями не лише в літературі, а й у театрі. У них автор досліджував проблему національної ідентичності, мови, духовної розгубленості людини в добу радикальних змін.
 
Особливе місце у творчості Куліша посідає сатира, спрямована проти міщанства, духовної порожнечі та насильницької уніфікації людини. Його персонажі часто доведені до гротеску, але за цією формою стоїть глибокий трагізм.
 
Куліш і театр «Березіль»
Визначальним для сценічної долі п’єс Куліша стала співпраця з режисером Лесем Курбасом і театром «Березіль». Саме тут його твори отримали новаторське сценічне втілення, що поєднувало експеримент, символізм і сучасну театральну мову.
 
Постановки п’єс Куліша у «Березолі» викликали жваві дискусії, захоплення й різку критику. Вони ламали звичні уявлення про театр і відкривали нові можливості сценічного мислення.
 
Заборонений драматург
Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років творчість Миколи Куліша опинилася під дедалі жорсткішим ідеологічним тиском. Його п’єси забороняли, самого автора піддавали критиці як «націоналіста».
 
У 1934 році Куліша було заарештовано, а 3 листопада 1937 року – розстріляно в урочищі Сандармох разом з іншими представниками української інтелігенції. Його ім’я на десятиліття замовчували.
 
Повернення до читача і глядача
Сьогодні Микола Куліш – один із ключових авторів українського театрального канону. Його п’єси знову ставлять на сценах театрів, а тексти звучать напрочуд сучасно.
 
Драматургія Куліша – це не лише документ своєї доби, а й застереження майбутнім поколінням. Це правда, сказана зі сцени – без прикрас і компромісів.
Закликаємо звернутися до творів Миколи Куліша – щоб почути голос автора, який не змовчав навіть тоді, коли мовчання було безпечнішим.